Ухвала суду № 18370632, 07.09.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" вересня 2011 р.                    м. Київ                                        К/9991/5999/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Ланченко Л.В., Островича С.Е., Пилипчук Н.Г., Федорова М.О,

секретар судового засідання Подолянко Р.О.,

за участю:

представників позивача –Мірошниченко С.В., Ханіної А.Ф.,

представника відповідача –Сухомлин Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Підприємство з іноземними інвестиціями «Інтервибухпром»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2011 року

у справі № 2а-692/10/1670

за позовом Закритого акціонерного товариства «Підприємство з іноземними інвестиціями «Інтервибухпром»

до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

за участі Прокуратури Полтавської області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Закрите акціонерне товариство «Підприємство з іноземними інвестиціями «Інтервибухпром»(далі –позивач) звернулося до суду з позовом до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі –відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області № 0000232301/0/3699 від 25 листопада 2009 року, № 0000242301/0/3698 від 25 листопада 2009 року, № 0000232301/1/484 від 16 лютого 2010 року та № 0000242301/1/483 від 16 лютого 2010 року (в редакції заяв про уточнення позовних вимог від 22 лютого 2010 року за вих. № 93 та від 12 квітня 2010 року за вих. № 193).

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 02 червня 2010 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 25 листопада 2009 року № 0000232301/0/3699, від 25 листопада 2009 року № 0000242301/0/3698, від 16 лютого 2010 року № 0000232301/1/484, від 16 лютого 2010 року № 0000242301/1/483.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2011 року постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02 червня 2010 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі ЗАТ «Підприємство з іноземними інвестиціями «Інтервибухпром», посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2011 року та залишити в силі постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02 червня 2010 року.

У запереченні на касаційну скаргу Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області, посилаючись на те, що постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2011 року є законною та обґрунтованою, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін постанову суду апеляційної інстанції.

В судовому засіданні позивач заявив усне клопотання про заміну Закритого акціонерного товариства «Підприємство з іноземними інвестиціями «Інтервибухпром»його правонаступником –Приватним акціонерним товариством «Підприємство з іноземними інвестиціями «Інтервибухпром», що підтверджується витягом з протоколу Загальних зборів акціонерів ЗАТ «Підприємство з іноземними інвестиціями «Інтервибухпром»№ 1/2011 від 10 березня 2011 року та свідоцтвом серії А01 № 354146 про державну реєстрацію юридичної особи ПАТ «Підприємство з іноземними інвестиціями «Інтервибухпром»від 20 квітня 2011 року.

Відповідно до частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

За таких обставин, колегія суддів ухвалила замінити ЗАТ «Підприємство з іноземними інвестиціями «Інтервибухпром»його правонаступником - ПАТ «Підприємство з іноземними інвестиціями «Інтервибухпром».

Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області провела планову виїзну перевірку ЗАТ «Підприємство з іноземними інвестиціями «Інтервибухпром»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2008 року по 30 червня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2008 року по 30 червня 2009 року, за результатами якої було складено акт від 11 листопада 2009 року № 5855/23-209/31385850.

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого було занижено податок на прибуток за І квартал 2009 року на суму 1736820,00 грн.; порушення позивачем підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 4167571,00 грн., а саме: за лютий 2009 року у сумі 1149960,00 грн., за березень 2009 року у сумі 1245178,00 грн., за квітень 2009 року у сумі 358871,00 грн., за травень 2009 року у сумі 796589,00 грн., за червень 2009 року у сумі 917153,00 грн.

Зокрема, перевіркою було встановлено, що договір поставки № 23/2/ПС/И, укладений між ЗАТ «Підприємство з іноземними інвестиціями «Інтервибухпром»та ТОВ «АМК –24»на загальну суму 25006234,32 грн. , у т.ч. податок на додану вартість –4167750,72 грн., не спричиняє реального настання правових наслідків, оскільки згідно даних податкового органу ТОВ «АМК –24»відсутнє за місцезнаходженням, а також на підприємстві відсутні основні засоби.

25 листопада 2009 року Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000232301/0/3699, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила ЗАТ «Підприємство з іноземними інвестиціями «Інтервибухпром»суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 3126276,00 грн., з яких 1736820,00 грн. –за основним платежем, 1389456,00 грн. –за штрафними (фінансовими) санкціями.

