Рішення № 18390287, 15.09.2011, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" вересня 2011 р.Справа № 5013/1240/11 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Тимошевської В.В. при секретарі судового засідання Гордієнко А.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 5013/1240/11

за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Кіровоградбуд", м.Кіровоград

до відповідача: Приватного підприємства "ОСОБА_3", м. Кіровоград

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - дочірнього підприємства "Житлово-експлуатаційна контора" відкритого акціонерного товариства "Кіровоградбуд", м. Кіровоград

про визнання права власності та витребування майна

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 5 від 09.03.2011р., адвокат;

від відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 2 від 13.09.2011 р.;

від 3-ї особи - участі не брали.

В судовому засіданні проголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Відкритим акціонерним товариством "Кіровоградбуд" подано позов з вимогами визнати за позивачем право власності на гуртожиток, що розташований в АДРЕСА_1, та зобов'язати приватне підприємство "ОСОБА_3" повернути позивачеві вказаний гуртожиток.

Позов обґрунтовано посиланням на ст. ст. 387, 388, 392 Цивільного кодексу України та вказано на те, що спірне майно вибуло з володіння позивача поза його волею в результаті постановляння господарським судом незаконного рішення від 23.07.2002 р.

Відповідачем позов заперечено, про що надано письмовий відзив (том ІІ а.с. 32). Крім того, позивачем заявлено заяву про застосування строку позовної давності (том ІІ а.с. 33).

Третьою особою - Дочірнім підприємством "Житлово-експлуатаційна контора" ВАТ "Кіровоградбуд", залученої до справи за ухвалою господарського суду від 18.08.2011 р., жодних пояснень та інших витребуваних судом документів по справі не подано.

В судовому засіданні 15.09.2011 р. представником позивача позовні вимоги підтримано; представником відповідача позов заперечено; третя особа явку свого представника в засідання суду не забезпечила.

Розглянувши наявні у справі матеріали, оцінивши подані сторонами докази та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Предметом позову у даній справі є вимога відкритого акціонерного товариства "Кіровоградбуд" про витребування у приватного підприємства "ОСОБА_3" на підставі статей 387, 388 Цивільного кодексу України майна, а саме гуртожитку, розташованого у АДРЕСА_1, та про визнання права власності на вказане майно у відповідності до статті 392 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Цивільним кодексом України в главі 29 передбачені цивільно-правові способи захисту права власності.

Так, статтею 387 Цивільного кодексу України унормовано, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Положення статті 388 Цивільного кодексу України передбачають право власника витребувати майно від добросовісного набувача. Крім того, на підставі статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. Предметом віндикаційного позову є вимога позивача до відповідача про витребування майна із чужого незаконного володіння, яка повинна мати відповідні підстави, що тягнуть за собою визначені законом правові наслідки.

Позов про визнання права власності на майно необхідний позивачеві тоді, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна, створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності у зв'язку з наявністю таких сумнівів чи втратою належних правовстановлюючих документів.

З вищенаведених норм слідує, що позивачем за таким позовом є власник майна, який на момент подання позову не володіє цим майном.

Таким чином, вказані позивачем у позовній заяві підстави повинні підтверджувати його право власності або інше суб'єктивне право титульного володільця на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном, оспорення права власності позивача.

Тобто, в першу чергу, на підтвердження наявності у позивача права на витребування майна з чужого незаконного володіння та на вимогу про визнання права власності він повинен надати суду відповідні докази, що підтверджують його право на вказане майно. Отже, умовами задоволення такого позову є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності спірного нерухомого майна на праві власності позивачу.

Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують право позивача на спірне майно.

Судом встановлено, що як на доказ приналежності спірного майна, позивач посилається на акт введення спірного гуртожитку в експлуатацію та зазначає про виникнення права власності на гуртожиток в процесі корпоратизації підприємства.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

На правовідносини, пов'язані з корпоратизацією та приватизацією корпоратизованого підприємств поширюються, зокрема, положення Указу Президента України "Про корпоратизацію підприємств", Закону України "Про приватизацію державного майна", Положення про порядок застосування способів приватизації майна державних підприємств, затверджено наказом Фонду державного майна України N 56 від 04.02.1993 р.

Закон України "Про приватизацію майна державних підприємств" визначає поняття і мету приватизації як відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.

Згідно Указу Президента України №210 від 15.06.1993 р. "Про корпоратизацію підприємств" корпоратизацією є перетворення державних підприємств, закритих акціонерних товариств, більш як 75 відсотків статутного фонду яких перебуває у державній власності, а також виробничих і науково-виробничих об'єднань, правовий статус яких раніше не був приведений у відповідність з чинним законодавством, у відкриті акціонерні товариства.

