Постанова № 18392425, 21.09.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2011 р. № 2а-4001/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючої Потабенко В.А.

суддів Кузьмич С.М.

Мричко Н.І.

за участю секретаря судового засідання Гойни Є.А.,

представників позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3, згідно довіреності,

представників відповідача: ОСОБА_4, ОСОБА_5, згідно довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація колійні ремонтні технології" до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

ТОВ "Корпорація колійні ремонтні технології" звернулося до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 07.09.2010 року № 0000073540/0 та від 11.11.2010 року № 0000073540/1, які були прийняті за результатами позапланової виїзної перевірки з питань правомірності нарахування податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТОВ «Полі-Пром»за період з 01.03.2010 року по 30.06.2010 року, оформленої актом від 27.08.2010 року № 1038/234/33133794.

В обґрунтування своїх позовних вимог покликається на те, що позивачем належним чином оформлено первинні бухгалтерські документи на підтвердження договірних відносин з ТОВ «Полі-Пром». Всі операції з контрагентом є реальними, товарними, а висновки податкового органу, відповідно, базуються на припущеннях та не підтверджені належними доказами. Зазначає, що висновки податкового органу щодо неправомірного формування податкового кредиту ТОВ "Корпорація колійні ремонтні технології" є безпідставними, оскільки базуються на нібито неправомірності формуванні податкового кредиту ТОВ «Полі-Пром», що, в свою чергу, формував свій податковий кредит, використовуючи податкові накладні інших контрагентів, які на сьогоднішній день нібито неможливо підтвердити. Чинним законодавством України на платника податків не покладено обов'язку з перевірки повноти та своєчасності сплати податкових зобов'язань контрагентами. Крім того позивач зазначає, що згідно закріпленого в Конституції України принципу індивідуалізації відповідальності (ст.61), будь-яка особа не може нести відповідальність за дії третіх осіб.В зв'язку з наведеним спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позовній заяві та додаткових поясненнях від 11.07.2011 року та 21.09.2011 року. Просять позов задовольнити повністю.

Представники відповідача проти позову заперечили з підстав, викладених у запереченні від 12.05.2011 року № 7911/9/10-009, суть якого зводиться до наступного. Проведеною перевіркою встановлено заниження суми податку на додану вартість в розмірі 11670384,10 грн. за рахунок включення до податкового кредиту витрат на придбання ТМЦ в ТОВ «Полі-Пром». Як встановлено в ході перевірки, ТОВ «Полі-Пром»за період березень-червень 2010 року формувало податковий кредит за рахунок господарських операцій з ТОВ «Метал-Інтеграл»; ТОВ «Метал-Інтеграл», в свою чергу, формувало податковий кредит від наступних субєктів господарської діяльності: ТОВ «Техноградбуд», яке знято з обліку; останнє формувало податковий кредит від ТОВ «Укрспецінвест», що визнаний банкрутом; ТОВ «Укрспецінвест»сформовано кредит від ТОВ «Інфо-Інвест», якому присвоєно стан платника 8 (відсутність за місцем знаходження), яке було основним постачальником ТОВ «Фартгруп», що не підтвердило відомості про юридичну особу; а також ТОВ «Вікторія», яке знято з обліку. Відтак, на думку податкового органу, ТОВ "Корпорація колійні ремонтні технології" неправомірно сформовано податковий кредит. В зв'язку з наведеним у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд встановив наступне.

В ході розгляду справи судом було досліджено докази, наявні в матеріалах справи.

Державною податковою інспекцією у Пустомитівському районі Львівської області 27.08.2010 року здійснено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Корпорація колійні ремонтні технології»з питань правомірності нарахування податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТОВ «Полі-Пром»за період з 01.03.2010 року по 30.06.2010 року, за результатами якої складено акт № 1038/234/33133794.

На підставі вказаного акта прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.09.2010 року № 0000073540/0, яким визначено суму податкового зобовязання по податку на додану вартість 17081753,00 грн., в тому числі основне зобов'язання - 11670384,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 5411369,00 грн., та податкове повідомлення-рішення від 11.11.2010 року № 0000073540/1, прийняте за наслідками адміністративного оскарження, згідно рішення про результати розгляду первинної скарги від 11.211.2010 року.

Як вбачається з акту перевірки, ТОВ «Корпорація колійні ремонтні технології»порушено п. 1.7 ст. 1, п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено суму податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 11670384,00 грн.

