Ухвала суду № 18366270, 01.09.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2011 року м. КиївК-28446/10

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого судді Островича С.Е. (доповідач у справі),

суддів Пилипчук Н.Г.

Ланченко Л.В.

Степашка О.І.

Маринчак Н.Є.

провівши попередній розгляд справи за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому на постанову Господарського суду Хмельницької областi від 19 листопада 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2010 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства енергопостачальної компанії «Хмельницькобленерго»до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и л а :

Постановою Господарського суду Хмельницької області від 19 листопада 2008 року, залишеною без змін Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2010 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Хмельницькому від 21.08.2006 року №0003792301/3676 в частині донарахування ПДВ в сумі 13020 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 20023 грн. та №0003782301/0/3674 в частині донарахування податку на прибуток в сумі 37984 грн. і нарахованих штрафних санкцій в сумі 10178 грн. В решті позову відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ЗАТ «Октант»відшкодування судового збору, 1776,60 грн. витрат на проведення судово-бухгалтерської експертизи.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Господарського суду Хмельницької області від 19 листопада 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2010 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що працівниками податкового органу проведено виїзну планову перевірку ВАТ ЕК «Хмельницькобленерго»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005р. по 31.03.2006р., за наслідками якої складено акт перевірки від 16.08.2006р. №3689/23-4/22767506.

За результатами перевірки зроблено висновки про порушення п.4.1 ст.4, п.5.1,5.4.9. п.5.4 ст.5, п.п.8.1.2,8.1.4.п.8.1..п.п.8.3.1,8.3.2.п.8.3.ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток в сумі 38400 грн., п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 ,п.4.1.ст.4 ,п.п.7.3.1.п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого занижено суми ПДВ , що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 15606 грн., в т.ч занижено ПДВ в розмірі 42632 грн. та завищено ПДВ в сумі 27026 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.08.2006р. №003782301/0/3674 про донарахування податкового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі прибутку 48578 грн., з яких 38400 грн. основного платежу та 10178 грн. штрафних санкцій та № 0003792301/0/3676 про визначення податкового зобов'язання по ПДВ в розмірі 36922 грн., з яких 15606 грн. основного платежу та 21316 грн. штрафних санкцій.

Ухвалою суду першої інстанції від 09.01.2007р. провадження у справі було зупинено в звязку із призначенням судово-бухгалтерської експертизи, проведення якої доручено Київському науково-дослідного інституту судових експертиз. Відповідно до висновку судово-економічної експертизи №1181/1754 при дослідженні наданих документів, висновки ДПІ у м. Хмельницькому, зазначені в акті «Про результати виїзної планової перевірки ВАТ ЕК «Хмельницькобленерго»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005р. по 31.03.2006р.»від 16.08.2006р., на підставі яких визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 36922грн. (в тому числі 15606грн. основний платіж) спірним податковим повідомленням-рішенням ДПІ у м. Хмельницькому від 21.08.2006р. №0003792301/0/3676, підтверджуються частково в сумі 2586грн. Податок на прибуток в сумі 37984грн. за спірним податковим повідомленням-рішенням від 21.08.2006р. №0003782301/0/3674 документально і нормативно не підтверджується.

Щодо порушення позивачем п. 5.1., п. 5.4.9 п.5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»колегія суддів касаційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до п. 5.2.1.ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до суми валових витрат відносяться суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

При цьому згідно п.1.3.2 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом голови правління ВАТ ЕК «Хмельницькообленерго»№754 від 31.12.2004р. відповідно до п.п.1.32.ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки діяльність гуртожитку компанії (надання послуг по проживанню фізичних осіб) відноситься до господарської діяльності, з 01.01.2005р. гуртожиток переведено з невиробничих фондів у виробничі основні фонди та зобов'язано головного бухгалтера здійснити відповідні зміни по бухгалтерському та податковому обліку. Крім того, позивач надаючи послуги по проживанню в гуртожитку, використовував його з метою отримання доходу. Податковим органом при аналізі діяльності встановлено та не заперечується позивачем, що від проживання в гуртожитку позивач отримав дохід в сумі 182 тис. грн. за 2004р. та 161, 9 тис. - за 2005р.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджує висновки судів попередніх інстанцій, що позивач не використовував приміщення гуртожитку, як об'єкт основних засобів безоплатно, а відповідно отримував доходи, які включались до складу валових доходів. Використовуючи гуртожиток в господарській діяльності, позивачем обґрунтовано віднесено до складу валових витрат витрати на утримання приміщення гуртожитку в сумі 137563 грн.. Тобто для здійснення господарської діяльності по утриманню гуртожитку, доходи від якої включаються до загального розміру доходу, компанія несе витрати, які відповідно до норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»відноситься до складу валових витрат.

