Постанова № 18383232, 20.09.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"20" вересня 2011 р. Справа № 16/71-Д Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого –Панової І.Ю.,

суддів –Білошкап О.В.,

Хандуріна М.І.,

за участю представників сторін:

Виробничо-наукового об'єднання птахівничої промисловості "Укрптахпром" –Андрєєвої О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Жовтневе" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 30.05.2011р. по справі №16/71-Д за позовом Виробничо-наукового об'єднання птахівничої промисловості "Укрптахпром" до Приватного сільськогосподарського підприємства "Жовтневе", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Відкрите акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк" про розірвання договору та стягнення 2 560 273,81 грн.,-

в с т а н о в и в:

          Рішенням господарського суду Житомирської області від 05.04.2011 року позов задоволено частково. Розірвано договір №63-8-135 від 02.10.1995 року на поставку соєвих шротів і повернення валютного кредиту згідно з програмою ПЛ-480-95, укладений між Виробничо-науковим об'єднанням птахівничої промисловості "Укрптахопром" та птахорадгоспом "Жовтневий" (правонаступником якого є Приватне сільськогосподарське підприємство "Жовтневе"). Стягнуто з Приватного сільськогосподарського підприємства "Жовтневе" на користь Виробничо-наукового об'єднання птахівничої промисловості "Укрптахопром": 2406938,20 грн. основного боргу, 90774,48 грн. 3% річних, 24977,13 грн. витрат по сплаті державного мита, 304,86 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з Приватного сільськогосподарського підприємства "Жовтневе" в дохід Державного бюджету України 85,00 грн. державного мита. Відмовлено в частині стягнення 57608,26 грн. пені та 4952,84 грн. 3% річних.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.05.2011р. апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Жовтневе" залишено без задоволення. Рішення господарського суду Житомирської області від 05.04.2011р. залишено без змін.

          Приватне сільськогосподарське підприємство "Жовтневе" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 30.05.2011р. скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., вислухавши пояснення представника Виробничо-наукового об'єднання птахівничої промисловості "Укрптахопром", перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, наказом Міністерства сільського господарства і продовольства України від 04.08.1995р. №217 та окремим дорученням Прем'єр-Міністра України від 18.08.1995р. №4211/96 ВНО "Укрптахопром" визначено позичальником кредиту у сумі 25,0 млн. дол. США в рамках міжурядової програми PL-480. Між Міністерством фінансів України, Укрексімбанком та ВНО "Укрптахопром" була укладена кредитна угода від 07.10.1996р. №07/04-113. Кредит був повністю використаний за цільовим призначенням.

У 1995 році ВНО "Укрптахопром" отримало 101,4 тис. тон соєвого шроту для потреб сільського господарства. На підставі відповідних угод ВНО "Укрптахопром" передав птахорадгоспам України отриманий соєвий шрот в повному обсязі.

02 жовтня 1995 р. між Виробничо-науковим об'єднанням птахівничої промисловості "Укрптахопром" (позивач) та птахорадгоспом "Жовтневий", який згідно ст.6 Указу Президента України від 19.01.1995 року №66 перетворений в колективне сільськогосподарське підприємство "Жовтневе" та в подальшому, відповідно до Указу Президента України від 03.12.1999р. "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору" реорганізовано у Приватне сільськогосподарське підприємство "Жовтневе" (відповідач) укладено договір №63-8-135 на поставку соєвих шротів.

Згідно п.1.1 даного договору сторони визнали повноваження позивача, що виникають із обов'язків, покладених на нього наказом Мінсільгосппроду України від 04.08.1995р. №217 та доручення Прем'єр-Міністра України від 18.08.1995р. №4211/96 про призначення позивача позичальником валютного кредиту в сумі 25,0млн.доларів США, виконавцем контракту на поставку в Україну із Сполучених Штатів Америки 100тис. тон соєвих шротів, а також відповідальним за своєчасне погашення кредиту та процентів за користування ним, згідно з міжурядовою програмою ПЛ-480 на 1995 фінансовий рік.

Пунктом 1.2 сторони передбачили, що Об'єднання (позивач) проводить переговори та підписує контракти з експортерами США на поставку в Україну 100тис.тонн соєвих шротів і фрахт кораблів для доставки його в Іллічівський морський торговий порт Одеської області та забезпечує своєчасне повернення Підприємством (відповідачем) його частки валютного кредиту, на суму якої воно одержує обсяг соєвого шроту, передбачений цим Договором.

