Постанова № 18391032, 27.09.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2011 р. справа № 2а/0570/15298/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11 год. 55 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Зекунова Е. В.

при секретаріКовальському А.В.

за участю:

представника позивачаОСОБА_1,

представника відповідачаХидирової С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Донецької обласної громадської правозахисної організації «Повага» до Державної податкової інспекції в м. Докучаєвську про визнання діяльності протиправною, зобовязання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди, стягнення помилково сплачених коштів, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Донецька обласна громадська правозахисна організація «Повага» в інтересах громадянина ОСОБА_1 звернулась до Державної податкової інспекції у м. Докучаєвську з адміністративним позовом про визнання діяльності протиправною, зобовязання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди, стягнення помилково сплачених коштів.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що 27.04.2011р. ОСОБА_1 звернувся до ДПІ у м. Докучаєвську з заявою про повернення йому помилково сплаченого податку з доходів фізичної особи.

У травні 2011 року ОСОБА_1 отримав лист ДПІ у м. Докучаєвську від 27.05.2011р. №6046, яким відповідач повідомив, що його заява залишена без розгляду, оскільки до неї не надані документи, які підтверджують оплату грошових сум, та зобовязала заявника надати документи, на підставі яких була сплата грошових зобовязань, платіжне доручення або квитанцію про оплату та інформацію стосовно рахунків, на які були перераховані гроші.

Позивач вважає дії відповідача щодо розгляду заяви ОСОБА_1 протиправними, оскільки статтею 43 Податкового кодексу України надання додаткових документів до заяви про повернення помилково сплачених грошових зобовязань не передбачено. Вважає, що протиправними діями відповідача ОСОБА_1 завдана матеріальна та моральна шкода.

Просить суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у м. Докучаєвську.

2.Зобов'язати відповідача - Державну податкову інспекцію у м. Докучаєвську, підготувати висновок про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченої суми грошового зобов'язання у розмірі 6 796 грн. 41 коп. з відповідного бюджету, та подати його для виконання управлінню Державного казначейства України в м. Докучаєвську, в строк, передбачений 1 ст. 43.5. Податкового кодексу України.

3.Заборонити відповідачу - Державній податковій інспекції у м. Докучаєвську, вимагати від ОСОБА_1 надання документів, що непередбачені ст.43 Податкового кодексу України.

4.Стягнути з відповідача - Державної податкової інспекції у м. Докучаєвську, на користь ОСОБА_1 збитки, завдані незаконною відмовою відповідача повернути помилково сплачені податкові зобов'язання в сумі-3 123,95 грн.

5.Стягнути з відповідача - Державної податкової інспекції в м. Докучаєвську на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди гроші в сумі 2 000 грн.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, про що надав письмову заяву в якій зазначив, що в позовній заяві ОСОБА_1 стверджує про повернення помилково сплачених сум грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб. При цьому позивач посилається на норми Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п.14.1.182. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України помилково сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату надійшли до відповідного бюджету від юридичних осіб (їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи) або фізичних осіб (які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності або не мають такого статусу), що не є платниками таких грошових зобов'язань. Як вбачається з доданих до справи матеріалів мова йде про сплачені в 2009 році суми грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 6795,41грн.

На той час оподаткування доходів фізичних осіб здійснювалось за нормами Закону України від 22.05.03 №889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі по тексту Закон 889).

Підпунктом 2.1 ст. 2 Закону № 889 було передбачено, що платниками податку є: резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи.

Відповідно до ст.3, 4 Закон № 889 до складу оподатковуваного доходу платника включаються дохід у вигляді неустойки, штрафів або пені, фактично одержаних платником податку як відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди.

11 грудня 2008 року Європейським судом з прав людини було постановлено, що держава -відповідач має сплатити заявнику: 2600 євро (дві тисячі шістсот євро) відшкодування моральної шкоди. Ця сума має бути конвертована у національну валюту держави - відповідача за курсом на день здійснення платежу, з урахуванням будь-якого податку, який може бути стягнуто із зазначеної суми. Як вбачається з наданої позивачем виписки з рахунку банку дана сума державою була перерахована ОСОБА_1 з урахуванням податку з доходів фізичних осіб.

На підставі вищезазначеного позивачем було самостійно подана до ДПІ у м. Докучаєвськ декларація з доходів фізичних осіб в якій було зазначено, що ним у 2009 році було отримано дохід у вигляді відшкодування моральної шкоди за рішенням суду у розмірі 45 809,38грн. та сплачено податок з даного доходу у сумі 6796,41грн. Сплата саме цієї суми податку підтверджується копією платіжного доручення, наданого позивачем.

