Постанова № 18392958, 26.09.2011, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/4558/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2011 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стефанова С.О.,

за участю секретаря судового засідання Мірзи О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом дочірнього підприємства «Петрол»малого приватного підприємства «Петрол Форвардинг»до Березівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення - рішення від 23 травня 2011 року № 0000112303, -

В С Т А Н О В И В :

Дочірнє підприємство «Петрол»малого приватного підприємства «Петрол Форвардинг» (надалі по тексту Позивач або ДП «Петрол»МПП «Петрол Форвардинг») звернулась до суду з позовом до Березівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області (надалі по тексту Відповідач або Березівська МДПІ Одеської області), в якому просить визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 23 травня 2011 року № 0000112303. Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що 21.04.2011р. співробітниками ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області була проведена перевірка АЗС, що розташована за адресою: Комінтернівський район, с. Каїри, вул. Центральна, 1, що належить позивачеві. За результатами перевірки складено акт № 755/15/17/23-22484671 від 21.04.2011р., яким встановлено порушення позивачем п.п. 12, 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995р. № 265/95-ВР, зокрема встановлено розбіжність готівкових коштів на місці проведення розрахунків, сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО на суму 17,04 грн. та порушення порядку обліку паливно-мастильних матеріалів за місцем реалізації на суму 207824,96 грн. На підставі акту № 755/15/17/23-22484671 від 21.04.2011р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000112303 від 23.05.2011р., згідно якого позивачу нараховані штрафні (фінансові) санкції в загальній сумі 415650,92 грн. Позивач не погоджується з зазначеним рішенням, оскільки вважає, що зазначена перевірка була проведена з грубими порушеннями встановленого законом порядку, а висновки цієї перевірки не відповідають фактичним обставинам та вимогам закону.

Представник позивач у судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог у судовому засіданні заперечував в повному обсязі, посилаючись на те, що в ході перевірки з боку позивача були встановлені порушення, які знайшли відображення в акті перевірки, що підтверджується фактичними обставинами, а тому оскаржувані рішення є законними.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, суд вважає, що в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Згідно ч.1 ст.16 Закону № 265/95-ВР контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.

Частина 4 ст.16 зазначеного Закону також передбачає, що планові та позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються в порядку передбаченому законодавством України.

Відповідно до п. 80.1 ст. 1 Податкового кодексу України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Згідно з п.п. 80.2.2 п. 80.2 Податкового кодексу України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника органу податкової служби, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику під розписку до початку проведення такої перевірки, зокрема, у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до закону, патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на органи державної податкової служби, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Судом встановлено, що на підставі направлень 01.05.2011р. № 182/23 та № 185/23 (а.с. 99-100) та на підставі ст. 20, п.п. 2 п. 2 ст. 80 Податкового кодексу України та наказу про проведення фактичної перевірки від 21.04.2011р. № 270 (а.с. 40), посадовими особами ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області проведена перевірка господарської одиниці (АЗС) розташованої за адресою: Комінтернівський район, с. Каїри, вул. Центральна, 1, що належить ДП «Петрол» МПП «Петрол-Форвардинг»з метою здійснення контролю за дотриманням порядку щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

За результатами проведеної перевірки був складений акт (довідка) від 21.04.2011р. № 755/15/17/23-22484671 про результати фактичної перевірки (а.с. 7-10), в якому зафіксовано порушення позивачем п.п. 12, 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 року № 265/95-ВР (надалі Закон № 265/95-ВР), зокрема встановлено різницю суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному Х - звіті, на суму 17,04 грн., а також встановлено порушення ведення порядку обліку паливно-мастильних матеріалів за місцем реалізації на суму 207824,96 грн.

Перевірка розпочата 21.04.2011р. о 15 год. 52 хв., а закінчена 28.04.2011р. о 15 год. 52 хв. та проведена в присутності оператора ОСОБА_1

На підставі зазначеного акту перевірки Березівською МДПІ Одеської області прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000112303 від 23.05.2011 року (а.с. 11), яким на підставі п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та згідно ст. 17 п. 1, ст. 20 Закон № 265/95-ВР до позивача було застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій загальному у розмірі 415650,92 грн.

