Ухвала суду № 18368329, 06.09.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" вересня 2011 р.                               м. Київ                                        К-8865/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача                    Рибченка А.О.

суддів:                               Карася О.В.

                                                            Степашка О.І.

Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Приватного підприємства «СВ Трейд-Інвест»

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2007 року

у справі № 13/79-07-2214А

за позовом Приватного підприємства «СВ Трейд-Інвест»

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси

про скасування податкового повідомлення-рішення, визнання неправомірною бездіяльності, зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

          Постановою Господарського суду Одеської області від 15 травня 2007 року позов Приватного підприємства «СВ Трейд-Інвест»(далі –позивач) до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси (далі –відповідач) задоволено частково. Податкове повідомлення-рішення № 0001251502/0 від 16 січня 2007 року скасовано. В частині зобов’язання ДПІ у Приморському районі м. Одеси вчинити певні дії, а саме: подати до органу Державного казначейства висновки про суми, що підлягають відшкодуванню ПП «СВ Трейд-Інвест»шляхом зарахування на поточний рахунок за листопад 2000 року в розмірі 7 691,25 грн., за жовтень 2003 року в розмірі 98115,00 грн., за квітень 2001 року в розмірі 15864,00 грн., за липень 2001 року в розмірі 36923,00 грн., за листопад 2001 року в розмірі 9953,00 грн., за грудень 2001 року в розмірі 118993,00 грн., за січень 2002 року в розмірі 462750,00 грн., за березень 2002 року в розмірі 186 555,34 грн., за квітень 2002 року в розмірі 237837,00 грн., за травень 2002 року в розмірі 10,00 грн., за березень 2003 року в розмірі 13,00 грн., за травень 2003 року в розмірі 2993,00 грн., за травень 2004 року в розмірі 14562,00 грн. в позові відмовлено. В частині позовних вимог про визнання бездіяльності посадових осіб ДПІ у Приморському районі м. Одеси неправомірною провадження у справі закрито.

          Рішення суду першої інстанції мотивовано тим що, відповідачем порушено Порядок направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року № 253 (чинного на час виникнення спірних правовідносин), у зв’язку з відсутністю в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні посилання на пункт 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі –Закон № 168/97-ВР) як на підставу для відмови у наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість, та Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327 (чинного на час виникнення спірних правовідносин; далі –Порядок), у зв’язку з тим що акт перевірки не містить даних, обов’язковість наведення яких передбачено підпунктом 2.2.18 пункту 2.2 Порядку.

          Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

          Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2007 року апеляційну скаргу ДПІ у Приморському районі м. Одеси задоволено, а постанову Господарського суду Одеської області від 15 травня 2007 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позову.

          Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

          В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2007 року та прийняття нового рішення –про задоволення позову.

          Представники сторін в судове засідання не з’явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

В зв’язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкових декларацій з податку на додану вартість ПП «СВ Трейд-Інвест», за результатами якої складено акт № 618/15-02/30248553 від 15 січня 2007 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001251502/0 від 16 січня 2007 року, яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 1192259,59 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 15.3 статті 15 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2181-III) у зв’язку з поданням заяв про повернення невідшкодованої суми податку на додану вартість за листопад 2000 року, жовтень 2003 року, квітень 2001 року, липень 2001 року, листопад 2001 року, грудень 2001 року, січень 2002 року, березень 2002 року, квітень 2002 року, травень 2002 року, березень 2003 року, травень 2003 року, травень 2004 року, після спливу граничних строків, встановлених підпунктом 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону № 2181-III.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем порушено граничні строки для подання заяви про повернення надмірно сплачених сум податку на додану вартість. При цьому, Одеській апеляційний адміністративний суд відхилив доводи позивача про те, що він раніше звертався до відповідача із заявами про відшкодування податку на додану вартість, на які ДПІ у Приморському районі м. Одеси не реагувала.

          Однак, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є передчасними, оскільки, відповідно до підпункту 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону № 2181-III заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов’язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

          За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з’ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Суди попередніх інстанцій, при розгляді справи, вищезазначені вимоги процесуального закону порушили, оскільки, не дослідили на підставі належних та допустимих доказів дотримання позивачем вимог Закону № 168/97-ВР щодо отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість з Державного бюджету України та, відповідно, причини відмови податкового органу в його наданні, з огляду на наявність в матеріалах справи податкових декларацій з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню з бюджету, та актів перевірок з питань законності відшкодування податку на додану вартість за відповідні періоди.

          Так, зокрема, суд апеляційної інстанції, відхиляючи доводи позивача про подання ним до ДПІ у Приморському районі м. Одеси заяв № 5-2002р. від 10 червня 2002 року, № 7-2002р. від 03 грудня 2002 року, № 41 від 24 червня 2005 року, № 7/09 від 07 вересня 2006 року про відшкодування податку на додану вартість, посилався на порушення ПП «СВ Трейд-Інвест»вимог підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР, відповідно до якого платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п’ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п’ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

          Колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що суми бюджетного відшкодування сформовано позивачем в листопаді 2000 року - травні 2004 року, а підпункт 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР, на який посилається суд апеляційної інстанції, викладений в редакції Закону України від 25 березня 2005 року № 2505-IV «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»та деяких інших законодавчих актів України».

          В свою чергу, відповідно до підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначеної суми коштів.

У зв’язку з викладеним вище, вимога ПП «СВ Трейд-Інвест»про зобов’язання відповідача подати до органу Державного казначейства висновки про суми, що підлягають відшкодуванню, не є належним способом захисту порушеного права і не підлягає розгляду в суді, а тому провадження в зазначеній частині позовних підлягає закриттю.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судові рішення у справі з метою об’єктивності, всебічності та повноти розгляду справи підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

          Касаційну скаргу Приватного підприємства «СВ Трейд-Інвест»задовольнити частково.

          Скасувати постанову Господарського суду Одеської області від 15 травня 2007 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2007 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                            Рибченко А.О.

Судді                                                                                Карась О.В.

                                                                                          Степашко О.І.

                                        Федоров М.О.

Шипуліна Т.М.