Рішення № 18384589, 20.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 23/38820.09.11 За позовомприватного підприємства «WEF TRANS»

до товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТ Україна»

про стягнення 4480, 81 грн.

Суддя Кирилюк Т.Ю. Представники сторін: від позивача: представник ОСОБА_1 (довіреність № б/н від 30.08.2011 року) від відповідача:юрисконсульт ОСОБА_2 (довіреність № б/н від 07.04.2011 року) ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «WEF TRANS»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТ Україна» про стягнення 4480, 81 грн., (у тому числі 3600, 00 грн. сума сновного боргу, 318, 00 грн. інфляційні втрати, 89, 35 грн. 3 % річних та 473, 46 грн. пеня). Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням умов договору перевезення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2011 року порушено провадження у справі № 23/388 та призначено її розгляд на 06.09.2011 року.

У судовому засіданні з 06.09.2011 року до 20.09.2011 року відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва.

Представник Позивача у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в позовній заяві та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник Відповідача у письмовому відзиві проти позову в частині стягнення основного боргу не заперечував, щодо стягнення інфляційних втрат, 3 % та пені заперечував, зазначивши, що порядок та строки оплати сторонами визначались в заявці.

Крім того, Відповідач подав клопотання про зупинення провадження у даній справі до розгляду касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТ Україна»на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.07.2011 року у справі № 17/54 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТ Україна»до приватного підприємства «WEF TRANS»про стягнення 18348, 01 грн.

Суд, розглянувши подане клопотання, відмовив у його задоволенні, оскільки справа № 23/388 не взаємоповязана зі справою № 17/54.

Судом, на виконання вимог статті 811 Господарського процесуального кодексу України, складено протоколи судових засідань які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 20.09.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем та Відповідачем укладено договір № ТЕО/ЭП-62/1-U від 01.01.2009 року, відповідно до якого Позивач зобовязався здійснювати за заявкою Відповідача перевезення вантажів в міжнародному сполученні.

Матеріали справи свідчать про те, що Відповідач звернувся до Позивача з заявкою про перевезення тютюнових виробів за маршрутом: м. Київ, вул. Заболотного, 35-м. - Дніпропетровськ.

Згідно заявки Відповідача від 14.05.2010 року вартість перевезення сторони погодили у розмірі 3600, 00 грн.

На виконання договору № ТЕО/ЭП-62/1-U від 01.01.2009 року у травні 2010 Позивач надав Відповідачу транспортні послуги на суму 3600, 00 грн., що підтверджується актом виконаних робіт від 25.05.2010 року.

Позивачем направлено Відповідачу рахунок № 4 від 25.05.2010 року за надані транспортні послуги на суму 3600, 00 грн.

Згідно заявки від 14.05.2011 року оплата здійснюється на протязі чотирнадцяти днів по фату отримання оригіналів документів (товарної накладної, довіреності, рахунку, акту виконаних робіт, податкової накладної).

Статтею 909 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Таким чином, судом встановлено, що Позивач належним чином та у встановлені господарським договором строки виконав свої зобовязання в частині перевезення тютюнових виробів за маршрутом: м. Київ, вул. Заболотного, 35 - м. Дніпропетровськ.

Відповідач свої зобовязання за надані Позивачем транспортні послуги не виконав, у звязку з чим виникла заборгованість у розмірі 3 600, 00 грн.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з частиною першою статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобовязання чи звичаїв ділового обороту. При цьому, як випливає із вимог, визначених статтею 545 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання має бути належним чином підтверджено.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як визначено абзацом 1 частиною першою статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки, доказів погашення заборгованості за надані транспортні послуги Відповідачем суду не надано, позовна вимога про стягнення з Відповідача основного боргу у розмірі 3 600, 00 грн. є обґрунтованою.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобовязання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобовязання сталось не з його вини.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України пеня є одним із видів забезпечення виконання зобовязань. Стаття 547 Цивільного кодексу України встановлює вимоги до форми правочину щодо забезпечення виконання зобовязань та визначає, що правочин вчинений з недодержанням письмової форми є нікчемним.

Умовами договору № ТЕО/ЭП-62/1-U від 01.01.2009 року стягнення пені за порушення строків оплати вартості товарів не передбачено.

Таким чином, нарахування пені Позивачем на суми простроченої оплати, за відсутністю відповідної угоди між сторонами не має правового підгрунтя.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позовних вимог, суд встановив, що вимоги Позивача в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 318, 00 грн. та 3 % річних у розмірі 89, 35 грн. (за період з 18.06.2010 року по 15.04.2011 року) є обґрунтованими та підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені приватним підприємством «WEF TRANS»вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТ Україна»(03036, м. Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 92-А, ідентифікаційний код 36309155) на користь приватного підприємства «WEF TRANS»(83008, Донецька область, м. Донецьк, Куйбишевський район, вул. Югославська, 36 «А», ідентифікаційний код 30261684) 3600 (три тисячі шістсот) грн. 00 коп. сума основного боргу, 89 (вісімдесят девять) грн. 35 коп. 3 % річних, 318 (триста вісімнадцять) грн. 00 коп. інфляційні втрати, 91 (девяносто одна) грн. 22 коп. - державного мита та 211 (двісті одинадцять) грн. 06 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ.

СуддяТ.Ю. Кирилюк