Ухвала суду № 18354556, 14.09.2011, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(0412) 48-16-02

УХВАЛА

іменем України

"14" вересня 2011 р. Справа № 2а-2014/10/0670

номер рядка статистичного звіту 8.2.3

Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Зарудяної Л.О.

суддів: Бучик А.Ю.

С.С. Пасічник,

за участю секретаря Бєляєвій Т.В. ,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність від 18.02.2011 р.,

ОСОБА_3, довіреність від 18.02.2011 р.,

від відповідача: ОСОБА_4, довіреність № 14332/10 від 05.09.2011 р.,

розглянувши апеляційну скаргу Коростенський об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "13" квітня 2011 р. у справі № 2а-2014/10/0670 за позовом Публічного акціонерного товариства "Коростенський кар'єр" <Текст >до Коростенський об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області про скасування податкових повідомлень-рішень ,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2011 року позов Публічного акціонерного товариства "Коростенський кар"єкр" до Коростенський об"єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено частково.

Визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення Коростенський ОДПІ №0000992301/3 від 17.03.2010 року (№0000992301/2 від 30.12.2009 року).

В решті позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач у справі звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що судом була надана невірна правова оцінка обставинам справи та як наслідок в цій частині вона була винесена із невірним застосуванням норм матеріального права.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що скарга задоволенню не підлягає, враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Публічне акціонерне товариство "Коростенський кар'єр" звернулось до адміністративного суду з вказаним позовом. Зазначає, що за результатами планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.03.2009 року державними податковими інспекторами був складений акт №327/23-01/00292422 від 03.08.2009 року, в якому зафіксовано порушення з боку Публічного акціонерного товариства "Коростенський кар'єр" вимог пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.2, пп.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5, пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп.7.2.1, пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1, пп.7.7.2, пп.7.7.3, пп.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість". На підставі вказаного акту видані податкові повідомлення-рішення: №0000992301/0, яким підприємству визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 525252,00 грн., в т.ч. основний платіж - 357647,00 грн. та 167605,00 грн. - штрафної санкції та №0001012301/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 1131469,00 грн. Вказані податкові повідомлення - рішення оскаржувались позивачем до ДПІ в м.Житомирі, ДПА України в Житомирській області, ДПА України, однак, скарги підприємства залишені без задоволення. За результатами розгляду скарг виносились нові податкові повідомлення-рішення за №0000992301/1, №0001012301/1, №0000992301/2, №0001012301/2 від 30.12.2009 року, №0000992301/3, №0001012301/3 від 17.03.2010 року.

Позивач не погоджується з податковими повідомленнями-рішеннями №0000992301/3 від 17.03.2010 року і №0001012301/3 від 17.03.2010 року, просить їх визнати нечинними та скасувати. В позові, з урахуванням уточнень та додаткових пояснень, зазначає, що понесені підприємством витрати на придбання товаро-матеріальних цінностей від ПП "Метафіна", ПП "Техіндустрія", ПП "Техясенбуд" та витрати за оренду автомобіля правомірно включено до складу валових витрат на підставі первинних документів та чинних угод з контрагентами. Вказує, що податковим органом лише на припущеннях перевіряючих зроблено висновок про заниження валового доходу у 2008 році, так як в акті перевірки не наведено будь-яких фактів та їх документальних підтверджень, які б свідчили про невірний облік приросту балансової вартості залишків ТМЦ на підприємстві. Також, інспекторами податкової служби невірно проведено розмежування видів робіт, що відносяться до технічного обслуговування та до поточного ремонту об'єктів і, як наслідок, невірно визначено суму податкового зобов'язання. Щодо податкового повідомлення-рішення, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування, то позивач зазначає, що ним правомірно був сформований податковий кредит на підставі податкових накладних контрагентів ПП "Метафіна", ПП "Техіндустрія" та ПП "Техясенбуд". Підприємством до складу податкового кредиту у вересні 2008 року дійсно було двічі включено податкову накладну підприємства "Агропромкомплект 2006". Однак, в листопаді 2008 року позивач самостійно виявив вказану помилку і шляхом подачі уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань відкоригував податковий кредит на суму 840 грн. Це підтверджується уточнюючим розрахунком за листопад 2008 року і звітом податкового органу №37827 про отримання цих уточнень в електронному вигляді. Факт подачі уточнюючого розрахунку відображений в акті перевірки від 3.08.2009 року на сторінці 29 в першій таблиці - позиція 9 - вересень: 840 - в переліку поданих звітів по ПДВ, але з незрозумілих причин на стор. 34 акту не взятий до уваги, внаслідок чого підприємству зменшена сума податкового кредиту. Щодо ТОВ "Юнігран", то сума ПДВ вірно зазначена згідно податкової накладної. Формування податкового кредиту по накладним за попередні податкові періоди, на думку позивача, проведено правильно і в періодах, коли були отримані податкові накладні. Щодо подачі уточнюючих розрахунків по бюджетному відшкодуванню, то такі уточнення були подані на підставі ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" і до того, як інспекторами перевірялось питання бюджетного відшкодування.

Під час розгляду справи представниками позивача надавались доповнення, уточнення до позовної заяви, в яких остаточно позивач просить визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення - рішення Коростенський ОДПІ №0000992301/3 від 17.03.2010 року (№0000992301/2 від 30.12.2009 року) та №0001012301/3 від 17.03.2010 року (№0001012301/2 від 30.12.2009 року).