Згідно п.1.3 Договору Об'єднання зобов'язалось укласти кредитну угоду з Державним експортно-імпортним банком на своєчасне повернення кредиту разом із процентами за користування ним.

Відповідно до п.2.1 договору №63-8-135 відповідач доручив, а позивач зобов'язався поставити соєвий шрот у кількості 2000 тон по ціні 250 дол. США за одну тону.

Загальна вартість поставок складає 500000 доларів США. Фінансування поставок соєвого шроту Іллічівський порт здійснюється за рахунок кредиту програми ПЛ-480-95.

Позивач здійснює поставку шротів після попередньої оплати відповідачем додаткових витрат згідно п.1.5 Договору (п.2.2 договору).

Як встановлено судами, пунктом 2.4 договору, сторони передбачили, що позивач факсом повідомляє відповідача про відвантаження товару, вказує номери залізничних вагонів, вагу товару та номери товаро-транспортних накладних.

На виконання п.1.3 договору №63-8-135 Виробничо-наукове об'єднання птахівничої промисловості "Укрптахопром" 07.10.1996 року уклало з Державним експортно-імпортним банком України, правонаступником якого згідно Статуту та свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи є Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України", кредитну угоду №7/04-113 на одержання валютного кредиту в сумі 25,0млн.доларів США для цільової закупівлі приблизно 100 тис. тон соєвих шротів.

Позивач згідно з умовами договору №63-8-135 виконав взяті на себе зобов'язання по договору щодо поставки шроту, здійснивши відповідачу поставку 1948,40 тон соєвих шротів, що підтверджується копіями доданих до позовної заяви повідомленнями та квитанціями про приймання вантажу №34102212, №34102213, №34102214, №34102215, №34102216, №34102339, №34102333, №34102337, №34102338, №34102358, №34102359, №34102360, №34102361, №34102362, №34102394, №34102395, №34102396, №34102397, №34102581, №34103210, №34103220, №34103221, №34103222, №34102980, №34102979, №34102978, №34102982, №34102981, №34103197, №34103198, №34103199, №34103200, №34103201, №34103277, №34103060, №34103061, №34103062, №34103096, №34103097.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що пунктами 3.1, 3.2 договору №63-8-135 сторони погодили, що відповідач зобов'язався у строк до 15.10.1995 року перерахувати на рахунок позивача грошові кошти у сумі 20 доларів США за кожну тону соєвих шротів згідно п.2.1 цього договору по курсу Міжбанківської валютної біржі на день перерахування грошей. Підприємство зобов'язується повернути вартість одержаного шроту з процентами за користування кредитом на протязі 5 років, як це передбачено Додатком №1 до цього договору. Перерахування першого платежу здійснюється до 01.10.2000р. у національній валюті на рахунок позивача. Об'єднання зобов'язується конвертувати одержані кошти і своєчасно перерахувати Укрексімбанку долари США згідно кредитної угоди (згідно п.3.3 договору №63-8-135).

Між сторонами був укладений уточнений графік платежів по погашенню кредиту та відсотків по ньому за одержаний в 1995 році соєвий шрот (додаток №3 до договору), згідно якого відповідач зобов'язаний сплачувати платежі по кредиту з урахуванням відсотків за користування ним, зокрема:

- 2006 рік –64552,25 доларів США;

- 2007 рік –62400,51 доларів США;

- 2008 рік –60248,77 доларів США;

- 2009 рік - 58097,02 доларів США;

- 2010 рік –55945,28 доларів США;

Згідно з протоколом взаємних розрахунків щодо поставки соєвого шроту та оплати першочергових робіт, який є невід'ємною частиною договору та Додатком №2, сторони підсумували витрати по поставці 1948,40 тон соєвого шроту та встановили фактичні витрати на весь обсяг поставки в сумі 514043,67дол. США.

Проте, відповідач протягом вказаного періоду взяті на себе договірні зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість за отримані соєві шроти, яка з урахуванням строку позовної давності з 2006 р. по 2010 р. складає 301243,83 дол. США.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову про розірвання договору №63-8-135 від 02.10.1995 року на поставку соєвих шротів і повернення валютного кредиту згідно з програмою ПЛ-480-95 та стягуючи з Приватного сільськогосподарського підприємства "Жовтневе" на користь Виробничо-наукового об'єднання птахівничої промисловості "Укрптахопром" 2406938,20 грн. основного боргу, 90774,48 грн. 3% річних, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, послався на обґрунтованість позовних вимог позивача в цій частині.

