Постанова № 18393136, 14.09.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/1127/2011

14 вересня 2011 року 18год. 14хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Пушкової О.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Євгеюк О.Є.

відповідача: представник не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Кар"єр Буд"

доКостопільської міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кар'єр Буд" (далі ТОВ "Кар'єр Буд") звернулося в суд з позовом до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції (далі Костопільська МДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: №0125481740/0 від 23.11.2010 року, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів найманих працівників в розмірі 3641,00 грн., в тому числі 1064,25 грн. за основним платежем та 2576,75 грн. за штрафними санкціями; №0000692341/0 від 23.11.2010 року, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 60236,00 грн., в тому числі 50197,00 грн. за основним платежем та 10039,00 грн. за штрафними санкціями; №0125481740/1 від 20.12.2010 року, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів найманих працівників в розмірі 1523,25 грн., в тому числі 507,75 грн. за основним платежем та 1015,50 грн. за штрафними санкціями; №0000692341/1 від 20.12.2010 року, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 60236,00 грн., в тому числі 50197,00 грн. за основним платежем та 10039,00 грн. за штрафними санкціями.

В подальшому представником позивача подано заяву про збільшення позовних вимог, за змістом якої він уточнив позовні вимоги в частині податкового повідомлення-рішення №0125481740/1 від 20.12.2010 року, а саме просив визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0125481740/1 від 20.12.2010 року, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів найманих працівників в сумі 3641,00 грн., в тому числі за основним платежем - 1064,25 грн. та за штрафними санкціями - 2576,75 грн., оскільки в прохальній частині ним було допущено неточності і невірно зазначено суми, нараховані податковим органом за даним рішенням.

Вказана заява була прийнята ухвалою суду від 27.07.2011 року до розгляду і приєднана до справи.

Позовні вимоги в повній мірі підтримані представником позивача в судовому засіданні 09.06.2011 року, 13.07.2011 року та 14.09.2011 року та обґрунтовані відсутністю порушень ТОВ "Кар'єр Буд" вимог податкового законодавства, що зазначені в спірних податкових повідомленнях-рішеннях. Зокрема, зазначив про безпідставність твердження посадових осіб Костопільської МДПІ, які проводили перевірку, щодо невідображення позивачем в графі 4 рядка А5 таблиці 1 додатку К1/1 до рядків 01.2, 04.2 декларації з податку на прибуток за I півріччя 2010 року готової продукції, використаної не у господарській діяльності на суму 10538,00 грн., а саме товарів, використаних на установку башенного крана, позаяк вказаний основний засів введений в експлуатацію ще в грудні 2007 року і жодних його поліпшень за весь час товариство не проводило. Також зазначив, що за рахунок арифметичної помилки ревізорів, в акті зазначено, що позивачем в графі 5 рядка А1 таблиці 1 додатку К1/1 до рядків 01.2, 04.2 декларації з податку на прибуток за півріччя 2010 року занижено приріст балансової вартості запасів на 100000,00 грн. Доводив, що за даними оборотно-сальдової відомості по рахунку 281 "товари на складах" за перше півріччя 2010 року на кінець звітного періоду залишок товарів на складах фактично становив 36304,00 грн., в той час, як ревізорами в акті перевірки зазначено 136304,00 грн. Крім цього, ревізори вказали, що на рахунку №132 обліковуються нематеріальні активи на суму 7899,00 грн., в той час, як на рахунку №132 відображається знос необоротних активів, і за цей період по цьому рахунку оборотів взагалі не було, що додатково свідчить про неуважність ревізорів та недбалість у вивчені ними документів товариства. Також зазначив, що Костопільською МДПІ безпідставно знято з валових витрат позивача суму коштів, сплачену ТОВ "Силікатобетон" за блоки із ніздрюватих бетонів стінових, позаяк такі в повній мірі оформлені первинними документами обліку, до форми і місту яких ревізорами жодних зауважень не висловлено. Що стосується відсутності в документообігу товариства товарно-транспортних накладних, то дана обставина пояснюється особливостями організації господарської діяльності позивача, який функцію по транспортуванню придбаного у ТОВ "Силікатобетон" товару перекладав на осіб, з якими досягнуто згоду на придбання у нього такого товару. Доводив, що операції з придбання і подальшого продажу блоків мали місце і від їх здійснення позивачем отримано певний дохід, який оподатковано у встановленому порядку. Також вказав, що Костопіль-ською МДПІ безпідставно знято з валових витрат позивача суму коштів, сплачену ДТГО "Львівська залізниця" по перевезенню вантажів, оскільки отримання вказаних послуг також підтверджено належними документами обліку. Що стосується рішення, яким ТОВ "Кар'єр Буд" нараховано зобовязання по податку з доходів фізичних осіб зазначив, що в його основу покладено, зокрема, нічим неаргументовані висновки ревізорів про надання керівнику товариства додаткових благ у вигляді оплати послуг мобільного звязку. Доводив, що такі послуги оплачувались позивачем з огляду на використання відповідного номеру мобільного оператора виключно в рамках господарської діяльності, що затверджено відповідним наказом, а надання на підтвердження такого факту журналу обліку дзвінків законодавством не передбачено. Також в основу вказаного рішення покладено твердження про неоподатку-вання дивідендів, рішення про виплату яких для засновника ОСОБА_3 було прийнято товариством в червні 2010 року. Ствердив, що жодних підстав для нарахування, утримання та сплати до бюджету податку на дивіденди у позивача в охопленому періоді не виникало, позаяк фактичної виплати таких дивідендів не було. За сукупністю наведених обставин, просив позов задовольнити.