В процесі розгляду справи судом встановлено, що Коростенський ОДПІ проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.03.2009 року, про що складений акт №327/23-01/00292422 від 03.08.2009 року.

В акті перевірки зафіксовано порушення з боку Публічного акціонерного товариства "Коростенський кар'єр" вимог пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.2, пп.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5, пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пп.7.2.1, пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1, пп.7.7.2, пп.7.7.3, пп.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме:

- в порушення пп.5.3.2 із врахуванням п.п.8.7.1 п. 8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зі змінами та доповненнями до складу валових витрат платником віднесена сума витрат по поліпшенню основних фондів в розмірі, що перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на 01.01.2008 року та 01.01.2009 року, що призвело до завищення валових витрат за 2008 рік та І квартал 2009 року на 295658 грн., в т.ч.: за 1 квартал 2008 року на 61645 грн.; за 1 півріччя 2008 року на 155915 грн.; за 9 місяців 2008 року на 250434 грн.; за 2008 рік на суму 293976 грн.;

- в порушення п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» із змінами та доповненнями платником в додатку К 1/1 до декларації з податку на прибуток не вірно визначена сума матеріалів, використаних не в господарській діяльності. За даними платника дана сума за 2008 рік складає 2798670 грн., що відображена у рядку А колонки 4 додатку К 1/1 до декларації з податку на додану вартість, а за даними перевірки згідно даних головної книги та оборотно-сальдових відомостей по рахунках 201, 203. 207. 22, 26, 28 та бухгалтерських проводок Д 152 К 201, 207; Д 949 К 201, 203, 207, 221, 281; Д 232.20 К201, 207, 221, Д 39 К 201, 203 207, 221 сума матеріалів використаних не в господарській діяльності складає 2933258 грн., що призвело до невірного обліку приросту балансової вартості залишків і як слідство до заниження валових доходів за 2008 рік на 134588 грн.;

- в порушення пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платником безпідставно завищено валові витрати на суму 23955,00 грн. по оренді автомобіля;

- в порушення пп.5.2.1 п.5.2 абз.4, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платником безпідставно завищено валові витрати на суму 23955,00 грн. по нікчемним угодам, укладеним з ПП "Техіндустрія", ПП "Метафіна" і ПП "Техясенбуд";

- в порушення пп.7.2.1, пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" підприємством включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по взаємовідносинах із ПП "Техіндустрія", ПП "Техясенбуд" та ПП "Метафіна", дослідження яких відображено в п.3.1.2 акта перевірки, в результаті чого завищено податковий кредит на суму 228971,00 грн.;

- в порушення пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" підприємство до складу податкового кредиту в розмірі 940,00 грн. було двічі включено наступні податкові накладні: у вересні 2008 року №318 від 09.09.2008 року підприємство "Агропромкомплект 2006" прийнято послуги по капітальному ремонту ТНВД, отримано прокладку головки блока на суму 5037,00 грн. в т.ч. ПДВ 839,50 грн., у березні 20009 року №551 від 31.03.2009 року від ТОВ Юнігран" отримано послуги по оренді автомобіля на суму 600,00 грн. в т.ч. ПДВ 100,00 грн.;

- в порушення п.7.5 Закону України "Про податок на додану вартість" підприємством неправомірно збільшено суму податкового кредиту в сумі 6075,00 грн. на підставі податкових накладних за попередні звітні періоди;

- в порушення абз. "а" пп.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" прийнято невірне рішення про повернення на розрахунковий рахунок суми бюджетного відшкодування у розмірі 970697,00 грн. (1131469 - 160775), так як відповідно до вказаної норми вважається, що платник податку добровільно відмовився від отримання такого бюджетного відшкодування у зазначеній сумі.

На підставі вказаного акту видані податкові повідомлення-рішення №0000992301/0, яким підприємству визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 525252,00 грн., в т.ч. основний платіж - 357647,00 грн. і 167605,00 грн. - штрафної санкції та №0001012301/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 1131469,00 грн.

Податкові повідомлення - рішення оскаржувались позивачем до ДПІ в м.Житомирі, ДПА України в Житомирській області, ДПА України, однак, скарги підприємства залишені без задоволення. За результатами розгляду скарг виносились нові податкові повідомлення-рішення за №0000992301/1, №0001012301/1, №0000992301/2, №0001012301/2 від 30.12.2009 року, №0000992301/3, №0001012301/3 від 17.03.2010 року.

З приводу заявлених позовних вимог колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

В акті перевірки зазначено, що позивачем у перевіряємий період безпідставно збільшено валові витрати на суму витрат, понесених у зв'язку із проведенням господарських операцій з контрагентами ПП "Техіндустрія", ПП "Техясенбуд" та ПП "Метафіна".

Вказано, що контрагент позивача ПП "Техіндустрія", згідно повідомлення Білоцерківської ОДПІ, відсутній за своїм місцезнаходженням, директор підприємства -ОСОБА_6, помер ІНФОРМАЦІЯ_1, однак, після цієї дати накладні підписані директором ОСОБА_6 Позивачем на підтвердження господарських операцій з ПП "Техіндустрія" не надано сертифікатів, паспортів на продукцію, довіреностей на отримання товару, товаро-транспортних накладних, в накладних не вказані прізвища осіб, що їх підписували. На підставі зазначеного податковий орган прийшов до висновку про нетоварний характер господарських операцій і згідно ст.ст. 203, 215, 228 ЦК України вважає угоду позивача з цим контрагентом нікчемною.

