Ухвала суду № 18361616, 07.07.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" липня 2011 р. м. КиївК-16592/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

ГоловуючогоКонюшка К.В.

суддів: Гордійчук М.П.

Гончар Л.Я.

Сіроша М.В.

Харченка В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Ізюмської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2010 року

у справі № 2-а-36471/09/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізюмський агрошляхбуд»

до Ізюмської обєднаної державної податкової інспекції

про визнання дій незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ізюмський агрошляхбуд»звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Ізюмської обєднаної державної податкової інспекції про визнання дій незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000371500/0 від 19.11.2007 року, №0000371500/1 від 17.12.2007 року, № 0000371500/2 від 28.02.2008 року та №0000371500/3 від 07.05.2009 року на суму 32666,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2009 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2010 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Ізюмська обєднана державна податкова інспекція оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати судові акти з мотивів порушення названими судами норм матеріального права та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому пунктом 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено перевірку дотримання вимог податкового законодавства з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобовязань позивача, за результатами якої складено Акт №3721/1550/03581925 від 09.11.2007 року (далі Акт перевірки).

За даними Акта перевірки податковою інспекцією встановлено порушення позивачем підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі Закон України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ), а саме: підприємством несвоєчасно перераховувались суми узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 65332,00 грн.

На підставі Акта перевірки та за результатами процедури апеляційного оскарження податковим органом прийнято податкові повідомлення рішення № 0000371500/0 від 19.11.2007 року, №0000371500/1 від 17.12.2007 року, № 0000371500/2 від 28.02.2008 року та №0000371500/3 від 07.05.2009 року про зобовязання сплатити штраф у розмірі 65332,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, із яким погодився суд апеляційної інстанції, що самостійно розподіляючи добровільно сплачені платником податків кошти, що перераховувались із зазначенням призначення платежу, відповідач діяв у порядку, який не передбачений податковим законодавством, чим порушив приписи частини другої статті 19 Конституції України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо неправомірності зміни податковим органом призначення платежу вказаного підприємством у платіжному дорученні.

Відповідно до пункту 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України №22 від 21.04.2004 року реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеної норми вбачається, що право визначати призначення платежу належить виключно платнику, в даному випадку позивачу.

Підпунктом 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування, визначено вичерпний перелік заходів, які можуть вживатися контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, проте серед них відсутній такий захід як зміна призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам та спростовуються вище переліченими нормами права, у звязку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Ізюмської обєднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2010 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 2391 КАС України.