Постанова № 18383604, 22.09.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2011 р. Справа № 5023/931/11

Вищий господарський суду України в складі колегії

суддів:Грейц К.В. - головуючого,

Бакуліної С.В.,

Сибіги О.М.,

розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

на постановувід 21.06.2011

Харківського апеляційного господарського суду

у справі господарського суду Харківської області № 5023/931/11

за позовомВідкритого акціонерного товариства "Харківське автотранспортне підприємство 16330"

доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4

про стягнення 18829,55 грн.,

за участю представників: позивача - Субботи В.О.

відповідача -ОСОБА_4

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.04.2011 (суддя Добреля Н.С.) відмовлено в задоволенні позовних вимог ВАТ "Харківське автотранспортне підприємство 16330" (далі позивач) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі відповідач) про стягнення боргу по орендній платі за договором оренди нежитлового приміщення № 72.10 від 01.07.2010 в сумі 5233,38 грн., штрафних санкцій у розмірі 200 % у сумі 10466,76 грн., пені у сумі 129,41 грн., а всього 15829,55 грн., а також 3000 грн. витрат на правову допомогу адвоката.

Харківський апеляційний господарський суд, здійснюючи апеляційний перегляд в звязку зі скаргою позивача, постановою від 21.06.2011 (колегія судів у складі головуючого судді Шепітька І.І., суддів Івакіної В.О., Пелипенко Н.М.) рішення у справі скасував, прийнявши нове рішення про часткове задоволення позову і стягнувши з Фізичної особи підприємця ОСОБА_4 на користь Відкритого акціонерного товариства "Харківське автотранспортне підприємство 16330" основний борг у розмірі 3558,38 грн., штрафні санкції у розмірі 7116,76 грн., пеню у розмірі 111,63 грн., витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 2044,29 грн., в задоволені решти позовних вимог відмовив.

Відповідач з постановою суду апеляційної інстанції не згоден, в поданій касаційній скарзі просить її скасувати, натомість, рішення місцевого господарського суду у справі залишити в силі, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм чинного матеріального і процесуального законодавства, а саме статей 43, 105 ГПК України, статей 538, 549, 653 ЦК України, статей 174, 193, 216, 217, 230 ГК України.

Зокрема, скаржник наполягає на тому, що орендоване приміщення було ним звільнене в першій декаді листопада; договір є розірваним в односторонньому порядку орендодавцем в листопаді 2010 року; орендар не отримував від орендодавця рахунки на сплату орендної плати та комунальних послуг з жовтня 2010 року. Наведені обставини, на думку скаржника, свідчать про відсутність у нього обовязку по внесенню орендної плати за листопад-грудень 2010 року, як і штрафних санкцій.

У відзиві на касаційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення.

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 21.09.2011 № 03.08-05/589 у звязку з відпусткою судді Глос О.І. для розгляду касаційної скарги у даній справі сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Грейц К.В., судді Бакуліна С.В., Сибіга О.М.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 01.07.2010 між Відкритим акціонерним товариством "Харківське автотранспортне підприємство 16330" (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (орендар) укладено договір № 72.10 оренди нежитлового приміщення площею 67,0 м2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (п. 1.1 договору) на строк до 31.12.2010 (п. 6.1 договору); за користування приміщенням орендар на підставі рахунків, що виставляються орендодавцем, платить останньому договірну орендну плату шляхом перерахування на поточний рахунок з розрахунку 25 грн. за 1кв.м площі у формі передоплати до 05 числа розрахункового місяця, сума орендної плати в місяць складає 1675 грн., в т.ч. ПДВ 20% 279,17 грн. (п. 4.1 договору); в разі прострочення сплати орендної плати орендар зобов'язаний виплатити орендодавцеві в безспірному порядку заборгованість, яка виникла, а також штраф у розмірі 200 % від суми заборгованості в разі прострочення оплати більш ніж на 5 (п'ять) днів, орендар виплачує також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент виникнення заборгованості, від суми заборгованості за кожен день прострочення до дня повної оплати заборгованості орендарем в добровільному або примусовому порядку (п. 4.3 договору); по закінченні строку оренди при відсутності бажання сторін на його пролонгацію, а рівно як і при достроковому розірванні договору, орендар передає орендодавцю орендовані площі за актом приймання-передачі (п. 5.2 договору).

На виконання положень договору позивач по акту приймання-передачі від 01.07.2010 передав, а відповідач прийняв зазначене у п.1.1 договору нежитлове приміщення.

28.10.2010 позивач направив на адресу відповідача повідомлення за №04/577/1 про намір дострокового розірвання договору, зобовязання відповідача звільнити орендовану площу у строк не більше 10 календарних днів відповідно до акту приймання-здачі орендованого приміщення, зазначивши, що заборгованість з орендної плати становить 1675 грн.