По господарським операціям з контрагентом ПП "Метафіна" в акті зазначено, що підприємство відсутнє за місцем свого знаходження, у нього рахується тільки 2 працівника, не надано товаро-транспортних накладних на підтвердження здійснення перевезень продукції. На підставі зазначеного податковий орган прийшов до висновку про нетоварний характер господарських операцій і згідно ст.ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України вважає угоду позивача з цим контрагентом нікчемною.

По господарським операціям з контрагентом позивача ПП "Техясенбуд" в акті зазначено, що згідно повідомлення ДПІ у м.Житомирі підприємство не задекларувало податкові зобов'язання за березень-червень 2008 року по покупцю ВАТ "Коростенський кар'єр". На підставі зазначеного податковий орган прийшов до висновку про нетоварний характер господарських операцій і згідно ст.ст. 215, 216, 228 ЦК України вважає угоди позивача з цим контрагентом нікчемними.

Встановлено, що в 2008 році між ПП "Метафіна" (постачальник) та ВАТ "Коростенський кар'єр" (покупець) укладено договір постачання товару №09-04/08, відповідно до якого продавець зобов'язується систематично постачати і передавати у власність (повне господарське відання) покупцю певний товар, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

Відповідно до п.9.1, п.9.2 вказаного договору постачання товару здійснюється на умовах поставки товарів постачальником на склад покупця. Перехід права власності на товар відбувається в момент його передачі (а.с.76-77 т.1).

Між ВАТ "Коростенський кар'єр" (замовник) та ПП "Техясенбуд" (виконавець) укладено договір підряду №8 від 03.03.2008 року, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується на власний ризик виконати з використанням матеріалів та інструментів виконавця роботи по ремонту залізничної колії та двох стрілочних переводів, у відповідності до умов даного договору, роботу, а замовник зобов'язується прийняти цю роботу та оплатити її.

Згідно п.5.2 даного договору калькуляція (додаток№1) є невід'ємною частиною договору підряду №8 (а.с.165-166 т.1).

Калькуляцією (додаток №1 до договору) визначено обсяг робіт згідно угоди (а.с.167-168 т.1).

Між ПП "Техіндустрія" (продавець) та ВАТ "Коростенський кар'єр" (покупець) укладено договір №15-02 від 15.02.2008 року, відповідно до якого продавець зобов'язується продати, а покупець прийняти і оплатити на умовах даного договору товарно - матеріальні цінності (а.с.50-51 т.2).

Між ВАТ "Коростенський кар'єр" (замовник) та ПП "Техясенбуд" (виконавець) укладено договір підряду №1 від 03.01.2008 року, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується на власний ризик виконати з використанням матеріалів та інструментів виконавця роботи по ремонту під"їзної залізничної колії, у відповідності до умов даного договору, а замовник зобов'язується прийняти цю роботу та оплатити її (а.с.169-170 т.1).

Калькуляцією (додаток №1 до договору) визначено обсяг робіт по ремонту (а.с.18- т.2).

Між ВАТ "Коростенський кар'єр" (замовник) та ПП "Техясенбуд" (виконавець) укладено договір підряду №12/08 від 01.08.2008 року, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується на власний ризик виконати, у відповідності до умов даного договору, роботу, а замовник зобов'язується прийняти цю роботу та оплатити її.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що предметом підряду є ремонт під'їзної залізничної колії.

Відповідно до п.4.1 вказаного договору роботи виконуються з використанням матеріалів виконавця (а.с.172-173 т.1).

Між ВАТ "Коростенський кар'єр" (замовник) та ПП "Техясенбуд" (виконавець) укладено договір підряду №11 від 06.04.2008 року, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується на власний ризик виконати з використанням матеріалів та інструментів виконавця роботи по ремонту залізничної колії, у відповідності до умов даного договору, а замовник зобов'язується прийняти цю роботу та оплатити її.

Згідно п.5.2 даного договору калькуляція (додаток№1) є невід'ємною частиною договору підряду №11 від 06.04.2008 року (а.с.174-175 т.1).

Калькуляцією (додаток №1 до договору) визначено обсяг робіт по ремонту (а.с.176-177 т.1).

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Згідно з частиною четвертою пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 вказаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Вставлено, що контрагенти позивача на час здійснення господарських операцій перебували в Єдиному державному реєстрі підприємств і були платниками податку на додану вартість (а.с.37-42, 64-66 т.5 ). По всім угодам проведена повна оплата за отримані ТМЦ та роботи, що підтверджується актом перевірки та копіями платіжних доручень.

В акті перевірки також зазначено, що у видаткових і податкових накладних, виписаних ПП "Техіндустрія", не вказано прізвище особи, яка їх підписувала, що не дає змогу ідентифікувати особу.

Згідно із ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З накладних, копії яких долучені до матеріалів справи (а.с.54-56, 62-64, 71-73, 76-78, 91-93, 108-110, 116-118, 123-126, 137-139, 142-144, 14-150, 153-155,172-174, 178-180, 189-191, 203-205, 210-212, 216-218, 224-226, 233-235), вбачається, що в накладних відповідно до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку №88 від 24.05.1995 року, зазначено: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Щодо посилань податкового органу в акті перевірки на те, що директор ПП "Техіндустрія" - ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, то суд не приймає їх до уваги, оскільки відповідачем, як суб'єктом владних повноважень в порушення ст.71 КАС України не надано належних доказів про смерть ОСОБА_6 (свідоцтва про смерть, витягу з актового запису про смерть), а посилання лише на лист Білоцерківської ОДПІ є неправомірним.

