Рішення № 18387068, 19.09.2011, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 2-5307

2011 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«02»вересня 2011 рокуДзержинський районний суд міста Харкова у складі:

Головуючого судді Подус Г.С.

при секретарі Подосокорської А.С.

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Сюрприз», фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, ОСОБА_5, за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору КП «Харківське міське БТІ», приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6, про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, визнання права власності, витребування майна із незаконного володіння, стягнення моральної шкоди, та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до АТ «Сюрприз»та ОСОБА_3, про визнання права власності та за позовом, третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ФОП ОСОБА_4 до АТ «Сюрприз», ОСОБА_7 та ОСОБА_3. про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 17.07.2006 року та про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 05.07.2007 року,

ВСТАНОВИВ:

14.01.2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до АТ «Сюрприз»та ФОП ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10.08.2009 року, укладеного між АТ «Сюрприз»та ФОП ОСОБА_4, визнання за ним права власності на нерухоме майно та стягнення моральної шкоди. Свої вимоги обґрунтовує тим, що оспорюваним договором порушено його право власності на нерухоме майно, яке він придбав на підставі договору купівлі-продажу від 05.07.2007 року, укладеного між ним та ОСОБА_7, посвідченого нотаріально та зареєстрованого у Державному реєстрі правочинів 05.07.2007 року; зазначений договір на момент укладення оскаржуваного договору був чинним, право власності на нерухоме майно належало не АТ «Сюрприз», а ОСОБА_3, тобто АТ «Сюрприз»не мало прав щодо розпорядження цим майном.

Ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 15.04.2010 року провадження по справі № 2-1203/2010 р. за зустрічним позовом ОСОБА_4 до АТ «Сюрприз»та ОСОБА_3, про визнання права власності на приміщення першого поверху № 4, 4а, 5-13, 16 в літ. «А-5», загальною площею 195,8 кв. м., що знаходиться АДРЕСА_2 обєднане для спільного розгляду в одне провадження по справі № 2-4793/2010 р. за позовом ОСОБА_3 до АТ «Сюрприз», ФОП ОСОБА_4, 3-я особа без самостійних вимог на предмет спору КП «Харківське міське БТІ», приватний нотаріус ХМНО ОСОБА_6 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10.08.2009 року, укладеного між АТ «Сюрприз»та ФОП ОСОБА_4, визнання за ним права власності на нерухоме майно та стягнення моральної шкоди з АТ «Сюрприз».

У зустрічному позові ОСОБА_4 просив суд визнати за ним право власності на нежитлові приміщення №№ 4, 4а, 5-13, 16 першого поверху в літ «А-5», загальною площею 195, 8 кв.м., розташовані у АДРЕСА_2.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог вказує на те, що ним з АТ «Сюрприз»10.08.2009 року був укладений в нотаріальній формі договір купівлі-продажу нерухомого майна. Відповідач зазначив, що 12.08.2009 року право власності ОСОБА_4 на зазначене нерухоме майно було зареєстровано в КП «Харківське міське БТІ», а відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та прав на нерухоме майно»речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обовязковій державній реєстрації, при цьому, зареєстровані речові права мають пріоритет над незареєстрованими в разі спору щодо нерухомого майна.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 04.11.2010 року провадження по справі № 2-1222/2010 р. за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ФОП ОСОБА_4 до АТ «Сюрприз», ОСОБА_7 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 17.07.2006 року та про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 05.07.2007 року обєднане для спільного розгляду в одне з провадженням по справі № 2-4793/2010 р. за позовом ОСОБА_3 до АТ «Сюрприз», ФОП ОСОБА_4, 3-я особа без самостійних вимог на предмет спору КП «Харківське міське БТІ», приватний нотаріус ХМНО ОСОБА_6 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10.08.2009 року, укладеного між АТ «Сюрприз»та ФОП ОСОБА_4, визнання за ним права власності на нерухоме майно та стягнення моральної шкоди з АТ «Сюрприз».

Рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 05.11.2010 року позов ОСОБА_3 до АТ «Сюрприз»та ФОП ОСОБА_4 задоволено частково, визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 10.08.2009 року, укладений між АТ «Сюрприз»та ФОП ОСОБА_4; застосовано правові наслідки недійсності правочину договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10.08.2009 року, укладеного між АТ «Сюрприз»та ФОП ОСОБА_4, скасувавши державну реєстрацію в Комунальному підприємстві «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»права власності за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 на нежитлові приміщення №4, 4а, 5-13, 16 першого поверху будівлі літ. «А-5», загальною площею 195,8 кв.м., що розташовані за адресою за адресою АДРЕСА_2; визнано за ОСОБА_3 право власності на нежитлові приміщенні №4, 4а, 5-13, 16 першого поверху будівлі літ. «А-5», загальною площею 195,8 кв.м., розташовані у АДРЕСА_2; в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди з АТ «Сюрприз»у розмірі 500 грн. відмовлено; в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до АТ«Сюрприз» та ОСОБА_3 про визнання права власності відмовлено; в задоволені позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ФОП ОСОБА_4 до АТ «Сюрприз», ОСОБА_7 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 17.07.2006 року та про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 05.07.2007 року, відмовлено.