25 листопада 2009 року Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000242301/0/3698, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила ЗАТ «Підприємство з іноземними інвестиціями «Інтервибухпром»суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану у розмірі 6251626,50 грн., з яких 4167751,00 грн. –за основним платежем, 2083875,50 грн. –за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувалися позивачем в апеляційному порядку, за наслідками якого його скаргу було залишено без задоволення, а податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000232301/1/484 від 16 лютого 2010 року та № 0000242301/1/483 від 16 лютого 2010 року на аналогічні суми нарахувань.

          Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що податковим органом не було доведено правомірності визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, оскільки витрати позивача підтверджені належними бухгалтерськими та податковими документами, в зв’язку з чим позивач правомірно включив до валових витрат суму витрат по придбанню товару в розмірі 20838753,00 грн., а податок на додану вартість у сумі 4167571,00 грн. –до податкового кредиту. Також суд виходив з того, що податковим органом не було враховано показники приросту балансової вартості товарів на складі позивача.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що позивачем не доведена реальність здійснених господарських операцій з оприбуткування, приймання-передача товарів не проводилась, у зв’язку з чим висновки податкового органу про нікчемність договорів поставок, укладених позивачем з його контрагентами, є обґрунтованим, а визначення позивачу податкових зобов’язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток та податку на додану вартість за спірними податковими повідомленнями-рішеннями є правомірним.

Однак, з такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 23 лютого 2009 року між ТОВ «АМК –24»(постачальник) та ЗАТ «Підприємство з іноземними інвестиціями «Інтервибухпром»(покупець) було укладено договір поставки № 23/2/ПС/И, відповідно до умов якого (в редакції додаткових угод № 1 від 24 лютого 2009 року та № 2 від 26 лютого 2009 року) постачальник зобов’язується передати у власність предмет договору покупцю, а покупець зобов’язується прийняти предмет договору та оплатити його (пункт 1.1 статті 1 договору); предметом цього договору являється товар (далі –товар) детальний перелік якого, кількість, якість, ціна за одиницю та по позиціях зазначаються у специфікаціях, які складаються, узгоджуються та підписуються сторонами спільно та являються невід’ємною частиною цього договору (пункт 1.2 статті 1 договору); зобов’язання продавця передати товар вважається виконаним з моменту підписання накладної уповноваженим представником покупця (пункт 4.5 статті 4 договору); право власності на товар, а також всі ризики, яким може піддаватися товар, переходять від постачальника до покупця у момент передачі його уповноваженому представнику покупця. Передача товару здійснюється на складі за адресою, вказаною у специфікації (пункт 4.8 статті 4 договору).

Згідно специфікацій до договору поставки № 23/2/ПС/И від 23 лютого 2009 року (т. 1 арк. справи 228-237) продавець передав, а покупець прийняв на умовах: Франко-склад продавця м. Дніпропетровськ, вул. Столєтова, 21, а також Франко-склад продавця м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 157К у відповідності до Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс 2000»наступний товар: скребкові насадки, устілку супеніровану формовану, прокладку амортизаційну на загальну суму 25006234,32 грн. , у т.ч. податок на додану вартість –4167750,72 грн.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «АМК –24»виписало ЗАТ «Підприємство з іноземними інвестиціями «Інтервибухпром»видаткові накладні (т.1 арк. справи 248-257) та податкові накладні (т.1 арк. справи 238-247) на загальну суму 25006234,32 грн. , у т.ч. податок на додану вартість –4167750,72 грн.

В свою чергу, ЗАТ «Підприємство з іноземними інвестиціями «Інтервибухпром»повністю розрахувалося із ТОВ «АМК –24», що підтверджується платіжними дорученнями та виписками банку (т.3 арк. справи 124-245).

