Ухвала суду № 18352998, 06.09.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-11896/09/2/0170

06.09.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіІщенко Г.М.,

суддів Дадінської Т.В. , Кучерука О.В. секретар судового засіданняКисельова А.О.

за участю сторін: не з'явилися,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В. ) від 31.03.11 у справі № 2а-11896/09/2/0170

за позовом Бахчисарайського районного споживчого товариства (вул. Сімферопольська, 5-А, місто Бахчисарай, Автономна Республіка Крим, 98400)

до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим (вул. Сімферопольська, 3, місто Бахчисарай, 98403)

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31.03.2011 адміністративний позов Бахчисарайського районного споживчого товариства задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим № 0000170023/0 від 17.06.2009, № 0000170023/1 від 19.08.2009, №0000170023/2 від 22.09.2009, стягнуто з Державного бюджету України на користь Бахчисарайського районного споживчого 3,40 грн. судових витрат. та 7570,00грн.витрат на проведення експертизи.

Не погодившись з даною постановою суду, Державна податкова інспекція у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31.03.2011 скасувати, у позові відмовити у звязку з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 17.06.2009 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000170023/0 , відповідно до якого позивачу донараховане податкове зобовязання по податку на прибуток у сумі 44259 грн., у тому числі: 28966,00 грн.- основний платіжта 15293,00грн.- штрафні санкції.

За результатами апеляційного оскарження відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: від 19.08.2009 №0000170023/1, від 22.09.2009 №0000170023/2, які теж оспорюються позивачем.

Передумовою визначення позивачу податкового зобовязання по податку на прибуток в сумі 28966,00 грн. та застосування штрафних санкцій сумі15293,00грн. став акт №141/23/01757320 від 03.06.2009 планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2009.

Актом встановлено порушення позивачем, зокрема, пункту 4.1 статті 4, підпункту5.3.2 та підпункту5.3.5. пункту 5.3. статті 5, пункту 11.2 та пункту 11.3 статті 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, внаслідок чого ним занижено податок на прибуток за півріччя 2008 рокуу сумі 38232, грн.,за три квартали 2008 року - 37672,00грн., за 2008 рік - 28966,00грн.

Господарською діяльністю визначалась будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою( пункт 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств»).

У пункті 3.1 статті 3 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств»було визначено, що об'єктом оподаткування був прибуток, який визначався шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з пунктом 4.1. статті 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (який діяв на час проведення перевірки позивача) під валовим доходом визначалась загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду. До складу валового доходу включались, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), доходи від операцій, передбачених статтею 7 зазначеного Закону ( підпункти 4.1.1 та 4.1.3) .

Стаття 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлювала, що валовими витратами виробництва та обігу була сума будь-яких витрат платника податку у грошовій , матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбавалися (виготовлювалися) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункт 5.2. статті 5 Закону до складу валових витрат включались суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну). Підпункт 5.3.9 пункт 5.3. статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначав, що не належали до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. У разі знищення або зіпсування зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів .

Питання амортизації були визначені у статті 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”. Відповідно до підпункту 8.1.1. пункту 8.1 статті 8 Закону під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слідувало розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею. Амортизації підлягали витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; на самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; на проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів; на капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі (підпункт 8.1.2. пункту 8.1 статті 8 Закону ).

Як свідчать матеріали справи, в акті №141/23/01757320 вказано, що перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу за період з 01.01.2008 по 31.12.2008 встановлено його заниження на суму 29092,93 грн. На думку податкового органу вказані порушення відбулись внаслідок неправомірного віднесення до складу валових витрат сeм штрафів, сплачених Відкритим акціонерним товаритво «Крименерго», вартості електричної енергії, яка споживалась іншим платником податків - ДП АТП, не включення до складу валових доходів сум отриманої орендної плати, невірного розрахунку суми амортизаційних відрахувань.

Слід зазначити, що згідно експертному висновку № 15/10 від 14.01.2011 судово-економічної експертизи встановлено, що позивачем за період часу з 01.01.2008 по 31.12.2008 задекларовано податок на прибуток у сумі 4755,00грн. Відповідно до первинних бухгалтерських документів платника податківза 2008 рікприбуток, що підлягав оподаткуванню, який визначався рядком 08 декларації мав відємне значення (збиток ) у сумі 350568,00грн. Заявником апеляційної скарги не враховано, що сума податкового зобовязання з податку на прибуток не підлягає нарахуванню у разі віднесення до складу валових доходів сум орендної плати та виключення зі складу валових витрат штрафів, сплачених Відкритим акціонерним товариством «Крименерго», вартості електроенергії, сплаченої за рахунками, які були виставлені ДП АТП, з причин встановлення збитків у сумі 350568,00 грн.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належним є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що при дослідженні Декларації позивача відображеного ним показника амортизаційних відрахувань встановлено, що в 1 кварталі 2008 року сума складає 141441,00 грн., 1 півріччя 2008 року -284597,00 грн., 3 квартал 2008 року-450609,00грн., за 2008рік-450609,00грн.У податковій звітності позивача в цілому за 2008 рік сума амортизаційних відрахувань занижена на 147997,00грн., платником податків у 4 кварталі 2008 року підлягала нарахуванню сума амортизації у розмірі 153716,00 грн.

Під час вивчення документів бухгалтерської звітності позивача експертами зроблені висновки про те, що суми його валового доходу у 2008 році склала 9806581,93грн., а валових витрат за зазначений період часу - 9706542,00 грн.

Отже, приймаючи до уваги розмір суми амортизації, яка підлягала нарахуванню за перевіряємий період,суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що у позивача не виникли зобовязання по сплаті податку на прибуток з причин наявності у нього збитків.

На підставі наявних у справі доказів, відповідно до вимог статей 69, 70, 86 Кодексу адміністративного судочинства України, судовою колегією не приймається акт перевірки №141/23/01757320 від 03.06.2009 як доказ встановлення факту порушення позивачем Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

За таких обставин стає зрозумілім, що відповідачем у акті перевірки твердження про порушення позивачем Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, який діяв на час її проведення, зроблені на підставі припущень, при неповному вивчені матеріалів справи, що є підставою для задоволення позову в частині визнання протиправними та скасуванню податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а надані позивачем письмові пояснення є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що обовязок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії (стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Заявником апеляційної скарги не підтверджено належними та допустимими доказами правомірність та обґрунтованість своїх дій щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відносно позивача.

Згідно з частиною четвертою статті 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Зазначена норма кореспондується із приписами частини другої статті 19 Конституції України.

Оцінюючи правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень судова колегія керується вимогами статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналізуючи зазначені вимоги закону, судова колегія дійшла висновку, що відповідач, приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, діяв з порушенням вимог чинного законодавства України, оскільки не підтвердив висновки акту перевірки про правомірність визначення позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 44259,00грн.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31.03.2011 у справі № 2а-11896/09/2/0170 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяпідписГ.М. Іщенко

Судді підпис Т.В. Дадінська підпис О.В.Кучерук З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко

Повний текст судового рішення

виготовлений 09 вересня 2011 року