Рішення № 18390354, 16.09.2011, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" вересня 2011 р.Справа № 5013/1313/11 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. при секретарі судового засідання Гордієнко А.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 5013/1313/11

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго", від імені якого діє його структурний підрозділ Світловодський район електричних мереж, Кіровоградська область, м. Світловодськ

до відповідача: Комунального підприємства "Світловодський міський водоканал", Кіровоградська область, м. Світловодськ

про стягнення 469 592,74 грн.

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_1 довіреність № 2961/07 від 06.04.2011р., юрисконсульт;

від відповідача - участі не брали

В судових засіданнях оголошувалась перерва з 02.09. до 09.09. та з 15.09. до 16.09.2011р.

В судовому засіданні 16.09.2011 р. проголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Публічним акціонерним товариством "Кіровоградобленерго", від імені якого діє його структурний підрозділ Світловодський район електричних мереж, подано позовну заяву про стягнення з комунального підприємства "Світловодський міський водоканал" заборгованості в сумі 482 483,71 грн., з якої: 289 564,24 грн. заборгованість за спожиту електричну енергію (активну), 36 862,79 грн. двократна вартість різниці фактично спожитої і договірної величини споживання електричної енергії у вересні 2009р., 98 528,08 грн. сума індексації, 25 299,45 грн. 3% річних та пеня в розмірі 32 229,15 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем належним чином умов договору про постачання електричної енергії від 11.08.2005 р.

Заявою від 17.09.2011 р. позивач зменшив розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідача: 289 564,24 грн. заборгованість за спожиту електричну енергію (активну), 36 862,79 грн. двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини споживання електричної енергії у вересні 2009р., 83 116,61 грн. суму індексації, 25 299,45 грн. 3% річних та пеню в розмірі 34 749,65 грн., а всього 469 592,74 грн. (том ІІІ а.с. 62-63).

Згідно ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Під зменшенням розміру позовних вимог розуміється зміна (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціна позову. В разі зменшення позовних вимог, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір (п. 17 інформаційного листа ВГСУ від 20.10.2006 р. № 01-8/2351).

Враховуючи вищенаведене, господарський суд розглядає справу з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідачем позов заперечено, про що надано письмовий відзив та пояснення (том ІІ а.с. 97-99, том ІІІ а.с. 44-45). Крім того, відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності за вимогою про стягнення 36 862,79 грн. двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини споживання електричної енергії у вересні 2009р. (том ІІІ а.с. 32) та заявлено клопотання про зменшення розміру неустойки (пені) (том ІІІ а.с. 39).

В судовому засіданні 16.09.211 р. представник позивача позовні вимоги у розмірі 469 592,74 грн. підтримав; представник відповідача в судове засідання 16.09.2011 р. не з'явився.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України участь представника сторони в судовому засіданні є правом останнього.

Враховуючи, що представник відповідача приймав участь в усіх інших судових засіданнях, лише за виключенням засідання 16.09.2011 р., та надання відповідачем відзиву на позов й інших витребуваних судом документів, господарський суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача та за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ :

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв"язку з виконанням договору № 737 про постачання електричної енергії від 11.08.2005 р., за умовами якого ПАТ "Кіровоградобленерго" в особі його структурного підрозділу Світловодського району електричних мереж, як Постачальник, зобов'язався постачати електричну енергію Споживачу - комунальному підприємству "Світловодський міський водоканал", а останній прийняв на себе зобов'язання оплачувати вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами договору та додатками до нього (том І а.с. 14-16, 22).

Згідно з пунктом 2.1.2. договору Постачальник зобов'язався, зокрема: постачати Споживачу електроенергію як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 та з урахуванням умов розділу 7 договору, згідно з категорією струмоприймачів Споживача та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, з дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами.

Натомість, за пунктом 2.2. договору Споживач прийняв зобов'язання: виконувати умови договору; дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 договору; оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків до договору; здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею Постачальника та електроустановками Споживача.

Вказані та інші умови договору узгоджені між сторонами шляхом підписання сформульованого тексту договору та скріплення печатками обох підприємств. Договір укладено з протоколом розбіжностей (том І а.с. 19).

Строк дії договору визначено до 31.12.2005 р. та передбачено його щорічну пролонгацію якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії (пункт 9.4. договору).