Ухвалою судової колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 26.01.2011 року у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_4 відмовлено, рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 05.11.2010 року залишено без змін.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.04.2011 року касаційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково, касаційну скаргу ОСОБА_5 задоволено повністю, рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 05.11.2010 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 26.01.2011 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення по справі суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції, розглянув і вирішив спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття судом першої інстанції рішення є ОСОБА_5, не залучивши останнього до участі у справі.

При новому розгляді справи позивач ОСОБА_3 доповнив позовні вимоги, а саме: додатково просив витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_5 нежитлові приміщення №4, 4а, 5-13, 16 першого поверху будівлі літ. «А-5», загальною площею 195,8 кв.м., розташовані за адресою за адресою АДРЕСА_2, шляхом зобовязання ОСОБА_5 звільнити нежитлові приміщення №4, 4а, 5-13, 16 першого поверху будівлі літ. «А-5», загальною площею 195,8 кв.м., розташовані за адресою за адресою АДРЕСА_2.

В судовому засіданні 02.09.2011 року представник ОСОБА_3 позов підтримав в повному обсязі, проти зустрічного позову ОСОБА_4 та позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ФОП ОСОБА_4 заперечував.

В судовому засіданні 02.09.2011 року представник АТ «Сюрприз»ОСОБА_2 позов ОСОБА_3 визнав частково та зазначив, що на момент укладення договору купівлі-продажу між АТ «Сюрприз»та ФОП ОСОБА_4 спірне нерухоме майно належало АТ «Сюрприз»на підставі заочного рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 30.06.2009 року по справі № 2-5890/09, при цьому судом на момент винесення цього заочного рішення не було враховано той факт, що право власності на зазначений обєкт нерухомості належало ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого нотаріально та зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 05.07.2007 р. Також зазначив, що договір купівлі-продажу між АТ «Сюрприз»та ФОП ОСОБА_4 було укладено від імені товариства ліквідатором ОСОБА_8 з порушенням встановленої чинним законодавством України процедури припинення юридичної особи, взагалі за відсутністю повноважень на відчуження майна товариства. Проти стягнення моральної шкоди представник АТ «Сюрприз»заперечував, зазначивши, що позивачем не надано суду доказів щодо спричинення моральної шкоди. Проти зустрічного позову ОСОБА_4 та позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ФОП ОСОБА_4 представник АТ «Сюрприз»заперечував.

Представник ОСОБА_4 в судове засідання 02.09.2011 року не прибув, до канцелярії суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з його участю в розгляді справи в господарському суді Харківської області. Суд, розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, визнав його таким, що не підлягає задоволенню, оскільки представник відповідача був заздалегідь повідомлений про час та місце наступного судового засідання даної справи.В матеріалах справи наявні письмові заперечення на позовну заяву та письмові заперечення на доповнення до позовної заяви ОСОБА_3, а тому суд вважає можливим розглядати справу за відсутності представника ОСОБА_4

Представник ОСОБА_7 в судове засідання 02.09.2011 року не прибув, до суду надав заяву, в якій проти задоволення позовних вимог ОСОБА_3 не заперечував, так як вважає їх законними та обґрунтованими, проти задоволення зустрічного позову ОСОБА_4 та позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ФОП ОСОБА_4 заперечував та просив відмовити в їх задоволені, розгляд справи здійснювати за його відсутності.

ОСОБА_5 в судове засідання, призначене на 02.09.2011 року, не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки в судове засідання не повідомив.

Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус ХМНО ОСОБА_6 в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки в судове засідання не повідомив.

Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору КП «Харківське міське БТІ»в судове засідання 02.09.2011 року не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву, в якій просить розгляд справи здійснювати за його відсутності.

Під час нового розгляду справи суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, встановив наступні факти та правовідносини.

05.07.2007 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, першого поверху № 4, 4а, 5-13, 16 в будівлі літ. «А-5», загальною площею 195,8 кв. м., що знаходяться у будинку №24 по вулиці Трінклера у м. Харкові.

Зазначений договір був посвідчений 05.07.2007 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_9 за реєстровим № 3725, запис у Державному реєстрі правочинів за № 2195477, про що свідчить Витяг з Державного реєстру правочинів за № 4239622 від 05.07.2007 року. Дане приміщення було передано за актом прийому-передачі нежитлових приміщень від 05.07.2007 року.

10.07.2007 року ОСОБА_3 звернуся до Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»з заявою щодо реєстрації права власності на зазначені приміщення.

Комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»ОСОБА_3 було відмовлено в реєстрації права власності, у звязку з перебуванням вказаного майна під арештом, про що свідчить лист КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»за №6778 від 21.07.2011 року.