Відмовляючи в частині стягнення з відповідача 57608,26 грн. пені, суд першої інстанції виходив з того, що ГК України набув чинності після укладення спірного договору, а згідно з ч. 1 п. 5 Прикінцевих положень ГК України, положення Господарського кодексу України щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності, а також за порушення господарських зобов'язань застосовуються у разі, якщо ці порушення були вчинені після набрання чинності зазначеними положеннями, крім випадків, коли за порушення господарських зобов'язань була встановлена інша відповідальність договором, укладеним до зазначеного в пункті 1 цього розділу строку.

Крім того, суд відмовив в стягненні 4952,84 грн. 3% річних, оскільки позивачем невірно вказана кількість днів, на які нараховуються 3% річних, а тому суд здійснив власний перерахунок позовних вимог в цій частині стягнення.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, Виробничо-наукове об'єднання птахівничої промисловості "Укрптахопром" у 1995 році отримало 101,4 тис. тон соєвого шроту для потреб сільського господарства та на підставі договорів передав отриманий соєвий шрот в повному обсязі птахогосподарствам України, в тому числі птахорадгоспу "Жовтневий".

Факт правонаступництва ПСП "Жовтневе" птахорадгоспу "Жовтневий" підтверджується довідкою з ЄДРПОУ станом на 25.09.2009р., з якої вбачається, що юридична особа Птахорадгосп "Жовтневий" (код ЄДРПОУ 00858102) рішенням Попільнянського райвиконкому від 15.07.1995 року №151 було перереєстровано у колективне сільськогосподарське підприємство "Жовтневе" (код ЄДРПОУ 00858102), а рішенням Попільнянської райдержадміністрації від 14.03.2000р. №116 у приватне сільськогосподарське підприємство "Жовтневе". Вказане також підтверджується листом Голови Попільнянської РДА, з якого вбачається, що Приватне сільськогосподарське підприємство "Жовтневе" створене шляхом реорганізації Колективного сільськогосподарського підприємства "Жовтневе" згідно з Указом Президента України від 03.12.1999р. "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору"; підприємство являється правонаступником КСП "Жовтневе". Цим же листом підтверджується, що згідно п.1.2 Статуту КСП "Жовтневе" підприємство створене шляхом перетворення птахорадгоспу "Жовтневий" в процесі його приватизації згідно ст.6 Указу Президента від 19.01.1995р. №66 в КСП.

Такими чином, ПСП "Жовтневе" в порядку правонаступництва несе відповідальність по боргових зобов’язаннях КСП "Жовтневе" та Птахорадгоспу "Жовтневий", в тому числі і зобов’язаннях, які виникли на підставі спірного договору.

Судами правомірно встановлено, що відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань за договором, платежі за поставлений позивачем шрот згідно передбаченого договором уточненого графіку не провів.

Відповідно до п.5.3. договору, останній вступає в дію з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за договором.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що об’єднання має право розірвати цей договір через 10 днів затримки підприємством названих платежів.

Відповідно до ч.4 Перехідних положень Цивільного та Господарського кодексів України, до відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним та Господарським кодексами України, положення цих кодексів застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ними чинності.

Судами вірно зазначено, що до спірних правовідносин застосовуються положення Цивільного та Господарського кодексів України, які є чинними на день вирішення спору, оскільки правовідносини сторін на даний час тривають.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ст.188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в порядку ст. 188 ГК України, 21.04.2009 року направив відповідачу претензію-пропозицію про дострокове розірвання договору та сплату боргу, що підтверджується відповідною поштовою квитанцією, але відповідач протягом 20-ти денного терміну відповіді позивачу не надав.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст.ст. 525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що вимоги позивача про розірвання спірного договору є обґрунтованими, оскільки встановлено факт невиконання відповідачем з 1998 р. договірних зобов’язань щодо своєчасної сплати платежів за поставлений позивачем соєвий шрот, що є істотним порушенням відповідачем договору.

Також, правомірними є висновки судів щодо стягнення з відповідача суми основного боргу згідно договору №63-8-135 за період з 2006 року по 2010 рік у розмірі 301243,83 дол. США, що за курсом за курсом НБУ 7,99 грн. за 1 дол. США на час пред’явлення позову становить 2406938,20 грн.