Щодо порушення позивачем п.8.1.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», колегія суддів касаційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до п.8.1.1. ст.8 вищевказаного закону під терміном «амортизація»основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею, п. 8.1.2. амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

Згідно п.п.8.2.1. ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»під терміном «основні фонди»слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджує висновок судів попередніх інстанцій, що приміщення гуртожитку віднесено до основних фондів і використовувалося для надання платних послуг по проживанню з метою отримання прибутку, тобто в у господарській діяльності, позивачем правомірно у відповідності до вимог п. 8.1 2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» нараховані амортизаційні відрахування на гуртожиток, що також підтверджується висновком судово-бухгалтерської експертизи.

Щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 21.08.2006р. №0003792301/0/3676 про донарахування ПДВ в сумі 15606 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 21316 грн. суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про електроенергетику» споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Позивач здійснює відпуск електроенергії на підставі договірних відносин, якими передбачено відповідальність за перевищення величин споживання електричної енергії. Згідно вимог вищевказаного Закону перевищення договірної величини споживання електроенергії розглядається, як правопорушення, за яке застосовуються санкції у вигляді сум, що додатково сплачуються споживачами електроенергії.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджує висновок судів попередніх інстанцій, що санкції, передбачені ст.26 Закону України «Про електроенергетику»відповідають приписам статей 230 і 231 Господарського кодексу України, тому суми, що додатково та в обов'язковому порядку сплачуються споживачами електроенергії на користь енергопостачальників, відповідно до статті 26 Закону України «Про електроенергетику»за споживання електроенергії понад договірні величини, відносяться до категорії штрафних санкцій.

Також, судами правильно враховано «Податкове роз'яснення щодо застосування п.п.5.3.5 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платниками податку на прибуток - споживачами електричної енергії», яке затверджено наказом ДПА України від 12.07.2008р. №330.

Проте, із набранням чинності Закону України № 2598-IV від 31.05.2005 року (опубліковано в газеті «Урядовий кур'єр»30.06.2005 року), що набрав чинності з 30.06.2005 року, яким внесено зміни до Закону України «Про електроенергетику», в абзаці другому частини другої статті 27 «Відповідальність за порушення законодавства про електроенергетику», слова «споживання електроенергії понад договірні величини»виключено. Тобто, законодавчо не встановлено, що споживання електроенергії понад договірну величину, згідно норм статті 27 Закону України «Про електроенергетику», після 30.06.2005 року є правопорушенням в галузі електроенергетики. Із вищевикладеного випливає, що двократна вартість фактично спожитої понад договірні величини електроенергії, із 01.07.2005 року не є правопорушенням.

Враховуючи те, що законодавчо не встановлено, що із 01.07 2005 року споживання електроенергії понад договірні величини є правопорушенням до якого слід застосувати штрафні санкції, тому вся сума оплати із 01.07.2005 року, в тому числі і вартість за споживання електроенергії понад договірні величини, є підставою для включення до бази оподаткування ПДВ за ставкою 20%. Тому податковим органом правомірно донараховано дану суму ПДВ податковим повідомленням - рішенням від 21.08.2006р. № 0003782301/0/3674 та відповідно застосовано 1293 грн. штрафних санкцій згідно п. 17.1.3 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

За таких обставин податкове повідомлення-рішення від 21.08.2006р. №0003792301/3676 підлягає скасуванню в частині донарахування ПДВ в сумі 13020 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 20023 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів попередніх інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Керуючись ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ухвалила:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому відхилити.

Постанову Господарського суду Хмельницької області від 19 листопада 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2010 року залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С.Е. Острович

Судді (підписи) Н.Г. Пилипчук

Л.В. Ланченко

О.І. Степашко

Н.Є. Маринчак

Згідно з оригіналом

Секретар судового засідання С.В. Хомініч

Суддя С.Е. Острович