Рішення № 18383690, 22.09.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "22" вересня 2011 р. Справа № 15/5007/86/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді Кравець С.Г. <Поле для тексту >

при секретарі Лужко О.В.

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1 - представника за довіреністю від 29.06.2011р.,

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арда-Трейдинг" (м.Синельникове Дніпропетровська область) <В особі(назва) ><Поле для тексту >

до Дубищанського споживчого товариства (смт. Чуднів Чуднівський район Житомирська область) <Поле для тексту >

про стягнення 2226,39 грн. <Поле для тексту >

Товариство з обмеженою відповідальністю "Арда-Трейдинг" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення на свою користь з Дубищанського споживчого товариства 2067,15грн. основної заборгованості з урахуванням індексу інфляції, 25,82грн. - 3% річних, 133,42грн. - неустойки.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 1988,52грн. основного боргу, 133,42грн. пені, 25,82грн. - 3% річних та 78,63грн. інфляційних.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, письмового відзиву на позов не подав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням №0991459 (а.с. 25).

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 17.01.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Арда-Трейдинг" (позивач/постачальник) та Дубищанським споживчим товариством (відповідач/покупець) було укладено договір поставки № 1495-КИЕ (а.с. 4-7).

Згідно з ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Згідно пункту 2.1 зазначеного договору поставки, постачальник зобов'язується передавати у власність покупця, а покупець приймати та оплачувати на умовах і в порядку, визначених договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Право власності на товар, а також ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) товару переходять від постачальника до покупця з моменту фактичної передачі товару, що засвідчується підписанням уповноваженими представниками сторін накладної (п. 2.3 договору).

На виконання умов договору поставки №1495-КИЕ від 17.01.2011р., відповідно до видаткових накладних: №382200111 від 20.01.2011р. на суму 1122,13грн., № 383200111 від 20.01.2011р. на суму 1122,13грн., № 385200111 від 20.01.2011р. на суму 1122,13грн., № 386200111 від 20.01.2011р. на суму 1122,13грн. (а.с. 8-11), відповідачем через уповноважених представників, що діяли на підставі довіреностей (а.с. 30-33), було отримано від позивача товар на загальну суму 4488,52грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 4.1 договору поставки сторони погодили, що ціни на товар вказуються у накладних на товар, які є невід'ємною частиною договору. Оплата здійснюється в національній валюті України виключно у формі безготівкових розрахунків. У разі порушення покупцем цього правила, у тому числі у випадку передачі готівкових коштів будь-яким особам для оплати постачальнику, постачальник не несе відповідальність за можливі збитки покупця від втрати (розкрадання) таких коштів.

Покупець зобов'язаний оплачувати кожну партію переданого постачальником товару не пізніше 30-ти днів з дати її поставки. Постачальник має право в односторонньому порядку змінити строк оплати, попередньо повідомивши покупця за 7 (сім) календарних днів (4.2 договору).

Проте, у встановлений строк відповідач зобов'язання щодо проведення розрахунків за отриманий товар не виконав. Відповідачем в рахунок оплати товару, отриманого по видатковим накладним №382200111 від 20.01.2011р., № 383200111 від 20.01.2011р., №385200111 від 20.01.2011р., № 386200111 від 20.01.2011р., було перераховано позивачу грошові кошти в сумі 2500,00грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 1023 від 25.02.2011р. (а.с. 34).

Таким чином, на момент подання позову до суду, у відповідача перед позивачем залишилась непогашеною заборгованість в сумі 1988,52грн.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

На час розгляду справи, відповідач не надав доказів погашення заборгованості перед позивачем за отриманий товар на суму 1988,52грн.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 1988,52грн. основної заборгованості є правомірними та підлягають задоволенню.

Крім стягнення суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 133,42грн. пені, 25,82грн. - 3% річних та 78,63грн. інфляційних.

Розглядаючи питання про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, господарський суд враховує таке.

Частина 1 статті 546 ЦК України визначає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно із ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Пунктом 6.6 договору поставки №1495-КИЕ від 17.01.2011р. сторони передбачили, що у випадку порушення покупцем строків, визначених п. 4.2 договору, покупець оплачує постачальникові неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення. Сторони домовилися про те що неустойка за порушення покупцем строків вказаних в п. 4.2 договору нараховується та сплачується за весь період невиконання або неналежного виконання покупцем своїх зобов'язань включаючи день повного розрахунку за поставлений товар.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 133,42грн. нараховану за період з 20.02.2011р. по 27.07.2011р. на суму заборгованості 1988,52грн. (розрахунок а.с. 12).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, господарський суд вважає його обґрунтованим, а вимоги позивача про стягнення з відповідача 133,42грн. пені такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із розрахунком позивача (а.с.12), розмір 3% річних нарахованих за період з 20.02.2011р. по 27.07.2011р. на суму заборгованості 1988,52грн. становить 25,82грн., а розмір інфляційних нарахованих за період з березня 2011 року по червень 2011 року на суму заборгованості 1988,52грн. становить 78,63грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних, господарський суд вважає його обґрунтованим, а позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 78,63грн. інфляційних та 25,82грн. - 3% річних такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позовні вимоги не оспорив, доказів сплати заборгованості суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, позов обґрунтований, підтверджений належними доказами, що містяться в матеріалах справи та підлягає задоволенню у повному обсязі. З відповідача підлягає стягненню на користь позивача 1988,52грн. основної заборгованості, 133,42грн. пені, 25,82грн. - 3% річних та 78,63грн. інфляційних.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у відповідності до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі ст.ст. 509, 525, 526, ч.ч. 1, 3 ст. 549, ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 692, ст. 712, ЦК України, ч.1 ст.173, ч. 1 ст. 193 ГК України та керуючись ст.ст. 33, 49, 82 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Дубищанського споживчого товариства (13200, Житомирська область, Чуднівський район, смт. Чуднів, вул. 50-Річчя Жовтня, 7, ідентифікаційний код 31469080)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арда-Трейдинг" (52500, Дніпропетровська область, м.Синельникове, вул. Миру, буд. 29, кв. 28, ідентифікаційний код 37029549)

- 1988,52грн. основного боргу,

- 133,42грн. пені,

- 25,82грн. - 3% річних,

- 78,63грн. інфляційних,

- 102,00грн. витрат по сплаті державного мита,

- 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Кравець С.Г.

Повний текст рішення підписано: "23" вересня 2011 року.

Віддрукувати:

1 - до справи,

2 - позивачу,

3 - відповідачу (рек. з пов.).