Постанова № 18345717, 22.09.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

22.09.2011р.                                                                       справа № 2а- 8972/11/2070                               

          Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

за участі

секретаря судового засідання - Алексєєнко О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Науково-виробничого об’єднання "КЕС" у формі товариства з обмеженою відповідальністю

до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова

проскасування податкових повідомлень-рішень, - встановив:

          Позивач, Науково-виробниче обєднання «КЕС» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення–рішення відповідача, Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова, №0000131800/0 від 03.06.2011 р. та №0000191800 від 03.06.2011 р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення – рішення грунтуються на помилкових судженнях суб’єкта владних поноважень, які викладені в акті №1499/18/32439408, а відтак, суперечать ч.3 ст.2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов’язок по оплаті грошового зобов’язання на користь Державного бюджету України. В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Московському районі міста Харкова, з поданим позовом не погодився.

В обгрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що згідно з актом перевірки №1499/18/32439408 НВО «КЕС»у формі ТОВ вчинено порушення ст.ст.203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, а саме: укладено правочин з ТОВ «Промспец консалтинг»без наміру настання правових наслідків, що обумовлені договором поставки товарів; вчинено порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а саме: включення до складу податкового кредиту з ПДВ суми податку, сплаченої платником на користь ТОВ «Промспец консалтинг»в межах нікчемного правочину. В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і вимоги заперечень проти позову, просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи спірні податкові повідомлення–рішення від 03.06.2011 р. №0000131800/0 про збільшення суми грошового зобов’язання з ПДВ в загальному розмірі 13.360,20грн. (основний платіж –10.688,16 грн., штраф –2.672,04грн.) та від 03.06.2011р. №0000191800 про зменшення суми від’ємного значення з ПДВ у розмірі 157,00 грн. були винесені відповідачем, ДПІ у Московському районі міста Харкова, з посиланням на акт документальної позапланової невиїзної перевірки №1499/18/32439408 від 20.05.2011р.

Згідно з висновками згаданого акту в діяльності НВО «КЕС»у формі ТОВ податковим органом виявлено порушення ст.ст.203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, а саме: укладання правочину з ТОВ «Промспец консалтинг»без наміру настання юридичних наслідків, що обумовлені договором купівлі-продажу, порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ», а саме: включення до складу податкового кредиту з ПДВ суми податку, сплаченої платником на користь ТОВ «Промспец консалтинг»в межах нікчемного правочину.

Перевіряючи юридичну та фактичну обгрунтованість мотивів суб’єкта владних повноважень, покладених в основу спірного правового акту індивідуальної дії та відображених в акті перевірки №1499/18/32439408 від 20.05.2011 р. суджень суб’єкта владних повноважень, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Як вбачається з наявних у справі документів, 01.12.2010р. між позивачем, НВО "КЕС" у формі ТОВ (в якості покупця) та ТОВ «Промспец консалтинг»(в якості постачальника) було укладено договір №1, предметом якого є поставка товару (комплектуючих для ремонту пасажирського транспорту; згідно специфікації –комплект деталей для дверей котельного відділення).

У ході розгляду справи з пояснень представника відповідача, котрі в цій частині повністю узгоджуються з матеріалами справи, судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами правочину, укладеного між позивачем та контрагентом – ТОВ «Промспец консалтинг», до правового статусу сторін цих договорів як платників ПДВ, відповідності правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за переліченими вище правочинами ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має.

Оскільки згаданий правочин був укладений між правоздатними і дієздатними юридичними особами, предметом правочину не є речі, обмежені в цивільному обороті, сторони правочинів мають правовий статус платників ПДВ, суд не знаходить підстав для висновку про суперечність спірного правочину вимогам закону.

Окрім того, оцінивши наявні в справі докази, суд відмічає, що сторонами не заперечується, а матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов’язань за спірним правочином. Копії долучених до матеріалів справи податкової накладної та видаткової накладної не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом –Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Приєднані до справи копії платіжних документів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товарів та робіт за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»та Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом»суд робить висновок про те, що операції суб’єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб –через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та контрагента позивача спільного інтересу щодо отримання коштів саме ТОВ «Промспец консалтинг» (що могло б мати місце в разі пов’язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

Наявними у справі документами підтверджено фізичний рух товару від ТОВ «Промспец консалтинг»до позивача, НВО «КЕС»у формі ТОВ, сумісність придбаного позивачем товару з напрямом господарської діяльності НВО «КЕС»у формі ТОВ, використання придбаного товару у власній господарській діяльності.