Таким чином, в 2009 році ОСОБА_1 буд платником податку з доходів фізичних осіб, отримав відповідний дохід, який самостійно задекларував та сплатив відповідну суму податку до бюджету. Інших доказів того , що позивачем було сплачено до бюджету суми коштів, платником яких він не був, ним до суду не надано.

На підставі вищезазначеного відповідач вважає, що позовна заява ОСОБА_1 є необґрунтованою та просить суд відмовити у задоволенні у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Позивач Донецька обласна громадська правозахисна організація «Повага», ідентифікаційний код 33562115, адреса місцезнаходження м. Дебальцеве. вул. Сосюри, б.23б., кв.28. Організація «Повага» зареєстрована виконавчим комітетом Дебальцівської міської ради 09.12.2005р. Діє на підставі статуту, зареєстрованого Донецьким обласним управлінням юстиції 09.12.2005р. Згідно п.1.10 розділу 1 статуту, ГПО «Повага» має право бути позивачем у судах, та відповідно до пункту 2.2 завданням організації є захист прав людини, захист прав членів ГПО «Повага», підприємців та підприємництво.

Згідно рішення №6 від 14.08.2011р. ГПО «Повага» вирішила звернутися з позовом до суду від імені ГПО «Повага» в інтересах ОСОБА_1

Відповідач - Державна податкова інспекція у м. Докучаєвську Донецької області є субєктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує повноваження надані йому Законом України „Про державну податкову службу в Україні” та Податковим кодексом України.

Відповідно до ст. 2 Закону України від 04.12.1990 №509-ХІ «Про державну податкову службу в Україні», завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Судом встановлено, що 11.12.2008р. Європейським судом з прав людини у справі «Гогін проти України» винесено рішення згідно якого держава відповідач має сплатити заявнику:

- несплачені суми, які досі належать заявнику до виплати за рішеннями від 15 липня 1998 року (два рішення), 1 вересня 1998 року, 6 січня 1999 року та 1 жовтня 1999 року, порядок виконання якого змінено ухвалою від 4 березня 2002 року, як відшкодування матеріальної шкоди;

- 2600 євро (дві тисячі шістсот євро) відшкодування моральної шкоди. Ця сума має бути конвертована у національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу, з урахуванням будь-якого податку, який може бути стягнуто із зазначеної суми.

01.06.2009р. на виконання зазначеного рішення суду на рахунок, відкритий у відділення ВАТ «Ощадний банк України» на імя ОСОБА_1 було зараховано кошти у сумі 45309,38 коп.

Відповідно до п. 1.15 Закону України 22 травня 2003 року N 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі Закон №889) податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Оподаткування доходів, нарахованих (виплачених) платнику податку податковим агентом встановлено пунктом 8.1. ст.8 Закону №889, згідно якого 8.1.1. Податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. (п.п. 8.1.1.)

Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду (п.п.8.1.2.).

На підставі довгострокового доручення вкладника (ОСОБА_1) на списання коштів від 30.06.2009р., ОСОБА_1 було перераховано до місцевого бюджету м. Докучаєвська кошти у сумі 6796,41грн. з призначенням платежу «Податок з доходів фізичних осіб на підставі рішення Європейського суду з прав людини». (а.с. 27)

Надходження коштів у сумі 6796,41грн. до бюджету 01.07.2009р. підтверджується даними зворотного боку рахунку платника по податку з доходів найманих працівників. (а.с. 40-44)

Оскільки ОСОБА_1 з 11.07.1997р. був зареєстрований субєктом підприємницької діяльності фізична особа (свідоцтво про державну реєстрацію номеру запису про держреєстрацію 2216017 0000 000623, перебував на податковому обліку в ДПІ у м.Докучаєвську з 22.07.1997р. за №690), ним була подана декларація про доходи одержані за період з 01.04.2009р. по 30.06.2009р. У розділі декларації 1.2 «Доходи, одержані в інших місцях не за місцем основної роботи» ОСОБА_1, вказав що одержав відшкодування за рішенням Європейського суду з прав людини (заява №10398/04) у розмірі 45309,38грн. та зазначив в суму утриманого податку у розмірі 6796,41грн.

Як встановлено матеріалами справи, ОСОБА_1 протягом 2009 2011 року подавав декларації про одержані доходи за 2009р. (від 15.01.2010р.), 2010р. (від 04.01.2011р.) та за період з 01.01.2011р. по 31.04.2011р. (а.с. 28-35).

У період з 14.04.2011р. по 19.04.2011р. відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства СПД фізичної особи ОСОБА_1 за період з 14.04.2008 по 14.04.2011р., результати якої оформлені довідкою від 19.04.2011р. №31/17/-0/НОМЕР_1. Згідно висновків відповідача, перевіркою порушення не встановлені.

