Ухвала суду № 18362527, 30.06.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" червня 2011 р.                               м. Київ                                        К-27283/10

Вищий адміністративний суд України у складі:

суддівОстровича С.Е.

Маринчак Н.Є.

Костенка М.І.

Степашка О.І.

Усенко Є.А. секретар судового засідання Хомініч С.В.

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна Житло-сервіс»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 грудня 2009 року в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2010 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 грудня 2009 року, постановивши нову постанову про задоволення позову. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва № 0000172390/0 від 02 березня 2009 року.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду апеляційної інстанцій відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2010 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 грудня 2009 року.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до наступного висновку.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва на підставі направлення на перевірку від 31.01.2008 року №2451 та наказу державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва від 02.02.2009 року №112 проведено планову перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Україна Житло-сервіс»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.09.2008 року.

За результатами перевірки складено акт від 19.02.2009 року №431/23/815-32772152 та прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р»від 02.03.2009 року №0000172390/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб у розмірі 476729,97 грн. (у тому числі 317706,65 грн. основного платежу та 159023,32 грн. штрафних санкцій).

Згідно висновків перевірки позивачем було порушено, зокрема, вимоги статті 15 Закону України «Про плату за землю», що призвело до заниження податкового зобов'язання та несплати земельного податку з 01.09.2007 року по 31.12.2007 року в сумі 141268,25 грн. та з 01.01.2008 року по 29.02.2008 року в сумі 176438,40 грн. (загальна сума заниженого податкового зобов'язання з земельного податку за становить 317 706,65 грн.).

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Стаття 2 Закону України «Про плату за землю»визначає, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Справляння земельного податку за земельні ділянки, надані в користування у зв'язку з укладенням угоди про розподіл продукції, замінюється розподілом виробленої продукції між державою та інвестором на умовах такої угоди.

Відповідно до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Статтею 5 Закону України «Про плату за землю»встановлено, щооб'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про плату за землю»(далі –Закон)підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році (ст. 15 Закону).

Колегія суддів касаційної інстанції погоджує висновок суду апеляційної інстанції, що підставою для сплати податку на землю є наявність у суб’єкта плати за землю об’єкта плати за землю, що підтверджується даними земельного кадастру, тобто перебування у суб’єкта у власності чи користуванні земельної ділянки, що документально підтверджується.

В акті перевірки зазначається, що уточнюючим розрахунком від 17.06.2008 року №179761 було зменшені податкові зобов'язання земельного податку за період з 01.09.2007 року по 29.02.2008 року на суму 352133,52 грн.

Однак в цьому ж акті зазначено, що постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 14.01.2008 року по справі №2-А-9/1, розпорядження Дніпровської районної у місті Києві ради від31.08.2007 року№171-Р «Про безоплатну передачу майна комунальної власності територіальної громади Дніпровського району з балансу Дніпровської районної у місті Києві ради на баланс КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового та нежитлового фонду»визнано протиправним, а розпорядженням Дніпровської районної у місті Києві ради від 27.02.2008 року №121-Р «Про виконання постанови Дніпровського районного суду від 14.01.2008 року та скасування розпорядження Дніпровської районної у м. Києві ради №171-Р від 31.08.2007 року»зазначене розпорядження №171-р було скасовано та розпорядженням Дніпровської районної у м. Києві ради від18.03.2008 року№147-р майно комунальної власності територіальної громади Дніпровського району міста Києва передано в оперативне управління товариству з обмеженою відповідальністю «Україна житло-сервіс».

Колегія суддів касаційної інстанції вважає вірним висновок суду апеляційної інстанції про те, що в період з 01.09.2007 року по 18.03.2008 року майно комунальної власності територіальної громади Дніпровського району міста Києва не перебувало в користуванні та не належало на праві приватної власності ТОВ «Україна житло-сервіс», а тому обов’язку щодо сплати ними земельного податку в них не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва –залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2010 року –залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя

С.Е. Острович

СуддіН.Є. Маринчак М.І. Костенко О.І. Степашко Є.А. Усенко