Відповідач участі представників у судовому засіданні 14.09.2011 року не забезпечив повторно, хоча повідомлявся завчасно і у встановленому порядку про день та час розгляду справи судом, докази чому є в матеріалах справи (а.с.82 том 2 - на 27.07.2011 року, а.с.105 том 2 - на 14.09.2011 року). Причини неявки суду не повідомлені, клопотань про відкладення розгляду не надходило, а тому судом ухвалено продовжити розгляд справи у відсутність сторони відповідача, що являється субєктом владних повноважень.

В судовому засіданні 09.06.2011 року представник відповідача Красовський А.С. проти позову заперечував, зазначаючи, що в рамках перевірки позивача було встановлено відображення в бухгалтерському обліку операції з поліпшення основних фондів, яка не знайшла свого відображення в податковому обліку, внаслідок чого, ТОВ "Кар'єр Буд" занижено валові доходи за II квартал 2010 року на суму 10538,00 грн. Також в даному періоді було виявлено невідповідність обліку приросту балансової вартості запасів, внаслідок чого позивачем занижено валові доходи на 100000,00 грн. Що стосується валових витрат, ствердив, що їх сума в цьому ж періоді була завищена. Так, ТОВ "Кар'єр Буд" віднесло до складу валових витрат видатки по придбанню блоків від ТОВ "Силікатобетон" на загальну суму 85463,00 грн. (без ПДВ), однак до перевірки не надано товарно-транспортних накладних та актів приймання-передачі товару за формами №П-6 та №П-7, що давало підстави перевіряючим для висновків про порушення позивачем вимог пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року. Аналогічним чином, позивач під час перевірки документально не підтвердив факт отримання послуг по перевезенню вантажів від ДТГО "Львівська залізниця". Крім цього, в порушення пп.7.8.2 п.7.8. ст.7, п.16.4, п.16.13 ст.16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року позивач не сплатив 928,00 грн. авансового внеску з податку на прибуток, який підлягав нарахуванню на суму дивідендів, рішення про виплату яких прийнято ТОВ "Кар'єр Буд" в червні 2010 року. Ця ж сума дивідендів не була оподаткована податком на доходи фізичних осіб та не була сплачена позивачем як податковим агентом до бюджету, як того вимагали пп.9.3.1, 9.3.2, 9.3.3, 9.3.4 п.9.3 ст.9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року. Також ТОВ "Кар'єр Буд" не оподаткувало податком на доходи фізичних осіб вартість додаткового блага, наданого своєму працівнику ОСОБА_5 у вигляді оплати послуг мобільного звязку, які не повязані з виробничою діяльністю підприємства. За наведеного, просив в позові відмовити повністю.

В судовому засіданні 13.07.2011 року представники відповідача Захарчук Ж.І. та Марчук Т.О. проти позову заперечували з тих же підстав. Представник Костопільської МДПІ Захарчук Ж.І., як особа, що безпосередньо проводила податкову перевірку, результати якої оскаржуються, вказала, що факти заниження позивачем валового доходу були встановлені нею за рахунок перевірки бухгалтерських записів та даних оборотно-сальдових відомостей. Так, зокрема, виявлено бухгалтерський запис Д-т рахунку №152 "Придбання (виготовлення) основних засобів" та К-т рахунку №281 "Товари на складах", а в графі 4 рядка А5 таблиці 1 додатку К1/1 до рядків 01.2, 04.2 декларації з податку на прибуток за I півріччя 2010 року не відображено суму таких товарів, використаних на поліпшення основних фондів. Також за даними оборотно-сальдової відомості за червень 2010 року станом на 01.07.2010 року у позивача залишок матеріальних запасів на складах становив 136944,00 грн., а саме по рахунку №281 "Товари на складах", - 136304,00 грн., по рахунку №132 "Нематеріальні активи" 7899,00 грн., а в графі 5 рядка А1 таблиці 1 додатку К1/1 до рядків 01.2, 04.2 декларації з податку на прибуток за півріччя 2010 року було відображено лише 36944,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, оцінивши докази та всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково.

Судом встановлено, що планова виїзна перевірка позивача за період його діяльності з 15.06.2007 року по 30.06.2010 року, проведена відповідачем з 15.10.2010 року по 04.11.2010 року. Її результати оформлені актом №1031/23/35190215 від 09.11.2010 року (а.с.12-53 том 1). На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

-№0125481740/0 від 23.11.2010 року, згідно якого ТОВ "Кар'єр Буд" визначено суму податкового зобов'язання за платежем "податок з доходів найманих працівників" в розмірі 3641,00 грн., в тому числі 1064,25 грн. за основним платежем та 2576,75 грн. за штрафними санкціями (а.с.54 том 1);

-№0000692341/0 від 23.11.2010 року, згідно якого ТОВ "Кар'єр Буд" визначено суму податкового зобов'язання за платежем "податок на прибуток підприємств" в розмірі 60236,00 грн., в тому числі 50197,00 грн. за основним платежем та 10039,00 грн. за штрафними санкціями (а.с.55 том 1).