Як вбачається з акту, під час проведення перевірки встановлено, що позивачем не забезпечено відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена у денному Х - звіті РРО на суму 17,04 грн., чим порушено п. 13 cт. 3 Закону № 265/95-ВР.

Відповідно до п. 13 ст. 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та(або) в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобовязані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Проте, судом встановлено, що відповідачем не було забезпечено відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків загальній сумі коштів зазначеної у денному звіті РРО, що підтверджується копією опису наявних готівкових коштів, що знаходяться на місці проведення розрахунків (а.с. 41), з якого вбачається, що на місці проведення розрахунків всього в наявності готівкових коштів було на суму 948,00 грн., а згідно показників денного Х - звіту РРО - 965,04 грн. (а.с. 42), тобто встановлено невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті у розмірі 17,04 грн.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позивачем порушено вимоги п. 1, п. 13 ст. 3 Закону № 265/95-ВР.

Відповідно до п. 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті, а в разі використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня до суб'єктів підприємницької діяльності за дане порушення вчинене вперше застосовується фінансова санкція у розмірі 1 гривня.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно у межах передбачених законом повноважень застосував до позивача штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 грн., відносно чого у судовому засіданні представник позивача не заперечував.

Крім того перевіркою встановлено порушення ведення порядку обліку паливно-мастильних матеріалів за місцем реалізації на суму 207824,96 грн., чим порушено п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР. Суд з даним висновком відповідача погоджується, з наступних підстав.

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані, зокрема, вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Нормативним документом, який визначає порядок обліку, приймання, зберігання та відпуску паливно-мастильних матеріалів на АЗС є Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затверджена Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та звязку України, Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року №281/171/578/155, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02.09.2008р. за № 805/15496 (далі Інструкція).

Відповідно до загальних положень, ця Інструкція встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів. Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.

Пунктом 10.1 Інструкції встановлено, що облік руху нафтопродуктів на АЗС здійснюється в одиницях обєму.

На АЗС здійснюється оперативне кількісне контролювання, результати якого використовуються для ведення обліку, звіряння кількості отриманих і відпущених нафтопродуктів. Кількісний облік нафтопродуктів на АЗС здійснюється за формою змінного звіту АЗС № 17-НП. (пункт 10.4.1 Інструкції).

Пунктом 10.4.2 Інструкції закріплено, що під час приймання-передавання зміни оператори АЗС:

- визначають залишки нафтопродуктів на кінець зміни з урахуванням залишків на початок зміни (цей залишок переноситься з графи "обліковий залишок попередньої зміни"), надходження нафтопродуктів за зміну, які підтверджено відповідними документами, та кількості відпущених за зміну нафтопродуктів за сумарними показниками лічильників усіх ПРК, ОРК (обліковий залишок);

- вимірюють загальний рівень нафтопродуктів і рівень підтоварної води в кожному резервуарі та за результатами вимірювань визначають об'єм нафтопродуктів (фактичний залишок);

- роздруковують на РРО фіскальний звітний чек і визначають обсяг виконаних розрахункових операцій, що заносяться до фіскальної пам'яті;

- передають залишок готівки;

- перевіряють наявність та фіксацію у місцях, передбачених експлуатаційним документом, свинцевих пломб з відбитком повірочного тавра та відповідність відбитку цих тавр у формулярах на ПРК, ОРК.

Нормами вказаної Інструкції встановлено, що облік реалізації нафтопродуктів ведеться через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений до фіскального режиму роботи реєстратор розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій кожною АЗС, яка здійснює розрахунки із споживачами за готівку.

Відпуск нафтопродуктів за готівку, талони, платіжними картками відображається у змінному звіті АЗС за формою № 17-НП. Відпуск нафтопродуктів за відомостями здійснюється АЗС на підставі договорів, укладених між підприємством та споживачем, та відображається у відомості на відпуск нафтопродуктів за формою № 16-НП.