09.04.2009 року Господарським судом Харківської області у справі № 29/157-09 винесено рішення, яким позов ОСОБА_8 до АТ «Сюрприз»про припинення діяльності шляхом ліквідації задоволено, припинено шляхом ліквідації АТ «Сюрприз», призначено ліквідатором АТ «Сюрприз»ОСОБА_8, зобовязано ліквідатора в тримісячний термін провести ліквідацію АТ «Сюрприз»в порядку, встановленому ст. ст. 60, 61 Господарського кодексу України, подати державному реєстратору документи, встановлені чинним законодавством для здійснення державної реєстрації припинення юридичної особи.

Зазначене рішення було підписано Господарським судом 14.04.2009 року, а набуло чинності з 27.04.2009 року.

У квітні 2009 року ОСОБА_8 звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерного товариства «Сюрприз»та ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу від 17.07.2006 року недійсним. Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.04.2009 року про порушення провадження у справі № 38/121-09 серед іншого задоволено клопотання ОСОБА_8 про забезпечення позову накладено арешт на приміщення першого поверху № 4, 4а, 5-13, 16 в літ. «А-5», загальною площею 195,8 кв. м., що знаходяться у АДРЕСА_2. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.07.2009 року у справі № 38/121-09 зазначену ухвалу господарського суду залишено без змін.

30.06.2009 року Дзержинським районним судом м. Харкова по справі № 2-5890/09 (новий номер №2-1222), ухвалено заочне рішення, яким позов ліквідатора АТ «Сюрприз»ОСОБА_8 до ОСОБА_7 задоволено, визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 17.07.2006 року, укладений між АТ «Сюрприз»та ОСОБА_7, визнано право власності АТ «Сюрприз»на приміщення першого поверху №№ 4, 4а, 5-13, 16 в будівлі літ. «А-5», загальною площею 195,8 кв. м., що знаходиться АДРЕСА_2. 03.08.2009 року право власності АТ «Сюрприз»на зазначене майно на підставі заочного рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 30.06.2009 року по справі № 2-5890/09 зареєстровано у КП «Харківське міське БТІ»за реєстровим № 897475, номер запису №1852, в книзі №1.

В якості відповідача, або третьої особи ОСОБА_3 судом не залучався, вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 05.07.2007 року, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 та витребування зазначеного майна з незаконного володіння ОСОБА_3, позивачем не заявлялися.

20.07.2009 року заходи забезпечення позову ОСОБА_8, вжиті ухвалою господарського суду Харківської області від 16.04.2009 року у справі № 38/121-09, було скасовано.

10.08.2009 року між АТ «Сюрприз», в особі ліквідатора ОСОБА_8, та ФОП ОСОБА_4, був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, за яким останній прийняв у власність нежитлові приміщення першого поверху №№ 4, 4а, 5-13, 16 в літ. «А-5», загальною площею 195,8 кв. м., що знаходяться у АДРЕСА_2.

Зазначений договір був посвідчений 10.08.2009 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим № 1231, запис у Державному реєстрі правочинів за № 3567488, про що свідчить Витяг з Державного реєстру правочинів за № 7596256 від 10.08.2009 року.

Право власності ОСОБА_4 на нежитлові приміщення, придбані на підставі наведеного договору, було зареєстровано КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», про що свідчить лист останнього за №6778 від 21.07.2011 року.

Як вбачається з договору купівлі-продажу від 10.08.2009 року, укладеного між АТ «Сюрприз»та ФОП ОСОБА_4, укладення та виконання умов цього договору, зокрема передання обєкту у власність Покупцеві (ФОП ОСОБА_4), не суперечить нормам чинного законодавства та відповідає його вимогам (п. 1.4 договору).

Крім того, умови договору містять посилання, що на момент укладення договору, відчужуваний обєкт нікому іншому не продано, третім особам не належить (п. 1.3 договору).

Відповідно до вимог п.3.1 договору покупець (ФОП ОСОБА_4) зобовязаний був повинен сплатити вартість даних приміщень до 05.11.2009 року, що покупцем (ФОП ОСОБА_4) не здійснено, квитанції про сплату ОСОБА_4 суду не надані.

12.08.2009 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, за яким останньому було передано у власність нежитлові приміщення першого поверху №№ 4, 4а, 5-13, 16 в літ. «А-5», загальною площею 195,8 кв. м., що знаходяться у АДРЕСА_2.

Зазначений договір був посвідчений 12.08.2009 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим № 1259, запис у Державному реєстрі правочинів за № 3572002, про що свідчить Витяг з Державного реєстру правочинів за № 10118342 від 12.07.2011 року.

Реєстрація права власності на дані приміщення за покупцем не була здійснена Комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», у звязку з накладенням арешту за ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 14.08.2009 року.

12.08.2009 року ОСОБА_7 звернулася до Дзержинського районного суду м. Харкова із заявою про перегляд заочного рішення суду по справі № 2-5890/09.

14.08.2009 року заяву ОСОБА_7 судом задоволено, заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова по справі № 2-5890/09 скасовано, справу призначено до нового розгляду у загальному порядку, а 04.11.2010 року справа об'єднана в одне провадження зі справою №2-4793/2010.