Втім, відповідач орендоване приміщення по акту приймання передачі позивачеві не повернув, що стало підставою предявлення до нього даного позову.

Вирішуючи спір у справі, суди попередніх інстанцій дійшли прямо протилежних висновків щодо підставності і ґрунтовності позовних вимог.

Так, місцевий господарський суд, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що відповідно до п. 4.1 договору підставою для виникнення у відповідача обов'язку зі сплати орендної плати є відповідний рахунок орендодавця, втім, доказів на підтвердження надсилання відповідачеві таких рахунків за листопад-грудень 2010р. позивачем не надано. Крім того, позивач направив відповідачу повідомлення за №04/577/1 від 28.10.2010 про намір розірвати договір, вказавши на наявність заборгованості з орендної плати у розмірі 1675 грн. станом на 28.10.2010, та просив відповідача звільнити займану площу в строк 10 днів, отже, договір оренди № 72.10 від 01.07.2010 є розірваним в односторонньому порядку, у звязку з чим нарахування орендної плати, починаючи з листопада 2010 року, є безпідставним, при цьому, як зазначив суд першої інстанції, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач займав приміщення після листопада 2010 року.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду та приймаючи нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, керувався приписами ст. ст. 174, 193, 216, 217, 230 ГК України, ст. ст. 525, 526, 530, 549, 610 ЦК України і виходив з того, що відповідач орендоване приміщення не звільнив, свої зобовязання з повернення приміщення позивачеві по акту приймання-передачі не виконав, отже, має сплатити орендну плату в сумі 3558,38 грн. за період листопад-грудень 2010 року, тобто, до дати закінчення терміну дії договору 31.12.2010, а також штрафні санкції за прострочення сплати орендної плати, що за розрахунком суду апеляційної інстанції становить 7116,76 грн. штрафу та 111,63 грн. пені та витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 2044,29 грн. пропорційно задоволеним позовним вимогам.

З висновками суду апеляційної інстанції слід погодитися, враховуючи таке.

Згідно статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно з положеннями статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, такий акт прийому-передачі від 01.07.2010 було складено та підписано сторонами за справою.

Вимоги до повернення орендарем майна, викладені в пункті 5 договору, повністю узгоджуються з приписами норми ч. 2 ст. 795 ЦК України, у відповідності до якої повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору, з цього моменту договір найму припиняється.

Проте, в порушення зазначених законодавчих вимог та своїх зобовязань за договором, відповідач, наполягаючи на тому, що покинув орендоване приміщення до закінчення терміну оренди за пропозицією позивача від 28.10.2010, не повернув його по акту прийому-передачі позивачеві, отже, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, що його обовязок по внесенню орендної плати був чинним до закінчення строку дії договору оренди.

Крім того, колегія суддів зазначає, що в порушення вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України, відповідач жодних належних і допустимих доказів у підтвердження факту звільнення приміщення на вимогу позивача у будь-яку конкретну дату та, відповідно, погодження на дострокове розірвання договору з будь-якої конкретної дати, не надав, що спростовує висновки суду першої інстанції що договір є розірваним.

Доводи відповідача, з якими погодився суд першої інстанції, щодо виникнення у відповідача зобовязання з внесення орендної плати лише після виставлення позивачем рахунку на оплату, правомірно не прийняті до уваги суду апеляційної інстанції в якості підстави для відмови у позові, адже, обовязок орендаря своєчасно, до 5 числа розрахункового місяця, тобто, у конкретний термін (а не з моменту отримання чи виставлення рахунку) вносити орендну плату у конкретно визначеному розмірі 1675 грн., встановлений пунктами 3.4, 4.1 договору.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), наслідком чого є, зокрема, сплата неустойки.

Враховуючи, що умовами п. 4.3 договору оренди № 72.10 від 01.07.2010 передбачена відповідальність орендаря за несвоєчасне виконання зобов'язання по внесенню орендної плати та встановлення судом апеляційної інстанції факту її невнесення за листопад-грудень 2010 року, суд апеляційної інстанції дійшов законного і ґрунтовного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції та вважає, що доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують, а зводяться до намагання переоцінити встановлені цим судом обставини і досліджені докази, що згідно з приписами ст. ст. 1115, 1117 ГПК України перебуває поза процесуальними межами повноважень суду касаційної інстанції.

Наведене свідчить, що під час прийняття постанови у справі, суд апеляційної інстанції не припустився порушення або неправильного застосування норм чинного матеріального та процесуального законодавства, достеменно і повно встановив та дослідив всі обставини, які мають значення для правильного вирішення спору у справі, а, отже, підстави для її скасування або зміни відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.06.2011 у справі господарського суду Харківської області № 5023/931/11 залишити без змін.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді С.В. Бакуліна

О.М.Сибіга