Обсяг реалізації нафтопродукту, що фіксується лічильником сумарного обліку паливно-роздавальних колонок за певний проміжок часу, має збігатися з обсягом реалізації, відображеним у звітних документах касового апарата за всіма формами оплати за цей самий проміжок часу. При цьому розбіжність за добу між показами лічильника сумарного обліку і даними звітних документів касового апарата не повинна перевищувати 0,1 % від об'єму відпущеного пального.

Для вимірювань об'єму нафтопродуктів на АЗС використовуються паливно-роздавальні колонки, що мають відлікові пристрої для індикації ціни, об'єму та вартості виданої дози.

Об'єм нафтопродукту під час його відпуску власникам автомобільного транспорту вимірюється у режимах дистанційного і місцевого керування паливно-роздавальними колонками.

Кількісний облік нафтопродуктів за марками і видами (для дизельного палива в залежності від масової частки сірки) на АЗС здійснюється за формою змінного звіту АЗС № 17-НП, який складається у двох примірниках.

Перший примірник разом з первинними документами здається до бухгалтерської служби, а другий - залишається у матеріально відповідальної особи.

На підставі товарно-транспортних накладних та акта приймання (у разі його наявності) оператор АЗС має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки), тобто зробити необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою № 13-НП. Дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту АЗС за формою № 17-НП.

Матеріально відповідальні особи підприємств (за винятком НПЗ) ведуть кількісний облік нафти та нафтопродуктів у товарній книзі кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою № 31-НП, у якій зазначаються надходження і відпуск нафтопродуктів за день, а також їх залишки на кінець дня.

З метою посилення контролю за станом приймання, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів матеріально відповідальні особи ведуть журнал обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою № 6-НП і журнал вимірювання нафти і нафтопродуктів у резервуарах за формою № 7-НП.

Фактичні залишки нафтопродуктів в резервуарах визначаються за результатами вимірювання та також відображаються у змінному звіті АЗС за формою № 17-НП. Облік реалізації за готівку нафтопродуктів, за певний проміжок часу ведеться через реєстратор розрахункових операцій, в тому числі враховується відпуск нафтопродуктів на АЗС за талонами, платіжними картками, відомостями.

Таким чином, суд приходить до висновку, що фактичні залишки нафтопродуктів на АЗС мають відповідати обліковим залишкам надходження нафтопродуктів за певний проміжок часу, що підтверджені відповідними документами (ТТН), змінного звіту АЗС за формою № 17-НП, за вирахуванням кількості відпущених нафтопродуктів за сумарними показниками лічильників паливно-роздавальних колонок. Обсяг реалізації нафтопродуктів, що фіксується лічильником сумарного обліку паливно-роздавальних колонок за певний проміжок часу, має збігатися з обсягом реалізації, відображеним у звітних документах касових апаратів за всіма формами оплати за цей самий проміжок часу.

Отже, висновок про неналежний облік товарних запасів на АЗС можливий у разі якщо перевіркою встановлено, що на АЗС не зберігається (відсутній) другий примірник змінного звіту АЗС за формою № 17-НП.

Судом встановлено, що на АЗС, яка розташована за адресою: Комінтернівський район, с. Каїри, вул. Центральна, 1, що належить ДП «Петрол» МПП «Петрол-Форвардинг»та належить позивачу, змінний звіт за формою № 17-НП не ведеться і він був відсутній під час проведення перевірки, вказані обставини не були спростовані представником позивача під час судового розгляду, а також на пропозицію суду при розгляді справи змінний звіт за формою № 17-НП представником позивача наданий не був.

Крім того п.16 Інструкції, яким зокрема, визначено порядок обліку нафтопродуктів на АЗС, встановлено, що матеріально відповідальні особи АЗС ведуть облік руху нафтопродуктів за марками і видами (для дизельного палива в залежності від масової частки сірки) нафтопродуктів у змінному звіті за формою N 17-НП, який складається у двох примірниках. Перший примірник разом з первинними документами здається до бухгалтерської служби, а другий - залишається у матеріально відповідальної особи (п. 16.1 Інстуркції).

