Ухвала суду № 18365723, 08.09.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2011 року м. КиївК-28908/10

Вищий адміністративний суд України у складі:

суддівОстровича С.Е.

Бившевої Л.І.

Карася О.В.

Маринчак Н.Є.

Степашка О.І. провівши попередній розгляд справи за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Конотопський завод «Буддеталь»на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Конотопський завод «Буддеталь»до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 13 квітня 2009 року № 0000322311/0, -

в с т а н о в и л а :

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2010 року позов задоволено в повному обсязі. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Конотопської МДПІ Сумської області № 0000322311/0 від 13 квітня 2009 року.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2010 року скасовано постанову Сумського окружного адміністративного суду від10 лютого 2010 року та прийнято нову, якою відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2010 року та залишити в силі постанову Сумського окружного адміністративного суду від10 лютого 2010 року.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20 січня 2008 року між ТОВ «Конотопський завод Буддеталь»в особі директора Дикарева Є.О. та ПП «Местнаб»в особі директора Сердюк В.А. укладено договір № 21.01.18/20 від 20 січня 2008 року, предметом якого є передача продавцем (ПП «Местнаб») у власність покупця (ТОВ «Конотопський завод Буддеталь») металоконструкцій в кількості та по ціні відповідно специфікацій.

Відповідно до вищевказаного договору за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року ТОВ «Конотопський завод Буддеталь»отримано від постачальника ПП «Местнаб»металоконструкцій в кількості 876, 708 тон. на суму 1476606 грн.

З 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року Конотопською МДПІ Сумської області було проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Конотопський завод Буддеталь»за результатами якої було складено акт від 30 березня 2009 року № 101/23-3/23051164. На підставі вказаного акту було винесене оскаржуване податкове повідомлення рішення.

В акті перевірки виявлені порушення повязані з тим, що між позивачем та ПП «Местнаб»був укладений договір № 21.01.18/20 від 20.01.08 р., предметом якого є передача продавцем (ПП «Местнаб») у власність покупця (ТОВ «Конотопський завод Буддеталь») металоконструкцій в кількості та по ціні відповідно специфікацій, яка є невідємною частиною договору.

Відповідно наданих позивачем документів на виконання вказаного договору постачальником на користь позивача були поставлені металоконструкції в кількості 876,708 т. на суму 1476606,0 грн.

За даними відповідача, які ґрунтуються на акті перевірки від 23 січня 2009 року, проведеної ДПІ Московського району м. Харкова стосовно ПП «Местнаб», останній за юридичною адресою не знаходиться, у нього відсутні людські та виробничі ресурси, складські та торгівельні приміщення, подана до органу ДПС податкова звітність свідчить про відсутність господарської діяльності даного підприємства.

Крім того, за висновками відповідача у позивача відсутні докази щодо транспортування всієї кількості металоконструкцій, що була оплачена на виконання умов договору.

Вищенаведені обставини та встановлені перевіряючими факти стали підставою для висновків відповідача про недійсність договору, за яким оформлювалися документи та формувалися валові витрати відповідного звітного податкового періоду.

В оскарженому податковому повідомленні-рішення вказано, що воно прийняте у звязку з виявленими з боку підприємствами вимог п. 5.2.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а у висновках акту перевірки також вказано, що були виявлені порушення вимог ст. 203, ст. 215 та ст. 216 ЦК України, що призвело до завищення валових витрат в сумі 1476606,0 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за 1 квартал 2008 р. на 229642,0 грн. та за 2 квартал 2008 р. на 139509,0 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вказав на те, що ним в якості належних та допустимих доказів були прийняті надані позивачем договір № 21.01.18/20 від 20.01.08 р., специфікація до вказаного договору, копії податкових та видаткових накладних по взаємовідносинам позивача з ПП «Метснаб», копії платіжних доручень, згідно яких відбувалось перерахування грошових коштів за отримані металоконструкції від ПП «Метснаб», виписки позивача по рахунку, квитанції про прийняття вантажу, товарно-транспортні накладні, договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом у межах України від 01.01.07 р. між позивачем та ПП ОСОБА_1. та додані до договору платіжні доручення, акт виконаних робіт, талони замовника та платіжне доручення.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджує висновок суду апеляційної інстанції про те, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив надані позивачем до матеріалів справи документи і не дав їм належної оцінки с точки зору належності та допустимості доказів .

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в договорі № 21.01.18/20 від 20.01.08 р. сторони узгодили наявність специфікації поставленого товару, відповідність його якості ТУ на відповідну продукцію або стандартам підприємства-виробника, передачу товару в заводській упаковці або тарі, передбаченої для даної групи товарів. Крім того, в договорі передбачена поставка товару партіями згідно специфікаціям, в яких вказується кількість, найменування металоконструкцій та устаткування, вартість за кожну одиницю товару.

Але в наданих до матеріалів справи специфікаціях № 1/1 від 21.01.08 р., № Ѕ від 02.02.08 р., № 1/3 від 04.02.08 р. та № 1/4 від 04.03.08 р. в графі «найменування товару»вказана лише позиція «металоконструкції»без визначення їх найменування (тобто які саме металоконструкції) та вартості за кожну одиницю товару, а вказана лише загальна вага та ціна за тону. В наданих специфікаціях обєм поставки не визначений, а лише вказано, що він визначається за заявкою покупця.

Наведені дані свідчать про те, що дані специфікації не відповідають узгодженим умовам договору, не містять належної та необхідної інформації про поставлений товар, а тому не можуть вважатися невідємною частиною договору поставки і доказом узгодження сторонами суттєвої умови договору такого виду, а саме - предмету договору. Тобто даний договір суперечить приписам ЦК України щодо договорів поставки (купівлі-продажу), що свідчить про порушення його учасниками вимог п. 1 ст. 203 ЦК України.

Також позивачем до матеріалів справи не надані документи, що підтверджують якість та відповідність поставлених поварів, не вказано в якій упаковці або тарі вона поставлена і чи були до цієї упаковки претензії щодо її відповідності для даної групи товарів і яких саме, чи є вона поворотною або її вартість входила в ціну товару. Проте ці обставини судом першої інстанції не досліджувалися, що призвело до невірної оцінки даного правочину.

Вірним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що правочин за договором № 21.01.18/20 від 20.01.08 р. є недійсний відповідно до положення п. 1 ст. 203, п. 1 ст. 215 та п. 1 ст. 216 ЦК України, які встановлюють, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу і такий недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до п. 5.2.1 та п. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті і лише в разі підтвердження цих витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджує твердження суду апеляційної інстанції про те, що висновки відповідача про безпідставне формування позивачем валових витрат по операціям з ПП «Метснаб», проведеним в межах недійсного правочину за договором № 21.01.18/20 від 20.01.08 р., є правомірними, а визначення податкового зобовязання та застосування штрафних санкцій законним.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Керуючись ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ухвалила:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Конотопський завод «Буддеталь» відхилити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2010 року залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя

С.Е. Острович

Судді (підписи) Л.І. Бившева

О.В. Карась

Н.Є. Маринчак

О.І. Степашко Згідно з оригіналом

Секретар судового засідання С.В. Хомініч

Суддя С.Е. Острович