В пункті 4.3 договору №15-02 від 15.02.2008 року, укладеного між позивачем і ПП "Техіндустрія" передбачено, що постачальник гарантує якість товару. У випадку поставки товару, що не відповідає ДОСТу, ТУ, товар підлягає заміні або компенсації його вартості. Тож відсутність сертифікатів жодним чином не впливає на законність угоди між зазначеними сторонами чи правомірність віднесення витрат до складу валових витрат.

Відповідач посилається також на те, що під час перевірки не було надано товаро-транспортних накладних. Слід зазначити, що вимогами податкового обліку не передбачено обов'язковості складання ТТН в підтвердження віднесення витрат до складу валових, тим більше що при перевірці не встановлено, що позивач ніс витрати по транспортуванню придбаного товару, а згідно умов укладених договорів поставка товару здійснювалась на склад покупця.

Наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, які не повязані з дотриманням вимог податкового законодавства.

Крім того, як вже зазначалось вище, пунктом 5.11 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Така ж позиція висловлена в постановах Вищого Адміністративного Суду України по справах К-15247/07, К-55094/09 та ін.

В акті перевірки також зазначено про відсутність постачальників за фактичною чи юридичною адресами. Проте, згідно витягів з Єдиного державного реєстру підприємств, установ, організацій контрагенти позивача на момент здійснення господарських операцій з ПАТ "Коростенський кар'єр", та проведення перевірки, перебували на обліку як платники податків, мали свідоцтва платників податку на додану вартість (а.с.37-42, 64-66 т.5 ). Податковим органом не надано жодного доказу про проведення перевірок контрагентів позивача з питань можливості здійснення господарських операцій по поставці товарів, надання послуг, доказів, що контрагенти позивача не знаходились за своїми фактичною чи юридичною адресами на час здійснення господарських операцій з позивачем.

Неможливість здійснити перевірку чи відсутність доказів сплати постачальником позивача до бюджету податків, або декларування зобов'язань не може слугувати достатньою підставою для відмови позивачеві в формуванні валових витрат при відсутності обставин, які б свідчили про недобросовісність товариства як платника податків.

Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та декларування зобов'язань контрагентами.

Також відповідачем зроблені помилкові висновки про відсутність даних про довіреності на накладних, оскільки такі дані містяться на звороті накладних. До того ж до матеріалів справи долучені копії книг видачі довіреностей (а. с. 85-148 т.3).

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено в тому числі і вимоги п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", однак жодного доказу що купівля товар/послуг не пов'язана з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, в акті перевірки не наведені і суду не надані.

Згідно матеріалів справи, основним видом діяльності ПАТ "Коростенський кар'єр" є виробництво і реалізація гранітної продукції (а.с.200-203 т.4). Для здійснення своєї діяльності позивач на підставі договорів поставки купував товар-матеріальні цінності і отримував послуги по ремонту залізничних колій та двох стрілочних переводів, що є необхідним для здійснення господарської діяльності.

В акті перевірки зазначено, що податковий орган вважає договори, укладені між позивачем і ПП "Техіндустрія", ПП "Техясенбуд" та ПП "Метафіна", нікчемними.

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Підставою для недійсності правочину відповідно до ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст.228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

У даному випадку не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угод між ПАТ "Коростенський кар'єр" та ПП "Техіндустрія", ПП "Техясенбуд" та ПП "Метафіна" з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

До справи Коростенський ОДПІ не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій. Висновок відповідача про "безтоварність" господарської операції носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

Здійснення господарських операцій ПП "Техінудстрія", ПП "Техясенбуд" та ПП "Метафіна" підтверджено належним чином оформленими первинними документами: договорами, податковими і видатковими накладними, журналом видачі довіреностей на отримання ТМЦ, картками складського обліку, оборотно-сальдовими відомостями, матеріальними звітами, лімітно-заборними картками, калькуляціями виконаних робіт, актами виконаних робіт, а їх отримання пов'язане з господарською діяльністю позивача.

Реальне настання правових наслідків за визначеними Коростенський ОДПІ нікчемними договорами, підтверджено і не оспорюється висновками акту документальної перевірки. За цими угодами контрагенти позивача ПП "Техінудстрія", ПП "Техясенбуд" та ПП "Метафіна" виконали повністю взяті на себе зобовязання по наданню товарі і послуг, а позивач - ПАТ "Коростенський кар'єр", в свою чергу, провело повний розрахунок за придбані послуги. Позивач у своїх бухгалтерській та податковій звітностях відобразив вчинені операції, правомірно відніс вартість поставок відповідно до валового доходу та валових витрат, своєчасно сплатив податки.

Згідно акту перевірки, фактичною підставою для зменшення суми валових витрат, пов'язаних з орендою автомобіля Toyota Land Cruiser 120 Prado послугувало те, що на орендований автомобіль, в порушення п.15 Постанови №1388 від 07.09.1998 року, не оформлено тимчасовий реєстраційний талон, чим, на думку податкового органу, порушено вимоги пп.5.3.9. п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

01.12.2008 р. ВАТ "Коростенський кар'єр" укладено договір №01-12/08 з ТОВ "Юні гран" про отримання в оренду легкового автомобіля Toyota Land Cruiser 120 Prado для транспортування персоналу підприємства на території України.