За узгодженим між сторонами порядком розрахунків (додаток № 1 до договору) передбачено проведення Споживачем розрахунків за фактично спожиту електричну енергію виключно грошовими коштами на поточний рахунок Постачальника із спеціальним режимом використання протягом 5 операційних днів після дати виписки рахунку (том І а.с. 21).

Розрахунковим вважається період з 1 числа місяця до такого ж числа наступного місяця. За дату оплати приймається дата зарахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника або внесення Споживачем готівки в касу Постачальника. (п. 1 Порядку розрахунків).

Розрахунки за електричну енергію проводяться Споживачем виключно грошовими коштами шляхом безготівкового перерахування за платіжним дорученням через власний рахунок в установі банку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника електричної енергії або шляхом внесення грошових коштів в касу Постачальника (п.1 Порядку).

Обсяг фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії, з урахуванням розрахункової величини втрат на ділянці мережі від місця встановлення засобів обліку до межі балансової належності електромереж, визначається за "Актом про використану електричну енергію" за показами розрахункових засобів обліку, знятих відповідно до графіку зняття показань (п. 2 Порядку розрахунків).

Споживач самостійно на протязі 5 операційних днів після дати виписки рахунку здійснює розрахунок за активну електричну енергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплату нарахувань по протоколах порушень при користуванні електричної енергією, рахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії, пеню, індекс інфляції та інші платежі згідно з умовами договору (п. 5 Порядку розрахунків).

Частинами 1 та 2 статті 275 Господарського кодексу України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Згідно зі статтею 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Пункт 1.3 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.96 р. N 28, визначає, що постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.

Відповідно до пп. 5.1 п. 5 Правил користування електричною енергією договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

Відповідно до пункту 6.6. Правил користування електричної енергією підприємства житлово-комунального господарства та підприємства, які надають послуги щодо забезпечення комунально-побутових потреб населення, в межах наданих населенню послуг, установи та організації, які фінансуються з державного та/або місцевого бюджету, здійснюють повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії один раз за фактичними показами засобів обліку електричної енергії на початку періоду, наступного за розрахунковим, відповідно до договору про постачання або купівлю-продаж електричної енергії.

За приписами статей 11, 509, 525, 526 Цивільного кодексу України та статей 174, 193 Господарського кодексу України, договір є підставою для виникнення зобов'язань, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору №737 від 11.08.2005 р. в період з червня 2008 р. по травень 2011 р. постачав відповідачеві електричну енергію в обсягах, що зафіксовані в актах споживання, складених комунальним підприємством "Світловодський міський водоканал" (том І а.с. 89-150, том ІІ а.с. 1-10).

Для оплати вартості спожитої відповідачем електричної енергії позивачем щомісячно виставлялись рахунки, із зазначенням сум, належних до оплати, та строків їх оплати (том І а.с. 53-88).

Дані рахунки отримані відповідачем, про що свідчать підписи про отримання, розміщенні на самих рахунках.

Однак, як зазначає позивач, розрахунок за спожиту електроенергію проводився відповідачем з порушенням строків оплати та не в повному обсязі. Згідно розрахунку позивача, відповідачем не оплачено вартість спожитої електричної енергії за червень, липень, вересень, грудень 2010 р. та за лютий 2011 р. в загальному розмірі 289 564,24 грн. (том ІІІ а.с. 62-65).

Відповідачем наявність заборгованості з вартості поставленої електричної енергії в розмірі 289 564,24 грн. не заперечено (том ІІ а.с. 106-112), проте заперечено зазначений позивачем період розрахунку (том ІІІ а.с. 44-45). За твердженням відповідача розподілення сплачених ним коштів повинно було здійснюватись позивачем у відповідності до пункту 4 Порядку розрахунків за найдавнішим терміном виникнення заборгованості.

Господарський суд вважає зазначене твердження відповідача необґрунтованим, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, сплачені відповідачем кошти розподілялись позивачем згідно з призначенням платежу, вказаного в таких платіжних документах.

За вимогами пункту 6.5. Правил користування електричною енергією кошти, перераховані споживачем за електричну енергію, постачальник електричної енергії має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості споживача з найдавнішим терміном її виникнення, у разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті призначення платежу посилань на період, за який здійснюється оплата або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду.