Бухгалтерські служби підприємств перевіряють та приймають змінні звіти з доданими до них первинними документами (ТТН, талони, відомості встановленої форми, супровідні відомості за інкасацією готівки та інші), перевіряють правильність перенесення показників лічильників ПРК, ОРК з попередньої зміни, звіти про обсяг реалізації і форми оплати за РРО, визначення фактичних залишків нафтопродуктів у резервуарах АЗС за результатами вимірювання, відображених у формі N 17-НП, та надходження готівки. Зроблені під час перевірки змінних звітів виправлення засвідчуються підписами операторів АЗС, керівника АЗС та головного бухгалтера або за його дорученням іншим працівником бухгалтерської служби підприємства (п. 16.2 Інструкції).

На підставі перевірених змінних звітів та первинних документів бухгалтерська служба підприємства нафтопродуктозабезпечення складає місячну накопичувальну відомість та обігові відомості, у яких відображаються: кількість завезених на АЗС нафтопродуктів за марками і видами (для дизельного палива залежно від масової частки сірки) та цінами; закупівельна вартість та вартість реалізації завезених нафтопродуктів; кількість та вартість нафтопродуктів, реалізованих споживачам за готівку, у тому числі сума ПДВ; кількість та вартість нафтопродуктів, реалізованих споживачам за безготівковими розрахунками згідно з відомостями, за талонами та платіжними картками; результати інвентаризації нафтопродуктів та готівки (п. 16.3 Інструкції).

Таким чином на АЗС в наявності мають бути всі необхідні для проведення перевірки облікові документи.

Відомості повноти оприбуткування та залишків нафтопродуктів в ході перевірки складено на дату перевірки - 28.04.2011р. шляхом співставлення залишків закодованого товару та фактичних залишків ТМЦ (а.с. 12), з якої зокрема вбачається, що під час перевірки було виявлено надлишок паливно-мастильних матеріалів на суму 207824,96 грн., який не був облікований у встановленому законом порядку, що свідчить про відсутність належного обліку товару.

Зокрема, позивачем в ході проведення перевірки та на стадії судового розгляду не було надано жодного підтверджуючого документу, в т.ч. первинних - ТТН, а також місячний матеріальний звіт по перевіряємому обєкту.

Суд вважає, що при вирішенні питання про правомірність застосування адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобовязань та встановлення в діях або бездіяльності субєкта підприємницької діяльності складу правопорушення.

Позивач не довів суду, що ним було вжито усіх необхідних заходів для виконання вимог п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Посилання позивача на оформлені ним первинні та інші документи (а.с. 14-26) , які нібито зафіксували факт здійснення господарської операції - переміщення паливно-мастильних матеріалів з підприємства на базу цього ж підприємства на зберігання, на думку суду, не звільняє останнього від обовязку вести облік товарних запасів згідно п. 12 ст. 3 Закону «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та від передбаченої Законом відповідальності.

Згідно ст. 20 вищевказаного Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 21 зазначеного Закону до субєктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що відповідач правомірно у межах передбачених законом повноважень, застосував до позивача штрафні (фінансові) санкції у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів у сумі 415649,92 грн.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Згідно з ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Отже, суд вважає, що відповідачем доведено правомірність податкового повідомлення-рішення у відповідності до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, якою покладено обовязок доказування на відповідача, орган владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

В той же час позивач не дотримався принципу встановленого ч. 1 ст. 71 КАС України про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Тобто позивач не довів неправомірності дій відповідача при дотриманні останнім норм наведених законів та відповідних положень.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, оцінюючи надані сторонами у справі докази у їх сукупності, беручи до уваги те, що Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»передбачений обовязок та відповідальність субєктів підприємницької діяльності саме за неведення або ведення з порушенням встановленого порядку обліку товарів саме за місцем реалізації, суд дійшов висновку, що дочірнім підприємством «Петрол»малого приватного підприємства «Петрол Форвардинг»не виконано встановлений законом обовязок, у звязку з чим адміністративний позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов дочірнього підприємства «Петрол»малого приватного підприємства «Петрол Форвардинг»до Березівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення - рішення від 23 травня 2011 року № 0000112303 - залишити без задоволення.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. Якщо апеляційну скаргу не буде подано в строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 26 вересня 2011 року.

Суддя С.О. Cтефанов