ТОВ "Автосаміт ЛТД" було проведено технічне обслуговування даного легкового автомобіля Toyota Land Cruiser 120 Prado.

ВАТ "Коростенський кар'єр" на автомобіль Toyota Land Cruiser 120 Prado було списано паливно - мастильні матеріали по рахунку 203,3 на суму 12657,00 грн.

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як встановлено з самого акту перевірки №327/23-01/00292422 від 03.08.2009 року на підтвердження факту оренди автомобіля та понесених в зв'язку з цим витратам, позивачем надано договір оренди, податкові накладні, акти виконаних робіт, рахунки. В акті відсутні застереження щодо неправильного оформлення первинних документів.

Посилання відповідача на те, що у орендованого автомобіля відсутній тимчасовий реєстраційний талон і саме з цієї причини всі витрати, понесені на утримання автомобіля, не можуть бути віднесені до складу валових витрат, є довільним тлумаченням нормативно - правових актів податковим органом.

Зокрема, в Законі Україні «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» така норма відсутня.

Також відсутня така норма і в п.15 Постанови Кабінету Міністрів України від 7.09.1998 року №1388, якою затверджений Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів.

Згідно пункту 16 зазначеного Порядку, за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, підрозділ Державтоінспекції видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

Викладена норма прямо свідчить, що такий талон видається виключно за бажанням власника чи користувача, тобто ця норма не носить обов'язкового характеру.

В п.1 вказаного Порядку зазначено, що ним встановлюється єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів, оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків. Цей Порядок не є нормативним актом з питань оподаткування, оскільки ці питання регулюються виключно Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що представниками суб'єкта владних повноважень - Коростенський ОДПІ, не доведено факт правомірності нарахування податкового зобов'язання щодо витрат по оренді автомобіля, а тому таке донарахування підлягає скасуванню.

Щодо нарахування податкових зобов'язань в зв'язку з обліком приросту балансової вартості залишків товаро-матеріальних цінностей, слід зазначити, що перевіряючим інспектором не наведено будь-яких фактів та їх документальних підтверджень, що свідчать про невірний облік приросту балансової вартості залишків ТМЦ на підприємстві. Із змісту даного порушення взагалі не зрозуміло, яким чином перевіряючі визначили розбіжність між показниками декларації та перевірки на суму 134588 грн., що є порушенням вимог п.п.1.6, 1.7, п.2.3.2 Наказу ДПА від 10.08.2005, №327 "Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства".

Відповідно п.2.3.4 вказаного Наказу не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів.

В порушення згаданого Наказу, перевіряючими під час проведення перевірки не зазначеного жодного первинного документа чи будь-яких інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували суму розбіжності у зв'язку з обліком приросту балансової вартості залишків ТМЦ.

Враховуючи викладене, колегія вважає, що суд дійшов вірного висновку, що представниками суб'єкта владних повноважень - Коростенський ОДПІ, не доведено факт правомірності нарахування податкового зобов'язання щодо обліку приросту балансової вартості залишків ТМЦ, а тому таке донарахування підлягає скасуванню.

В акті перевірки також зазначено:

1) що позивачем в 2008 році проведено заміну запасних частин до автомобілів Белаз, екскаваторів, бурильного обладнання АТLАS СОРСА, що на думку податкового органу, є поточним ремонтом основних засобів (сторінки 8-9 акту перевірки) у відповідності до положення про технічне обслуговування устаткування гірничодобувних підприємств, затверджене наказом Міністерства промислової політики України від 04.07.2003 року №281, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.08.2003 року за №733/8054;

2) що позивачем у перевіряємому періоді проводився поточний ремонт нерухомості, що визначено інспекторами на підставі примірним переліком послуг з утримання будинків та споруд і прибудинкових територій і послуг з ремонту приміщень, будинків, будов, затвердженим наказом Держжитлокомунгоспу від 10.08.2004 року №150 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.08.2004м року за №1046/9645.

Податковий орган дійшов висновку, що заміна частин до техніки є поточним ремонтом основних засобів на підставі Положення про технічне обслуговування устаткування гірничодобувних підприємств, затверджене наказом Міністерства промислової політики України від 04.07.2003 року №281, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.08.2003 року за № 733/8054.

Позивач проти таких висновків заперечує, вказавши, що в 2008 році не проводився поточний ремонт основних засобів, а лише здійснювалось періодичне технічне обслуговування обладнання, що використовується підприємством для здійснення видобутку та переробки продукції. Посилається на наказ "Про технічне обслуговування устаткування на 2007-2009 р.", перелік робіт, які відносяться до технічного обслуговування устаткування, переліки устаткування, по якому запроваджено систему обслуговування в КДЦ-2, в гаражі, транспортному цеху, на гірничій дільниці, графіки техобслуговування на окремому устаткуванню (а.с.172-192).

В порушення вимог п.п.1.6., 1.7, 2.3.2 Наказу ДПА від 10.08.2005, №327 "Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" в акті перевірки №327/23-01/00292422 від 03.08.2009 року викладено лише факти виявлених порушень без будь-яких посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів, зміст порушень викладений нечітко без посилання на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, не зазначено період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому до акта не додано письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень, не зазначено первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Таким чином, висновки про порушення позивачем податкового законодавства в акті перевірки відображені на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтверджених доказів.

