Ухвала суду № 18354372, 16.08.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/716/11

Головуючий у 1-й інстанції: Фелонюк Д.Л.

Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Боровицького О. А., Драчук Т. О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Комунального підприємства Городоцької міської ради по наданню послуг з водопостачання та водовідведення на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 березня 2011 року у справі за адміністративним позовом Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області до Комунального підприємства Городоцької міської ради по наданню послуг з водопостачання та водовідведення про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна та готівки, що належить платнику податків , -

В С Т А Н О В И В :

В січні 2011 року Городоцька міжрайонна державна податкова інспекція Хмельницької області звернулась в суд з позовом до Комунального підприємства Городоцької міської ради по наданню послуг з водопостачання та водовідведення про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна та готівки, що належить платнику податків.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 березня 2011 року позов задоволено повністю, стягнуто з Комунального підприємства Городоцької міської ради по наданню послуг з водопостачання та водовідведення податковий борг в сумі 38330,91 грн. шляхом стягнення коштів з розрахункових рахунків платника податків.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції і направити справу на новий розгляд з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, підставою для скасування рішення суду першої інстанції, апелянт вказує наявність договору розстрочення грошових зобов'язань, предметом якого є надання відповідачу розстрочення сплати грошових зобов'язань на загальну суму 28003,00 грн. під проценти, строком з 30.01.2011 року по 26.09.2011 року. Відповідач вказує на те, що позивач, при розгляді справи в суді першої інстанції не повідомив про наявність даного договору, а відповідач, в свою чергу, не був присутній на судових засіданнях, посилаючись на те, що його не було повідомлено про дату, час та місце розгляду справи в суді першої інстанції в порушення вимог ст. 33 КАС України.

Сторони в судове засідання повноважних представників не направили, хоча про дату, час та місце апеляційного розгляду справи були повідомлені завчасно та належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, наявними в матеріалах справи (а. с. 88, 89).

У звязку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі в судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, враховуючи наступне.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що на підтвердження позовних вимог позивачем надано необхідні докази про наявність податкової заборгованості відповідача та вжиття заходів її стягнення. Податкові повідомлення рішення про визначення податкового зобовязання, податкові вимоги, рішення про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу в адміністративному та судовому порядку не оскаржувались та не скасовані, доказів про сплату заборгованості суду не надано.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з огляду на нижчевикладене.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, станом на 12.01.2011 року податковий борг відповідача склав 38330,91 грн., в тому числі пеня - 1400,27 грн., що підтверджується актами перевірок від 10.12.10 р. №238, №702/15/34891414 (отриманий відповідачем 10.12.2010 р.), від 20.12.2010 р. №737 №244/15/34891414 (отриманий відповідачем 20.12.2010 р.), від 28.12.2010 р.№807 №249/15/34891414 (отриманий відповідачем 28.12.2010 р.), від 30.12.2010 р. №254 №822/15/34891414 (отриманий відповідачем 30.12.2010 р.), деклараціями з податку на додану вартість за жовтень 2010 р., листопад 2010 р., податковими повідомленнями-рішеннями форми "Ш" №0001010160/0 від 10.12.2010 року (отримане відповідачем 10.12.2010 року), №0001020160/0 від 20.12.2010 року (отримане відповідачем 20.12.2010 року), №0001030160/0 від 28.12.2010 року (отримане відповідачем 28.12.2010 року), №0001050160/0 від 30.12.2010 року (отримане відповідачем 30.12.2010 року), поданим розрахунком, сума податкового боргу підтверджується також картками особового рахунку. З метою погашення податкового боргу, у відповідності до пп.6.2 ст.6 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” відповідачу було надіслано дві податкові вимоги: перша - № 1/18 від 10.01.2009 року (отримана 10.01.2009 року відповідачем) та друга № 2/32 від 11.02.2009 року (отримана відповідачем 11.02.2009 року).

Вжиті позивачем заходи з погашення відповідачем податкового боргу результату не дали, податкові вимоги в адміністративному чи судовому порядку платником не оскаржувалися, доказів щодо сплати податкового боргу відповідач суду не надав.

