Постанова № 18382832, 21.09.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2011 р. Справа № 5026/1162/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М. головуючого,

Коваленка В.М. (доповідач у справі),

Короткевича О.Є.,

розглянувши касаційну скаргупублічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії", м. Київ

на постанову

та ухвалувід 06.07.2011 р. Київського апеляційного господарського суду

від 02.06.2011 р. господарського суду Черкаської області

у справі№ 5026/1162/2011 господарського суду Черкаської області

за заявою публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії", м. Київ

дотовариства з обмеженою відповідальністю "СВАН-1", м. Черкаси

провизнання банкрутом в судовому засіданні взяв участь представник:

ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії"ОСОБА_1., довір., ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 02.06.2011 року (суддя Чевгуз О.В.) повернуто без розгляду заяву публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" (далі - Кредитор, Банк) про порушення в порядку норм ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон про банкрутство) справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "СВАН-1" (далі - Боржник, Товариство).

Не погодившись з цією ухвалою, публічне акціонерне товариство "Дочірній банк Сбербанку Росії" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду Черкаської області від 02.06.2011 року, а справу передати на розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2011 року (головуючий суддя Гарник Л.Л., судді: Верховець А.А., Пантелієнко В.О.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Черкаської області від 02.06.2011 року без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, публічне акціонерне товариство "Дочірній банк Сбербанку Росії" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Черкаської області від 02.06.2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2011 року, а справу передати на розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема ст.ст. 110, 111 Цивільного кодексу України, ст.ст. 42, 51, 59, 60 Господарського кодексу України, ст.ст. 5, 17, 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", ст. 52 Закону про банкрутство, а також норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представника скаржника, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлений факт ненадання доказів на підтвердження відсутності Боржника за його місцезнаходженням згідно ст.ст. 18, 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", а тому у суду відсутні правові підстави для порушення справи про банкрутство Товариства в порядку норм ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство. За цих підстав заява Банку була повернута без розгляду. Підтримуючи вказане рішення, суд апеляційної інстанції додав, що довідка з Єдиного державного реєстру із відомостями, що Боржник знаходиться у стадії припинення підприємницької діяльності не є відомостями та підтвердженням того, що у Товариства припинена підприємницька діяльність.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із вказаними висновками, оскільки вони зроблені з порушенням норм процесуального права та невірним застосуванням норм матеріального права ст. 52 Закону про банкрутство.

Відповідно до частини 1 статті 52 Закону про банкрутство у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Оскільки визначені положення Закону про банкрутство передбачають альтернативу серед підстав для порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника (а також можливість визначення однієї або сукупності декількох підстав), то з урахуванням вимог п. 5 ч. 2 ст. 54 ГПК України та п. 1 ст. 7 Закону про банкрутство - вимоги до заяви про порушення справи про банкрутство) заява про порушення провадження у справі відсутнього боржника має містити, зокрема, обставини щодо однієї із визначених в п. 1 ст. 52 Закону про банкрутство підстав, із зазначенням про це в тексті заяви та доданням доказів, що підтверджують такі обставини (підстави) для визначення боржника відсутнім.

В заяві про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства Банк у якості ознаки, саме як відсутнього боржника, зазначив, про відсутність підприємницької діяльності останнього із зазначенням про це у тексті заяви та у вказаних у додатках до неї доказах на підтвердження таких обставин опубліковане в друкованому органі "Бюлетень Державної Реєстрації" № 165 від 29.12.2010 року оголошення про прийняття власником Боржника рішення щодо припинення юридичної особи, а також витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців із внесеними до реєстру відомостями щодо Боржника про те, що він знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності (а.с. 43-46).

Між тим, в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції зробив висновок про відсутність підстав для порушення провадження у справі про банкрутство Товариства та застосував при цьому п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України, вказавши про недодання Банком до заяви належних доказів (відповідно до норм ст. 18 Закону України " Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців") відсутності керівних органів Товариства за місцезнаходженням - запису в Єдиному державному реєстрі.

Що ж до викладених Банком в заяві інших обставин та доказів на підтвердження ознак щодо Товариства саме як відсутнього боржника - відсутності підприємницької діяльності Товариства, в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції не зазначається взагалі.