Колегія суддів вважає, що витрати підприємства щодо заміни запчастин є технічним обслуговуванням обладнання, а не поточним ремонтом основних засобів з огляду на наступне.

Основні засади технічного обслуговування устаткування гірничовидобувних підприємств, порядок проведення технічного обслуговування і перелік робіт, які виконуються при технічному обслуговуванні та заміні змінного обладнання на підприємствах гірничовидобувної промисловості України визначені Положенням про технічне обслуговування устаткування гірничодобувних підприємств, затвердженим наказом Мінпромполітики України №281 від 04.07.2003 року (далі Положення).

Відповідно до п.2.2 Положення технічне обслуговування - комплекс операцій або операція з підтримки працездатності або справності об'єкта устаткування при використанні за призначенням, чеканні зберіганні і транспортуванні.

Ремонт - це комплекс операцій з відновлення працездатності об'єкта устаткування (або його складових частин) з частковим або повним відновленням його ресурсу, визначеного нормативно-технічною документацією, у результаті виконання якого передбачається поліпшення стану об'єкта (п.2.3 Положення ).

Згідно п.2.12 Положення, змінне устаткування - вироби спеціального призначення, які використовуються для забезпечення процесу виробництва та здійснюють безпосередній вплив на оброблюваний матеріал і продукти його переробки або застосовуються в процесі перетворення вихідної сировини в напівфабрикат або готову продукцію.

Пунктом 3.2 Положення визначено, що технічне обслуговування не є поточним або капітальним ремонтом, реконструкцією, модернізацією, технічним переозброєнням чи іншим видом поліпшення основних фондів.

Пунктом 3.6 Положення передбачено, що технічне обслуговування устаткування виконується в планово - обов'язковому порядку відповідно до затвердженого графіка технічного обслуговування.

Періодичність і тривалість технічного обслуговування окремих видів устаткування встановлюється цехом, погоджується з головним механіком і затверджується головним інженером підприємства.

Згідно п.2 Переліку робіт, які відносяться до технічного устаткування гірничодобувних підприємств (додаток 1 до Положення) до таких робіт належить в тому числі і захист від корозії устаткування фарбуванням, чищення газоочисних і водостічних каналів, газопроводів, труб, котлів, димоходів, водойм, ізоляція трубопроводів;

Ревізія устаткування та контроль стану болтових з'єднань, муфт, гальм, опор, зубчастих передач, редукторів та інших;

Заміна деяких складових частин механізмів, у тому числі: фільтрувальних елементів, шлангів, пильників і контактів автогенного й електрозварювального устаткування, шлангів і з'єднань пневматичного інструменту, заміна і зшивання приводних пасів і транспортерних стрічок, заміна роликів конвеєрів, заміна клапанів, шиберів, заслінок і інших запасних частин, канатів підіймально-транспортного устаткування, заміна важелів, заміна колосників, зміна шкіряних, гумових і інших прокладок, перестановка моторів, верстатів, трубопроводів (якщо така перестановка не є капітальними роботами);

Обтягання та заміна болтових з'єднань та інших деталей кріплення;

Відповідно до п.21 Переліку робіт, які відносяться до технічного устаткування гірничодобувних підприємств (додаток 1 до Положення) проведення заміни змінного устаткування, швидкозношуваних запасних частин і технологічних пристроїв, виконання найпростіших вогневих та електрозварювальних робіт.

Наказом №171 від 27.12.2006 року на ВАТ "Коростенський кар'єр" запроваджено систему технічного обслуговування устаткування згідно переліку устаткування, визначеного у додатках до наказу та встановлено графіки проведення такого обслуговування (а.с.172-192 т.5).

В додатку №5 до акту перевірки (а.с.115-116 т.4) податковим інспектором зазначено все обладнання, яке на думку інспектора було використано на ремонт основних засобів.

Позивачем в липні 2008 року проведено коригування податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 1 квартал 2008 року по рядку 04.1 на суму 153159 грн. (а.с.193 т.5). Згідно цього коригування позивачем самостійно знято з витрат на придбання запасних частин суму 153159 грн., які були помилково віднесені до обслуговування і змінного устаткування, та було збільшено витрати на поліпшення основних засобів, однак, зазначене не знайшло свого відображення в акті перевірки.

Згідно п.3.22 наказу №16 від 21.01.2008 року "Про облікову політику підприємства на 2008 рік" на рахунку 232.20 акумулювались витрати на поточний ремонт і обслуговування основних засобів, тобто на вказаному рахунку акумулювались як витрати по ремонту, так і по технічному обслуговуванню обладнання, що також не було досліджено під час проведення перевірки та не проведено розмежування між поточним ремонтом основних фондів та техобслуговуванням устаткування.

Відповідно до п.3.5 Положення перелік робіт, які відносяться до технічного обслуговування устаткування гірничодобувних підприємств, наведений у додатку 1.

Більш детальний перелік робіт, які відносяться до технічного обслуговування устаткування, розробляється окремо на кожному підприємстві, з урахуванням специфіки виробничого та технологічного процесу, та затверджується наказом по підприємству.

Згідно Положення про технічне обслуговування устаткування гірничодобувних підприємств та додатку до нього №1 сталь бурова, бурильна коронка, бурова труба, фітинг для зєднання труб, стопорне кільце для бурової колонки, колесо ведуче ЕКГ, тупий інструмент, гайка, муфта, турбонадув, прожектор відповідно до своїх технічних характеристик є змінним устаткуванням, що було замінене в ході проведення технічного обслуговування і витрати по придбанню яких, були правомірно віднесені підприємством до складу валових витрат відповідних податкових періодів.