Відповідно до підпунктів 5.3.1, 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року № 2181 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації, а у випадках апеляційного узгодження суми податкового зобовязання платник податків зобовязаний самостійно погасити її узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно з пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені ст. 5 вказаного Закону, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Податковий борг може бути примусово стягнений шляхом звернення стягнення на активи платника податків за рішенням суду (пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону № 2181).

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Таким чином встановлено, що на час винесення судового рішення від 16.03.2011 року у відповідача існував податковий борг на загальну суму 38330,91 грн.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду дійшла наступного висновку.

Апелянт вказує на те, що він не був присутній на судових засіданнях в суді першої інстанції, оскільки його не було повідомлено про дату, час та місце розгляду справи в порушення вимог ст. 33 КАС України, а тому він не мав можливості повідомити суд про наявність укладеного між позивачем та відповідачем договору розстрочення грошових зобов'язань, предметом якого є надання відповідачу розстрочення сплати грошових зобов'язань на загальну суму 28003,00 грн. під проценти, строком з 30.01.2011 року по 26.09.2011 року. А позивач, в свою чергу, не повідомив суду про наявність даного договору.

Статтями 33 та 35 КАС України встановлено, що судовий виклик або судове повідомлення осіб, які беруть участь у справі, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур'єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами. Повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за сім днів до судового засідання.

Дослідивши матеріали справи апеляційна інстанція встановила, що ухвалою від 10.02.2011 року судом першої інстанції відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено на 01.03.2011 року. Відповідно до даної ухвали, її копію та копію позовної заяви та доданих до неї документів направлено відповідачу. Факт отримання даних документів підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, що міститься в матеріалах справи (а.с.39), відповідно до якого вбачається, що вказані документи отримані відповідачем 16.02.2011 року, тобто за 12 днів до судового засідання. Проте, відповідач не направив в судове засідання уповноваженого представника та не повідомив суд про причини неприбуття у зв'язку з чим, розгляд справи було відкладено на 16.03.2011 року, про що відповідачу направлено повістку. Повідомлення про вручення поштового відправлення, що міститься в матеріалах справи (а.с.42) підтверджує факт отримання відповідачем повістки 09.03.2011 року, тобто, за 7 днів до судового розгляду.

Вищевказані обставини спростовують доводи апелянта, відносно того, що його не було повідомлено про дату, час та місце розгляду справи. Більше того, апеляційна інстанція розцінює неявку відповідача в судові засідання під час розгляду справи в суді першої інстанції як ігнорування та невиконання вимог суду, що в свою чергу є порушенням вимог ст.ст. 49, 51 КАС України, відповідно до яких, особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Таким чином, судова колегія вважає, що судом першої інстанції дотримано вимоги ст.ст.33 та 35 КАС України та належним чином повідомлено сторони про дату, час та місце розгляду справи.

Що стосується посилання апелянта на наявність договору розстрочення грошових зобов'язань, укладеного між сторонами, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.2 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції.

Як вказано вище, апеляційною інстанцією встановлено, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, не з'являвся в судові засідання в суд першої інстанції та не скористався своїм правом надати всі необхідні докази та пояснення в обгрунтування своїх доводів. А суд першої інстанції, в свою чергу, при прийнятті оскаржуваного рішення не мав можливості надати оцінку договору розстрочення, на який посилається відповідач.

На підставі викладеного, судова колегія не приймає до уваги доводи апелянта відносно того, що сума заборгованості, заявлена в позові, відповідно до договору від 28.01.2011 року розстрочена строком з 30.01.2011 року по 26.09.2011 року, а тому позовні вимоги позивача щодо її стягнення є безпідставними.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 198 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Згідно з ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови правильно встановив обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Комунального підприємства Городоцької міської ради по наданню послуг з водопостачання та водовідведення залишити без задоволення, а Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 березня 2011 року без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Головуючий <Список >Сторчак В. Ю.

Судді< Список >Боровицький О. А.

< Список >Драчук Т. О.

З оригіналом згідно:

секретар