Суд же апеляційної інстанції в своїй постанові зазначив, що доданий Банком до заяви витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 378555 не є доказом, що підтверджує відсутність підприємницької діяльності Товариства, оскільки містить відомості, що Боржник станом на 04.03.2011 року знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності, зазначаючи ж при цьому, що відомості про припинення підприємницької діяльності Боржника в матеріалах справи відсутні.

Між тим, суд апеляційної інстанції, в порушення норм ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України не надав належної правової оцінки тому, що згаданий вище витяг від 04.03.2011 року (а.с. 54-56) це єдиний документ, що має три аркуші, у правому верхньому куті якого на кожному аркуші є свій номер, у тому числі на другій сторінці № 378555 (а.с. 55), а на першій - № 378554, на якій в розділі стан юридичної особи вказано, що визначена особа Боржник знаходиться в стані підприємницької діяльності (а.с. 54). Доданій же Банком до своєї заяви копії виписки оголошення з "Бюлетеню Державної Реєстрації" № 165 від 29.12.2010 року про прийняття власником Боржника рішення щодо припинення юридичної особи (а.с. 46) ні судом першої, ні судом апеляційної інстанцій взагалі правова оцінка дана не була, хоча в оскаржуваній постанові апеляційний суд послався на рішення засновників Товариства про припинення підприємницької діяльності Боржника.

Норми ж статті 18 Закону України " Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" щодо правового статусу відомостей, які підлягають та були внесені до Єдиного державного реєстру, були застосовані судами попередніх інстанції неналежно виключно до відомостей про місцезнаходження юридичної особи, тоді, як вбачається з матеріалів справи та було зазначено вище, до Єдиного державного реєстру також вносяться відомості щодо стану юридичної особи.

До викладеного слід додати, що виходячи із системного аналізу положень ч. 4 ст. 11, частин 1, 2 ст. 52 Закону про банкрутство, остаточне вирішення питання про наявність та підтвердженність належними доказами ознак відсутнього боржника, а відповідно і наявності підстав для порушення справи про банкрутство в порядку норм ст. 52 Закону про банкрутство здійснюється судом у відкритому судовому засіданні, коли вирішується питання про визнання відсутнього боржника банкрутом. При вирішенні питання про прийняття до провадження заяви ініціюючого кредитора про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника та про порушення відповідної справи, господарський суд розглядає та оцінює таку заяву та додані до неї докази за формальних підстав.

Таким чином, ухвалюючи рішення про повернення без розгляду заяви Банку про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства, як відсутнього боржника, суд першої інстанції в порушення вимог ГПК України вибірково здійснив оцінку викладених в заяві обставин та доданих до заяви доказів та зробив з цього приводу передчасні висновки, а суд апеляційної інстанції неправомірно їх підтримав.

Вищевикладений аналіз обставин справи, норм матеріального та процесуального права свідчить про порушення судами першої та апеляційної інстанцій вимог ст. 52 Закону про банкрутство та неналежне застосування положень ст. 18 Закону України " Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" та п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України, у зв'язку з чим висновки в оскаржуваних судових рішеннях є необґрунтованими належним чином та неправомірними.

За таких обставин справи, оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду підлягають скасуванню, як такі, що не відповідають вимогам чинного законодавства, а справа передачі на розгляд до суду першої інстанції для вирішення питання щодо прийняття (неприйняття) справи до провадження, оскільки суд касаційної інстанції не розглядав питання щодо можливої наявності інших підстав для повернення заяви Банку. При розгляді місцевому суду слід врахувати, відповідно до норм ч. 1 ст. 11112 ГПК України, вказівки, що містяться в даній постанові, щодо правових підстав для порушення справи про банкрутство відсутнього боржника в порядку норм ст. 52 Закону про банкрутство.

Дійшовши викладеного висновку, касаційні вимоги про передачу справи на розгляд місцевого суду задоволенню не підлягають.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 7, 11, 51, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст.ст. 33, 34, 43, 63, 1115, 1117, 1119 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" задовольнити частково.

2.Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2011 р. та ухвалу господарського суду Черкаської області від 02.06.2011 р. у справі 5026/1162/2011 скасувати.

3.Справу передати до господарського суду Черкаської області для вирішення питання щодо прийняття (неприйняття) справи до провадження.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич

Постанову виготовлено та підписано 21.09.2011 року.