На підставі викладеного, ЗАТ «Підприємство з іноземними інвестиціями «Інтервибухпром»відобразило по першій події вартість придбаної продукції у складі валових витрат за 1 квартал 2009 року суму 11975688,00 грн., за 2 квартал 2009 року суму 8863065,00 грн. та податок на додану вартість за лютий 2009 року у сумі 1149960,00 грн., за березень 2009 року у сумі 1245178,00 грн., за квітень 2009 року у сумі 358871,00 грн., за травень 2009 року у сумі 796589,00 грн., за червень 2009 року у сумі 917153,00 грн.

Відповідно до пункту 1.31 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пунктом 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на прибуток слугував висновок податкового органу про те, що контрагент позивача - ТОВ «АМК –24»відсутнє за місцезнаходженням, а також на підприємстві відсутні основні засоби, у зв’язку з чим поставка (продаж) товару в розумінні пункту 1.31 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не відбулася.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців серії АБ № 940821 станом на 04 березня 2010 року ТОВ «АМК –24»є зареєстрованою юридичною особою, статус відомостей про юридичну особу –підтверджено.

Матеріали справи містять акт ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська від 15 грудня 2009 року № 7243/23-1-12/35987542 (т.1 арк. справи 164-187), складений за результатами планової виїзної перевірки ТОВ «АМК –24»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 10 липня 2008 року по 31 березня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 10 липня 2008 року по 31 березня 2009 року , у якому вказано, що за перевіряємий період ТОВ «АМК –24»задекларовано скоригований валовий дохід у сумі 145505664,00 грн., задекларовано податкових зобов’язань по податку на додану вартість у сумі 29101197,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, виробниками продукції, яка була поставлена позивачу ТОВ «АМК –24», були ТОВ «Полісистеми»та Приватне науково-виробниче підприємство «Металургмашремонт», які мають право на виробництво скребкових насадок, устілок супенірованих формованих та прокладок амортизаційних відповідно до технічних умов на виробництво вказаної продукції (т.2 арк. справи 1-51) та паспортів на виготовлену продукцію (т.1 арк. справи 146-147).

Згідно умов договору № 680090066 оренди будинку, укладеного 01 січня 2009 року між ВАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод»(орендодавець) та ПНВП «Металургмашремонт»(орендар), орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове платне користування тимчасовий склад ЛТП інв. № 10310107 (об’єкт оренди) згідно додатку № 1 до цього договору (пункт 1.1 статті 1 договору); орендована площа складає 240 м2 (пункт 1.3 статті 1 договору); орендар має право безперешкодно у відповідності до графіка роботи підприємства) проходу своїх працівників на територію орендодавця, здійснення перевезень по території орендодавця вантажів, необхідних для здійснення своєї господарської діяльності, для чого згідно письмового звернення до орендодавця оформляються відповідним способом перепустки (пункт 3.4.1 статті 3 договору); адреса орендодавця –м. Дніпропетровськ, вул. Столєтова, 21 (реквізити сторін договору).

Матеріали справи містять договір № 20-СА суборенди приміщення, укладений 12 січня 2009 року між ТОВ «Стронг-К»(орендар) та ТОВ «АМК –24»(суборендар), відповідно до умов якого орендар передає, а суборендар приймає у тимчасове платне користування частину приміщення будівлі (літ. Ж-2), що розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 156-к (пункт 1.2 статті 1 договору).

Відповідно до абзацу 1 пункту 21 Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2000, термін «франко-завод»означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що факт поставки продукції ТОВ «АМК –24»позивачу відповідно до умов договору поставки № 23/2/ПС/И від 23 лютого 2009 року (в редакції додаткових угод № 1 від 24 лютого 2009 року та № 2 від 26 лютого 2009 року) та специфікацій до нього за адресами м. Дніпропетровськ, вул. Столєтова, 21 та м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 156-к є документально підтвердженим.

