Постанова № 18353388, 18.04.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2011 р. Справа № 2а-5801/10/1870

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.

Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25.10.2010р. по справі№2а-5801/10/1870

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш"

до Державної податкової інспекції в м. Суми, Головного управління Державного казначейства України в Сумській області

про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення та стягнення бюджетної заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш", звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в місті Суми, Головного управління державного казначейства України в Сумській області, в якому просить визнати нечинним податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції в місті Суми від 21.05.2010 р. №0000712306/0/36507 та стягнути з Державного бюджету на користь позивача 1211190 грн. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що 17.05.2010 р. ДПІ в м. Суми за результатами невиїзної документальної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника за лютий 2010 р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період за січень 2010р., березень 2010 р., був складений акт № 3944/23-6/05785448/117 від 17.5.2010 р., на підставі зазначеного акту, з посиланням на п.п. 7.7.1., 7.7.2. п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, 20.04.2010 р. відповідачем винесене податкове повідомлення - рішення від 21.05.2010р. № 000712300/36507, відповідно до якого, підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1211190 грн. Позивач із зазначеним рішенням не погоджується і вважає, що при його винесенні відповідач порушив п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7, п.п. 7.7.1., 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в наслідок чого протиправно дійшов до висновку про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1211190 грн..

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від25.10.2010р. в задоволенні адміністративного позову відкритого акціонерного товариства “Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування “Насосенергомаш” до відповідачів Державної податкової інспекції в м.Суми, Головного управління державного казначейства України по Сумській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 21.05.2010р. №0000712306/0/36507 та стягнення бюджетної заборгованості в сумі 1211190 грн. з податку на додану вартість відмовлено в повному обсязі.

Відкрите акціонерне товариство "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш", не погоджуючись з вказаною постановою, подало апеляційну скаргу, вказує, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, з урахуванням уточнень апеляційних вимог просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від25.10.2010р. та скасувати податкове повідомлення - рішення від 21.05.2010р. № 0000712306/0/36507, в частині стягнення з Державного бюджету бюджетної заборгованості в сумі 1211190 грн. з податку на додану вартість, позивачем позовні вимоги відкликані.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача та прокурор проти апеляційної скарги заперечували.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.05.2010 року відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2010 р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період за січень 2010 р., березень 2010 р.

17.05.2010 року за підсумками перевірки ДПІ у м. Суми складено акт від 17.05.2010 р. № 3944/23-6/05785448/117 про результати невиїзної документальної перевірки Відкритого акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2010 р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось за січень 2010 р., березень 2010 р. (а.с.12-58)

21.05.2010 р. ДПІ в м. Суми прийнято податкове повідомлення-рішення від №000712300/36507, яким, підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1211190 гривень (а.с 69).

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, щооскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, визначений Конституцією та законами України, томупідстави для визнання протиправним та скасування зазначеного повідомлення - рішення відсутні.

Колегія суддів не погоджуючись з вказаним висновком суду першої інстанції зазначає, що як вбачається з Акту перевірку, в ньому вказано «...Відсутність відповідних документів, які підтверджують сам факт відвантаження товару підтверджує те, що реального виконання умов договору не було та сторони не ставили за мету виконання цього договору та брати на себе обов'язки щодо виконання цього договору. Були лише складені документи, які створили уяву про укладення цього договору та його виконання. Даний факт підтверджує те, що метою оформлення даного договору було незаконне отримання документів, які дали б правові підстави для збільшення валових витрат по податку на додану вартість, отримання незаконного податкового кредиту по податку на додану вартість та бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Враховуючи все вищевикладене, договір купівлі - продажу № 14/137 від 15.10.2009р. є нікчемним у відповідності до ч. 2 ст. 215 ЦК України».

Однак, висновки відповідача про нікчемність договору від 15.10.2009р. № 14/137 суперечать діючому законодавству України та не відповідають фактичним обставинам оскільки:

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч.ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Таким чином, при укладенні між Позивачем та ТОВ «Станко Груп» договору від 15.10.2009р. № 14/137, сторонами були додержані всі умови щодо дійсності договору та направлені на реальне виконання умов даного договору.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Таким чином, обов'язковою умовою для визнання договору нікчемними є наявність обставин, передбачених ст. 228 Цивільного кодексу України та вини.

Станом на дату винесення оскаржуваного рішення безпідставно визнаний договір від 15.10.2009р. № 14/137 нікчемним, оскільки не встановлена вина сторін при укладенні договору, а також не доведений сам факт порушення сторонами при укладенні вищевказаного договору законодавства України.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до додаткової угоди від 12.10.2010р. № 4 до договору від 15.10.2009р. № 14/137, строк поставки товару - 25.10.2010р.