07.10.2009 року Вищим господарським судом України касаційну скаргу ОСОБА_7 на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.07.2009 року та ухвалу господарського суду Харківської області від 16.04.2009 року задоволено частково, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.07.2009 року у справі № 38/121-09 скасовано.

04.03.2010 року Верховним Судом України у порушенні касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_8 на постанову Вищого господарського суду України від 07.10.2009 року, якою було скасовано постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.07.2009 року у справі № 38/121-09, відмовлено. Справа направлена до Господарського суду Харківської області. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.06.2010 року провадження по справі припинено.

25.11.2009 року Вищим господарським судом України касаційну скаргу АТ «Сюрприз»на рішення Господарського суду Харківської області по справі № 29/157-09 задоволено частково, рішення про задоволення позову ОСОБА_8 до АТ «Сюрприз»про припинення діяльності юридичної особи шляхом ліквідації, про призначення ОСОБА_8 ліквідатором АТ «Сюрприз», про зобовязання ліквідатора в тримісячний термін провести ліквідацію АТ «Сюрприз»в порядку, встановленому ст. ст. 60, 61 Господарського кодексу України, та подати державному реєстратору документи, встановлені чинним законодавством для здійснення державної реєстрації припинення юридичної особи, скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

28.12.2010 року Господарським судом Харківської області по справі №29/157-09 (новий номер №37/95-10) винесено рішення, яким в задоволені позову ОСОБА_8 відмовлено. На момент розгляду даної справи Господарським судом Харківської області по справі №29/157-09 (новий номер №37/95-10) вказане рішення набрало законної сили.

Суд дійшов висновків про те, що позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного 10.08.2009 року між АТ «Сюрприз»та ФОП ОСОБА_4, визнання права власності ОСОБА_3 на зазначене нерухоме майно, та витребування майна із чужого незаконного володіння є обґрунтованими, законними та підлягають задоволенню; зустрічні вимоги про визнання права власності ОСОБА_4 на спірне нерухоме майно та позовні вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ФОП ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 17.07.2006 року та про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 05.07.2007 року є необґрунтованими, незаконними та задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Стаття 41 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, встановлює, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

За вимогами статті 321 ЦК України право власності є непорушним, особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Приписами статті 657 ЦК України встановлено, що договір купівлі-продажу нежитлових приміщень укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, а за частинами 3, 4 статті 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення; якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Наведені норми встановлюють особливий порядок виникнення права власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Дані норми є імперативними, тому сторони договору не мають права відступити від них.

За приписами ч.1 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Зазначена реєстрація здійснюється за допомогою державної інформаційної системи Державного реєстру прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.07.2007 року приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_9 було проведено державну реєстрацію укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_3, нотаріально посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_9 договору купівлі-продажу.

Той факт, що ОСОБА_3 не здійснив реєстрацію у КП «Харківське міське БТІ»права власності на нерухоме майно, яке він набув на підставі договору купівлі-продажу від 05.07.2007 року, не змінює його статус як власника цього нерухомого майна, оскільки реєстрація права власності КП «Харківське міське БТІ»на відміну від державної реєстрації договору в Державному реєстрі правочинів, не має правовстановлювального значення.

Зазначених висновків дійшов і Вищий господарський суд України у мотивувальної частині постанови від 07.10.2009 року у справі № 38/121-09, у порушенні касаційного провадження з перегляду якої було відмовлено ухвалою Верховного Суду України від 04.03.2010 року.

Таким чином, у ОСОБА_3 з 05.07.2007 року, тобто до моменту укладення оскаржуваного правочину між АТ «Сюрприз»та ФОП ОСОБА_4, виникло право власності на приміщення № 4, 4а, 5-13, 16 першого поверху літ. «А-5», загальною площею 195,8 кв. м., що розташовані у будинку АДРЕСА_2.

Відповідно до ст.346 ЦК України, право власності припиняється у разі відчуження власником свого майна або відмови власника від права власності. Також, право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом, зокрема, згідно до норм ст. 216 ЦК України, у звязку з визнанням недійсним договору купівлі-продажу, відповідно до якого це майно було придбано у власність.

Як встановлено судом, ОСОБА_3 від права власності на нерухоме майно, придбане у ОСОБА_7 на підставі договору від 05.07.2007 року, не відмовлявся, зазначене майно не відчужував.

Вирішуючи спір по справі № 2-5890/09 Дзержинський районний суд м.Харкова не залучив до участі у цій справі ОСОБА_3, який на момент її розгляду був добросовісним набувачем спірного майна. Ухвалюючи рішення по справі, суд не визнав недійсним договір купівлі-продажу від 05.07.2007 року, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 та не витребував з його володіння зазначене нерухоме майно. Отже, право власності ОСОБА_3 на приміщення першого поверху №№ 4, 4а, 5-13, 16 в літ. «А-5», загальною площею 195,8 кв. м., що знаходяться в АДРЕСА_2, виникло з 05.07.2007 року та на момент укладення АТ «Сюрприз»та ФОП ОСОБА_4 оспорюваного правочину від 10.08.2009 року, не було припинено в установленому законом порядку.