Відповідно ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом п. 4.2. договору №63-8-135 від 02.10.1995 року передбачена відповідальність відповідача за прострочку платежів у розмірі 0,5% від суми несплаченої заборгованості за кожен день.

Отже, судами вірно вказано, що при визначені відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань слід керуватися нормами договору з урахуванням вимог ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань".

Оскільки ГК України набув чинності після укладення спірного договору, а згідно з ч. 1 п. 5 Прикінцевих положень ГК України, положення Господарського кодексу України щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності, а також за порушення господарських зобов'язань застосовуються у разі, якщо ці порушення були вчинені після набрання чинності зазначеними положеннями, крім випадків, коли за порушення господарських зобов'язань була встановлена інша відповідальність договором, укладеним до зазначеного в пункті 1 цього розділу строку, тому в частині вимог позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 57608,26 грн., нарахованої на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України, суди попередніх інстанцій правомірно відмовили.

Крім того, судом першої інстанції вірно зроблено висновок про перерахунок розміру 3% річних, що підлягає до стягнення з відповідача та становить 90774,48 грн., оскільки позивачем невірно вказана кількість днів, на які нараховуються 3% річних. Таким чином, в частині стягнення 3% річних в розмірі 4952,84 грн. суди правомірно відмовили.

Положення законів повинні застосовуватися з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше, при цьому до правовідносин має застосовуватись саме та редакція закону, що діяла на момент спірних правовідносин, оскільки згідно ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Так, відповідно до ст.245 Цивільного кодексу УРСР від 18.07.63 (чинного на момент спірних правовідносин) за договором поставки організація-поставщик зобов'язується передати у певні строки або строк організації-покупцеві (замовникові) у власність (в оперативне управління) певну продукцію згідно з обов'язковим для обох організацій плановим актом розподілу продукції; організація-покупець зобов'язується прийняти продукцію і оплатити її за встановленими цінами. Договором поставки є також договір, що укладається між організаціями за їх розсудом, за яким поставщик зобов'язується передати покупцеві продукцію, що не розподіляється в плановому порядку, в строк, який не збігається з моментом укладення договору.

Разом з тим, згідно ст.128 вказаного Кодексу право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. При цьому, встановлено, що передачею визнається вручення речей набувачеві, а так само здача транспортній організації для відправки набувачеві і здача на пошту для пересилки набувачеві речей, відчужених без зобов'язання доставки. До передачі речей прирівнюється передача коносаменту або іншого розпорядчого документа на речі.

Судами попередніх інстанцій обґрунтовано взято до уваги, що на момент спірної поставки товару діяв Статут залізничних доріг СРСР (від 06.04.64), за змістом п.п. 37, 38, 64, 148 яких по договору залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язана доставити довірений їй вантажовідправником вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій на отримання особі. В посвідчення приймання вантажу для перевезення станція видає вантажовідправнику квитанцію. Вантажоотримувач при отриманні вантажу розписується в дорожніх відомостях (п. 64 Статуту). Відповідальність за зберігання вантажу з моменту приймання його до перевезення і до моменту видачі вантажоотримувачу покладена на залізницю (п.148 Статуту). Вказаним Статутом не передбачено відміток вантажоотримувача на квитанціях у прийомі вантажу до перевезення.

За результатами перевірки прокуратурою Попільнянського району не встановлено документального підтвердження факту отримання птахорадгоспом "Жовтневий", КСП "Жовтневе" та ПСП "Жовтневе" соєвих шротів, оскільки бухгалтерські документи по закінченню трьохрічного терміну їх зберігання були знищені.

Відповідно до статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими у справі доказами; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням вищезазначеного, виходячи із меж перегляду справи касаційною інстанцією, встановлених ст. 111-7 ГПК України, відповідно до яких правова оцінка обставин та достовірності доказів є виключно прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів прийшла до висновку, що суд апеляційної інстанції повно та всебічно дослідив всі обставини, що мають значення для справи, надав їм належну правову оцінку відповідно до вимог чинного законодавства, тому постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 30.05.2011р. є законною та обґрунтованою і підстав для її скасування немає.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, які викладені в оскаржуваній постанові.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, –

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Жовтневе" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 30.05.2011р. по справі №16/71-Д залишити без змін.

Головуючий: Панова І.Ю. Судді:Білошкап О.В. Хандурін М.І.