Ухвала суду № 18359824, 08.06.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" червня 2011 р. м. КиївК-21509/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

ГоловуючогоКонюшка К.В.

суддів: Бим М.Є.

Гончар Л.Я.

Гордійчук М.П.

Харченко В.В.

при секретарі: Савченку А.В.

за участю представників:

позивача: Петраковської С.О.

відповідача: Шилова А.К.

Генеральної прокуратури України: не явка

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.07.2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2010 року

у справі № 2а-4898/08 (2-а-4898/08/2070)

за позовом Підприємства «Бенефіт»Харківської обласної Ради Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організації інвалідів України»

до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м.Харкова

за участю Прокурора Фрунзенського району м. Харкова

про визнання податкових повідомлень-рішень нечинними

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2008 року Підприємство «Бенефіт» Харківської обласної Ради Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організації інвалідів України»звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000021600/0 від 07.02.2008 року; № 0000031600/0 від 15.02.2008року; № 0000041600/0 від 18.03.2008 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.07.2008 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2010 року, позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у Фрунзенському районі м. Харкова оскаржила їх в касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати вказані судові акти з мотивів порушення названими судами норм матеріального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача , пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підприємство «Бенефіт»Харківської обласної Ради Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організації інвалідів України»є платником податку на додану вартість та має дозвіл на право користування пільгою з податку на додану вартість, передбаченою підпунктом 6.2.8 пункту 6.2 статті 6 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі - Закон України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР).

Податковим органом було проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень та листопад 2007 року, за результатами якої складено Акт № 180/16-024/32949551 від 01.02.2008 року.

За висновками Акта перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем підпункту 6.2.8 пункту 6.2 статті 6 та підпунктів 7.7.2 та 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР.

На підставі Акта перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000021600/0 від 07.02.2008 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 728324 грн.

15.02.2008 року податковою інспекцією була проведена документальна невиїзна (камеральна) перевірка підприємства «Бенефіт»Харківської обласної Ради Всеукраїнської організації інвалідів «Союзу організацій інвалідів України»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2007 року, в ході якої встановлено порушення підпункту 6.2.8 пункту 6.2 статті 6 та підпунктів 7.7.2, 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, про що було складено Акт перевірки № 324/16-024 від 15.02.2008 року.

На підставі Акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000031600/0 від 15.02.2008 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1348876 грн.

Також, Державною податковою інспекцією у Фрунзенському районі м.Харкова було проведено виїзну позапланову документальну перевірку позивача з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2008 року, в ході якої встановлено порушення підпункту 6.2.8 пункту 6.2 статті 6 та підпунктів 7.7.2, 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР, про що було складено Акт перевірки № 709/16-024/32949551 від 18.03.2008 року.

На підставі Акта перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000041600/0 від 18.03.2008 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 545463 грн.

Відповідно до підпункту 6.2.8 пункту6.2 статті6 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР за нульовою ставкою оподатковуються операції з поставки товарів (крім підакцизних товарів) та послуг (крім грального і лотерейного бізнесу та послуг з поставки підакцизних товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого комісіонера здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням комітента без передання права власності на такі товари), що безпосередньо виготовляються підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів, які засновані громадськими організаціями інвалідів і є їх власністю, де кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менше 50% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менше 25% від суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу валових витрат виробництва.

Безпосереднім вважається виготовлення товарів, унаслідок якого сума витрат, понесених на переробку (обробку, інші види перетворення) сировини, комплектуючих, складових частин, інших покупних товарів, які використовуються у виготовленні таких товарів, становить не менше 8% від продажної ціни таких виготовлених товарів.

Зазначені підприємства та організації громадських організацій інвалідів мають право застосовувати цю пільгу за наявності реєстрації у відповідному податковому органі, яка здійснюється на підставі подання позитивного рішення міжвідомчої Комісії з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів та відповідної заяви платника податку про бажання отримати таку пільгу відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

При порушенні вимог цього підпункту платником податку податковий орган скасовує його реєстрацію як особи, що має право на податкову пільгу, а податкові зобов'язання такого платника податку перераховуються з податкового періоду, за наслідками якого були виявлені такі порушення, відповідно до загальних правил оподаткування, встановлених цим Законом, та з одночасним застосуванням відповідних фінансових санкцій.

За посиланням податкового органу, позивач безпідставно користується пільгою щодо сплати податку на додану вартість, яка передбачена підпунктом 6.2.8 пункту 6.2 статті 6 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР у звязку з тим, що переробка цукрового буряку була здійснена не на власному, а на орендованому обладнанні.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що зі змісту підпункту 6.2.8 пункту6.2 статті6 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР не вбачається, що право платника податку на користування даною пільгою нівелюється у звязку із залученням орендованих основних фондів для виготовлення товару. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закон України «Про податок на додану вартість», Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»не обмежують права суб'єктів підприємницької діяльності виробляти майно на виробничих потужностях, які не належать такому суб'єкту на праві власності.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, податковим органом в ході перевірки позивача не було виявлено заниження відсотку інвалідів та фонду оплати праці інвалідів, які мають основне місце роботи на підприємстві, що мало б наслідком позбавлення підприємства права користування пільгою, передбаченою підпунктом 6.2.8 пункту6.2 статті6 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР. Так, у загальній чисельності працюючих відсоток повинен становити протягом попереднього звітного періоду не менше 50% і фонд оплати праці таких інвалідівне менше 25% від суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу валових витрат виробництва.

Суд касаційної інстанції погоджується з правильністю висновків судів першої та апеляційної інстанцій про те, що при визначенні суми витрат, понесених на переробку (обробку, інші види перетворення) сировини, комплектуючих, складових частин, інших покупних товарів, які використовуються у виготовленні товарів, що вважаються безпосередньо виготовленими підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів, повинні включатися всі суми витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Отже, підприємством «Бенефіт»Харківської обласної Ради Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організації інвалідів України»протягом перевіряємих періодів безпосередньо виготовлявся товар, оскільки сума витрат, понесених на переробку (обробку, інші види перетворення) сировини, комплектуючих, складових частин, інших покупних товарів, які використовуються у виготовленні такого товару, становить більше ніж 8% від продажної ціни таких виготовлених товарів.

За вказаних обставин суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам та спростовуються вище переліченими нормами права, у звязку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м.Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.07.2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2010 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України, у строк та у порядку, визначеними статтями 237 2391 КАС України.