У положеннях п. 3.3 розділу 3 постанови Національного банку України від 21.01.2004 року N22, якою затверджено Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, вказується, що банк, що обслуговує отримувача, зобов'язаний зарахувати кошти на рахунок отримувача на початок операційного дня, який визначений датою валютування. Операцію з перерахування коштів з відповідного рахунку на рахунок отримувача банк отримувача оформляє меморіальним ордером, у реквізиті "Призначення платежу" якого зазначає номер і дату електронного розрахункового документа, а також повторює текст реквізиту "Призначення платежу" цього електронного розрахункового документа.

Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками. (п. 3.8 розділу 3 постанови Національно банку України від 21.01.2004 року N 22).

Отже, позивачем здійснено зарахування коштів у відповідності до вимог постанови Національно Банку України "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" від 21.01.2004 року N 22 та з дотриманням Правил користування електричною енергією.

Крім того, в окремих періодах розрахунок за електроенергію проводився у відповідності до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. N 20, та затверджених на його підставі порядків проведення розрахунків.

Відповідно до названого Порядку розрахунки проводяться за згодою учасників на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків.

За положеннями пункту 2.6. Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", Державного казначейства України від 3 лютого 2009 року N 55/57/43, виділення коштів здійснюється лише за наявності платіжних доручень, наданих усіма учасниками розрахунків до Державної казначейської служби України та його територіальних органів. Органи Державної казначейської служби України перевіряють правильність оформлення платіжних доручень щодо відповідності підписаним спільним протокольним рішенням.

Отже, невідповідність зарахування грошових коштів протокольним рішенням є порушенням учасниками розрахунків названих Порядків.

З урахуванням вищенаведеного, розрахунок позивача відповідає зазначеним вище нормам законодавства та матеріалам справи, а тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 289 564,24 грн. за період червень, липень, вересень, грудень 2010 р. та лютий 2011 р. є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Підлягають стягненню з відповідача заявлені позивачем також 3% річних та інфляційні нарахування, оскільки відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який построчив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора, зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

При цьому стаття 612 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи прострочення відповідачем строків оплати вартості електричної енергії, отриманої в період з червня 2008 р. по травень 2011 р., є правомірним нарахування позивачем 3% річних за період прострочення з 23.07.2008 р. по 30.06.2011 р. в загальному розмірі 25 299,45 грн. (том І а.с. 41-46) та інфляційних за період з червня 2008 р. по травень 2011 р. в загальному розмірі 83 116,61 грн. (том ІІІ а.с. 66-86).

При цьому господарський суд враховує, що згідно уточненого розрахунку інфляційних (том ІІІ а.с. 66-86), позивачем здійснено їх нарахування на суму боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помножений на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за кожний місяць прострочення.

Заперечення відповідача щодо неправильності визначення періоду нарахування у зв'язку із включенням до зазначеного періоду дня оплати відповідачем боргу, є безпідставним оскільки положеннями пункту 1 Порядку розрахунку сторонами чітко визначено, що за дату оплати приймається дата зарахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника електричної енергії або дата внесення Споживачем готівки в касу Постачальника.

Вказане відповідає вимогам пункту 6.11. Правил користування електричною енергією, у відповідності до якого дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 25 299,45 грн. 3% річних та 83 116,61 грн. інфляційних згідно наведених позивачем розрахунків підлягають задоволенню.

Водночас, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст.193 Господарського кодексу України).

Стаття 217 Господарського кодексу України встановлює у сфері господарювання такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

На підставі статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно статті 549 Цивільного кодексу України, є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Сторонами в пункті 4.2.1 договору № 1737 від 11.08.2005 р. передбачено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3-2.2.4 договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, Споживач сплачує Постачальнику електричної енергії пеню у розмірі 0,8 % від суми боргу за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, враховуючи день фактичної оплати.

Таким чином, нарахування позивачем пені в період прострочення оплати відповідає вимогам законодавства та умовам договору (том ІІІ а.с. 87-93).

Поміж тим, при нарахуванні пені (том ІІІ а.с. 87-93) позивачем не враховано, що ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 23.09.2010 р. відносно відповідача порушено провадження у справі про банкрутство та введено мораторій (том ІІІ а.с. 98-99).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію;

Згідно статті 12 названого Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Мораторій на задоволення вимог кредиторів зупинення виконання боржником грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань.

