Рішення № 18383754, 14.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 58/34014.09.11 За позовомПриватного акціонерного товариство “Українська транспортна страхова компанія” ДоВідкритого акціонерного товариства “Національна акціонерна страхова компанія “Оранта”

Простягнення коштів в порядку регресу, 2199, 54 грн. Суддя Блажівська О.Є.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1, пред. за дов. №3 від 04.01.2011 р.

Від відповідача не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Українська транспортна страхова компанія" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про стягнення коштів в порядку регресу, 2199,54 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.07.2011 р. порушено провадження у справі № 58/340, розгляд справи призначено на 14.09.2011 р.

У судове засідання 14.09.2011 року представник позивача з'явився.

Судом оголошено про перехід до розгляду справи по суті.

Представник позивача надав усні пояснення по суті справи. В усних поясненнях заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки належним чином суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача на виконання вимог ухвали суду надав витребувані документи по справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали Господарського суду міста Києва надсилались на адресу відповідача, яка вказана в позовній заяві та адресу, зазначену в Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

За вказаних обставин відповідач вважається належним чином повідомленим господарським судом про час і місце її розгляду справи.

На підставі ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 14.09.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

10 листопада 2006 року між ЗАТ “Українська транспортна страхова компанія” та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компас-Вояж»в особі директора ОСОБА_2 був укладений Договір добровільного страхування наземного транспорту № 014225, предметом якого є страхування транспортного засобу “Богдан”, державний номер НОМЕР_2.

Згідно довідки ВДАІ від 28.10.2007 року, 15 вересня 2007 року у м. Києві по бул. Шевченка водій транспортного засобу “Деу”, державний номер НОМЕР_1, ОСОБА_3 залишив транспортний засіб у крайній правій смузі та не вжив заходів щодо недопущення його самовільного руху, внаслідок чого відбулось зіткнення з транспортним засобом “Богдан”, державний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_4.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 16.11.2007 року по справі № 3-35524/2007 визнано ОСОБА_5. винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований в Приватному акціонерному товаристві " Українська транспортна страхова компанія" транспортний засіб “Богдан”, державний номер НОМЕР_2.

Відповідно до Звіту № 253 про оцінку майна від 05.02.2009 року вартість відновлювального ремонту склала 2199,54 грн.

Згідно з Страховим актом №2232-07-UA від 27.02.2009 року вказана дорожньо-транспортна пригода була визнана страховим випадком.

Наказом №300-2/В від 02.03.2009 року прийнято рішення про виплату страхового відшкодування. Платіжним дорученням № 2126 від 06.03.2009 року позивачем перераховано страхувальнику суму збитків в розмірі 2199,54 грн.

Цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу “Деу”, державний номер НОМЕР_1, застраховано в Відкритому акціонерному товаристві "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів поліс № ВА/6658584.

З моменту виплати страхового відшкодування у позивача виникло право вимоги до відповідача по відшкодуванню спричиненого збитку.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про страхування”страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 27 Закону України “Про страхування”до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 16.11.2007 року по справі № 3-35524/2007 визнано ОСОБА_5. винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП.

Як свідчать матеріали справи, цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу “Деу”, державний номер НОМЕР_1, застраховано в Відкритому акціонерному товаристві "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів поліс № ВА/6658584.

У відповідності до ст. 5 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 22 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Таким чином, на підставі зазначених вище норм та у звязку з укладенням відповідачем, поліс № ВА/6658584 страхування цивільно-правової відповідальності останнього, відповідач прийняв на себе обовязок відшкодовувати завдану ОСОБА_5 шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації ним транспортного засобу “Деу”, державний номер НОМЕР_1.

У відповідності до вищевказаних норм, ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України “Про страхування” до позивача перейшло право вимоги, яке Страхувальник мав до відповідача, як страхувальника цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації водієм ОСОБА_5, транспортного засобу “Деу”, державний номер НОМЕР_1.

Відповідно до ст. 29 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Статтею 1166 ЦК України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір оренди, підряду тощо) володіє транспортним засобом.

Відповідно до Звіту № 253 про оцінку майна від 05.02.2009 року вартість відновлювального ремонту склала 2199,54 грн.

Згідно з Страховим актом №2232-07-UA від 27.02.2009 року вказана дорожньо-транспортна пригода була визнана страховим випадком.

Наказом №300-2/В від 02.03.2009 року прийнято рішення про виплату страхового відшкодування. Платіжним дорученням № 2126 від 06.03.2009 року позивачем перераховано страхувальнику суму збитків в розмірі 2199,54 грн.

На підставі статті 993 ЦК України, статті 27 Закону України "Про страхування" до Страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке Страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Згідно частини першої статті 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого страхового відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

З моменту виплати страхового відшкодування у позивача виникло право вимоги до відповідача по відшкодуванню спричиненого збитку в межах фактичних затрат в сумі 2199,54 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Станом на момент розгляду справи відповідачем грошові кошти не перераховано.

14.01.2011 р. позивачем було направлено запит вих. №398-ю на адресу Відповідача щодо полісу № ВА/6658584. 19.04.2011 р. відповідачем було надано лист-відповідь на запит № 11-02-10/11277 щодо полісу ВА/6658584.

Згідно листа-відповіді на запит, франшиза за полісом ВА/6658584 становить 510 грн.

Відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Таким чином суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в розмірі 1689 грн. 54 коп.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (01032, м. Київ, Голосіївський р-н, вул. Жилянська, буд. 75, ідентифікаційний код 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" (01033, м. Київ, Голосіївський р-н, вул. Саксаганського, буд.77, ідентифікаційний код 22945712) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення суму 1689 (одна тисяча шістсот вісімдесят девять) грн. 54 коп. боргу, 78 (сімдесят вісім) грн. 35 коп. витрат по сплаті державного мита та 181 грн. (сто вісімдесят одну) грн. 27 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.Є. Блажівська

Повний текст рішення складено 19.09.2011 року