Ухвала суду № 18353375, 27.04.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2011 р.Справа № 2а-13756/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Спаскіна О.А. , Русанової В.Б.

за участю секретаря судового засіданняСавченко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2011р. по справі№2а-13756/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво Фоліо"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2011р. частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Видавництво Фоліо”(далі за текстом - позивач, ТОВ “Видавництво Фоліо”).

Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення від № 0004172305/2 від 21.10.2010р. на загальну суму 105983,00 грн. з яких 46279,00 грн. основний платіж, 59704,00 грн. штрафна санкція; № 0002212305/0 від 10.06.2010р., № 0002212305/1 від 12.08.2010р., № 0002212305/2 від 21.10.2010р. в частині визначення податкових зобов'язань по податку на додану вартість на загальну суму 22532,22 грн., з яких 15021,48 грн. основний платіж, 7510,74 грн. штрафна санкція; № 0000322200/0 від 10.06.2010р. № 0000322200/1 від 12.08.2010р., № 0000322200/2 від 20.10.2010р. в частині визначення податкових зобов'язань по податку на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 3246,00 грн., з яких 1082,00 грн. основний платуж,2164,00 грн. штрафна (фінансова) санкція, що винесені Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова.

В іншій частині відмовлено.

Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2011р. та прийняти нове рішення , яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення пп.7.13.7 п.7.13. ст.7,10.1 ст.10, п.13.2,13.6 ст.13, абз1,2 п.16.13 ст.16 Закону України « Про оподаткування прибутку підприємств», п.3,4,5 Постанови КМУ « Про затвердження порядку спрямування коштів , вивільнених у зв'язку з наданням податкових пільг, на переоснащення видавничо-поліграфічної бази, розроблення і впровадження новітніх технологій, розширення виробництва книжкової продукції», п.4.2. ст.4, пп.7.3.1,7.4.1,7.4.5,7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України « Про податок на додану вартість», що привело до невірного вирішення справи.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представник позивача заперечував проти вимог апеляційної скарги, вважає рішення суду законним та обґрунтованим.

Колегія суддів, вислухав суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідив докази по справі, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008р. по 31.12.2009р., за результатами якої складено акт № 4921/2305/31236156 від 31.05.2010р. (а.с.11-а.с.54).

На підставі висновків акту перевірки № 4921/2305/31236156 від 31.05.2010р. та відповідно до вимог п.п. 4.2.2 (б) п. 4.2 ст. 4, п.п. 17.1.3, п.п. 17.1.6-1, п.п. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” відповідачем 10.06.2010р. прийнято податкові повідомлення-рішення за № 0002202305/0 про визначення позивачу податкових зобовязань по податку на прибуток підприємств в загальній сумі 3660767,30 грн., з яких 1032076,00 грн. основний платіж, 2628691,30 грн. штрафна (фінансова) санкція , за № 0002212305/0 про визначення податкових зобовязань по податку на додану вартість в загальній сумі 32431,50 грн., з яких 21621,00 грн. основний платіж, 10810,50 грн. штрафна (фінансова) санкція, та за № 0000322200/0 про визначення податку на прибуток іноземних юридичних осіб в загальні й сумі 4665,00 грн., з яких 1555,00 грн. основний платіж, 3110,00 грн. штрафна (фінансова) санкція.

Податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в порядку адміністративного оскарження первинна скарга позивача залишена без задоволення, відповідачем прийняті податкові повідомлення рішення від 12.08.2010р. № 0002202305/1, № 0002212305/1 та № 0000322200/1 на ті ж суми; повторна скарга ТОВ “Видавництво Фоліо”задоволена частково, скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.06.2010р. за № 0002202305/0 в частині визначення податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 3554784,30 грн., з яких 985797,00 грн. основний платіж, 2568987,30 грн. штрафна (фінансова санкція), податкові повідомлення-рішення від 10.06.2010р. № 0002212305/0 та № 0000322200/0 залишені без змін.

21.10.2010р. ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова прийнято на підставі акту перевірки № 4921/2305/31236156 від 31.05.2010р. податкове повідомлення -рішення № 0004172305/2 яким ТОВ " Видавництво Фоліо" визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 105 983,00 грн. з яких за основним платежем 46 279,00 грн. та штрафними санкціями 59 704,00 грн. (а.с.79)

Підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень слугував висновок ДПІ про нецільове використання ТОВ “Видавництво Фоліо”вивільнених від оподаткування податком на прибуток підприємств коштів, про не включення до бази оподаткування податком на додану вартість списання товарно-матеріальних цінностей у межах балансу для невиробничого використання та про неутримання та несплату до бюджету податку з доходів нерезидентів за ставкою у розмірі 15 відсотків від суми виплати.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено факту нецільового використання ТОВ « Видавництво Фоліо» вивільнених від оподаткування податком на прибуток підприємств коштів, а саме на закупівлю паперу, картону та клею, а також на оплату поліграфічних послуг, а також, щодо заниження позивачем сум доходів з джерелом походження з України при виплаті таких доходів на користь нерезидента Wylie Agency (Великобританія) в сумі 1082,00 грн..

