Ухвала суду № 18368312, 06.09.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" вересня 2011 р. м. КиївК-41693/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаРибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Степашка О.І.

Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

при секретарі судового засідання: Шкляр А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «Черкасибудресурси»

на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2010 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року

у справі № 2а-4065/10/2370

за позовом Приватного підприємства «Черкасибудресурси»

до Державної податкової інспекції у м. Черкаси,

за участю Прокурора м. Черкаси

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Черкасибудресурси»(далі позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкаси (далі відповідач), в якому просило визнати нечинними податкові повідомлення-рішення № 0000302304/0 від 26 березня 2009 року, № 0000302304/1 від 04 червня 2010 року та № 0000302304/2 від 10 серпня 2010 року.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року, в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, ставиться питання про скасування постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2010 року, ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року та прийняття нового рішення про задоволення позову.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку ПП «Черкасибудресурси»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01 листопада 2009 року по 30 листопада 2009 року, за результатами якої складено акт № 581/23-4/35158627 від 16 березня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000302304/0 від 26 березня 2009 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 1 156302,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Також, прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000302304/1 від 04 червня 2010 року та № 0000302304/2 від 10 серпня 2010 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 168/97-ВР) у звязку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість згідно податкових накладних, що оформлені неналежним чином.

Крім того, судами встановлено, що між ПП «Черкасибудресурси»та Приватним підприємством «Мегаторгсервіс»укладено договір купівлі-продажу від 01 грудня 2009 року, відповідно до умов якого ПП «Мегаторгсервіс»зобовязалось поставити та передати у власність ПП «Черкасибудресурси»насіння гарбузове, горіх волоський в шкарлупі та ядро горіха волоського.

Виконання зазначеного договору підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, актами прийому-передачі товару.

Договір купівлі-продажу від 01 грудня 2009 року та первинні документи (крім видаткових накладних) підписані від імені ПП «Мегаторгсервіс»директором ОСОБА_1

В свою чергу, згідно з вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15 жовтня 2009 року у справі № 1-290/09, що набрав законної сили 03 листопада 2009 року, ОСОБА_1. визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 212, частиною 2 статті 366 Кримінального кодексу України та призначено покарання, зокрема, позбавлення права займати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обовязків та займатися підприємницькою діяльністю строком на три роки.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що, оскільки, ПП «Мегаторгсервіс»товар, що був предметом договору купівлі-продажу від 01 грудня 2009 року, не виробляло, не купувало, адже не має виробничих можливостей для зберігання відповідної кількості товару та засобів для його транспортування, а позивач не надав суду вантажних митних декларацій, які б підтверджували вивезення товару, придбаного у ПП «Мегаторгсервіс», за кордон, то операції з купівлі-продажу, відповідно до зазначеного договору, не мали реального характеру.

Однак, такий висновок судів попередніх інстанцій є передчасним, оскільки, відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 (чинного на час виникнення спірних правовідносин; далі Порядок) визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Згідно з пунктом 2 Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

З аналізу положень чинного на час виникнення спірних відносин законодавства вбачається, що податкова накладна вважається дійсною, якщо виписана від імені юридичної особи платника податку на додану вартість.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; зясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Дійшовши висновку, що поданих сторонами доказів недостатньо для встановлення обставин справи, суд має право вжити передбачених законом заходів для витребування належних доказів із власної ініціативи.

Суди попередніх інстанцій, при розгляді справи, вищезазначені вимоги процесуального закону порушили, оскільки, не дослідили на підставі належних та допустимих доказів факт наявності у ПП «Мегаторгсервіс»статусу платника податку на додану вартість на час укладення договору від 01 грудня 2009 року, а також визнання зазначеного договору недійсним в судовому порядку.

Також, колегія суддів вважає передчасним висновок судів попередніх інстанцій про невідповідність підпису ОСОБА_1. в договорі від 01 грудня 2009 року та первинних документах справжньому підпису зазначеної особи.

Адже, ідентифікація підпису особи на документах потребує спеціальних знань, у звязку з чим належним доказом для обґрунтування зазначеного доводу повинен слугувати, зокрема, висновок почеркознавчої експертизи.

Крім того, судами залишено поза увагою доводи позивача про те, що товар, отриманий від ПП «Мегаторгсервіс», експортовано ним за межі митної території України згідно зовнішньоекономічних контрактів, отримано контрагентами ПП «Черкасибудресурси»та оплачено ними в повному обсязі.

Зокрема, судам необхідно було витребувати у позивача на підтвердження його доводів зовнішньоекономічні контракти, укладені з нерезидентами України, вантажні митні декларації та банківські виписки.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі з метою обєктивності, всебічності та повноти розгляду справи підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Черкасибудресурси»задовольнити частково.

Скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийРибченко А.О.

СуддіКарась О.В.

Степашко О.І.

Федоров М.О.

Шипуліна Т.М.