На виконання умов договору ТОВ «Станко Групи» здійснило часткову поставку товару по договору, що підтверджується товарно-транспортними накладними від 23.10.2010р. ААБ № 009367, від 24.10.2010р. ААБ № 009369.

Таким чином, висновок про те, що ТОВ «Станко Групп» не виконало свої зобов'язання по поставці товару протягом 30 календарних днів з дати отримання на банківський рахунок передоплати у розмірі 35% загальної вартості договору не відповідає обставинам справи, оскільки строк поставки не прив'язаний до проведення попередньої оплати Позивачем по договору (п. 2.2. в редакції додаткової угоди від 30.08.2010р. до договору від 15.10.2009р. № 14/13), строк поставки товару встановлений до 25.10.2010р. (п. 2.2. в редакції додаткової угоди від 12.10.2010р. № 4 до договору від 15.10.2009р. № 14/137), контрагентом Позивача частково виконані умови договору щодо проведення поставки товару, що підтверджується товарно-транспортними накладними від 23.10.2010р. ААБ № 009367, від 24.10.2010р. ААБ № 009369.

Згідно п. 1.7. Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до п.п. 7.5.1 п. 7.5. Закону «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4. Закону «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні, якщо платник податку мав підстави включати витрати на придбання товарів до складу валових витрат.

Так, відповідно до п. 1.8, ст. 1 Закону «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Таким випадком, відповідно до п.п. 7.7.1. п. 7.7 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість», є різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п 7.7.2. п. 7.7 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

З наведеного п.п 7.7.2. п. 7.7 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість» вбачається, що питання щодо встановлення від'ємного значення суми з податку на додану вартість поширюється тільки на окремо взятого платника податків (заявника бюджетного відшкодування), і цей факт законом не ставився у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Таким чином, бюджетному відшкодуванню підлягає сума податку фактично сплаченого отримувачем товарів та послуг (тобто Позивачем) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (тобто контрагентом Позивача) за умови виникнення у такого платника права на податковий кредит.

Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить право платника податку на додану вартість на формування податкового кредиту в залежність від належного виконання постачальниками своїх податкових зобов'язань та сплати ними сум до державного бюджету. Відповідальність платника податку у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, настає лише у разі не підтвердження податковими накладними на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включеного до складу податкового кредиту (абз. 2 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»). Питання від'ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку на додану вартість до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі коли останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Закон повязує коригування податкового обліку лише в разі безнадійної заборгованості.

Відповідно до п.п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У відповідності до п.п. 7.5.1 п. 7.5. Закону «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У зв'язку з вищевикладеним, позивач правильно визначив податковий кредит, так як договір від 15.10.2009р. № 14/137 передбачає авансові платежі за товар, що в свою чергу дає правомірні підстави контрагенту Позивача визначити свої податкові зобов'язання та надати податкові накладні позивачу.

Колегія суддів зазначає, що у суду першої інстанції були в наявності документи підтверджуючи правомірність віднесення сум до кредиту, та документи в підтвердження часткового виконання операції на момент рішення суду, але їм не було надано належної оцінки.

Також необхідно зазначити, що відносини між підприємствами є господарськими, основані на взаємному погодженні операцій. Тому здійснення платежу поза межами умов договору та зміна предмету договору (фактично зміна потужності верстата), є внутрішніми господарськими відносинами між підприємствами.

Належні докази нікчемності угод, як на момент перевірки, так і на момент винесення судом рішення відсутні. Фактично позиція ДПІ ґрунтується на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що позивач позовні вимоги щодо стягнення бюджетної заборгованості в сумі 1211190 грн. з податку на додану вартість - відкликає.

Відповідно до ст. 203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду з підстав, встановлених ст. 155 КАС України.

Згідно п.5 ч. ст. 155 КАС України, якщо надійшло клопотання позивача про відкликання позовної заяви вона залишається без розгляду.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає можливим прийняти заяву про відкликання в частині позову, в звязку з чим скасовує постанову суду першої інстанції в цій частині та залишає вимоги без розгляду.

Враховуючи наведене, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову та залишення частини позовних вимог без розгляду.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, п.4 ст.202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від25.10.2010р. скасувати.

Прийняти нову постанову, якою скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції в місті Суми від 21.05.2010 р. №0000712306/0/36507.

В іншій частині позов залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяМельнікова Л.В.

Судді Григоров А.М. Подобайло З.Г. Повний текст постанови виготовлений 26.04.2011 р.