Вказані рішення (№0125481740/0 від 23.11.2010 року в частині) позивач оскаржував в адміністративному порядку до начальника Костопільської МДПІ (а.с.57-58 том1), рішенням якого від 20.12.2010 року скарги залишено без задоволення (а.с.59-63 том1). За результатами процедури адміністративного узгодження, що діяла на 2010 рік, Костопілською МДПІ винесено податкові повідомлення-рішення з дробами "1" на аналогічні суми податкового зобовязання (а.с.56, 231 том 1).

Позивачем також подавалась скарга до керівника ДПА в Рівненській області, за результатами розгляду якої, податкові повідомлення-рішення залишено без змін (а.с.64-69 том 1).

Податкові повідомлення-рішення винесені відповідно до пп."б" пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, чинного на час їх прийняття, на підставі висновків про порушення позивачем вимог п.5.1, п.5.9, пп.5.3.2 п.5.3, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, що був чинним в повній мірі до 01.04.2011 року, та п.1.2, п.1.6 ст.1, пп.3.1.1, пп.3.1.3 п.3.1 ст.3, абз."е" пп.4.2.9 п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7, пп.8.1.1, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8, пп.9.3.1 п.9.3 ст.9, пп."а" п.19.2 ст.19, пп."а" п.20.3.1, пп.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року, що був чинним до 01.01.2011 року.

Податкове зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 60236,00 грн., в тому числі 50197,00 грн. за основним платежем та 10039,00 грн. за штрафними санкціями складається з:

-27635,00 грн. основного платежу та 5527,00 грн. штрафної санкції нарахованих на підставі висновків про заниження позивачем валового доходу за рахунок невірного відображення приросту/убутку балансової вартості запасів;

-21365,00 грн. основного платежу та 4273,00 грн. штрафної санкції за операціями з купівлі блоків у ТОВ "Силікатобетон";

-269,00 грн. основного платежу та 53,80 грн. штрафної санкції за операціями з отримання послуг по перевезенню вантажів від ДТГО "Львівська залізниця";

-928,00 грн. основного платежу та 185,00 грн. штрафної санкції за операцією з оподаткування авансового внеску з суми дивідендів (а.с.54 том 2).

Грошове зобовязання з податку на доходи найманих працівників в розмірі 3641,00 грн., в тому числі 1064,25 грн. за основним платежем та 2576,75 грн. за штрафними санкціями

складається, зокрема, з:

-507,75 грн. основного платежу та 1015,50 грн. штрафної санкції за операціями з надання працівнику додаткового блага у вигляді оплати послуг мобільного звязку;

-556,50 грн. основного платежу та 1113,00 грн. штрафної санкції за операціями з нарахування дивідендів власнику.

Що стосується висновків про заниження позивачем валового доходу за рахунок невірного відображення приросту/убутку балансової вартості запасів.

Так, в акті перевірки зазначено, що позивач внаслідок невідображення в графі 4 рядка А5 таблиці 1 додатку К1/1 до рядків 01.2, 04.2 декларації з податку на прибуток за I півріччя 2010 року готової продукції, використаної не у господарській діяльності на суму 10538,00 грн., а саме товарів, використаних на установку башенного крана, занизив валовий дохід на вказану суму. При цьому, податковим органом зазначено про порушення позивачем вимог пп.5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, чинного в повній мірі до 01.04.2011 року.

Вказана норма встановлювала правило, за яким, до складу валових витрат не включаються витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів, які підлягають амортизації згідно із статтею 8 Закону. Підпунктом 8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону передбачено, що амортизації підлягають витрати на проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

Позивачем до матеріалів справи долучено належні і допустимі докази, які підтверджують той факт, що установка башенного крана в I півріччі 2010 року ним не проводилась, позаяк вказаний основний засіб введений в експлуатацію ще в грудні 2007 року і жодних його поліпшень за весь час товариство не проводило (а.с.79-93 том 1, а.с.90 том 2). Відповідно, твердження відповідача в цій частині не знайшли свого підтвердження. Більше того, якби назване порушення мало місце, то висновки про порушення позивачем вимог пп.5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, чинного в повній мірі до 01.04.2011 року, повинні були б кореспондуватись з висновками про порушення пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 цього ж Закону, а саме підлягали б перерахуванню за результатами перевірки амортизаційні відрахування позивача в сторону збільшення, а за висновками розділу 3.2.3 акту перевірки, порушень в нарахуванні амортизаційних відрахувань не виявлено.

Згідно з вимогами вимог п.2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №327 від 10.08.2005 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року за №925/11205, що був чинним до 31.01.2011 року ( тобто діяв на час проведення перевірки позивача і оформлення її результатів), за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: висвітлити показники, які відображаються субєктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку субєкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому, до акту перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників субєкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів.