Таким чином, не підлягає нарахуванню пеня в період дії мораторію за рахунками, строк оплати яких настав до дня введення мораторію. Тобто, зазначений позивачем період нарахування пені по відповідним рахункам має бути обмежений датою введення мораторію, а саме:

по рахунку від 01.06.2010 р. зі строком оплати до 08.06.2010 р. період нарахування пені з урахуванням розрахунку позивача - з 23.07.2010 р. по 22.09.2010 р. на загальну суму пені 1 894,40грн.;

по рахунку від 01.07.2010 р. зі строком оплати до 08.07.2010 р. період нарахування пені з урахуванням розрахунку позивача - з 23.07.2010 р. по 22.09.2010 р. на загальну суму пені 4 024,29 грн.;

по рахунку від 02.08.2010 р. зі строком оплати до 09.08.2010 р. період нарахування пені з урахуванням розрахунку позивача - з 10.08.2010 р. по 22.09.2010 р. на загальну суму пені 2 361,20 грн.;

по рахунку від 01.09.2010 р. зі строком оплати до 08.09.2010 р. період нарахування пені з урахуванням розрахунку позивача - з 09.09.2010 р. по 22.09.2010 р. на загальну суму пені 579,87 грн.

Крім того, під час розрахунку пені по рахунку від 01.10.2010 р. зі строком оплати до 08.10.2010 р. в період нарахування 26.10.2010р.-08.04.2011 р. позивачем помилково враховано 167 календарних днів, тоді як правильним є 165 календарних днів та сума пені у зазначений період - 6 393,19 грн.

Розрахунок нарахування пені в іншій частині є правильним.

Таким чином, у відповідності до розрахунку позивача та зазначених вище коригувань, з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 21 749,21 грн. У задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в іншій частині господарський суд відмовляє.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 36 862,79 грн. двократної різниці між фактично спожитою і договірною величин споживання електричної енергії у вересні 2009 р.

Як вбачається з матеріалів справи, додатком до договору № 2 від 11.08.2005 р. відповідачу доведено до відома договірну величину споживання електричної енергії на вересень 2009 р. в обсязі 272,2 кВт/год. (том ІІ а.с. 79).

Фактично у вересні 2009 р. відповідачем було спожиту 308,945 кВт/год., що з урахуванням втрат електроенергії склало 307,361 кВт/год. та перевищило договірне споживання на 35,161 кВт/год. на суму 18 431,40 грн. (двократна вартість 36 862,80 грн.) (том І а.с. 120).

Відповідно до пункту 13 Порядку постачання електричної енергії споживачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2002 року N 475, споживачі у разі перевищення встановлених граничних величин споживання електричної енергії та потужності несуть відповідальність згідно з частинами п'ятою і шостою статті 26 Закону України "Про електроенергетику", якими встановлено, що споживачі (крім населення) сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини; вартість різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності.

Відповідно до пункту 6.16. Правил користування електричною енергією обсяг перевищення договірних величин споживання електричної енергії та/або величини потужності протягом розрахункового періоду оплачується споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом відповідно до законодавства України та договору.

Згідно з пунктом 5 додатку № 1 до договору "Порядок розрахунків" Споживач на підставі рахунку самостійно здійснює розрахунок, у т.ч. за перевищення договірних величин споживання електричної енергії.

З урахуванням наведеного, господарський суд приходить до висновку, що у відповідача виникло зобов'язання по оплаті двократної вартості різниці між фактично спожитою ним і договірною величиною електричної енергії у вересні 2009 р.

Поміж тим, відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності до зазначеної вимоги (том ІІІ а.с. 32).

Частинами 1 та 5 статті 277 Господарського кодексу України встановлено, що абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Відповідальність за порушення правил користування енергією встановлюється законом.

Згідно части 2 статті 26 Закону України "Про електроенергетику" споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-правових документів та договору про постачання енергії.

Згідно ч. 1 статті 27 Закону України "Про електроенергетику", споживання електричної енергії понад граничні величини є правопорушенням, що тягне за собою встановлену законодавством України відповідальність.

Частиною 5 статті 26 Закону України "Про електроенергетику" передбачена відповідальність споживачів за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у вигляді сплати на користь енергопостачальної організації двократної різниці між фактично спожитою величиною електроенергії і договірною величиною.

