Рішення № 18384470, 20.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 23/36820.09.11 За позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Максі-Транс» до товариства з обмеженою відповідальністю “Прайм Логістик”

про стягнення 30550, 00 грн.

Суддя Кирилюк Т.Ю. Представники сторін: від позивача: представник ОСОБА_1 (довіреність № б/н від 05.09.2011) від відповідача:не з`явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Максі-Транс»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Прайм Логістик” про стягнення заборгованості у розмірі 30550, 00 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням умов договору від 18.04.2011 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2011 року порушено провадження у справі № 23/368 та призначено її розгляд на 06.09.2011 року.

У судовому засіданні з 06.09.2011 року до 20.09.2011 року на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва.

Представник Позивача у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в позовній заяві та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник Відповідача у судове засідання 20.09.2011 року не з`явився, письмовий відзив на позов не надав.

Судом, на виконання вимог статті 811 Господарського процесуального кодексу України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 20.09.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем та Відповідачем 18.04.2011 року укладено договір № 816, відповідно до умов якого Позивач зобовязався здійснювати за заявкою Відповідача перевезення в міжнародному та міському сполученнях.

Відповідно до статті 316 Господарського кодексу України та статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона зобовязується за плату і за рахунок другої сторони виконати або організувати виконання визначених договором послуг, повязаних з перевезенням вантажу.

На виконання умов договору № 816 від 18.04.2011 року Відповідач звернувся до Позивача з заявками № 313, № 345 та № 346 про перевезення тари, кількістю 60 тонн, за маршрутом м. Гомель (Білорусь) - м. Запоріжжя (Україна).

З наданих суду екземплярів для перевізника міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) № № 0008256, 0009416 та 0009417 вбачається, що Позивач вчасно надав транспортний засіб, який було завантажено 10.05.2011 року та 18.05.2011 року.

Відповідно до відміток у графі міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) вантаж було доставлено за призначенням та одержано Відповідачем 12.05.2011 року, 24.05.2011 року та 25.05.2011 року. Позивачем направлено Відповідачу рахунки-фактури № СФ-0000150 від 13.05.2011 року, № СФ-0000170 від 25.05.2011 року та № СФ-0000171 від 25.05.2011 року за надані транспортні послуги з міжнародного перевезення на суму 30550, 00 грн.

Пунктом 6.2 договору № 816 від 18.04.2011 року встановлено, що підставою для оплати транспортно-експедиційних послуг Відповідачем є підтвердження факту надання зазначених послуг Позивачем товарно-транспортної накладної/CMR з відміткою вантажовідправника та одержувача вантажу і акту виконаних робіт.

Судом встановлено, що Позивач належним чином та у встановлені господарським договором строки виконав свої зобовязання в частині перевезення тари, кількістю 60 тонн, за маршрутом м. Гомель (Білорусь) - м. Запоріжжя (Україна).

Згідно пункту 6.4 договору № 816 від 18.04.2011 року строк оплати за надані послуги на протязі десяти банківських днів після надання повного пакету оригіналів документів (товарно-транспортної накладної/CMR, рахунок, акт виконаних робіт, податкова накладна).

Відповідач свої зобовязання за надані Позивачем транспортні послуги з міжнародного перевезення не виконав, у звязку з чим виникла заборгованість у розмірі 30550, 00 грн.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з частиною першою статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобовязання чи звичаїв ділового обороту. При цьому, як випливає із вимог, визначених статтею 545 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання має бути належним чином підтверджено.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як визначено абзацом 1 частиною першою статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Оскільки, доказів погашення заборгованості за надані транспортні послуги Відповідачем суду не надано, позовна вимога про стягнення з Відповідача заборгованості у розмірі 30550, 00 грн. є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Позивачем також заявлена вимога про стягнення з Відповідача витрат за послуги адвоката в розмірі 3000, 00 грн.

Згідно статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

У контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Стягнення зазначених витрат в рахунок майбутньої їх оплати у вигляді судових витрат чинним законодавством не передбачено.

Відповідно до частини третьої статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом, а не будь-яким представником (аналогічна позиція викладена в пункті 5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1270 від 14.07.2004 року та постанові Верховного Суду України від 01.10.2002р. N 30/63).

В якості доказів на підтвердження сплати витрат за послуги адвоката в розмірі 3000, 00 грн. Позивачем до позовної заяви долучено квитанцію до прибуткового касового ордера від 14.06.2011 року, що не є належним доказом підтвердження сплати послуг адвоката.

Крім того, Позивачем не надано свідоцтва на право заняття Пузь Ю.А адвокатською діяльністю.

Таким чином, вказана вимога Позивача не підлягає задоволенню.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені товариством з обмеженою відповідальністю «Максі-Транс»вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Прайм Логістик” (04053, м. Київ, вул. Артема, будинок 21, ідентифікаційний код 33298785) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Максі-Транс»(39627, Полтавська область, м. Кременчук, Автозаводський район, квартал 274, будинок 4, ідентифікаційний код 31574569) основний борг у розмірі 30550 (тридцять тисяч пятсот пятдесят) грн. 00 коп., 305 (триста пять) грн. 50 коп. - державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ.

СуддяТ.Ю. Кирилюк