Всупереч вказаних вимог, в акті перевірки позивача відсутнє будь-яке посилання на первинні документи, якими оформлена операція використання на установку башенного крана в I півріччі 2010 року товарно-матеріальних цінностей, які придбавалися ним з метою використання у власній господарській діяльності. Натомість, посадовими особами наведено лише кореспонденцію бухгалтерських рахунків: Д-т рахунку №152 "Придбання (виготовлення) основних засобів" та К-т рахунку №281 "Товари на складах", що сама по собі не може вважатися доказом порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Аналогічним чином, це стосується і висновків податкового органу про невідповідність обліку позивача щодо приросту балансової вартості запасів, внаслідок чого ним занижено валові доходи на 100000,00 грн. В обґрунтування вказаних висновків ревізори, які проводили перевірку, покликаються на дані оборотно-сальдової відомості позивача за червень 2010 року станом на 01.07.2010 року, за якими залишок матеріальних запасів на складах становив 136944,00 грн., а саме по рахунку №281 "Товари на складах", - 136304,00 грн., по рахунку №132 "Нематеріальні активи" 7899,00 грн., а в графі 5 рядка А1 таблиці 1 додатку К1/1 до рядків 01.2, 04.2 декларації з податку на прибуток за I півріччя 2010 року було відображено лише 36944,00 грн.

Позивачем до матеріалів справи долучено належні і допустимі докази того, що дані декларації з податку на прибуток за I півріччя 2010 року, зокрема графа 5 рядка А1 таблиці 1 додатку К1/1 до рядків 01.2, 04.2., повністю відповідають даним фінансового звіту та даним рахунку №281 "Товари на складах", а саме становлять 36304,00 грн., а не - 136304,00 грн. (а.с.76-77, 95-101 том 1, а.с.93-98 том 2). Крім того, позивачем надано і докази того, що на рахунку №132 ним відображається "Знос необоротних активів", а не "Нематеріальні активи", і по даному рахунку в I півріччі 2010 року руху взагалі не було, сальдо ж становило 640,00 грн., а не 7899,00 грн.(а.с.102-103 том 1, а.с.91-92 том 2).

Жодним із складених ревізорами до акту перевірки додатків (а.с.55-76 том 2) не спростовано дані позивача про те, що станом на 01.07.2010 року залишок матеріальних запасів на складах по рахунку №281 "Товари на складах" у нього становив 36304,00 грн., як і жодними іншими матеріалами не доведено твердження відповідача про те, що сума таких запасів на 100000,00 грн. більша.

За наведеного, висновки Костопільської МДПІ про порушення позивачем вимог п.5.9. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, чинного в повній мірі до 01.04.2011 року, у вигляді хибного ведення податкового обліку приросту (убутку) балансової вартості товарів, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат, є надуманими та безпідставними.

Таким чином, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №0000692341/0 від 23.11.2010 року, згідно якого ТОВ "Кар'єр Буд" визначено суму податкового зобов'язання за платежем "податок на прибуток підприємств" в частині зобовязання в розмірі 27635,00 грн. основного платежу та 5527,00 грн. штрафної санкції, нарахованих на підставі висновків про заниження позивачем валового доходу за рахунок невірного відображення приросту/убутку балансової вартості запасів, підлягає скасуванню в судовому порядку, як протиправне.

Що стосується господарських операцій позивача з ТОВ "Силікатобетон".

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, чинного в повній мірі до 01.04.2011 року, валові витрати виробництва та обігу, це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону, до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. А згідно з абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 цього Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Стаття 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, чинного в повній мірі до 01.04.2011 року, (Правила ведення податкового обліку) не встановлювала вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були б обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових. До документів, які підтверджують факт отримання товарів, перш за все, відноситься накладна. Щоб мати статус первинного документу, накладна має містити всі реквізити, передбачені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року.

Так, частинами 1 та 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як свідчать матеріали справи позивачем в ході проведення перевірки були надані видаткові накладні, виписані ТОВ "Силікатобетон", які є первинними документами, оскільки мають всі необхідні обов'язкові реквізити, в тому числі, повністю розкривають зміст і обсяг господарських операцій (а.с.108-137 том 1).

Позивачем також надані податкові накладні (а.с.138-201 том 1) та докази оплати контрагенту товарів (а.с.202-206 том 1).

При цьому, ТОВ "Кар'єр Буд" додатково предявив докази на підтвердження того, що придбані у ТОВ "Силікатобетон" товарно-матеріальні цінності використані в межах його господарської діяльності, спрямованої на отримання прибутку від різниці в ціні придбання та продажу (а.с.33-53 том 2).

Правовідносини сторін ґрунтуються на договорі постачання №СД-03/108 від 12.12.2008 року, за умовами якого ТОВ "Силікатобетон" зобовязується постачати для ТОВ "Кар'єр Буд" блоки із ніздрюватих бетонів стінові власного виробництва. Умови поставки визначені FCA (згідно Інкотермс 2000) поставка вказаному покупцем перевізнику на складі постачальника в м.Суми, вул. Прикордонників, 14, а при поставці залізничним транспортом змінюється на CPT (згідно Інкотермс 2000) перевезення оплачені до ст.Костопіль, Львівської залізниці (а.с.105-107 том 1).