Згідно довідки ДПІ у м. Докучаєвську від 21.04.2011р. станом на вказану дату у СПД фізичної особи ОСОБА_1 відсутні податкові зобовязання та податковий борг.

21.04.2011р. до Єдиного державного реєстру внесено запис №725/10/28-014 про припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1

27.04.2011р. ОСОБА_1 звернувся до ДПІ у м. Докучаєвську з заявою про повернення помилково сплачених грошових зобовязань у якій зазначив, що 30.06.2009р. з його поточного рахунку до місцевого бюджету м. Докучаєвська помилково були перераховані грошові кошти у розмірі 6796,41грн. в рахунок податку з суми, отриманої ним за рішенням Європейського суду з прав людини. Просив податковий орган у відповідності до ст.43 Податкового кодексу України повернути помилково перераховану суму у розмірі 6796,41грн. шляхом перерахування на поточний рахунок №240379/01 у Донецькій філії 0025 ВАТ «Ощадний банк України».

У травні 2011 року ОСОБА_1 отримав лист ДПІ у м. Докучаєвську від 27.05.2011р. №6046, яким відповідач повідомив, що його заява залишена без розгляду, оскільки до неї не надані документи, які підтверджують оплату грошових сум, та зобовязала заявника надати документи, на підставі яких була сплата грошових зобовязань, платіжне доручення або квитанцію про оплату та інформацію стосовно рахунків, на які були перераховані гроші.

Вважаючи протиправними дії податкового органу щодо розгляду його заяви, ОСОБА_1 звернувся до Донецької обласної громадської правозахисної організації «Повага», яка в інтересах ОСОБА_1 звернулась з адміністративним позовом ДПІ у м. Докучаєвську.

Проблемою даного спору є правомірність дій ДПІ у м. Докучаєвську щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 27.04.2011р. про повернення помилково сплачених грошових зобов'язань.

Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань визначені статтею 43 Податкового кодексу України та Наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України від 21.12.2010974/1597/499, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 р. за N 1386/18681 «Про затвердження Порядку взаємодії органів державної податкової служби, місцевих фінансових органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань» (далі Наказ від 21.12.2010974/1597/499).

Пункт 43.1 статті 43 Податкового кодексу України встановлює умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобовязань до бюджетів різних рівнів.

Відповідно до норм Кодексу помилково сплачені грошові зобовязання це суми коштів, які на певну дату надійшли до відповідного бюджету від юридичних осіб (їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи) або фізичних осіб (які мають статус субєктів підприємницької діяльності або не мають такого статусу), що не є платниками таких грошових зобовязань. А надміру сплачені грошові зобовязання це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобовязань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Поверненню з бюджету підлягають: надміру сплачені податки, збори (обовязкові платежі); помилково сплачені податки, збори (обовязкові платежі).

Грошове зобовязання платника податків це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобовязання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно поверненню підлягають помилково та/або надміру сплачені податкові зобовязання, штрафні санкції, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Пунктом 43.2 статті 43 визначено, що однією із основних умов повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобовязань є відсутність податкового боргу у платника податків незалежно від виду боргу.

Для того, щоб претендувати на повернення таких грошових зобовязань, платник податків повинен повністю погасити борг.

Наступною умовою повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобовязань є воля самого платника податків, яка виражається у подачі до відповідного контролюючого органу заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються органом державної податкової служби на підставі поданої платником податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку).

Заява про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобовязань подається до відповідного податкового органу в довільній формі.

Проте заява обовязково повинна містити напрям перерахування коштів:

на поточний рахунок платника податків в установі банку;

на погашення грошового зобовязання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету;

шляхом повернення готівкою за чеком у випадку відсутності у платника податків банківського рахунка.

Серед умов визначено і термін подання заяви відповідно до загальної позовної давності 3 роки (у Податковому кодексі України визначено як 1095 днів). Тобто заява про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобовязань може бути розглянута контролюючим органом, якщо термін виникнення такої суми не перевищив 1095 днів.

Для розгляду заяви, проведення перевірки положень, викладених у заяві щодо помилково та/або надміру сплачених грошових зобовязань, контролюючому органу дається до пятнадцяти робочих днів (не пізніше ніж за пять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви), протягом яких контролюючий орган зобовязаний підготувати висновок та передати його на виконання до відповідного органу Державного казначейства. Відповідним органом Державного казначейства на підставі отриманих висновків протягом пяти робочих днів здійснюють повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобовязань платникам податків.

За порушення строків передачі висновків про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобовязань для виконання Державним казначейством України несуть відповідальність контролюючі органи, які повинні були вчасно підготувати та направити такі висновки.

Аналогічні вимоги до повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та заяви платника визначені в Наказі від 21.12.2010974/1597/499, згідно якого повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у випадках, передбачених податковим законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом державної податкової служби на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми (п.5).

