Ухвала суду № 18370666, 07.09.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"07" вересня 2011 р.                               м. Київ                                        К-22969/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Ланченко Л.В., Островича С.Е., Пилипчук Н.Г., Федорова М.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сніжному Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 липня 2008 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2008 року

у справі № 2-а-8663/08

за позовом Державної податкової інспекції у місті Сніжному Донецької області

до           1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Сортувально –збагачувальна фабрика «Міусинська»,

          2. Приватного малого підприємства «Восток-сервіс»

про стягнення коштів за нікчемним правочином, -

В С Т А Н О В И Л А :

Державна податкова інспекція у місті Сніжному Донецької області (далі –позивач) звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сортувально –збагачувальна фабрика «Міусинська»(далі – відповідач-1), Приватного малого підприємства «Восток-сервіс»(далі –відповідач-2) про стягнення з ПМП «Восток-сервіс»усього отриманого за нікчемним правочином на користь ТОВ «Сортувально –збагачувальна фабрика «Міусинська»201660,00 грн.; стягнення з ТОВ «Сортувально –збагачувальна фабрика «Міусинська»у доход держави грошового еквіваленту товару, отриманого за нікчемним правочином, у розмірі 201660,00 грн. на підставі статей 207, 208 Господарського кодексу України.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 липня 2008 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2008 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 липня 2008 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Сніжному Донецької області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 липня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2008 року і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем не було надано доказів укладення господарських зобов’язань з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та наявності умислу хоча б у однієї із сторін господарського зобов’язання. При цьому, суди відзначили, що позивач звернувся до суду з вказаним позовом після спливу річного строку, встановленого статтею 250 Господарського кодексу України для застосування таких санкцій.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

ДПІ у м. Сніжному Донецької області було проведено виїзну планову документальну перевірку ТОВ «Сортувально –збагачувальна фабрика «Міусинська»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2006 року, за результатами якої складено акт № 284/23-32457888 від 16 квітня 2007 року.

За наслідками перевірки було встановлено, що ТОВ «Сортувально – збагачувальна фабрика «Міусинська»мало взаємовідносини з ПМП «Восток-сервіс», а саме: відповідно до договору № 01.12/04 від 01 грудня 2004 року та згідно податкових накладних № 22 від 14 лютого 2005 року, № 38 від 16 березня 2005 року, № 58 від 16 березня 2005 року, № 1 від 01 травня 2005 року, № 78 від 29 червня 2005 року відповідач-2 реалізував відповідачу-1 товар на загальну суму 201660,00 грн., за який відповідач-2 частково розрахувався на суму 120200,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 8 від 31 січня 2005 року, № 5 від 12 січня 2005 року та № 36 від 24 березня 2005 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на статті 207 та 208 Господарського кодексу України. При цьому позивач вказує на те, що ПМП «Восток-сервіс», укладаючи спірний договір, мало на меті не сплачувати податки, оскільки державна реєстрація вказаного підприємства була припинена згідно заочного рішення Краснолуцького міського суду Луганської області від 06 грудня 2005 року у справі №2-7854/2005. Крім того, актом ДПІ у м. Красний Луч від 30 грудня 2005 року було анульовано свідоцтво про реєстрацію як платника подану на додану вартість ПМП «Восток-сервіс».

Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо господарське зобов’язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін –у разі виконання зобов’язання обома сторонами –в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов’язанням, а в разі виконання зобов’язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави (частина 1 статті 208 Господарського кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин)).

Згідно частини 2 статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Як вбачається з довідки Державного реєстратора Виконавчого комітету Краснолуцької міської ради Луганської області від 22 квітня 2008 року за вих. № д/1433 (арк. справи 25), станом на 22 квітня 2008 року ПМП «Восток-сервіс»значиться в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

Отже, судами попередніх інстанцій було правомірно встановлено, що на час укладання та виконання господарських зобов’язань відповідачі були належним чином зареєстрованими та відносилися до платників податку на додану вартість.

Так, санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Однак зазначені санкції не можна застосовувати за сам факт несплати податків (зборів, інших обов’язкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що позивачем відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено, що сторони, укладаючи господарське зобов’язання, мали умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, такою, як несплату податків.

При цьому, суд касаційної інстанції також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, про те, що позивач звернувся до суду з позовом про застосування наслідків нікчемності правочину, передбачених статтею 208 Господарського кодексу України, після спливу річного строку, встановленого статтею 250 Господарського кодексу України для застосування таких санкцій.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Державної податкової інспекції у місті Сніжному Донецької області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Донецького окружного адміністративного суду від 15 липня 2008 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2008 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сніжному Донецької області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 липня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ Л.В. Ланченко

           ______ С.Е. Острович

           ______ Н.Г. Пилипчук

           ______ М.О. Федоров