Позивач доказів перевезення блоків автомобільним чи залізничним транспортом ні податковому органу під час перевірки, ні суду під час судового розгляду не надав. При цьому, дану обставину представник пояснив особливістю організації господарської діяльності ТОВ "Кар'єр Буд", а саме вказав, що функцію по транспортуванню придбаного у ТОВ "Силікатобетон" товару позивач перекладав на осіб, з якими вже досягнув згоду на придбання у нього такого товару. Доводив, що саме вони спільно організовувались і наймали необхідний транспорт для вивозу блоків з м.Суми, а ТОВ "Кар'єр Буд" лише виступав посередником. При цьому, не заперечував той факт, що видаткові накладні оформлялися постачальником на керівника ТОВ "Кар'єр Буд" ОСОБА_5, на імя якого оформлялися і передавалися для ТОВ "Силікатобетон" довіреності, хоча вказана особа безпосередньої участі в операціях не брала.

Дослідженим в судовому засіданні журналом реєстрації видачі довіреностей, копії аркушів якого долучено до справи (а.с.85-88 том 2) встановлено, що довіреності на імя ОСОБА_5 для отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "Силікатобетон" оформлялися раз на місяць і використовувались впродовж такого ж часу. Співставленням дат виписування довіреностей та дат оформляння видаткових накладних документів, якими особа відзвітувалась за використання довіреностей, встановлено порушення вимог Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України №99 від 16.05.1996 року, зокрема пункту восьмого, в силу якого, строк дії довіреності встановлюється не більше як на 10 днів.

Втім, вказані обставини свідчать лише про те, що ТОВ "Силікатобетон" відпускаючи ТОВ "Кар'єр Буд" товарно-матеріальні цінності передавало їх не тій особі, яка була зазначена в довіреності та не зважало на те, що строки таких довіреностей в багатьох випадках скінчилися, тобто допускало ряд порушень при оформленні операцій і несло у звязку з цим певний ризик, однак самі по собі не доводять, що операції, як такі, не відбулися.

Що стосується товарно-транспортних накладних, то відповідно до вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року і зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за №128/2568, такі документи є обовязковими для всіх учасників транспортного процесу. Враховуючи умови поставки та пояснення представника позивача, відсутність таких документів є порушенням вимог ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" №3492-IV від 23.02.2006 року, відповідальність за яке передбачена ст. 60 того ж Закону. Разом з тим, сам по собі факт відсутності в документообігу позивача товарно-транспортних накладних не доводить безтоварності господарських операцій з поставки товарів від ТОВ "Силікатобетон".

Що стосується вимоги податкового органу підтвердити отримання товарів актами приймання продукції по кількості та актами приймання продукції по якості, то така є протиправною, з огляду на наступне.

Складання вказаних актів передбачено Інструкціями про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю та якістю №П-6 від 15.06.1965 року та №П-7 від 25.04.1966 року, затвердженими постановами Держарбітражу СРСР від 15.06.1965 року та від 25.04.1966 року, відповідно, і їх застосування на даний час передбачено відповідно до Постанови Верховної Ради України від 12.09.1991 року. Разом з тим, вказані акти використовуються з метою документування відповідності отриманої продукції тій кількості та тій якості, що обумовлені договірним правовідносинами, але, аж ніяк не для підтвердження факту здійснення господарських операцій поставки та для віднесення певних видатків до складу валових витрат.

Слід наголосити, що податковий орган ні в акті перевірки, ні в ході судового розгляду не ставив під сумнів реальність здійснення господарських операцій між ТОВ "Кар'єр Буд" та ТОВ "Силікатобетон", не доводив, що вказані операції є безтоварними, тобто такими, які відбувалися лише на папері, а вказував лише на порушення позивачем пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, чинного в повній мірі до 01.04.2011 року, тобто на відсутність документального підтвердження господарських операцій. Разом з тим, операції позивача з ТОВ "Силікатобетон" підтверджені видатковими та податковими накладними, договором, доказами розрахунків та використання товару у власній господарській діяльності, а тому доводи Костопільської МДПІ не можна вважати обґрунтованими.

Слід зазначити, що надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

-відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

-облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

-здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Податковий орган не ставив під сумнів діяльність ТОВ "Силікатобетон", не вказував, що у нього, як у виробника товару відсутні такі можливості. Костопільською МДПІ навіть не направлялись запити до податкового органу за місцем реєстрації вказаного субєкта господарювання на предмет перевірки наявності у товариства основних, оборотних засобів, трудових ресурсів, звітування та ведення виробничої діяльності. Відповідно до цього, відповідачем жодним чином не підтверджено ту обставину, що відомості, які містяться в документах позивача є недостовірними, що вони не підтверджують фактичного здійснення, товарності відповідних господарських операцій, та є наслідком угод, укладених з метою заниження податкових зобовязань, а тому їх надання податковому органу з метою одержання податкової вигоди на думку суду було підставою для її одержання.

Окремо слід наголосити на тому, що висновки податкового органу є суперечливими між собою. Так, виключаючи з валових витрат позивача видатки по операціям з ТОВ "Силікатобетон", Костопільською МДПІ прийнято як цілком законний податковий кредит позивача по тим же операціям, хоча, якщо податковий орган трактує господарські операції позивача, як нікчемні, то він одночасно з виключенням зі складу валових витрат позивача видатків на оплату такого товару, повинен виключати і зі складу податкового кредиту суму ПДВ, сплачену в ціні такого товару. Оскільки ж цього зроблено не було, це додатково вказує на надуманість висновків податкового органу.