Заява подається платником податку до органу державної податкової служби за місцем перебування на податковому обліку в довільній формі.

Обов'язковим реквізитом заяви є визначення платником податку напрямів перерахування коштів, що повертаються як помилково та/або надміру сплачені:

на поточний рахунок платника податку в банку;

на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи державної податкової служби, незалежно від виду бюджету;

готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку(п.6).

З аналізу зазначених правових норм вбачається, що ні Податковим кодексом України, ні Наказом від 21.12.2010974/1597/499 не передбачено право податкового органу вимагати у заявника додавати до заяви документи які підтверджують оплату грошових сум та документи, на підставі яких була здійснена сплата грошових зобовязань, платіжне доручення або квитанцію про оплату та інформацію стосовно рахунків, на які були перераховані гроші.

В той же час обовязковою передумовою підготовки податковим органом висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подання його для виконання відповідному органові Державного казначейства України при поверненні надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, є розрахунок, який проводиться органом державної податкової служби на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку.

Як встановлено у судовому засіданні, ДПІ у м. Докучаєвську, після отримання заяви ОСОБА_1 від 27.04.2011р. про повернення помилково сплачених грошових зобов'язань, допустив бездіяльність, внаслідок чого вищевказаного розрахунку не зробив та не зясував наявності підстав для надання висновку.

Щодо позовної вимоги про заборону відповідачу - Державній податковій інспекції у м. Докучаєвську, вимагати від ОСОБА_1 надання документів, що непередбачені ст.43 Податкового кодексу України, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Законодавством передбачений захист прав, свобод та інтересів осіб, як такий, що передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. За таких обставин відновленню підлягають лише ті права, порушення яких встановлено під час судового розгляду справи і не стосуються дій відповідачів у майбутньому. Отже, зазначена вимога, щодо заборони відповідачу вчиняти дії щодо ОСОБА_1 на майбутнє задоволенню не підлягає.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача - Державної податкової інспекції у м. Докучаєвську на користь ОСОБА_1 збитків, завданих незаконною відмовою відповідача повернути помилково сплачені податкові зобов'язання в сумі - 3123,95 грн., суд зазначає, що за відсутності фактичної відмови податкового органу в задоволенні заяви ОСОБА_1 наявність таких збитків виключається.

Суд приходить до висновку, що протиправність бездіяльності ДПІ в м. Докучаєвську полягає у порушенні порядку розгляду заяви та не містить у даному випадку вини податкового органу стосовно не повернення помилково сплачених сум, тому, суд не вбачає підстав до задоволення указаної позовної вимоги.

Щодо позовної вимоги стягнення з відповідача - Державної податкової інспекції в м. Докучаєвську на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди гроші в сумі 2000 грн., суд зауважує наступне.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні позивачем не було доведено наявності такої шкоди. Суд не приймає як доказ прояви моральної шкоди непрацевлаштованність позивача на час звернення до ДПІ в м. Докучаєвську (а.с. 64), оскільки такий факт не містить причинного звязку із розглядом податковим органом його заяви від 27.04.2011 року.

За таких обставин суд відмовляє у задоволенні указаної позовної вимоги.

Між тим, суд, беручи до уваги положення частини 2 ст. 11 КАС України, для повного захисту прав позивача, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та ухвалити постанову, якою зобовязати Державну податкову інспекцію в м. Докучаєвську розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.04.2011 року з врахуванням правил ст. 43 Податкового кодексу України.

При цьому суд виходить з того, що такий обовязок податкового органу прямо передбачений Податковим кодексом і його виконання є забезпеченням прав платника податків щодо повернення йому помилково чи надмірно сплачених сум податків.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд бере до уваги ст. 94 КАС України та за відсутності документального підтвердження здійснення судових витрат не присуджує їх.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 94, 160 -163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Донецької обласної громадської правозахисної організації «Повага» до Державної податкової інспекції в м. Докучаєвську про визнання діяльності протиправною, зобовязання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди, стягнення помилково сплачених коштів задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції в м. Докучаєвську під час розгляду заяви ОСОБА_1 від 27.04.2011 року про повернення помилково сплачених грошових зобовязань.

Зобовязати Державну податкову інспекцію в м. Докучаєвську розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.04.2011 року про повернення помилково сплачених грошових зобовязань та провести розрахунок сум податку з доходів фізичних осіб на підставі поданих платником податків податкових декларацій за звітні календарні роки шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку.

В решті позовних вимог відмовити.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 27 вересня 2011 року у присутності представників сторін.

Постанова у повному обсязі виготовлена 30 вересня 2011 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Суддя Зекунов Е. В.