Разом з цим, матеріали справи містять договір комісії № 23/2/К/С/И, укладений 23 лютого 2009 року між ЗАТ «Підприємство з іноземними інвестиціями «Інтервибухпром»(комітент) та ТОВ «Екстра 2009»(комісіонер), відповідно до умов якого комісіонер зобов’язується за дорученням комісіонера за винагороду здійснити від свого імені та за рахунок комісіонера у строки та в порядку, встановленому цим договором, угоду з продажу та експорт товару, його кількість та мінімальна ціна продажу зазначається в додатках до цього договору, які є невід’ємною частиною цього договору (пункт 1.1 статті 1 договору); комісіонер зобов’язаний отримати в узгоджений сторонами строк товар, зазначений у додатках до цього договору комісії у місці його зберігання (пункт 4.1.1 статті 4 договору); комісіонер зобов’язаний перерахувати комітенту грошові кошти, отримані ним за угодами, укладеними у відповідності до цього договору, а також у випадку невиконання покупцями або субкомісіонерами своїх зобов’язань за укладеними комісіонером у відповідності з цим договором, та суми, яких не вистачає, - із власних коштів (пункт 4.1.4 статті 4 договору).

Згідно актів передачі (т.2 арк. справи 79-88) ЗАТ «Підприємство з іноземними інвестиціями «Інтервибухпром»передало, а ТОВ «Екстра 2009»отримало наступний товар: скребкові насадки, устілку супеніровану формовану, прокладку амортизаційну на загальну суму 21586670,00 грн. для реалізації на експорт.

Вивезення вказаного товару за межі території України підтверджується вантажними митними деклараціями (т.3 арк. справи 65-123), у графах 33 яких були зазначені наступні коди товару: 4016998890, 4016939090, 6406998000, а також міжнародними товарно-транспортними накладними (т.3 арк. справи 223-250, т.4 арк. справи 1-2).

Також у акті перевірки від 11 листопада 2009 року № 5855/23-209/31385850 вказано, що: комісіонером здійснено експорт товару згідно вантажних митних декларацій на загальну суму 15626318,24 грн.; станом на 30 червня 2009 року залишок у комісіонера нереалізованого товару на експорт становить на загальну суму 5967120,00 грн.; за перевіряємий період від комісіонера отримано коштів від реалізації товару на експорт на загальну суму 12416824,33 грн.; станом на 30 червня 2009 року сальдо щодо неотриманих коштів від комісіонера становить 3209493,91 грн. у зв’язку з тим, що граничний строк надходження валютної виручки від експорту товару не настав.

Вказаними доказами спростовуються доводи податкового органу про безтоварність операцій. .

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що витрати, пов’язані з оплатою позивачем вартості товару, отриманого від ТОВ «АМК –24», правомірно включені до складу валових витрат ЗАТ «Підприємство з іноземними інвестиціями «Інтервибухпром», оскільки факт понесення позивачем вказаних витрат підтверджується належним чином оформленими первинними документами, у зв’язку з чим донарахування позивачу податковим органом податку на прибуток у розмірі 1736820,00 грн. та застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1389456,00 грн. оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями є неправомірним.

Як вбачається з матеріалів справи, сума податку на додану вартість 4167571,00 грн. за операціями згідно договору поставки № 23/2/ПС/И від 23 лютого 2009 року та відповідно до податкових накладних, виписаних позивачу ТОВ «АМК –24»(т.1 арк. справи 238-247), була включена позивачем до складу податкового кредиту: за лютий 2009 року у сумі 1149960,00 грн., за березень 2009 року у сумі 1245178,00 грн., за квітень 2009 року у сумі 358871,00 грн., за травень 2009 року у сумі 796589,00 грн., за червень 2009 року у сумі 917153,00 грн.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1.4 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Згідно абзаців 1, 3 підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з положеннями підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Слід зазначити, що податковим органом не доведено невідповідність виданих контрагентом позивача податкових накладних податковому законодавству України, а саме вимогам пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Відповідачем також не заперечується та не спростовується факт оплати позивачем сум податку на додану вартість у ціні придбаного товару. Тому, формування позивачем податкового кредиту на підставі отриманих від контрагента податкових накладних правомірно визнано судом першої інстанції обґрунтованим, у зв’язку з чим донарахування позивачу податковим органом податку на додану вартість у розмірі 4167751,00 грн. та застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2083875,50 грн. оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями є неправомірним.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи вищевикладене, постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2011 року підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 02 червня 2010 року.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Підприємство з іноземними інвестиціями «Інтервибухпром»задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2011 року скасувати, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02 червня 2010 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ Л.В. Ланченко

           ______ С.Е. Острович

______ Н.Г. Пилипчук

______ М.О. Федоров