Ухвала суду № 18359825, 08.06.2011, Вищий адміністративний суд України

Дата ухвалення
08.06.2011
Номер справи
к-23027/10-с
Номер документу
18359825
Форма судочинства
Адміністративне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" червня 2011 р. м. КиївК-23027/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

ГоловуючогоКонюшка К.В.

суддів: Бим М.Є.

Гончар Л.Я.

Гордійчук М.П.

Харченка В.В.

при секретарі: Савченку А.В.

за участю представників:

позивача: Єжова О.В.

відповідача-1: Семишкура В.С.

відповідача-2: не явка

Генеральної прокуратури України: Чубенко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.12.2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2010 року

у справі № 2а-6677/09/1370 (№ 94538/09/9104)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Антена»

до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова, Головного управління державного казначейства у Львівській області

за участю Прокуратури Личаківського району м. Львова

про скасування податкового повідомлення-рішення та зобовязання відшкодувати суми податку на додану вартість

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Антена»звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова, Головного управління державного казначейства у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000192340/0 від 17.03.2008 року та стягнення з Державного бюджету України бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.12.2009 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2010 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000192340/0 від 17.03.2008 року, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 741469,00 грн. суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у Личаківському районі м. Львова оскаржила їх в касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати вказані судові акти з мотивів порушення названими судами норм матеріального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача , пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок в банку за січень 2008 року, за наслідками якої складено Акт № 103/23-4/33462464 від 14.03.2008 року (далі Акт перевірки).

За висновками Акта перевірки позивачем було порушено вимоги підпункту 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі - Закон України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР). Товариством безпідставно завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2008 року, оскільки за останні 12 календарних місяців позивачем задекларовано обсяг оподатковуваних операцій на суму 428180,00 грн., а заявлена до відшкодування сума податку на додану вартість складає 825765,00 грн.

На підставі Акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення рішення № 0000192340/0 від 17.03.2008 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2008 року у розмірі 825765,00 грн.

06.12.2007 року між ТОВ «Торгова компанія «Інтермаркет»(продавець) та ТОВ «Антена» було укладено договір купівлі-продажу. Відповідно до умов даного договору продавець зобовязався передати, а покупець прийняти у власність будинок, позначений в технічній документації літерою «А-3», площею 924,5 кв.м за адресою м.Львів, вул. Донецька, 8.

Виконання вказаного договору підтверджується даними Акта приймання-передачі, виписок з банківського рахунку позивача та податкових накладних.

Право власності на придбаний будинок позивачем було зареєстровано 15.01.2008 року, відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Відповідно до підпункту 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР не має права на отримання бюджетного відшкодування особа, яка мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, будинок, який придбав позивач відповідно до договору купівлі-продажу від 06.12.2007 року, відноситься до основних фондів підприємства.

На думку податкового органу, придбана будівля у бухгалтерському обліку позивача була відображена на рахунку «Капітальні інвестиції», станом на 01.12.2008 року не введена в експлуатацію, що є підставою для висновку про те, що вона не використовується у господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Отже, Законом України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР не ставилося в залежність здійснення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість від моменту введення в експлуатацію придбаних основних фондів.

Підпунктом 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України від 28.12.1994 року №334/94 ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон України від 28.12.1994 року № 334/94 ВР) під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень іпоступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

За вказаних обставин колегія суддів погоджується з обґрунтованістю висновків судів про те, що придбана позивачем будівля відноситься до основних фондів підприємства та щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту та визначення суми податку до бюджетного відшкодування.

Доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам та спростовуються вище переліченими нормами права, у звязку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.12.2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2010 року уданій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України, у строк та у порядку, визначеними статтями 237 2391 КАС України.

Попередній документ : 18359824
Наступний документ : 18359920