Рішення № 18389933, 06.09.2011, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" вересня 2011 р.Справа № 5013/1331/11 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. при секретарі судового засідання Гордієнко А.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 5013/1331/11

за позовом: Селянського (фермерського) господарства "ОСОБА_1", Кіровоградська область, Маловисківський район, с. Велика Виска

до відповідача: Фермерського господарства "ОСОБА_2", Кіровоградська область, Маловисківський район, с. Кіровка

про стягнення 376 320,00 грн.

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_1, керівник;

від відповідача - ОСОБА_3, довіреність № 8 від 01.09.11, адвокат;

В судовому засіданні 02.09.2011 р. оголошувалась перерва до 06.09.2011 р.

В судовому засіданні 06.09.2011 р. проголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Селянське (фермерське) господарство "ОСОБА_1" звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з фермерського господарства "ОСОБА_2" заборгованості в сумі 376 320,00 грн.

Позовні вимоги мотивовано невиконанням відповідачем умов договору щодо повної та своєчасної оплати вартості наданих послуг.

Відповідачем позов заперечено, про що надано письмовий відзив, з тих підстав, що позивачем не підтверджено надання послуг за актами №ОУ-000008 від 07.05.2010 р.; №ОУ-000031 від 31.08.2010 р.; №ОУ-000043 від 24.09.2010 р., які, як стверджує відповідач, були підписані ним помилково (а.с. 58-59).

В судовому засіданні 06.09.2011 р. представником позивача позовні вимоги підтримано; представником відповідача позов заперечено.

Розглянувши наявні у справі матеріали, оцінивши подані сторонами докази та наведенні обґрунтування підстав позову і заперечень проти позовних вимог, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між селянським (фермерським) господарством "ОСОБА_1" (Виконавець) та фермерським господарством "ОСОБА_2" (Замовник) укладено договір № 4 від 07.04.2010р. про надання послуг по обприскуванні сільськогосподарських культур (а.с. 10).

За умовами вказаного договору Виконавець зобов'язався надавати послуги з обробітку сільськогосподарських культур на полях Замовника площею 563 га, а Замовник - прийняти виконані роботи і своєчасно оплачувати вартість наданих послуг згідно умов даного договору.

Період надання послуг з 07.04.2010р. по 30.09.2010р. (п. 1.1. договору). Строк оплати послуг - на протязі 14 календарних днів до акту виконаних робіт, але не пізніше 25.10.2010 р. (п. 3.3. договору).

Умови укладеного договору №4 від 07.04.2010р. узгоджено між сторонами шляхом його підписання та скріплення печатками обох господарств.

Згідно статей 173, 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення зобов'язання, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 170 Господарського кодексу України). До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом (ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України).

Як визначає стаття 901 глави 63 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Таким чином, договір про надання послуг є двостороннім - на виконавця покладено обов'язок надати послугу і надано право на одержання відповідної плати за таку послугу, а замовник зобов'язаний оплатити таку послугу і наділений правом вимагати належного надання послуги з боку виконавця.

У відповідності з частиною 1 статті 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто.

За повідомленням позивача, ним було надано відповідачеві обумовлені договором послуги на загальну суму 604 725,00 грн. В підтвердження викладеного позивач посилається на акти здачі-прийняття робіт (наданні послуг) (а.с. 13-17), а саме:

акт №ОУ-000006 від 07.05.2010 р. на суму 28 725,00 грн.;

акт №ОУ-000008 від 07.05.2010 р. на суму 222 720,00 грн.;

акт №ОУ-000013 від 14.05.2010 р. на суму 46 080,00 грн.;

акт №ОУ-000035 від 18.08.2010 р. на суму 76 800,00 грн.;

акт №ОУ-000036 від 24.08.2010 р. на суму 76 800,00 грн.;

акт №ОУ-000031 від 31.08.2010 р. на суму 76 800,00 грн.;

акт №ОУ-000043 від 24.09.2010 р. на суму 76 800,00 грн.