Таким чином, зміст договору купівлі-продажу від 10.08.2009 року не відповідає вимогам закону, що є безумовною підставою для визнання його недійсним.

Договір купівлі-продажу від 10.08.2009 року було укладено від імені АТ «Сюрприз»ліквідатором ОСОБА_8, який набув статус ліквідатора на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 09.04.2009 року по справі № 29/157-09.

Відповідно до цього рішення, ліквідатора було зобовязано здійснити ліквідацію АТ «Сюрприз»в тримісячний строк та в порядку, встановленому ст.ст.60, 61 Господарського кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 60 ГК України, ОСОБА_8 був повинен помістити у встановлених законом (ст.58 ГК України), друкованих органах, (газеті «Урядовий курєр», газеті «Голос України») та в офіційних друкованих виданнях Харківської міської ради Харківської області (за місцезнаходженням АТ «Сюрприз») (газетах «Харківські відомості»та «Слобідський край») повідомлення про ліквідацію юридичної особи та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомити персонально у письмовій формі у встановлені Господарським кодексом України або спеціальним законом строки.

Одночасно, ОСОБА_8 як ліквідатор був повинен вжити необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості субєкта господарювання, який ліквідується, та виявлення вимог кредиторів, з письмовим повідомленням кожного з них про ліквідацію субєкта господарювання. Після цього, ліквідатор здійснивши заходи щодо оцінки майна субєкта господарювання, який ліквідується повинен розрахуватися з кредиторами, скласти ліквідаційний баланс та подати його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку.

Згідно зі ст.61 ГК України, претензії кредиторів до субєкта господарювання, що ліквідується, задовольняються з майна цього субєкта, якщо інше не передбачене цим Кодексом та іншими законами. Майно, що залишилося після задоволення претензій кредиторів, використовується за вказівкою власника.

Відповідно до ст. 139 ГК України, майном визначається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, та залежно від економічної форми, належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів та товарів.

Статтею ст. 91 ГК України обумовлено, що з дня утворення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження по управлінню справами господарського товариства. При цьому, повноваження ліквідаційної комісії щодо управління справами товариства не є абсолютними.

Вимогами ч. 2 ст. 203 ЦК України, передбачено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

За нормами ст. 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обовязків і здійснює їх через свої органи, орган або особа, яка відповідно до установчих документів чи закону виступає від її імені, зобовязана діяти в інтересах юридичної особи добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Системний аналіз зазначених норм дозволив суду дійти переконливого висновку про те що, повноваження ліквідатора щодо відчуження майна субєкта господарювання, який ліквідується, виникають при наявності сукупності обєктивних правових підстав, а саме:

підтвердженої відповідними документами кредиторської заборгованості у субєкта господарювання, який ліквідується,

офіційного повідомлення ліквідатором кредиторів про ліквідацію субєкта господарювання, про порядок та строки заяви ними претензій до субєкта господарювання, який ліквідується,

вжиття ліквідатором необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості субєкта господарювання за її наявності,

безрезультатність заходів ліквідатора щодо стягнення дебіторської заборгованості субєкта господарювання,

звернення кредиторів до ліквідатора з претензіями до субєкта господарювання, який ліквідується,

розгляд ліквідатором претензій кредиторів та у випадку законності та обґрунтованості цих звернень задоволення їх ліквідатором.

Навпаки, відсутність підтвердженої відповідними документами кредиторської заборгованості, не звернення кредиторів до ліквідатора у встановленому порядку та в обумовлені строки, відмова ліквідатора у задоволенні вимог, стягнення ліквідатором дебіторської заборгованості субєкта господарювання в обсязі, достатньому для покриття вимог кредиторів, виключають необхідність відчуження основних засобів субєкта господарювання, який ліквідується, та виникнення законних повноважень ліквідатора щодо відчуження цього майна.

Така правова позиція відповідає положенням ст.111 ЦК України, відповідно до яких, продаж майна юридичної особи, що ліквідується, здійснюється ліквідаційною комісією в разі недостатності у цієї юридичної особи грошових коштів для задоволення вимог кредиторів, а майно, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається її учасникам.

Ліквідатор АТ «Сюрприз»ОСОБА_8 у встановленому ст.ст. 58, 60, 61 ГК України порядку повідомлення про ліквідацію АТ «Сюрприз»та про порядок і строки заяви кредиторами претензій не здійснив, що підтверджується наявними в матеріалах справи: листом завідувача відділом газети «Голос України»від 13.04.2010 року вих. № 1247; листом завідувача відділом газети «Урядовий курєр»від 13.04.2010 року вих. № 111-1/193/05; листом директора газети «Харьковские известия»від 13.04.2010 року вих.. № 152; листом головного редактора газети «Слобідський край»від 15.04.2010 року.