Відповідно до цього, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №0000692341/0 від 23.11.2010 року, згідно якого ТОВ "Кар'єр Буд" визначено суму податкового зобов'язання за платежем "податок на прибуток підприємств" в частині зобовязання в розмірі 21365,00 грн. основного платежу та 4273,00 грн. штрафної санкції, нарахованих за операціями з купівлі блоків у ТОВ "Силікатобетон" підлягає скасуванню в судовому порядку, як протиправне.

Що стосується господарських операцій позивача з ДТГО "Львівська залізниця".

Костопільською МДПІ в акті перевірки зазначено, що позивач документально не підтвердив факт отримання послуг по перевезенню вантажів від ДТГО "Львівська залізниця", а відтак включена по даному контрагенту до складу валових витрат за II квартал 2010 року сума є такою що сформована з порушенням вимог пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, чинного в повній мірі до 01.04.2011 року.

Дійсно, згідно з абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 цього Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В той же час, Правилами ведення податкового обліку, що були визначені в ст.11 вказаного Закону, а саме підпунктом 11.2.1 п.11.2 цієї статті, імперативно встановлено, що платник податку відносить свої видатки до складу валових витрат за правилом першої події, а саме: або за датою списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів, або за датою оприбуткування платником податку товарів, в залежності від того, яка з подій, що сталася раніше.

Відповідно до цього, враховуючи наявність на момент перевірки першої події сплати ДТГО "Львівська залізниця" грошових коштів (а.с.204 на звороті том 1), перерахунок яких зумовлений існуванням договірних зобовязань (а.с.4-5 том 2), висновки податкового органу про порушення позивачем пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 цього Закону є передчасними.

Долученими позивачем до матеріалів справи належними і допустимими доказами повністю підтверджено, як факт отримання ТОВ "Кар'єр Буд" від ДТГО "Львівська залізниця" в II кварталі 2010 року послуг по перевезенню вантажів залізницею, так і той факт, що ці послуги безпосередньо повязані з господарською діяльністю позивача (а.с.6-22 том 2). Відповідно до цього, вказана сума валових витрат є такою, що сформована у повній відповідності до вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, чинного в повній мірі на час існування відповідних правовідносин.

Відповідно до цього, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №0000692341/0 від 23.11.2010 року, згідно якого ТОВ "Кар'єр Буд" визначено суму податкового зобов'язання за платежем "податок на прибуток підприємств" в частині зобовязання в розмірі 269,00 грн. основного платежу та 53,80 грн. штрафної санкції, нарахованих за операціями з отримання послуг по перевезенню вантажів від ДТГО "Львівська залізниця" підлягає скасуванню в судовому порядку, як протиправне.

Що стосується операції з нарахування дивідендів засновнику.

Актом перевірки зафіксовано, позивачем визнано, а матеріалами справи підтверджено, що зборами учасників товариства 21.06.2010 року ухвалено рішення про затвердження звіту про фінансові результати за 2009 рік з отриманим прибутком 12368,00 грн. та про нарахування засновнику ТОВ "Кар'єр Буд" ОСОБА_3 дивідендів в розмірі 30% отриманого прибутку (а.с.206-201 том 1). Станом на 30.06.2010 року нарахування в сумі 3710,00 грн. відображено по бухгалтерському обліку: К-т рахунку №671 "Розрахунки по нарахованим дивідендам", однак виплата фактично не здійснена (а.с.207 том 1).

В силу вимог пп.7.8.1. п.7.8 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, провадить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав пропорційно частці його в статутному капіталі підприємства - емітента таких корпоративних прав незалежно від того, чи була діяльність такого підприємства-емітента прибутковою протягом звітного періоду при наявності інших власних джерел для виплати дивідендів, а також від того, чи є наявним прибуток, розрахований за правилами податкового обліку, чи ні. А відповідно до пп.7.8.2 даного пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої п.10.1 ст.10 цього Закону (25%), нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів. У разі виплати дивідендів у формі, відмінній від грошової, базою для нарахування авансового внеску згідно з абзацом першим цього підпункту є вартість такої виплати, розрахована за звичайними цінами. Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною п.10.1 ст.10 цього Закону ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, чи такий емітент або отримувач дивідендів є платником податку на прибуток або має пільги зі сплати податку на прибуток, надані цим Законом або іншими законодавчими актами, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена п.10.1 ст.10 цього Закону (крім платників цього податку, які підпадають під дію п.7.2, пп.7.8.5 п.7.8 ст.7 чи пп.10.2.3 п.10.2 ст.10 цього Закону).

За змістом ч.2 ст.30 Закону України "Про акціонерні товариства" №514-VI від 17.09.2008 року (в редакції до 30.04.2010 року) виплата дивідендів здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку в обсязі, встановленому рішенням загальних зборів акціонерного товариства, у строк не пізніше шести місяців після закінчення звітного року.