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

ТОВ “Видавництво Фоліо” є видавничою організацією, що підтверджується свідоцтвом про внесення субєкта видавничої справи до державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції серії ДК № 502, виданого 21.06.2001р., та серії ДК № 3194, виданого 22.05.2008р..

Відповідно до п.п. 7.13.7 п. 7.13 ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”тимчасово, до 1 січня 2015 року звільняється від оподаткування прибуток видавництв, видавничих організацій, підприємств поліграфії, отриманий ними від діяльності з виготовлення на території України книжкової продукції, крім продукції еротичного характеру. Суми коштів, вивільнених у зв'язку з наданням податкових пільг, спрямовуються суб'єктом господарської діяльності - платником податків на:

- переоснащення видавничо-поліграфічної бази,

-розроблення і запровадження новітніх технологій,

- розширення виробництва книжкової продукції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок спрямування коштів, вивільнених у зв'язку з наданням податкових пільг, на переоснащення видавничо-поліграфічної бази, розроблення і впровадження новітніх технологій, розширення виробництва книжкової продукції затверджено постановою Кабінету міністрів України від 15.10.2003р. № 1643 (далі за тексом Порядок спрямування коштів).

Приписами п. 3 Порядку спрямування коштів передбачено, що кошти, вивільнені у зв'язку з наданням платникам податку податкових пільг (далі - вивільнені кошти), спрямовуються на капітальні вкладення для переоснащення (створення, розвиток, модернізацію та реконструкцію) видавничо-поліграфічної бази, розроблення і впровадження новітніх технологій у поліграфічній промисловості та розширення виробництва книжкової продукції (крім виготовлення видань рекламного та еротичного характеру). Положеннями п. 5 Порядку спрямування коштів передбачено, що у разі нецільового використання вивільнених коштів платники податку включають суми отриманих валових доходів і валових витрат під час провадження видавничої діяльності, виготовлення і розповсюдження книжкової продукції, виробленої в Україні, з урахуванням яких визначено прибуток, звільнений від оподаткування, до загальних валових доходів і валових витрат у податковому (звітному періоді), в якому отримані такі звільнені доходи. При цьому пеня та штрафні санкції нараховуються у розмірах і порядку, встановлених законом.

Доводи апеляційної скарги про несвоєчасне перерахування ТОВ « Видавництво Фоліо» коштів з поточного рахунку на окремий рахунок, вивільнених від оподаткування, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки за зазначеними порушеннями оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 21.10.2010р. № 0004172305/2 не приймалося. Крім того, рішенням ДПА у Харківській області скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 10.06.2010р., яким за несвоєчасне перерахування коштів на окремий рахунок позивачу було визначено податкові зобовязання.

Доводи апеляційної скарги щодо нецільового використання ТОВ “Видавництво Фоліо” коштів, вивільнених у зв'язку з наданням податкових пільг, а саме на закупівлю паперу, картону та клею, а також на оплату поліграфічних послуг, які не є капітальними вкладеннями для переоснащення , колегія суддів вважає необгурнтованими.

Здійснення контролю за цільовим використанням вивільнених від оподаткування коштів має бути спрямовано на встановлення випадків , коли такі кошти використовуються не за призначення, тобто на витрати , що не пов'язані з основною виробничою діяльністю платника податку та на цілі, що не передбачені Законом.

Відповідно до п.п. 7.13.7 п. 7.13 ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” суми коштів, вивільнених у зв'язку з наданням податкових пільг, спрямовуються суб'єктом господарської діяльності - платником податків на:

- переоснащення видавничо-поліграфічної бази,

-розроблення і запровадження новітніх технологій,

- розширення виробництва книжкової продукції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України