Як передбачено Порядкомперетворення в процесі приватизації державних підприємств у відкриті акціонерні товариства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.1992 р. N 686, рішення про перетворення державного підприємства у відкрите акціонерне товариство приймається державним органом приватизації на підставі плану приватизації цього підприємства в 10-денний строк з дня його затвердження. Товариство є правонаступником прав і обов'язків державного підприємства, що приватизується.

За вимогами Положення про порядок корпоратизації підприємств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 1993 р. N508, затверджується акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу підприємства, що підлягає корпоратизації та його статут. Розмір статутного фонду відкритих акціонерних товариств, створених відповідно до цього Положення, визначається за діючою Методикою оцінки вартості об'єктів приватизації та оренди.

Таким чином, зазначені нормативні акти встановлюють порядок проведення корпоратизації і приватизації підприємств та визначають документи, обов'язковим складенням яких супроводжуються зазначені процедури.

З наявних у справі документів вбачається, що відкрите акціонерне товариство "Кіровоградбуд" створено на підставі наказу Фонду державного майна України № 43-АТ від 28.06.1994 р. шляхом перетворення в процесі приватизації державного будівельно-монтажного тресту "Кіровоградбуд" (том ІІ а.с. 30).

Згідно статуту ВАТ "Кіровоградбуд", зареєстрованого в 1994 році, його засновником є держава в особі Фонду державного майна України (том ІІ а.с. 12-29). За пунктом 3.6. статуту товариство є власником переданого засновником у власність майна перетвореного державного будівельно-монтажного тресту "Кіровоградбуд" .

Попередником державного будівельно-монтажного тресту "Кіровоградбуд" є будівельний комбінат "Кіровоградтяжбуд" (том ІІ а.с. 31), який виступив замовником будівництва гуртожитку у м. Кіровограді згідно акту від 28.09.1979 р. (том І а.с. 82-86).

28.03.1996 р. зареєстровано нову редакцію статуту ВАТ "Кіровоградбуд", положеннями якого визначено, що товариство засновано на колективній власності та діє на комерційних принципах (том І а.с. 122-129).

Зазначені вище документи дають можливість зробити висновок того, що відкрите акціонерне товариство "Кіровоградбуд" створювалось в порядку перетворення державного підприємства та приватизації.

Поміж тим, жодних документів, складення яких визначено нормативними актами, що регламентують порядок корпоратизації і приватизації підприємств та за якими б фіксувалась передача майна в процесі приватизації ВАТ "Кіровоградбуд", у т.ч. спірного гуртожитку, позивачем до суду не надано.

Не надано таких документів і відповідними органами приватизації за вимогою суду, викладеними в ухвалах від 18.08.2011 р. та від 31.08.2011 р.

Посилаючи на акт введення об'єкта в експлуатацію, як на достатній та належний доказ на підтвердження права власності, позивачем не враховано, що зазначений акт свідчить лише про завершення будівництва та фіксує готовність об'єкта нерухомості до введення в експлуатацію. Вказаний акт датований вереснем 1975 року, коли майно, у т.ч. замовника будівництва - комбінату "Кіровогратяждбуд", згідно чинних на той період положень законодавства перебувало в державній власності та закріплювалось за державними підприємствами на праві оперативного управління. Те, що спірний гуртожиток будувався за рахунок капітальних вкладень комбінату "Кіровогратяждбуд" чи за рахунок коштів фонду соціального розвитку комбінату (або інших аналогічних фондів), зазначений акт не фіксує. Крім того, у зазначеному акті відсутня точна адреса гуртожитку, а саме - номер будинку. Докази прийняття на баланс гуртожитку в матеріалах справи відсутні.

Згідно з п.4 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов'язок доказування розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти та обставини, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Поміж тим, позивачем не доведено належними доказами право власності на спірне майно. Наявні у справі матеріали не підтверджують твердження позивача про виникнення права власності на гуртожиток, що розташований у АДРЕСА_1, в процесі корпоратизації та приватизації ВАТ "Кіровоградбуд".

Крім того, за змістом частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України, на підставі якої заявлено позов, випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Добросовісне набуття в розумінні наведеної норми можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно.

Отже, власник зобов'язаний довести, що майно вибуло з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі, а набувач - довести, що він придбав майно за відплатною угодою й що він не знав і не міг знати про те, що придбаває майно в особи, якій не належить право його відчуження. Якщо майно вибуло з володіння власника за його волею (передано іншій особі, яка його відчужила) він не має право вимагати повернення майна від добросовісного набувача.