Оскільки, законодавець імперативно визначив, що підставою для нарахування та сплати до бюджету авансового внеску з податку на прибуток є рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), то наявність у позивача такого рішення обумовлювала необхідність нарахування та внесення в бюджет авансового внеску з податку на прибуток в розмірі 3710,00 грн. х 25% = 928,00 грн. Слід зазначити, що нарахування авансового внеску не поставлено в залежність від факту виплати таких дивідендів акціонерам (власникам), а тому доводи сторони позивача про відсутність фактичної виплати коштів ОСОБА_3 суд не може прийняти, як підставні.

Враховуючи ту обставину, що ТОВ "Кар'єр Буд" не перерахувало до бюджету авансовий внесок в розмірі 928,00 грн., вказана сума правомірно була донарахована Костопільською МДПІ податковим повідомленням-рішенням №0000692341/0 від 23.11.2010 року, як і сума штрафної санкції в розмірі 185,00 грн.

Аналогічним чином, зазначена сума дивідендів підлягала оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб позивачем, як податковим агентом особи, якій нараховано дивіденди.

Так, відповідно до пп.9.3.1, пп.9.3.2, пп.9.3.3, пп.9.3.4 п.9.3 ст.9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року, що був чинним до 01.01.2011 року, податковим агентом платника податку при нарахуванні (виплаті) на його користь дивідендів, крім випадків, визначених у пп.4.3.17 цього Закону, є емітент корпоративних прав або за його дорученням інша особа, яка здійснює таке нарахування (виплату). Податковим агентом при виплаті дивідендів є будь-який резидент, який нараховує дивіденди, включаючи того, що сплачує податок на прибуток підприємств у спосіб, відмінний від загального (є субєктом спрощених систем оподаткування), або є звільненим від сплати такого податку з будь-яких підстав. Резидент, що виплачує дивіденди платникам цього податку, надає податковому органу у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду, податковий розрахунок про нараховані дивіденди, форма якого визначається за правилами, встановленими законом. Дивіденти, які нараховані платнику податку емітентом корпоративних прав резидентом, що є фізичною або юридичною особою, підлягають оподаткуванню за ставкою, визначеною п.7.1 ст.7 цього закону. Доходи зазначені у цьому пункті, кінцево оподатковуються при їх виплаті за їх рахунок.

При цьому, відповідно до пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 даного Закону, якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду. Для місячного податкового періоду, нормою пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, чинного до 01.01.2011 року, встановлювався строк сплати зобов'язань на рівні десяти календарних днів.

Враховуючи ту обставину, що ТОВ "Кар'єр Буд" не перерахувало до бюджету податок з доходів фізичних осіб із суми нарахованих ОСОБА_3 дивідендів в розмірі 3710,00 грн. х 15% = 556,50 грн., вказана сума правомірно була донарахована Костопільською МДПІ податковим повідомленням-рішенням №0125481740/0 від 23.11.2010 року, як і сума штрафної санкції в подвійному розмірі.

Що стосується операцій у вигляді оплати послуг мобільного звязку.

Актом перевірки зафіксовано, що згідно з наказом по підприємству №2 від 02.01.2009 року за директором ТОВ "Кар'єр Буд" ОСОБА_5 закріплено мобільний телефон і впродовж охопленого перевіркою періоду позивачем здійснювалась оплата послуг оператора мобільного звязку за вказаний номер телефону. За весь період перераховано 3385,00 грн. і з огляду на відсутність документів, які б підтверджували використання мобільного телефону в господарській діяльності (журналу обліку дзвінків, угоди з оператором мобільного звязку) відповідачем зроблено висновок про надання ОСОБА_5 додаткового блага у вигляді оплати послуг мобільного звязку.

Відповідно до вимог п.3.1. ст.3 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року, що був чинним до 01.01.2011 року, загальний місячний оподатковуваний дохід, чистий річний оподатковуваний дохід, доходи з джерелом їх походження з України та іноземні доходи є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб-резидентів.

Згідно пп.4.2.9. п.4.2 ст.4 вказаного Закону, до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи, отримані платником податку від його працедавця як додаткове благо, за винятками, передбаченими п.4.3 ст.4 даного Закону, який, в свою чергу, передбачає види доходів, що не включаються до складу загального місячного доходу.

Згідно з долучених позивачем до матеріалів справи документів, між ТОВ "Кар'єр Буд" та Рівненським відділенням Львівської філії ЗАТ "Київстар Дж.Ес.Ем." 29.10.2007 року було укладено угоду на отримання першим від другого послуг стільникового мобільного звязку, і відповідно до замовлення №2625752, оператором видано sim-картку та номер мобільного телефону +380673630163, послуги з якого, наказом по товариству №2 від 02.01.2009 року вирішено включати до складу валових витрат (а.с.70-72 том 1). Крім того, позивачем надано рахунки-фактури, які виставлялися оператором мобільного звязку за послуги із вказаного номера (а.с.73-85 том 1).

Враховуючи наведене а також ту обставину, що ні матеріалами справи, ні актом перевірки, на підставі якого винесено спірне у відповідній частині податкове повідомлення-рішення, не зафіксовано факту надання директору ТОВ "Кар'єр Буд" ОСОБА_5 додаткового блага у вигляді оплати послуг мобільного звязку з належного йому номера телефону, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року, що був чинним до 01.01.2011 року, є безпідставними.