За змістом ст. 1 Закону України “Про видавничу справу” видавництвом є спеціалізоване підприємство, основним видом діяльності якого є підготовка і випуск у світ видавничої продукції, а видавничою організацією - підприємство, установа або організація, статутом якої поряд з іншими видами діяльності передбачено підготовку і випуск у світ видавничої продукції, як сукупності видань - творів (документів), які пройшли редакційно-видавниче опрацювання, виготовлені друкуванням, тисненням або іншим способом, містить інформацію, призначену для поширення, і відповідає вимогам встановленим вимогам. Видавничою справою відповідно до ст. 2 Закону України “Про видавничу справу”є сфера суспільних відносин, що поєднує в собі організаційно-творчу та виробничо-господарську діяльність юридичних і фізичних осіб, зайнятих створенням, виготовленням і розповсюдженням видавничої продукції, складовими частинами якої є видавнича діяльність, як сукупність заходів, спрямованих на підготовку і випуск у світ видавничої продукції, виготовлення видавничої продукції, як процес відтворення визначеним тиражем видавничого оригіналу поліграфічними чи іншими технічними засобами, та розповсюдження видавничої продукції, як доведення видавничої продукції до споживача.

Книжковою продукцією за приписами Закону України “Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні”є сукупність книжкових видань, як видання, особливістю матеріальної структури якого є скріплення аркушів у корінці з обкладинкою чи оправою, випущених видавцем (видавцями) або призначених до випуску.

Пунктом 3 Порядку спрямування коштів передбачено можливість використання коштів, вивільнених у зв'язку з наданням платникам податку податкових пільг на капітальні вкладення для переоснощення видавничо-поліграфічної бази, на розроблення і впровадження новітніх технологій у поліграфічній промисловості та розширення виробництва книжкової продукції.

В апеляційній скарзі, відповідач посилається на лист ДПА України від 30.04.2009р. № 4097/6/16- 0216, яким зазначено, що витрати на придбання паперу для друку книжок не мають ознак капітальних вкладень і тому не можуть визнаватися цільовим використанням коштів, вивільнених у зв'язку з наданням платнику податку податкових пільг.

Колегія суддів зазначає, що в зазначеному листі ДПА України від 30.04.2009р. № 4097/6/16- 0216 йдеться тільки щодо відсудності ознак капітальних вкладень по витратам на придбання паперу, проте не зазначено, що зазначені витрати не свідчать про розширення виробництва книжкової продукції або розроблення і впровадження новітніх технологій у поліграфічній промисловості.

Придбання підприємством за рахунок коштів, вивільнених у зв'язку з наданням податкових пільг, паперу для друку книжкової продукції або оплати поліграфічних послуг є складовою частиною виробничого процесу, та не порушує принцип цільового використання вивільнених від оподаткування коштів згідно пп.7.13.7 п.7.13 Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств" .

Єдиним обмеженням щодо отримання пільги з податку на прибуток для суб'єктів господарювання законодавець визначив отримання прибутку, від виготовлення видань рекламного чи еротичного характеру.

Відповідачем не доведено використання ТОВ “Видавництво Фоліо”коштів, вивільнених у зв'язку з наданням податкової пільги, на виготовлення видань рекламного чи еротичного характеру, яке є обмеженням використання вивільнених коштів.

З огляду на наведе висновки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова щодо порушення позивачем п.п. 7.13.7 п. 7.13 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”та вимог Порядку спрямування коштів, вивільнених у звязку з наданням податкових пільг, на переоснащення видавничо-поліграфічної бази, розроблення і впровадження новітніх технологій, розширення виробництва книжкової продукції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.10.2003р. № 1643 є помилковими.

Щодо доводів апеляційної скарги стосовно порушень п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість”, колегія суддів зазначає наступне.

Суд першої інстанції погодився з вимогами позивача лише в частині правомірного списання товарно-матеріальних цінностей у межах балансу невиробничого використання книг власного виробництва. Щодо списання позивачем книг зарубіжного виробництва на суму 11856,05 грн. та плакатів на суму 19711,67 грн. з порушенням п.4.2. ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість” суд першої інстанції погодився з висновками податкового органу та відмовив в задоволенні позову, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

Відповідно до п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість”у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни. Суд вважає, що вказана норма повинна застосовуватись з урахуванням наступного.

За змістом п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду. Однак, якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження). Згідно з положеннями п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, якщо платником податку на додану вартість у межах балансу передаються для невиробничого використання товарно-матеріальні цінності, які раніше було придбано з метою використання їх у виробничій діяльності та щодо яких на першу з подій, що сталася, суми податку на додану вартість було віднесено до складу податкового кредиту, то таку передачу слід розцінювати як оподатковувану згідно з правилами, встановленими п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Відповідно до п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 та пунктом 11.44 статті 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

ТОВ “Видавництво Фоліо”здійснює операції, що звільнені від оподаткування згідно з п.п. 5.1.2 п. 5.1 ст. 5 та п. 11.38 ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість”, а тому вартість списання книг власного виробництва правомірно позивачем не включена до бази оподаткування податком на додану вартість.