Підставою для донарахування основного податкового зобов'язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій стало те, що у перевіряємому періоді ТОВ «Корпорація колійні ремонтні технології»мало взаємовідносини з ТОВ «Полі-Пром». Відповідачем зроблено висновок про не підтвердження господарських операцій з отримання товарів від ТОВ «Полі-Пром»за період з березня 2010 року по червень 2010 року первинними документами, а також про відсутність фактичного отримання товарів від даного субєкта господарювання. Крім цього, відповідачем донараховано суму основного зобовязання у звязку з тим, що ТОВ «Полі-Пром»не відобразив податкові накладні по взаєморозрахунках з ТОВ «Корпорація колійні ремонтні технології»у податковій деклараціях за березень-червень 2010 року. Також, ДПІ в Пустомитівському районі Львівської області зроблено висновок про безтоварність господарських операцій із ТОВ «Полі-Пром»із звязку з тим, що по контрагенту останнього основному постачальнику - ТОВ «Метал-Інтеграл»- немає підтверджених даних щодо місця знаходження. Свій же податковий кредит ТОВ «Метал-Інтеграл»сформовано від постачальників: ТОВ «Техноградбуд», яке знято з обліку, ТОВ «Вікторія», яке знято з обліку, та ТОВ «Укрспецінвест», яке визнане банкрутом та знято з обліку. Постачальниками для ТОВ «Укрспецінвест»в свою чергу виступали: ТОВ «Інфо-Інвест», яке відсутнє за місцезнаходження, яке в свою чергу формувало податковий кредит від ТОВ «Фартгруп», відомості про яке не підтверджені.

Відтак, в акті перевірки зазначається, що податковий кредит ТОВ «Корпорація колійні ремонтні технології»по податкових накладних, виписаних ТОВ «Полі-Пром», в свою чергу сформовано безпідставно, використовуючи податкові накладні підприємств, які на сьогоднішній день неможливо перевірити.

За наслідками розгляду справи суд вважає висновки відповідача передчасними, не обґрунтованими та такими, що побудовані на припущеннях, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що позивачем між позивачем та ТОВ «Полі-Пром»укладено договір поставки № 10/01/25-2к від 25.01.2010 року.

Згідно з умовами вказаного договору ТОВ «Полі-Пром»(постачальник), зобовязується поставити та передати у власність, а ТОВ «Корпорація колійні ремонтні технології»(покупець) зобов'язується прийняти та оплатити продукцію в асортименті та кількості відповідно до Специфікацій до договору, що є невідємною його частиною.

Відповідно до п. 1.3.1. договору поставки, виробником продукції є ВАТ «Дружківський завод металевих виробів»та ЗАТ «Северсталь-метиз».

Суд не погоджується з твердженням відповідача про безтоварність господарських операцій, здійснених між позивачем та ТОВ «Полі-Пром»з огляду на те, що фактичний продаж позивачу товару підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних, податкових накладних, які складені відповідно до вимог чинного законодавства, містять всі необхідні для такого роду документів реквізити. Слід зазначити, що згідно наданих платіжних доручень отриманий товар був повністю оплачений позивачем, про що свідчать наявні в матеріалах справи платіжні доручення.

На виконання п. 5.1. договору поставки, постачальник (ТОВ «Полі-Пром») здійснювало поставку продукції залізничним транспортом загального користування на умовах FCA (франко-перевізник) станція відвантаження, з подальшим прямуванням продукції на адресу вантажоодержувачів, які зазначаються в рознарядці покупця. Завантаження продукції здійснювалося безпосередньо її виробником ВАТ «Дружківський завод металевих виробів», що підтверджується квитанціями про приймання вантажу до відправлення, наданими позивачем. З зазначених квитанцій про приймання вбачається, що власником вантажу є позивач, а поставка здійснюється на ДП «Укрзалізничпостач», згідно з договором № ЦХП-05-00210-01 від 18.01.2010 року.

Крім цього, позивачем надано договір укладений з ДП «Укрзалізничпостач»№ ЦХП-05-00210-01 від 18.01.2010 року, у відповідності до якого, позивач (постачальник) постачає продукцію, передбачену у специфікації до договору. Судом встановлено, продукція придбана позивачем у ТОВ «Полі-Пром»постачалася ТОВ «Корпорація колійні ремонтні технології»на ДП «Укрзалізничпостач»за цінами вищими, ніж прихідна вартість одиниці товару, що мало наслідком отримання доходу позивачем.

Відповідачем в акті перевірки не було висловлено жодних зауважень до оформлення первинних документів.

Відтак, покликання відповідача на те, що всі операції між позивачем і ТОВ «Полі-Пром»є безтоварними, спростовується доводами позивача і підтверджується тим, що отримані від контрагента товарно-матеріальні цінності у подальшому були реалізовані іншому субєкту господарювання, відповідні докази чого наявні в матеріалах справи.

Щодо твердження податкового органу про безтоварність операцій з тих підстав, що ТОВ «Полі-Пром»сформовано податковий кредит від контрагентів, які неможна перевірити, то суд зазначає наступне.

Згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року №996-XIV (із змінами і доповненнями), первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно з статтею 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Документами, які містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення є податкові накладні, звіти про виконану роботу та акти прийому - передачі виконаних робіт, оригінали яких були представленні на вимогу перевіряючих, які містять весь перелік відомостей та реквізити, передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

У п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»зазначено, що податкова звітність повинна ґрунтуватись на даних бухгалтерського обліку. Ті первинні документи, правила заповнення яких викладені в ст.9 даного Закону, слугують також підтвердженням виникнення податкових подій. Якщо документи заповнені постачальником за формою та з дотриманням відповідних правил, то немає ніяких підстав покупцю не відображати в своєму обліку (бухгалтерському і податковому) факту здійснення господарської операції.

Разом з тим, відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7 ст. 7 вказаного Закону, не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит регулюють положення п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яким визначено, що датою виникнення платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої події: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової декларації, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Тобто податкова накладна є підставою для віднесення сум ПДВ для отримання податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

Позивачем до матеріалів справи подано довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ТОВ «Полі-Пром»та довідку ДПІ в Шевченківському районі м. Києва № 18545/7/23-1106 від 27.09.2010 року про проведення зустрічної перевірки ТОВ «Полі-Пром», з яких вбачається, що таке на час здійснення господарських операцій з позивачем та проведення перевірки ТОВ «Полі-Пром»був зареєстрований у передбаченому законом порядку, в тому числі платником ПДВ.

Таким чином, належно оформлені податкові накладні, видані ТОВ «Полі-Пром», не дають відповідачу підстав для висновку про завищення позивачем сум податкового кредиту.

Судом не беруться до уваги твердження представника відповідача про те, що ТОВ "Корпорація колійні ремонтні технології " неправомірно сформувало податковий кредит, оскільки суми ПДВ контрагентом до бюджету сплачені не були. Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку - це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. Платники податку, визначені у п.п «а», «в», «г», «д»п.10.1 ст.10 вищезгаданого Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до Закону (п.10.2 ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість»). Отже, покупець не може нести відповідальність за несплату податків продавцями. Згідно закріпленого в Конституції України принципу індивідуалізації відповідальності (ст.61), будь-яка особа не може нести відповідальність за дії третіх осіб. За вказаних обставин сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

В разі, якщо контрагент, чи його контрагенти не виконали свого зобовязання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначені обставини не є підставою для донарахування позивачу податку на додану вартість при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинним на момент здійснення фінансово господарських операцій законодавством не встановлено підстав для такого нарахування.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що дії ДПІ в Пустомитівському районі Львівської області щодо виключення з податкового кредиту сум ПДВ, сплачених в ціні товару ТОВ "«Полі-Пром», суперечать листу ДПА України № 20289/7/16-1617 від 29.09.2010 року, згідно якого наявність розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними.

Доказів того, що ТОВ «Полі-Пром»не подає податкової звітності, відповідачем не надано.

Пунктом 2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації (ДПА) України від 10.08.2005 року №327 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року за №925/11205) із наступними змінами та доповненнями визначено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю; у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів; у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

Крім того, пунктом 2.3.4 того ж Порядку є встановлено, що не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, «приховування об'єкта оподаткування», «розкрадання», «привласнення», «описка»тощо).

Враховуючи викладене, безпідставним вважається висновок відповідача про порушення позивачем податкового законодавства, що ґрунтується на припущеннях перевіряючих, зроблених на підставі аналізу податкової звітності контрагентів ТОВ «Полі-Пром»(ТОВ «Метал-Інтеграл», ТОВ «Укрспецінвест»та ТОВ «Вікторія»).

Таким чином, відповідач, приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, керувався лише припущеннями щодо безтоварності господарських операцій.

Натомість, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях в силу ст. ст. 69-70 КАС України.

За статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (КАСУ) , кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобовязання чи зменшені податкові вигоди, зокрема, бюджетне відшкодування, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків.

Викладені в акті перевірки висновки відповідача, як органу державної податкової служби, не є обґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому, в суду відсутні правові підстави вважати правомірними податкові повідомлення-рішення, якими визначені податкові зобовязання позивачу. Відтак, відсутні і підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.3 ст. 17 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

З урахуванням наведеного, позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування спірних податкових повідомлень-рішень є підставними та підлягають задоволенню.

Згідно приписів ст. 94 КАС України, в користь позивача з Державного бюджету України слід стягнути суму сплаченого при зверненні до суду судового збору в розмірі 3,40 грн.

Керуючись ст.ст. 7-14, 18, 19, 33-35, 69-71, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

позов задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті Державною податковою інспекцією в Пустомитівському районі Львівської області від 07.09.2010 року № 0000073540/0 та від 11.11.2010 року № 0000073540/1.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація колійні ремонтні технології" з Державного бюджету України 3,40 грн. судових витрат.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 186, 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Потабенко В.А.

З оригіналом згідно

Суддя Потабенко В.А.