За таких обставин вказані витрати жодним чином не відносяться до витрат пов'язаних з реконструкцією, модернізацією, ремонтом або іншим поліпшенням основних фондів і не мають встановлених обмежень, щодо віднесення до складу валових витрат звітних періодів у вигляді 10% від сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Згідно експертного висновку №В-3179 від 26.08.2008 року суцільні сталеві бури типу: 714-0434-65, 714-0834-65, 714-1633-65, 714-2432-65, 714-3231, 714-4030, 714-4829, 714-6427-50, 714-7226-50, 714-8026-50, бурові коронки (робоча частина бурової сталі), виготовлені зі сталі з штирями із карбіда вольфрама (металокераміка), та призначені для встановлення на ручний інструмент для буріння скельних порід, класифікуються кодом 8207130000 інструменти змінні для ручних знарядь, з механічним приводом чи без нього або для верстатів (наприклад, для пресування, штампування, нарізування різі, свердління, розточування, прошивання, фрезерування, токарної обробки або загвинчування), включаючи інструмент для волочіння або пресування металу, інструменти для буріння скельних порід або ґрунтів: - інструмент для буріння скельних порід або ґрунтів: - з робочою частиною з металокераміки.

Відповідно до словника будівельних інструментів «бур» - інструмент для того, що проробляти свердловин в землі і в різних гірських породах. Форма буру різноманітна. Основні типи: сталеве долото з пірамідальним вістрям, різак або черпак у вигляді порожнистого циліндра із загостреним кінцем. Трубчастий бур з надставними частинами (штангами) і сталевою або діамантовою коронкою і ін. Буріння виробляється у вертикальному і горизонтальному напрямі при проведенні тунелів, пристрої артезіанських колодязів, копалень, копалень і ін. Всі системи буріння зводяться до двох груп - обертальному і ударному. Обертальне буріння робиться ручним і машинним способами, останній застосовується при великих глибинах; по мірі поглиблення бурових інструментів до їх штанг пригвинчуються нові штанги (жердини), поки не досягнута бажана глибина.

За таких обставин з огляду на зміст документів, щодо впровадження на підприємстві системи технічного огляду, періодичності та порядку його проведення, за допомогою зазначеного в додатку №5 до акту перевірки устаткування, на підприємстві здійснювалось періодичне технічне обслуговування обладнання, що використовується підприємством для здійснення видобутку та переробки продукції.

В акті перевірки вказано про порушення позивачем вимог п.п.8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств», однак, при цьому не було збільшено балансову вартість основних фондів та суму амортизаційних відрахувань у відповідних податкових періодах (відповідно до розділу акту перевірки 3.1.3 «Амортизаційні відрахування» перевіркою повноти визначення амортизаційних відрахувань за період з 01.01.2008 року 31.03.2009 року не встановлено їх завищення або заниження). Якщо за наслідками перевірки не встановлено заниження амортизаційних відрахувань, то висновки одного із розділів акту перевірки прямо суперечить іншому розділу.

Зважаючи на особливості здійснення господарської діяльності у сфері діяльності підприємства, особливості обладнання, яке використовується, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що всі вище перераховані витрати були понесені підприємством в ході проведення технічного обслуговування та пов'язані з придбанням змінного устаткування.

В додатку №6 до акту перевірки (а. с. 123 т.4) наведений перелік матеріалів, які, на думку перевіряючих, були списані на ремонт основних засобів.

В порушення вимог п.п.1.6, 1.7, 2.3.2 Наказу ДПА від 10.08.2005, №327 "Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" в акті перевірки №327/23-01/00292422 від 03.08.2009 року викладено лише факти виявлених порушень без будь-яких посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів, зміст порушень викладений нечітко без посилання на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, не зазначено період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому до акта не додано письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень, не зазначено первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Висновки про порушення позивачем податкового законодавства в акті перевірки відображені на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтверджених доказів.

Інспектором сформовано у вигляді таблиці Додаток №6 до акту перевірки, в якій зазначені матеріали, які, на її думку, використані позивачем для здійснення ремонту основних засобів. В додатку № 6 міститься графа «Обєкт ремонту згідно матеріального звіту відповідальної особи».

Згідно оглянути матеріальних звітів та лімітно-заборних карток, копії яких долучені до матеріалів справи (а.с.209-241 т.5, 1-42 т.6), списання ТМЦ проводилось на окремі цехи підприємства. Будь-яких посилань в змісті зазначених звітів на проведення ремонтів не міститься. В змісті первинних документів зазначені наступні напрямки використання ТМЦ: техніка безпеки (охорона праці), технічне обслуговування. Позивачем на підтвердження зазначеного надано наказ "Про технічне обслуговування устаткування на 2007-2009 р.", перелік робіт, які відносяться до технічного обслуговування устаткування, переліки устаткування, по якому запроваджено систему обслуговування в КДЦ-2, в гаражі, транспортному цеху, на гірничій дільниці, графіки техобслуговування на окремому устаткуванню (а.с.172-192).

Відповідно до вимог п.5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. В п. п. 5.3-5.7 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не встановлено обмеження щодо віднесення до складу валових витрат підприємства витрат, понесених у зв'язку з проведенням робіт, пов'язаних із дотриманням техніки безпеки та технічним обслуговуванням виробництва.

