Постанова № 18382464, 15.09.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"15" вересня 2011 р. Справа № 5005/3323/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.

суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні за участю

представників сторін:

позивача, відповідача: не з'явились, повідомлені належно

касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат"

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду

від04.07.11

у справі№5005/3323/2011

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній Бастіон"

доПублічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат"

простягнення 8096,91 грн.

          Розпорядженням Заступника секретаря другої судової палати від 13.09.11 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В. - головуючого, Гоголь Т.Г., Швеця В.О.

          Товариство з обмеженою відповідальністю "Група компаній Бастіон" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" 5644,80 грн. основного боргу, 438,13 грн. пені, 418,09 грн. –3% річних та 1595,79 грн. інфляційних втрат. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував на невиконання відповідачем зобов’язань зі сплати повної вартості отриманої продукції – прального порошку за договором поставки №1004 від 01.10.08.

          Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.11 (суддя Мельниченко І.Ф.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 5644,80 грн. заборгованості, 406,95 грн. річних, 1411,20 грн. інфляційних втрат. Вмотивовуючи рішення, суд виходив з доведеності матеріалами справи факту несплати відповідачем повної вартості отриманого порошку прального за договором №1004 від 01.10.08. В решті позову відмовлено. Відмовляючи у стягненні 11,14 грн. інфляційних та 184,59 грн. річних, суд виходив з помилковості здійсненого позивачем розрахунку. Відмовляючи у стягненні пені, суд виходив з приписів пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України, яким обмежено нарахування штрафних санкцій шестимісячним терміном від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

          Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.07.11 (судді Антонік С.Г., Герасименко І.М., Орєшкіна Е.В.) перевірене рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав.

          До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулося Публічне акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат", в якій просить судові рішення у справі скасувати в частині задоволення позову про стягнення 5644,80 грн. боргу, 406,95 грн. річних та 1411,20 інфляційних, як ухвалені з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову в позові в цій частині. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник вказує на порушення судами приписів статей 526, 530, 611, 612, 613 Цивільного кодексу України, статті 42 Господарського процесуального кодексу України. Товариство наголошує на неврахуванні судами того, що позивачем не виставлялися відповідачеві рахунки на сплату вартості поставленої продукції, що, на його думку, свідчить про ненастання зобов'язань з їх оплати.

          Позивач не скористався своїм правом на надання відзиву на касаційну скаргу.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що 01.10.08 між Відкритим акціонерним товариством "Криворізький залізорудний комбінат" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат") –покупцем і Товариством з обмеженою відповідальністю "Група компаній Бастіон" –постачальником укладено договір поставки №1004. За умовами укладеного договору постачальник зобов'язався поставити товар в асортименті та кількості, обумовлених сторонами в специфікації, що є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов’язався прийняти такий товар та сплатити його вартість в порядку і на умовах, передбачених цим договором. Право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі товару переходить від постачальника до покупця з моменту коли товар поставлено у відповідності до умов договору (пункт 1.3 договору). Пунктом 4.3 договору передбачено, що оплата за товар здійснюється в порядку та строки, передбачені специфікацією. Відповідно до пункту 5 Специфікації № 1 до договору розрахунки за товар здійснюються за фактом поставки упродовж 5-ти банківських днів за умови надання рахунків-фактур та податкових накладних за фактично поставлену продукцію. Господарськими судами установлено, що на виконання умов договору позивач 07.10.08 поставив відповідачу порошок пральний на суму 8064 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000008 від 07.10.08, довіреністю від 07.10.08, виданою відповідачем Кравченко Т.В. на отримання від позивача порошку прального. Відповідач за отриманий товар розрахувався частково на суму 2419,20 грн., що підтверджується розрахунковим документом №4683 від 21.10.08. Відтак, як установили господарські суди, заборгованість відповідача перед позивачем становить 5644,80 грн. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній Бастіон" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" 5644,80 грн. основного боргу, 438,13 грн. пені, 418,09 грн. –3% річних та 1595,79 грн. інфляційних втрат. Отже, як вбачається з матеріалів справи, предметом дослідження у справі є питання наявності та виконання сторонами зобов’язань за угодою, яка за своєю правовою природою є договором поставки. Ухвалюючи рішення у справі господарський суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, дійшов вірного висновку про наявність підстав для частково задоволення позову. Згідно з частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 цієї ж норми Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Дана норма кореспондує з приписами статті 265 Господарського кодексу України. Приписами статей 662, 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Як вже зазначалося, господарськими судами установлено факт поставки позивачем відповідачеві товару –порошку прального за видатковою накладною № РН-0000008 від 07.10.08. При цьому, господарськими судами установлено, з підтвердженням матеріалами справи, що позивачем був виставлений відповідачеві рахунок-фактура СФ–000010 від 07.10.08, який останнім оплачений частково. Як установили суди і підтверджено матеріалами справи (розрахунковий документ №4683), відповідач перерахував позивачу 2419,20 грн. в якості оплати згідно з рахунком-фактурою СФ–000010 від 07.10.08. Відтак, борг відповідача, як установили суди, становить 5644,80 грн. Частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України унормовано, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Порушення зобов‘язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи установлений господарськими судами факт несплати відповідачем повної вартості отриманого порошку прального, колегія суддів визнає підставним стягнення з відповідача заявленої суми основної заборгованості з урахуванням зменшених судом інфляційних та річних. Відповідно до частини 1 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування господарськими судами приписів матеріального і процесуального законодавства. Згідно з приписами частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази, додатково перевіряти їх. Посилання скаржника на неотримання ним рахунків на оплату вартості поставленого товару, а відтак і ненастання зобов'язань з їх оплати, не може бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовується матеріалами справи та обставинами встановленими господарськими судами, а також ґрунтується на переоцінці доказів, яка відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції.

В частині відмови в позові про стягнення з відповідача 11,14 грн. інфляційних, 184,59 грн. річних і 438,13 грн. пені судові акти не оскаржені, а відтак касаційною інстанцією не переглядаються.

За таких обставин справи, відсутні підстави для скасування постанови у справі в оскарженій частині та задоволення касаційної скарги скаржника.

Враховуючи зазначене, керуючись статтями 108, 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

          Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.07.11 у справі №5005/3323/2011 залишити без змін.

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В.Швець