Відповідно до даних бухгалтерського обліку АТ «Сюрприз», кредиторська заборгованість АТ «Сюрприз»станом на 01.04.2009 року складала 14400,00 гривень. Дана сума заборгованості підтверджується наданою до матеріалів справи АТ «Сюрприз»довідкою та податковою звітністю до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова за перший квартал 2009 року.

В листі Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 15.04.2010 року (вих. № 02-11/9513) вказується, що за період з 09.04.2009 року по 10.08.2009 року, до Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції (за місцем знаходження боржника) не надходили на виконання виконавчі документи, де стороною провадження, тобто як стягувачем, так і боржником, є АТ «Сюрприз».

Таким чином, були відсутні визнані АТ «Сюрприз»кредиторські вимоги, які підтверджені відповідними виконавчими документами.

Відповідно до даних бухгалтерського обліку АТ «Сюрприз», дебіторська заборгованість АТ «Сюрприз»станом на 01.04.2009 року складала 00,00 гривень, про що свідчить надана до матеріалів справи АТ «Сюрприз»податкова звітність до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова за перший квартал 2009 року.

На підставі даних бухгалтерського обліку, АТ «Сюрприз», станом на квітень 2009 року, мало власні основні засоби, загальною залишковою вартістю 45596,00 гривень, про що свідчить надана до матеріалів справи довідка та податкова звітністю до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова за перший квартал 2009 року.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що укладення від імені АТ «Сюрприз»договору купівлі-продажу від 10.08.2009 року, було здійснено ліквідатором ОСОБА_8 за відсутності відповідних правових підстав, які обумовлюють виникнення повноважень ліквідатора щодо відчуження майна субєкта господарювання, який ліквідується, тобто з перевищенням повноважень, наданих йому законом, що є безумовною підставою для визнання договору купівлі-продажу від 10.08.2009 року недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України, недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами 1-3 ст.203 ЦК України є підставою недійсності правочину.

Частиною 1 ст.216 ЦК України, встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 в частині витребування майна, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 ЦК України встановлює, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним та визнання права власності.

Вимогами ст.387 ЦК України передбачено, право власника витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Поряд з цим, можливість такої вимоги залежить від того, чи є набувач майна добросовісним чи недобросовісним.

Частина 1 ст. 388 ЦК України передбачає, що у випадку, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Оскільки добросовісне набуття в розумінні ст.388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна з чужого володіння.

Згідно п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Судом встановлено, що укладання оспорюваного договору купівлі-продажу від 10.08.2009 року порушило право власності ОСОБА_3 на нежитлові приміщення №4, 4а, 5-13, 16 першого поверху будівлі літ. «А-5», загальною площею 195,8 кв.м., що розташовані за адресою: м.Харків, вул. Трінклера, будинок 24, оскільки воно виникло раніше, а отже, його право на звернення до суду з позовом у даній справі є обґрунтованим.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить висновку, що захист порушеного права власності ОСОБА_3 можливий шляхом задоволення віндикаційного позову, оскільки право на витребування майна з чужого володіння не потребує визнання недійсним правочину, за яким майно вибуло від законного власника, воно лише обмежене добросовісністю набувача і зберігається за власником за умови, якщо майно вибуває з володіння власника поза його волею.

З матеріалів справи вбачається, що згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10.08.2009 року, укладеного між АТ «Сюрприз»та ФОП ОСОБА_4 і посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6, за реєстровим № 1231, майно належне на праві приватної власності ОСОБА_3 було відчужене неправомочною особою АТ «Сюрприз», в особі ліквідатора ОСОБА_8 після ухвалення 30.06.2009 року Дзержинським районним судом м.Харкова заочного рішення по справі № 2-5890/09 (новий номер №2-1222), яким визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 17.07.2006 року, укладений між АТ «Сюрприз»та ОСОБА_7 і визнано право власності АТ «Сюрприз»на спірне майно.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що спірне майно вибуло від ОСОБА_3 поза його волею.

Суд не приймає до уваги твердження представника ОСОБА_4, викладене в запереченні на доповнення до позовної заяви стосовно того факту, що ОСОБА_3 не був на момент виникнення спірних правовідносин фактичним володарем спірного майна, а отже вибуття майна з його володіння було неможливим, зважаючи на те, що в матеріалах справи наявний акт прийому-передачі нежитлових приміщень від 05.07.2007 року та відсутні документи, які свідчили б про те, що станом на 30.06.2009 року або станом на 12.08.2009 року, спірне майно ОСОБА_3 було передано третій особі.

Крім того, під час судового розгляду справи, сторонами не було надано належних та допустимих доказів по сплаті грошових коштів ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 (в рахунок оплати спірного майна).

Відповідно до пункту 3.1. договору купівлі-продажу нерухомого майна від 12.08.2009 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, сума договору складає 260000,00 гривень, яку покупець сплатив продавцю в повному обсязі, ще до моменту підписання договору.

Згідно пункту 3.2. вказаного договору, підписання даного договору, свідчить про належне виконання ними своїх обов'язків щодо вчинюваного правочину, та про одержання ОСОБА_4 повного розрахунку від ОСОБА_5 за продану нерухомість.