З приводу судження суб’єкта владних повноважень про нікчемність спірного правочину, суд зауважує, що згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Вивчивши акт перевірки, суд дійшов висновку, що ДПІ не спростовано встановленої ст.204 ЦК України презумпції правомірності вчиненого позивачем правочину. Так, відповідно до ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним, а згідно з ч.1 ст.228 згаданого кодексу правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Перевіряючи обґрунтованість судження податкового органу про нікчемність спірного правочину, суд вважає за необхідне керуватись правовими позиціями Верховного Суду України, які викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»(далі за текстом –Постанова Пленуму ВСУ №9). В силу положень п.18 Постанови Пленуму ВСУ № 9, перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об’єктами права власності українського народу –землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об’єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об’єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

З огляду на викладені в акті перевірки судження суб'єкта владних повноважень висновок відповідача про нікчемність спірного правочину слід визнати необґрунтованим, так як показники документів обов'язкової податкової звітності платника податків не містять фактичних даних, які б засвідчували наявність у платника наміру незаконно заволодіти майном держави.

У ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків за ознаками складу злочину, передбаченого ст.191 КК України або ст.212 КК України, хоча саме діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною перелічених злочинів.

Окрім того, суд бере до уваги, що на момент винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень правочин між позивачем, НВО «КЕС»у формі ТОВ, та ТОВ «Промспец консалтинг», не оскаржений суб’єктом владних повноважень у судовому порядку, до суду не подано таких, що набули законної сили, судових актів про визнання спірного правочину недійсним.

З приводу судження суб'єкта владних повноважень про нікчемність спірного правочину суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»позивач та його контрагенти є окремими суб’єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти –відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб’єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

На підтвердження реальності спірного правочину позивачем надано до суду копії первинних документів та копії розрахункових документів.

Під час розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку про виконання зобов’язань між позивачем та його контрагентом за спірним правочином, доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагент є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності платників податків, відповідач до суду не подав.

Таким чином, суд робить висновок, що судження відповідача про нікчемність правочину є помилковим, оскільки базується лише на припущеннях, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України, акт перевірки не містить належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушення Закону України «Про ПДВ», судження суб'єкта владних повноважень про наявність порушення мотивовано виключно посиланням на нікчемність правочину без зазначення в чому конкретно полягав намір платника податків на безпідставне одержання податкової вигоди.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірним правочином, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки в ході судового розгляду знайшов підтвердження факт порушення спірними податковими повідомленнями-рішеннями прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити.

Разом з тим, суд бере до уваги, що спірне податкове повідомлення –рішення ДПІ у Московському районі міста Харкова від 03.06.2011р. №0000191800 про зменшення суми від’ємного значення з ПДВ у розмірі 157,00 грн. було скасовано рішенням ДПА у Харківській області №2815/10/25-203 від 25.06.2011р.

За правилами ст.60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу (п.п.60.1.2 п.60.1 ст.60); у випадках, визначених підпунктом 60.1.2 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги (п.60.3 ст.60).

Отже, спірне податкове повідомлення –рішення ДПІ у Московському районі міста Харкова від 03.06.2011р. №0000191800 на момент вирішення судом спору по суті вже втратило юридичну дію і не може бути повторно скасовано судом.

Розподіл судових витрат по справі потрібно провести за правилами ч.3 ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст.8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

постановив:

          Адміністративний позов НВО «КЕС»у формі ТОВ до ДПІ у Московському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень –задовольнити частково.

          Скасувати в повному обсязі податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова №0000131800/0 від 03.06.2011 р.

          У решті вимог адміністративний позов –залишити без задоволення.

          Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

          Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

          Суддя                                                                       Сліденко А.В.