Втім, як зазначає позивач, відповідач розрахувався за надані послуги частково, сплативши лише 228 405,00 грн. згідно платіжних доручень за наступними призначеннями платежу (а.с. 18-20):

21.12.2010 р. - 28 725,00 грн. згідно акта №ОУ-000006;

21.12.2010 р. - 76 800,00 грн. згідно акта №ОУ-000035;

29.12.2010 р. - 76 800,00 грн. згідно акта №ОУ-000036;

05.01.2011 р. - 46 080,00 грн. згідно акта №ОУ-000013.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За положеннями статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач відсутність оплати за актами: №ОУ-000008 від 07.05.2010 р.; №ОУ-000031 від 31.08.2010 р.; №ОУ-000043 від 24.09.2010 р. в загальному розмірі 376 320,00 грн. не заперечив, однак зазначив про те, що дані акти підписані ним помилково, тоді як доказів виконання робіт за вказаними актами позивачем не надано. Крім того, відповідач зазначає про те, що зафіксовані у названих актах послуги не були включені до договору № 4 від 07.04.2010 р.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти та обставини, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. За статтею 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд враховує, що за умовами укладеного між сторонами договору (п. 3.2.) повноважні представники сторін мають забезпечувати регулярне ведення звіту кількості обприсканих гектарів, про що по закінченні виконаних робіт виконавцем складається акт виконаних робіт, підписаний сторонами.

Норми чинного законодавства, які встановлюють загальні положення щодо укладання та виконання договорів про надання послуг (ст. ст. 901-907 Цивільного кодексу України), окремих вимог щодо складення документа, який має підтверджувати надання послуг не передбачають.

Таким чином, підписані обома сторонами акти надання послуг за умовами укладеного договору № 4 від 07.04.2010 р. є належними та допустимими доказами надання позивачем відповідачеві послуг

За пунктом 1.1. договору його предметом є надання послуг з обробітку сільськогосподарських культур. Вказане не обмежується лише послугами з обприскування. Згідно п. 2.1. договору виконавець зобов'язується виконувати за згодою сторін об'єми виконаних сільськогосподарських робіт згідно з агротехнічними вимогами.

Те, що за укладеним договором між сторонами узгоджено надання послуг не лише по обприскуванню сільськогосподарських культур, свідчать і акти, які визнані та оплачені відповідачем, а саме:

акт №ОУ-000006 від 07.05.2010 р., за яким фіксується надання послуг з посіву і культивації;

акт №ОУ-000013 від 14.05.2010 р., за яким фіксується надання послуг по внесенню добрив.

Всі надані до справи акти підписані обома сторонами, в т.ч. відповідачем, без будь-яких заперечень та скріплені печатками господарств. Факт підписання актів відповідачем у наданому відзиві не заперечується. Жодного обґрунтування та доказів на спростування отримання від позивача послуг згідно наведених актів відповідачем не наводиться. Більш того, відповідачем не заперечувалось отримання зазначених позивачем послуг в листі та акті звірки станом на 30.09.2010 р. (а.с. 22, 38).

З огляду на викладене, господарський суд приходить до висновку про доведеність матеріалами справи факту надання позивачем відповідачеві послуг відповідно до актів: №ОУ-000006 від 07.05.2010 р., №ОУ-000008 від 07.05.2010 р., №ОУ-000013 від 14.05.2010р., №ОУ-000035 від 18.08.2010 р., №ОУ-000036 від 24.08.2010 р., №ОУ-000031 від 31.08.2010р., №ОУ-000043 від 24.09.2010 р. на загальну суму 604 725,00 грн.

За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

З огляду на те, що оплата відповідачем послуг в повному обсязі проведена не була, позовні вимоги селянського (фермерського) господарства "ОСОБА_1" про стягнення з фермерського господарством "ОСОБА_2" заборгованості за надані послуги в розмірі 376 320,00 грн. є обґрунтованими, повністю підтверджуються матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Крім того, позивачем при зверненні до суду з позовом, сплачено державне мито в сумі 3764,00 грн., що перевищує встановлений законодавством розмір державного мита.

За даних обставин, надмірно сплачене позивачем державне мито в сумі 80 коп. підлягає поверненню на підставі ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. за № 7-93 "Про державне мито".

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з фермерського господарства "ОСОБА_2" (26213, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 АТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО НОМЕР_3) на користь селянського (фермерського) господарства "ОСОБА_1" (26241, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_4, р/р НОМЕР_5 в АТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО НОМЕР_6) заборгованість в сумі 376 320,00 грн., а також 3763,20 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повернути селянському (фермерському) господарству "ОСОБА_1" (26241, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_4, р/р НОМЕР_5 в АТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО НОМЕР_6) з державного бюджету надмірно сплачене державне мито в сумі 80 коп., сплачене згідно платіжного доручення № 188 від 25.07.2011р.

Платіжне доручення № 188 від 25.07.2011р. залишається в матеріалах справи № 5013/1331/11.

Довідку видати.

Згідно частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя В.В. Тимошевська

Повне рішення складено 12.09.2011 р.