Ухвала суду № 18383611, 23.09.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

"23" вересня 2011 р. Справа № 5023/2102/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, суддіКузьменка М.В.,

суддіВасищака І.М.,

суддіПалій В.М.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

"Виноробне підприємство "Діоніс" ЛТД

на рішення господарського суду Харківської області від 13.04.2011р. та постанову

Харківського апеляційного господарського суду від 08.06.2011р.

у справі №5023/2102/11

за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_2

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"Виноробне підприємство "Діоніс" ЛТД

про стягнення 30 552,04 грн. та повернення нежитлового приміщення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виноробне підприємство "Діоніс" ЛТД звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на рішення господарського суду Харківської області від 13.04.2011р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.06.2011р. у справі №5023/2102/11, водночас заявивши клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку для її подання.

Вказана скарга не може бути прийнята до розгляду і підлягає поверненню скаржникові з таких підстав.

Основні вимоги, що предявляються до форми і змісту касаційної скарги, викладені у статті 111 Господарського процесуального кодексу (ГПК) України. Так, зокрема, відповідно до ч.4 названої статті, до касаційної скарги додаються докази сплати державного мита.

В силу ст.46 ГПК України, державне мито сплачується в доход держаного бюджету в порядку і розмірі, встановлених законодавством України. Відповідно до ст.45 ГПК України, позовні заяви і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Розмір державного мита визначений Декретом Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, а порядок сплати Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, яка затверджена наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993р. №15.

За змістом ст.2 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, одним з обєктів справляння державного мита є касаційна скарга на рішення та постанови суду.

Розмір ставок державного мита визначений ст.3 вказаного Декрету. Зокрема, відповідно до підпункту “г” п.2 вказаної норми, ставка державного мита з касаційних скарг на рішення та постанови встановлена у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Так, в силу підпункту “а” п.2 ст.3 Декрету, з позовних заяв майнового характеру ставка державного мита встановлена у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 6 і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а відповідно до підпункту “б” п.2 ст.3, з позовних заяв немайнового характеру 5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п.37 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, яка затверджена наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.93 №15, до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, що не підлягають вартісній оцінці (про звільнення самовільно зайнятих приміщень, про надання площі в натурі, спори, пов'язані з примушуванням прийняти передаточний баланс тощо).

У даній справі заявлено позовні вимоги як майнового характеру: стягнення з відповідача основного боргу та неустойки, так і немайнового характеру: про повернення орендованого нежитлового приміщення.

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.04.2011р., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.06.2011р., позов задоволено повністю: присуджено до стягнення з відповідача загальну суму боргу за оренду нежитлового приміщення з неустойкою за невиконання умов договору суборенди нежитлового приміщення від 23.10.2009р. у розмірі 30 552,04 грн. та зобов'язано відповідача повернути позивачу нежитлове приміщення площею 318,3 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Як вбачається з поданої скарги, скаржник оспорює ухвалені у справі судові акти у повному обсязі, просить суд їх скасувати та передати справу на новий розгляд за підсудністю.

Отже, до касаційної скарги скаржником мали бути додані докази сплати державного мита, обчисленого виходячи із ставок державного мита з касаційних скарг, з урахуванням ставок державного мита, встановлених для позовів як майнового характеру 50 відсотків ставки з оспорюваної суми (152,76 грн.), так і немайнового характеру (42,50 грн.), всього 195,26 грн.

Разом з тим, до касаційної скарги скаржником додана квитанція від 05.08.2011р., відповідно до якого до державного бюджету сплачено державне мито лише у сумі 152,80 грн., тобто менше ніж встановлено.

Допущене скаржником порушення є підставою для повернення касаційної скарги.

Керуючись п.4 ч.1 статті 1113 ГПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виноробне підприємство" "Діоніс" ЛТД на рішення господарського суду Харківської області від 13.04.2011р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.06.2011р. у справі №5023/2102/11 та додані до неї документи повернути.

2. Видати Товариству з обмеженою відповідальністю "Виноробне підприємство" "Діоніс" ЛТД довідку на повернення з державного бюджету 152,80 грн. державного мита, перерахованого відповідно до квитанції від 05.08.2011р.

Головуючий, суддяМ.В.Кузьменко

СуддяІ.М.Васищак

СуддяВ.М.Палій