Однак, суд приходить до висновку, що зазначені положення договору купівлі-продажу нерухомого майна від 12.08.2009 року не можуть підтверджувати факт передачі грошових коштів в рахунок оплати придбаного майна ОСОБА_5, у зв'язку з наступним.

Відповідно до вимог ст.509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановленихстаттею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбаченіактами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, договорита іншіправочини.

За нормами ч.3 ст.640 ЦК України, договір, який підлягаєнотаріальному посвідченнюабодержавній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Таким чином, п.3.1. договору від 12.08.2009 року щодо передачі грошових коштів ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 не може свідчити про належне виконання Покупцем зобов'язань за даним договором, оскільки він вважається укладеним з моменту його держаної реєстрації, згідно чинного законодавства України, отже і зобовязання сторін виникають саме з моменту державної реєстрації договору.

За таких обставин, передача грошових коштів до моменту підписання договору, його нотаріального посвідчення та державної реєстрації не може вважатися належною оплатою майна за даним договором.

Щодо аргументів представника ОСОБА_4 стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин юридичних наслідків визнання правочину недійсним внаслідок скасування судового рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч 4. ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. З матеріалів справи вбачається, що 30.06.2009 року Дзержинським районним судом м.Харкова по справі № 2-5890/09 (новий номер №2-1222), ухвалено заочне рішення, яким позов ліквідатора АТ «Сюрприз»ОСОБА_8 до ОСОБА_7 задоволено: визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 17.07.2006 року, укладений між АТ «Сюрприз»та ОСОБА_7; визнано право власності АТ «Сюрприз»на приміщення першого поверху №№ 4, 4а, 5-13, 16 в будівлі літ. «А-5», загальною площею 195,8 кв. м., що знаходиться в будинку 24 по вулиці Трінклера у м. Харкові.

Відповідно до ст.223 Цивільного процесуального кодексу України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщоапеляційну скаргу не було подано.

Згідно ч. 1 ст. 294 ЦК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

На протязі 10 днів з дня проголошення судового рішення по справі №-5890/09 (новий номер №2-1222), апеляційна скарга подана не була, отже заочне рішення від 30.06.2009 року набрало законної сили 10.07.2009 року.

У звязку з викладеним, на підставі заочного рішення Дзержинського районного суду м.Харкова по справі №-5890/09, в АТ «Сюрприз»виникло право власності на нежитлові приміщення першого поверху №№ 4, 4а, 5-13, 16 в будівлі літ. «А-5», загальною площею 195,8 кв. м., що знаходиться в АДРЕСА_2.

Однак, 12.08.2009 року ОСОБА_7 звернулася до Дзержинського районного суду м. Харкова із заявою про перегляд заочного рішення суду по справі № 2-5890/09.

14.08.2009 року заяву ОСОБА_7 судом задоволено, заочне рішення Дзержинського районного суду м.Харкова по справі № 2-5890/09 скасовано, справу призначено до нового розгляду у загальному порядку.

Таким чином, підстава набуття АТ «Сюрприз» права власності на вищевказане майно, у формі судового рішення від 14.08.2009 року була скасована, її дія припинена, відповідно наслідки його ухвалення є нечинними.

Доводи ОСОБА_4 щодо обґрунтування зустрічних позовних вимог суд до уваги не приймає, оскільки чинне законодавство не містить положення щодо пріоритету зареєстрованих речових прав над незареєстрованими. Реєстрація права власності Комунальним підприємством «Харківське міське БТІ», на відміну від державної реєстрації договору в Державному реєстрі правочинів, не має правовстановлювального значення.

Суд критично оцінює посилання ОСОБА_4 на те, що при укладанні угоди від 17.07.2006 року, загальними зборами учасників АТ «Сюрприз»не надавалася згода на продаж нежитлових приміщень з огляду на наступне.

Згідно ст. 41 Закону України «Про господарські товариства»до компетенції загальних зборів зокрема належить затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства.

Згідно п.7.2 Статуту АТ «Сюрприз», до компетенції загальних зборів товариства належить затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує 1000000 грн, а відповідно до п. 7.10 Статуту АТ «Сюрприз», директор товариства розпоряджається майном і коштами товариства. Отже розгляд питання про продаж нежитлових приміщень та затвердження договору, відповідно до статуту АТ «Сюрприз», здійснюється загальними зборами учасників, за умови, що сума договору перевищує 1000000 грн. Відповідно до умов договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 17.07.2006 року, вартість нежитлових приміщень №4, 4а, 5-13, 16 першого поверху будівлі літ. «А-5», загальною площею 195,8 кв.м., які розташовані у АДРЕСА_2, складає 170000 грн. Таким чином, відповідно до вимог чинного законодавства України та статуту АТ «Сюрприз», розгляд питання про укладання та затвердження даного договору не потребує узгодження з загальними зборами учасників товариства.