Як зазначає сам позивач, спірне майно було передано ним за наказом № 15 від 19.02.1997 р. у власність дочірньому підприємству "Житлово-експлуатаційна контора" ВАТ "Кіровоградбуд" для формування його статутного фонду (том І а.с. 14-15).

З матеріалів справи вбачається, що дочірнє підприємство "Житлово-експлуатаційна контора" є юридичною особою, засновником якої є позивач (том І а.с. 88-90, 130-133).

Відповідно до статті 9 Закону України "Про господарські товариства" товариство має право створювати на території України та за її межами філії та представництва, а також дочірні підприємства відповідно до чинного законодавства.

За положеннями частини 1 статті 12 Закону "Про господарські товариства" товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність; продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Згідно зі статтею 13 цього ж Закону вкладами учасників та засновників товариства можуть бути як будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, земельні ділянки, так і права на користування водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті.

Отже, згідно з положеннями вказаних статей майно, передане господарському товариству, включається до його статутного фонду як вклад учасника чи засновника та стає власністю товариства, якщо не зазначено про передачу права користування цим майном.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону "Про господарські товариства" управління товариством здійснюють його органи, склад і порядок обрання (призначення) яких здійснюється відповідно до виду товариства.

11.06.1997 р. дочірнє підприємство "Житлово-експлуатаційна контора" ВАТ "Кіровоградбуд" продало спірний гуртожиток, що розташований у м. Кіровограді на просп. Правди, 35 (згідно рішення Кіровоградської міськради від 05.12.2000 р. адресу змінено на АДРЕСА_1, том І а.с. 81) ТОВ "Славія" (том І а.с. 18-19).

29.11.2002 р. ТОВ "Славія" продало за договором відповідний об'єкт нерухомості приватному підприємству "ОСОБА_3" (відповідач) (том І а.с. 28).

Слід відмітити, що за положеннями Цивільного кодексу Української РСР 1963 року в редакції, чинній на момент укладення зазначених вище договорів, нотаріальне посвідчення було обов'язковим лише до договорів купівлі-продажу жилого будинку, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Отже, за формою укладення зазначені вище договори купівлі-продажу відповідали вимогам законодавства.

Право власності приватного підприємства "ОСОБА_3" на будинок в АДРЕСА_1 зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно (том І а.с. 58).

В подальшому, приватному підприємству "ОСОБА_3" на підставі рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради № 1546 від 14.10.2004 р. було видано свідоцтво про право власності, на підставі якого знову проведено реєстрацію права власності (том І а.с. 58, 66).

Вказане майно перебуває у володінні відповідача по цей час (том І а.с. 58, том ІІ а.с.32).

Отже, за твердженням самого позивача та що підтверджується зазначеними вище доказами, спірне майно вибуло з володіння позивача з його волі шляхом передачі майна, як засновником юридичної особи, у власність такій юридичній особі - дочірньому підприємству "Житлово-експлуатаційна контора" ВАТ "Кіровоградбуд" для формування статутного фонду останнього.

Визнання в судовому порядку недійсним рішення загальних зборів акціонерів ВАТ "Кіровоградбуд", оформлене протоколом № 3 від 15.11.1996 р., в частині надання прав і повноважень правлінню акціонерного товариства створювати, відкривати дочірні підприємства, вносити зміни і доповнення до їх статуту (том І а.с. 32-33), не спростовує правомірність набуття дочірнім підприємством права власності на майно, передане йому засновником. Як слідує з матеріалів справи, державна реєстрація дочірнього підприємства "Житлово-експлуатаційна контора" ВАТ "Кіровоградбуд" недійсною визнана не була (том. І а.с.88-90).

Скасування рішення господарського суду Кіровоградської області від 23.07.2002 р. по справі № 1/187, за яким визнавалось право власності на спірне майно за ТОВ "Славія" та подальша відмова у позові (том І а.с. 21-27), не спростовує факт укладення договору купівлі-продажу майна від 11.06.1997 р., за яким ТОВ "Славія" придбав спірне майно (том І а.с. 18-19).

З урахуванням вищенаведеного, виходячи з наявних у справі матеріалів, господарський суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

З огляду на відсутність підстав для задоволення позову, господарський суд не досліджує питання щодо дотримання строку позовної давності.

У відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Згідно частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя В.В.Тимошевська

Повне рішення складено 20.09.2011 р.