Колегія суддів вважає, що за таких обставин працівником податкового органу безпідставно зроблено висновок про наявність порушень порядку формування складу валових витрат у перевіряємому періоді та невірно викладено в змісті акту перевірки (додатках до нього) фактичні напрямки використання ТМЦ.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано достатніх доказів, які б могли свідчити про неправомірність включення підприємством відповідних сум до складу валових витрат.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і застосування штрафних санкцій та необхідність скасувати податкове повідомлення-рішення №0000602301/0 від 01.06.2010 року.

В акті перевірки зазначено, що в порушення пп.7.2.1, пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по взаємовідносинах із ПП "Техіндустрія", ПП "Техясенбуд" та ПП "Метафіна", дослідження яких відображено в п.3.1.2. акта перевірки.

Підпунктом 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку.

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках та повинна містити обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної, дату виписування податкової накладної, повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість та ін. (пп. 7.2.3, 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Відповідно до пп.7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна.

Оскільки ПАТ "Коростенський кар'єр" правомірно відносило до валових витрат вартість товарів і послуг, отриманих від контрагентів ПП "Техіндустрія", ПП "Техясенбуд" та ПП "Метафіна", що було викладено вище, то у відповідності до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" ним правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачених у зв'язку із придбанням товарів/послуг, у відповідних періодах та правильно сформовано податковий кредит.

З акту перевірки вбачається, що позивачем в порушення п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" неправомірно збільшено суму податкового кредиту в розмірі 6075 грн. на підставі податкових накладних за попередні податкові періоди.

В акті перевірки відсутні застереження щодо неправильного оформлення форми чи змісту податкових накладних.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата виникнення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Слід зазначити, що діюче законодавство не містить ніяких вказівок та обмежень по строках отримання податкової накладної і не обмежує строк дії права платників податків на формування податкового кредиту .

Позивачем отримано в січні-березні 2008 року податкові накладні від постачальників за отриманий товар в попередніх звітних періодах і на їх основі сформовано податковий кредит. Податкові накладні внесені до реєстрів за січень, лютий і березень 2008 року.

Даний факт підтверджується реєстром отриманих та виданих податкових накладних.

За таких обставин, відповідно до положень п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення у позивача права на податковий кредит є дата фактичного отримання ним податкових накладних.

Позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту в тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні, оскільки включення таких даних позивачем в інших періодах без наявності податкових накладних було б безпідставним. В попередніх періодах на формування податкового кредиту позивача зазначені податкові накладні не впливали, що підтверджується реєстрами отриманих накладних (а.с.217-250 т.4, 1-9 т.5).

Відповідно до норм Закону України "Про податок на додану вартість" єдиною підставою для формування податкового кредиту є наявність у покупця (платника податку) належно оформленої податкової накладної.

Підпунктом 4.4.1 п.4.1 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлено, що у разі коли норма закону чи іншого нормативно - правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно - правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків. Отже, на підставі викладеного, колегія вважає, що позивачем правильно був сформований податковий кредит на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

В акті перевірки зазначено, що позивачем в порушення п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" до складу податкового кредиту в розмірі 940 грн. було двічі включено такі накладні:

- у вересні 2008 року - №318 від 09.09.2008 року п-во "Агропромкомплект 2006" в сумі 840 грн.;

- у березні 2009 року - №551 від 31.03.2009 року від ТОВ "Юнігран" в сумі 100 грн.

Щодо подвійного включення до складу податкового кредиту податкової накладної № 318 від 09.09.2008 року, то в листопаді 2008 року позивачем подано уточнюючий розрахунок у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, в якому відкориговано суму 840 грн. (а.с.22-24 т.5).

Зазначений уточнюючий розрахунок отриманий податковою інспекцією 20.11.2008року. Факт подачі уточнюючого розрахунку відображений в акті перевірки на сторінці 29 в першій таблиці - позиція 9 - вересень: 840 - в переліку поданих звітів по ПДВ, однак, не був взятий до уваги податковими інспекторами під час формування податкових зобов'язань, що є неправомірним.

Щодо зазначено в акті перевірки про задвоєння суми ПДВ згідно податкової накладної №551 від 31.03.2009 року ТОВ "Юнігран", то сума податку на додану вартість згідно зазначеної накладної складає 200 грн., що і було відображено в реєстрі отриманих та виданих накладних за березень 2008 року (а. с. 120-121, 124 т.5).

Отже, податковий кредит позивачем був сформований правомірно.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог та правомірно визнав недійсним і скасував податкове повідомлення-рішення Коростенський ОДПІ №0000992301/3 від 17.03.2010 року (№0000992301/2 від 30.12.2009 року).

Рішення суду грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому засіданні усіх обставин справи в їх сукупності. Судом вірно встановлено характер спірних правовідносин та обгрунтовано застосовано норми матеріального права до їх вирішення. Порушень норм процесуального закону, які б могли призвести до прийняття невірного рішення, не встановлено. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Коростенський об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 13.04.2011 р. у справі № 2а-2014/10/0670 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.О. Зарудяна

судді: А.Ю.Бучик

С.С. Пасічник

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Відкрите акціонерне товариство "Коростенський кар'єр" вул.Сосновського, 67,м.Коростень,Коростенський район, Житомирська область,11502

3- відповідачу Коростенський об'єднана державна податкова інспекція Житомирської області вул. Коротуна, 3,м.Коростень,Коростенський район, Житомирська область,11500

<Текст >