Передбачена ч. 5 статті 26 Закону України "Про електроенергетику" спеціальна санкція у вигляді сплати споживачем двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини електроенергії, у разі споживання електричної енергії понад договірну величину, передусім закріплена законодавчо з метою забезпечення сталості енергетичної системи України, спрямовує свою дію на запобігання понаддоговірного (розрахункового, планового) використання споживачами електричних енергетичних ресурсів держави задля забезпечення збалансованості енергосистеми держави як стратегічної складової державної безпеки.

Вказана відповідальність Споживача визначена сторонами і в пункті 4.2.2. договору на постачання електричної енергії від 11.08.2005 р.

З аналізу змісту викладених правових норм вбачається, що споживання електричної енергії понад граничні величини є правопорушенням в електроенергетиці, яке тягне встановлену законом відповідальність.

За приписами частини 1 статті 223 та частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Таким чином, відповідальність за перевищення договірних величин споживання електроенергії є господарсько-правовою відповідальністю за правопорушення у сфері господарювання і за правовою природою є штрафом, за позовом про стягнення якої статтею 258 Цивільного кодексу України встановлений скорочений строк позовної давності в один рік.

Оскільки позов про стягнення двократної вартості різниці між фактично спожитою і договірною величинами споживання електроенергії за вересень 2009 р. подано до господарського суду 22.07.2011 р., господарський суд приходить до висновку про пропуск позивачем строку позовної давності за вказаною вимогою, що згідно ч. 4 статті 267 Цивільного кодексу України є підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині.

Враховуючи викладене вище, наявні у справі документи, позовні вимоги ПАТ "Кіровоградобленерго", від імені якого діє Світловодський район електричних мереж, підлягають частковому задоволенню в розмірі 419 729,51 грн., з якої: 289 564,24 грн. борг за спожиту електричну енергію, 83 116,61 грн. інфляційні, 25 299,45 грн. 3 % річних та 21 749,21 грн. пені. У задоволенні позовних вимог в іншій частині господарський суд відмовляє.

Господарський суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені, виходячи з наступного (том ІІІ а.с. 39).

Відповідач в клопотанні від 09.09.2011 р. просить зменшити розмір неустойки (пені), мотивуючи подане клопотання складним фінансовим становищем боржника, відсутністю вини у зв'язку із надходженням коштів за споживання води із запізненням, неможливість припинення роботи.

За приписами статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. У частині 2 цієї статті зазначено, що суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частина 1 статті 229 Господарського кодексу України конкретизує, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Аналогічні приписи містять положення Цивільного кодексу України.

Так, стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно статті 550 цього Кодексу право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Наведені вище норми спростовують доводи відповідача щодо відсутності вини у невиконанні зобов'язання з причин відсутності грошових коштів.

Стаття 233 Господарського кодексу України передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшено за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За приписами пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В силу статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази за правилами статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Між тим, відповідачем не надано до суду доказів, які б свідчили про наявність виняткових обставин для зменшення розміру пені.

Підстав для задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру пені господарський суд не вбачає.

Крім того, господарським судом враховано добросовісність позивача, що полягає у належному виконанні ним своїх договірних зобов'язань і відсутність повідомлень про наявність порушення умов договору позивачем; систематичне порушення відповідачем строків виконання своїх зобов'язань з оплати вартості отриманої електричної енергії; не значний розмір пені у порівнянні із сумою основного боргу.

З урахуванням вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства "Світловодський міський водоканал" (27501, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Підгірна, 10, ідентифікаційний код 33455258, р/р 260077498 в СТВБВ ОДАППБ Аваль м. Кіровоград, МФО 323538; р/р 26004300140345 у ПАТ "Банк Форум", МФО 322948) на користь публічного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" (м. Кіровоград, просп. Комуністичний, 15, ідентифікаційний код 23226362), від імені якого діє його структурний підрозділ Світловодський район електричних мереж (27500, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Обсерваторна, 16) заборгованість в сумі 419 729,51 грн., з якої: 289 564,24 грн. борг за спожиту електричну енергію (активну) на поточний рахунок із спеціальним режимом використання № 260353201425 в філії Кіровоградське облуправління ВАТ Ощадбанк, МФО 323475, інфляційні в сумі 83 116,61 грн., 25 299,45 грн. 3 % річних та 21 749,21 грн. пені, а також 4 197,30 грн. державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 210,94 грн. на р/р 26000060424203 у КФ КБ "Приватбанк", МФО 323583.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Згідно частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя В.В.Тимошевська

Повне рішення складено 21.09.2011 р.