Ухвала суду № 18349230, 08.09.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-7385/10/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Черноліхов С.В.

Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"08" вересня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Кучми А.Ю

Бистрик Г.М.

при секретарі:Комісаренко В.Д.

суддів: Міщука М.С.

Гром Л.М.

при секретарі:Салоїд І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Коростенської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2010 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Коростенський щебзавод»до Коростенської обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ВАТ «Коростенський щебзавод»звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Коростенської ОДПІ від 30.08.2010р. №0000882301/0, яким підприємству було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2010 р. у розмірі 40273,00 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2010 року позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Коростенської обєднаної державної податкової інспекції від 30.08.2010 року № 0000882301/0.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, Коростенською ОДПІ подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2010 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом порушено норми матеріального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не зявилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обовязкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення зявившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що Коростенською ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ВАТ «Коростенський щебзавод»з питань достовірності виникнення відємного значення з ПДВ в декларації за травень 2010 року та заявленої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку в декларації за травень 2010 року, за результатом якої складено акт від 17.08.2010р. № 316/23-01/01374567.

На підставі вказаного акта перевірки Коростенською ОДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення №0000882301/0 від 30.08.2010р., яким підприємству було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2010 р. у розмірі 40273,00 грн.

Перевіркою було встановлено, що в порушення п.п.7.7.2 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»ВАТ «Коростенський щебзавод»завищено суму ПДВ, заявлену до бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку за травень 2010 року на суму 40273,00 грн.; в порушення п.п.7.4.1 п.7.4 п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»платником завищено відємне значення різниці між сумою податкових зобовязань та податкового кредиту (ряд. 21 Декларації) за травень 2010 року на суму 31944,00 грн.

Такий висновок контролюючого органу обґрунтований посиланням на той факт, що при співставленні податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України по підприємцях ОСОБА_4 та ОСОБА_5 встановлено, що деякі контрагенти цих підприємств не відобразили за такими операціями своїх податкових зобовязань в деклараціях з податку на додану вартість, а отже підприємці ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не мали правових підстав для видачі податкових накладних при подальшій реалізації таких матеріальних цінностей позивачу. Тому відповідачем зроблений висновок про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість за травень 2010 р. на загальну суму 40273,00 грн.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про правомірність прийняття Коростенською ОДПІ податкового повідомлення-рішення №0000882301/0 від 30.08.2010р., яким ВАТ «Коростенський щебзавод»було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2010 р., з таких підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що в спірний період ВАТ «Коростенський щебзавод»сформовано податковий кредит на підставі складених та виданих податкових накладних ПП ОСОБА_4 та ОСОБА_5, що ПП ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на момент складання податкових накладних перебували в переліку платників ПДВ, що підтверджується витягом з офіційного сайту ДПА України (адреса: http://www.sta.gov.ua/control/uk/vat/search), тому надані позивачу вказаними підприємцями податкові накладні складені належним чином особами, що мали на те повноваження, були зареєстровані у встановленому порядку платниками ПДВ.

Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (пп.7.4.5 п.7.4 цієї статті).

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.4. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що право на складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим, як платники податку на додану вартість у порядку передбаченому зазначеним Законом.

Відповідно до пп. 7.2.3., пп. 7.2.4 та пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Податкова накладна видається в разі поставки товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим, як платник податку.

Відповідно до п. 2, п. 5, п. 6.2 та п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 № 165 та зареєстрованого в Мінюсті 23.06.1997 за № 233/2037, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку. Всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Згідно з пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не дозволяється включення до податкового кредиту будь - яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними ... У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами».

За таких обставин є правильними висновки суду першої інстанції, що Акт перевірки не містить відомостей про порушення позивачем правил формування податкового кредиту, встановлених Законом України «Про податок на додану вартість», а недекларування контрагентами зобовязань зі сплати ПДВ до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них і не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законодавством умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо неправомірності прийняття Коростенською ОДПІ податкового повідомлення-рішення від 30.08.2010р. №0000882301/0.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем як субєктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятого ним рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2010 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у звязку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Коростенської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2010 року - залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2010 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді:Л.М. Гром,

М.С. Міщук