Твердження ж Костопільської МДПІ про те, що належним документом, який би міг підтвердити використання мобільного телефону в господарській діяльності є журналу обліку дзвінків взагалі не ґрунтується на законі, позаяк ведення такого журналу не передбачено жодним нормативно-правовим актом, а сам журнал не може вважатися належним доказом використання телефону в тих, чи інших цілях.

Окремо слід зазначити, що висновки податкового органу є суперечливими між собою, позаяк у тому випадку, якщо б документально не було підтверджено, що ТОВ "Кар'єр Буд" використовувало номер мобільного телефону, яким користується директор, в рамках своєї господарської діяльності, то Костопільська МДПІ в першу б чергу повинна була б зняти з валових витрат товариства видатки, понесені ним на оплату послуг такого мобільного оператора, чого за результатами перевірки зроблено не було.

Відповідно до цього, нарахування ТОВ "Кар'єр Буд" за податковим повідомленням-рішенням №0000692341/0 від 23.11.2010 року податкового зобов'язання за платежем "податок на прибуток підприємств" в частині 507,75 грн. основного платежу та 1015,50 грн. штрафної санкції за операціями з надання працівнику додаткового блага у вигляді оплати послуг мобільного звязку, є протиправним заходом.

Враховуючи сукупність наведених обставин наряду із правовою специфікою податкових повідомлень-рішень, як актів органів державної податкової служби України, яка полягає у тому, що владний припис таких правових актів індивідуальної дії міститься безпосередньо в самому податковому повідомленні-рішенні, а мотиви його винесення, тобто обставини, яким керувався субєкт владних повноважень, у відповідному акті перевірки, на підставі якого і приймався такий правовий акт індивідуальної дії, суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення Костопільської МДПІ №0125481740/0 від 23.11.2010 року є протиправним та підлягає скасуванню в частині визначення ТОВ "Карєр Буд" суми податкового зобов'язання по податку з доходів найманих працівників в розмірі 1523,25 грн., в тому числі 507,75 грн. за основним платежем та 1015,50 грн. за штрафними санкціями, а податкове повідомлення-рішення №0000692341/0 від 23.11.2010 року - в частині визначення ТОВ "Карєр Буд" суми податкового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 59123,00 грн., в тому числі 49269,00 грн. за основним платежем та 9854,00 грн. за штрафними санкціями. В решті, вказані рішення скасуванню не підлягають.

Щодо податкових повідомлень-рішень з дробами "1", то вони за своєю правовою суттю не є повторним визначенням податкових зобов'язань, а відтак підстав для їх скасування суд не вбачає.

Так, згідно п.6.1 ст.6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, чинного на час винесення відповідних рішень, у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до ст.4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

Згідно п.4.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платниками податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України №253 від 21.06.2001 року, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 06.07.2001 року за №567/5758, чинного на час винесення відповідних рішень, номер податкового повідомлення складається з таких частин: порядковий номер у межах відділу, номер відділу, який склав повідомлення, через дріб номер скарги, щодо якої надсилається податкове повідомлення. Пунктом 5.3 цього Порядку визначено, що з метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобов'язання, зазначеного в раніше надісланому податковому повідомленні (у разі, якщо сума податкового зобов'язання за результатами розгляду скарги збільшується або залишається без змін, а раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається), податковим органом складається та надсилається (вручається) платнику податків податкове повідомлення, яке має номер первинного податкового повідомлення, при цьому через дріб проставляється номер скарги, щодо якої воно складене (1 - для першої, 2 - для другої тощо), крім того, таке податкове повідомлення містить новий граничний термін сплати податкового зобов'язання. Аналогічні дії здійснюються у разі подання платником податків повторної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем була подана первинна скарга на рішення податкового органу, яка залишена без задоволення.

Підстави та порядок відкликання податкових повідомлень-рішень встановлені п.6.4 п.6.6 ст.6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, чинного на час винесення відповідних рішень, якими не передбачено випадків їх відкликання в разі складання та надсилання платнику податків податкових повідомлень, які мають номер первинного податкового повідомлення, а через дріб проставлено номер скарги, щодо якої воно складене та доведено новий граничний термін сплати податкового зобов'язання.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем податкові повідомлення-рішення з дробами "1" винесені з дотриманням вимог чинного на той час Порядку, вони не встановлюють нові підстави для прийняття, не є повторним визначенням зобовязань, а відтак для захисту прав позивача достатньо скасування податкових повідомлень-рішень з дробами "0", і додатково скасовувати аналогічні рішення, прийняті в рамках чинної на той час процедури адміністративного узгодження не потрібно.

Судові витрати по справі, стягуються на користь позивача в пропорційній задоволеним позовним вимогам частині.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції №0125481740/0 від 23.11.2010 року, в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Кар"єр Буд" суми податкового зобов'язання по податку з доходів найманих працівників в розмірі 1523,25 грн., в тому числі 507,75 грн. за основним платежем та 1015,50 грн. за штрафними санкціями.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Костопільської міжрайонної державна податкова інспекція №0000692341/0 від 23.11.2010 року в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Кар"єр Буд" суми податкового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 59123,00 грн., в тому числі 49269,00 грн. за основним платежем та 9854,00 грн. за штрафними санкціями.

В решті вимог - відмовити.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Кар"єр Буд" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1,70 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Друзенко Н.В.