Ухвала суду № 18364555, 30.08.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2011 року м. КиївК-9873/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Маринчак Н.Є.

Степашка О.І.

Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

на постанову Господарського суду м. Києва від 23 травня 2007 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2009 року

у справі № 11/134-А

за позовом Закритого акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні системи»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

про визнання частково недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду м. Києва від 23 травня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2009 року, позов Закритого акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні системи»(далі позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (далі відповідач) задоволено повністю. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення № 0000351620/0 від 29 червня 2006 року в частині донарахування ЗАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи»податкових зобовязань з податку на додану вартість в розмірі 698886,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 349443,00 грн., № 0000351620/2 від 27 листопада 2006 року в частині донарахування ЗАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи»податкових зобовязань з податку на додану вартість в розмірі 698886,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 349443,00 грн., № 0000351620/3 від 02 лютого 2007 року в частині донарахування ЗАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» податкових зобовязань з податку на додану вартість в розмірі 698886,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 349443,00 грн. Судові витрати покладено на позивача.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Господарського суду м. Києва від 23 травня 2007 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2009 року та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку ЗАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2003 року по 31 грудня 2005 року, за результатами якої складено акт № 375/1620/24364528 від 15 червня 2006 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000351620/0 від 29 червня 2006 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 1126 336,50 грн. (750 891,00 грн. основний платіж, 375 445,50 грн. штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Також, прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000351620/2 від 27 листопада 2006 року та № 0000351620/3 від 02 лютого 2007 року.

Перевіркою встановлено порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 168/97-ВР) у звязку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, непідтверджених податковими зобовязаннями постачальника третьої ланки придбаних позивачем товарів.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між позивачем та Відкритим акціонерним товариством «Нептун»укладено договір поставки № 29-ИС від 20 липня 2004 року.

На виконання умов договору позивачем отримано від ВАТ «Нептун»накладну № 229 від 29 липня 2004 року на загальну суму 10602000,00 грн. (в тому числі ПДВ в розмірі 1767000,00 грн.) та податкову накладну № 617 від 29 липня 2004 року на загальну суму 10602000,00 грн. (в тому числі ПДВ в розмірі 1767000,00 грн.), а також перераховано на розрахунковий рахунок ВАТ «Нептун» грошові кошти за поставлений товар в повному обсязі.

Отриману від ВАТ «Нептун»податкову накладну відображено позивачем в книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) в липні 2004 року, а суму податку на додану вартість в розмірі 1767000,00 грн. включено до складу податкового кредиту в липні 2004 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з пунктом 9.6 статті 9 Закону № 168/97-ВР Свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на момент виписки на адресу позивача податкової накладної ВАТ «Нептун»знаходилось в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та було зареєстроване як платник податку на додану вартість, про що мало відповідне Свідоцтво.

Доводи відповідача про те, що необхідною умовою бюджетного відшкодування є сплата сум податку на додану вартість до бюджету всіма контрагентами позивача по всьому ланцюгу постачання колегія суддів відхиляє, оскільки, відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону № 168/97-ВР платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д»пункту 10.1 статті 10 Закону № 168/97-ВР, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2 статті 10 Закону № 168/97-ВР).

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у разі, якщо останній має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Господарського суду м. Києва від 23 травня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2009 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків відхилити, а постанову Господарського суду м. Києва від 23 травня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийРибченко А.О.

СуддіМаринчак Н.Є.

Степашко О.І.

Федоров М.О.

Шипуліна Т.М.

Суддя А.О. Рибченко