Доводи апеляційної скарги щодо неправомірного віднесення позивачем до складу податкового кредиту двічі податок на додану вартість по податковій накладній від 17.03.2009р. на суму 286,02 грн., отриманій від ТОВ « Перо», колегія суддів не приймає до уваги, оскільки в цій частині в задоволені позову було відмовлено, і судом першої інстанції визнано правомірність дій відповідача щодо встановлення зазначеного порушення та визначення податкового зобовязання.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення позивачем виплати доходів нерезидентам, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції визнав неправомірність дій податкового органу лише стосовно нерезидента Wylie Agency (Великобританія), в іншій частині щодо виплати доходів у вигляді авторської винагороди (роялті) за користування авторськими правами нерезидентам: Andrew Nurnberg Associates International Ltd (Великобританія), Synopsis UK Limited (Великобританія) суд першої інстанції погодився з висновками податкового органу.

Задовольняючи в цій частині позов суд першої інстанції виходив з того, що позивач правомірно здійснював виплату доходів з джерелом походження в Україні нерезиденту Wylie Agency (Великобританія) в розмірі 10%, передбаченому Конвенцією між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на дохід і на приріст вартості майні, підписаної 10.02.1993р. та чинної з 11.08.1993р. на підставі довідки , яка відповідачє вимогам Порядку звільнення від оподаткування.

Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції вірними.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ “Видавництво Фоліо”в 2009 році здійснило виплату доходів у вигляді авторської винагороди (роялті) за користування авторськими правами нерезиденту, зокрема Wylie Agency (Великобританія) в сумі 1082,00 грн.

Відповідно до п.13.1 ст. 13 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею. для цілей якої під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти в тому числі і роялті. Згідно з п.п. 16.13 ст. 16 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”перерахування податків, зазначених у статті 13, здійснюється до/або разом із здійсненням таких виплат.

Відповідно до п. 13.2 ст. 13 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3-13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності. Положеннями п. 18.1 ст. 18 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”передбачено, що якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

11.08.1993р. набула чинності Конвенція між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна (далі за текстом - Конвенція).

За змістом п. 1 та п. 2 статті 12 Конвенції роялті, які виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватися в цій другій Договірній Державі, якщо цей резидент фактично має право на одержання цих роялті і підлягає оподаткуванню у відношенні до роялті в цій другій Договірній Державі. Термін "роялті" при використанні в цій статті означає платежі будь-якого виду, що одержують як відшкодування за користування або надання права користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи кінематографічні фільми, будь-які патенти, торгові марки, дизайн або модель, план, таємну формулу або процес, або за інформацію ("ноу-хау"), що стосується промислового, комерційного або наукового досвіду. Зазначеною Конвенцією передбачено сплату податків з доходів , отриманих на території України в розмірі 10%.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001р. № 470 затверджено Порядок звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування (далі за текстом Порядок звільнення від оподаткування). Пунктом 4 Порядку звільнення від оподаткування передбачено, що підставою для такого звільнення (зменшення) є подання нерезидентом особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір (далі - довідка).

За приписами п. 4 Порядку звільнення від оподаткування довідка видається компетентним органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором, за формою згідно з додатком 1 або згідно із законодавством такої країни. Довідка, яка надається за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України та обов'язково містити таку інформацію: повну назву або прізвище нерезидента; підтвердження, що нерезидент є особою, на яку поширюється дія положення міжнародного договору, тобто відповідно до законодавства відповідної країни підлягає оподаткуванню в цій країні на підставі постійного місцеперебування (місця проживання) або на іншій підставі; назву компетентного органу, прізвище та підпис уповноваженої особи компетентного органу, яка засвідчує підтвердження; дату видачі.

Надана позивачем довідка щодо Wylie Agency (Великобританія), відповідає вимогам Порядку звільнення від оподаткування, містить відомості стосовно того, що Wylie Agency (Великобританія) є резидентом Великої Британії та платником податку на прибуток з світового прибутку у Великій Британії. (а.с.163), а тому висновки податкового органу про заниження позивачем сум доходів з джерелом походження з України при виплаті таких доходів на користь нерезидента Wylie Agency (Великобританія) в сумі 1082,00 грн. є неправомірними.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, як прийняту з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова залишити без задоволення.

постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2011р. по справі№2а-13756/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяСіренко О.І.

Судді Спаскін О.А. Русанова В.Б. Повний текст ухвали виготовлений 27.04.2011 р.