Суд також не погоджується з твердженням ОСОБА_4 про те, що договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 17.07.2006 року суперечить вимогам ч. 3 ст. 238 ЦК України, оскільки договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 17.07.2006 року, було укладено між АТ «Сюрприз», в особі ОСОБА_10, що діє на підставі довіреності та ОСОБА_7 З тексту договору чітко вбачається, що при укладанні зазначеного договору представник АТ «Сюрприз»вчиняв правочин не у своїх особистих інтересах, а в інтересах АТ «Сюрприз».

Згідно ст.209 ЦК України нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу. Відповідно до вимог ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до вимог ч.3,4 ст.334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення; якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

17.07.2006 року, приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_11 було проведено державну реєстрацію договору купівлі-продажу, укладеного між АТ «Сюрприз»та ОСОБА_7, про що до Державного реєстру внесено запис за № 2601, а право власності на вказані нежитлові приміщення зареєстроване КП «Харківське міське БТІ»17.07.2006 року (реєстраційний номер 897475, номер запису 1852 в книзі 1).

Таким чином, право власності набуто ОСОБА_7 з додержанням вимог чинного законодавства України.

Суд не приймає до уваги доводи ОСОБА_4 щодо недійсності договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 05.07.2007 року.

Право власності на нежитлові приміщення ОСОБА_3 набув на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 05.07.2007 року, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_3, який був посвідчений 05.07.2007 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_9 за реєстровим № 3725, запис у Державному реєстрі правочинів за № 2195477, про що свідчить Витяг з Державного реєстру правочинів за № 4239622 від 05.07.2007 року.

Відповідно до вимог ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Оскільки вказані нежитлові приміщення належали ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу від 17.07.2006 року і вона на момент укладання договору купівлі-продажу від 05.07.2007 року була власником зазначених нежитлових приміщень і вказаний договір не визнаний судом недійсним, суд не вбачає підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 05.07.2007 року.

Суд вважає за необхідне, відмовити в задоволені позовних вимог ОСОБА_3 в частині стягнення моральної шкоди з АТ «Сюрприз»з огляду на наступне.

Згідно п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.95 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»в позовній заяві про стягнення моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає та чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних страждань, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

Позивачем не надано до суду обґрунтувань моральних страждань, приниження честі та гідності, та доказів, що підтверджують спричинення моральної шкоди, які ОСОБА_3 оцінив у 500 грн. Вищенаведені факти дають суду можливість зробити висновок, що моральної шкоди, ОСОБА_3 не завдано, а обґрунтування моральної шкоди зазначені в позові, - є недостатніми.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_3 в частині стягнення моральної шкоди з АТ «Сюрприз»в розмірі 500 грн. є недоведеними і задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 15, 16, 203, 204, 209, 210, 215, 216, 321, 334, 392, ЦК України, ст. 41 Закону України «Про господарські товариства», ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні клопотання представника фізичної особи-підприємця - ОСОБА_4 про відкладення розгляду справи відмовити.

Позов ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Сюрприз»та фізичної особи-підприємця - ОСОБА_4 задовольнити частково.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 10.08.2009 року, укладений між Акціонерним товариством «Сюрприз»та ФОП ОСОБА_4, (посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6, реєстровий № 1231).

Застосувати правові наслідки недійсності правочину договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10.08.2009 року, укладеного між АТ «Сюрприз»та ФОП ОСОБА_4, скасувавши державну реєстрацію (запис №1852 в книзі №1 за реєстраційним номером 897475 від 12.08.2009 року) в Комунальному підприємстві «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»(61003, м. Харків, пл. Рози Люксембург, 4, код ЄДРПОУ 03355057) права власності за ФОП ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на нежитлові приміщення №4, 4а, 5-13, 16 першого поверху будівлі літ. «А-5», загальною площею 195,8 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2.

Визнати за ОСОБА_3 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) право власності на нежитлові приміщенні №4, 4а, 5-13, 16 першого поверху будівлі літ. «А-5», загальною площею 195,8 кв.м., що розташовані у АДРЕСА_2.

Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3, місце проживання: АДРЕСА_4) нежитлові приміщення №4, 4а, 5-13, 16 першого поверху будівлі літ. «А-5», загальною площею 195,8 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_2, шляхом зобовязання ОСОБА_5 звільнити нежитлові приміщення №4, 4а, 5-13, 16 першого поверху будівлі літ. «А-5», загальною площею 195,8 кв.м., що розташовані за адресою АДРЕСА_2.

В задоволені позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди з АТ «Сюрприз»у розмірі 500 грн - відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до АТ «Сюрприз»та ОСОБА_3 про визнання права власності відмовити.

В задоволені позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ФОП ОСОБА_4 до АТ «Сюрприз», ОСОБА_7 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 17.07.2006 року та про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 05.07.2007 року, відмовити.

Судові витрати покласти на АТ «Сюрприз»та ФОП ОСОБА_4

Повний текст рішення суду виготовлено 07.09.2010 року.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі через Дзержинський районний суд м. Харкова апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Г.С.Подус