Постанова № 18345077, 29.08.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Копія< >

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"29" серпня 2011 р. Справа № 2а-1546/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Мельникова Р.В.

за участю: секретаря судового засідання - Вороніної І.О.,

представника відповідача- Щербак Т.М.,

представника позивача - Ткаченко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія МЛК" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції, за участю прокуратури Харківської області, про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія МЛК», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської обєднаної державної податкової інспекції, в якому просить суд визнати нечинними податкові повідомлення - рішення ДПІ №0001742340/0 від 03.08.2010р. (№0001742340/1 від 20.09.2010р. та №0001742340/2 від 28.10.2010р.) та податкове повідомлення рішення №0001732340/0 від 03.08.2010р. (№0001732340/1 від 20.09.2010р. та №0002252340/2 від 28.10.2010р.).

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд позов задовольнити. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що приводом для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є акт перевірки № 2781/234/34470900 від 14.07.2010 р., який був надісланий на адресу підприємства поштою та отриманий 19.07.2010р., яким, зокрема, встановлені порушення вимог п. 5.9. ст. 5. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, в редакції Закону України від 22.05.1997 року № 283/97- ВР, із змінами та доповненнями, в результаті чого, на думку перевіряючих, підприємством занижено зобов'язання з податку на прибуток підприємств в періоді, що перевірявся, на загальну суму 625002 грн. та встановлено порушення 7.2.1. п.7.2., пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7. Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», із змінами та доповненнями, в результаті чого за період, що перевіряється, занижено зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 716270 грн. Позивач зазначає, що первинні документи до перевірки були надані в повному обсязі, на підтвердження своїх доводів посилається на ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Податковий облік з податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість, як наполягає позивач, здійснювався з дотриманням вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість», на підставі чого вважає прийняті ДПІ податкове повідомлення-рішення від 03.08.2010р. №0001742340/0 (№0001742340/1 від 20.09.2010р. та №0001742340/2 від 28.10.2010р.) про донарахування підприємству податкових зобовязань з ПДВ у розмірі 716270,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій, усього на суму 1076962,5 грн., та податкове повідомлення рішення від 03.08.2010р. №0001732340/0 (№0001732340/1 від 20.09.2010р. та №0002252340/2 від 28.10.2010р.), яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток, у т.ч. за основним платежем - 625002,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 312501,00 грн., усього на загальну суму 937503 грн., неправомірними та такими, що підлягають скасуванню.

Представники відповідача у запереченні на адміністративний позов тау судовому засіданні із заявленими позовними вимогами не погодились, просили суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції представники відповідача зазначили, що в результаті проведеної планової виїзної перевірки ТОВ «Компанії МЛК» встановлено, зокрема, порушення щодо визначення приросту та убутку балансової вартості виробничих запасів та податкового кредиту. Підприємство порушило вимоги п. 5.9 ст. 5. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: занизило зобов'язання з податку на прибуток підприємств в періоді, що перевірявся, на загальну суму 625002 грн. у тому числі за 3 кв. 2008р. занижено в розмірі 51607 грн., за 4 кв. 2008р. занижено в сумі 429262 грн., за 3 кв. 2009р. завищено в сумі 25000 грн., за 4 кв. 2009р. занижено в сумі 169133 грн., за 1 кв 2010р. завищено в сумі 12307 грн. Крім того, актом перевірки встановлено порушення 7.2.1. п. 7.2., пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7. Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», із змінами та доповненнями, в результаті чого за період, що перевіряється, занижено зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 716270 грн., в тому числі по періодах: вересень 2008р. - занижено на 159946 грн., жовтень 2008р - занижено на 561439 грн., грудень 2009р. - завищено на 5115 грн. Представники відповідача вважають висновки акту перевірки від 14.07.2010 р. № 2781/234/34470900 такими, що відповідають вимогам законодавства, а прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення такими, що не підлягають скасуванню.

22.04.2011 від прокуратури Харківської області до суду надійшла заява про вступ у справу №2а-1546/11/2070 з метою захисту інтересів держави в особі Харківської обєднаної державної податкової інспекції.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, фахівцями Харківської ОДПІ на підставі ч.І ст.111 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХП „Про державну податкову службу в Україні" та відповідно до плану-графіка проведення виїзних перевірок суб'єктів господарювання на 2 квартал 2010 року, була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Компанія МЛК» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008р. по 31.03.2010р.

В ході перевірки встановлено, зокрема, порушення щодо визначення приросту та убутку балансової вартості виробничих запасів та податкового кредиту. Протягом періоду з вересня 2008р. по січень 2009р., згідно наданих до перевірки документів (податкові накладні, розрахунки-коригування до податкових накладних; договори, оборотно-сальдові відомості та журнали ордери по балансовим рахунках № 281, 631, 311. 791, 902, 702) ТОВ "Компанія МЛК" відображало у бухгалтерському обліку операції з придбання та повернення товару (Масло мон.ГОСТ "Крестьянск" 20кг) у ТОВ "МЛЕКО" по договору купівлі-продажу № 63/01-07/ПС від 01.01.2007р. Придбання товару відображалось у останньому місяці звітного кварталу (вересень 2008, грудень 2008р.), а його повернення у перших числах наступного місяця (жовтень 2008 р., січень 2009р.).

Встановлено, що залишки нереалізованого товару отриманого від ТОВ "Млеко" не було включено до загальної суми залишків виробничих запасів станом на 30.09.2008р., 30.11.2008р. 30.12.2008р. при розрахунку приросту та убутку.

У грудні 2009р. ТОВ "Компанія МЛК'' придбало товар (масло сливочне) у ТОВ «ДОНТРАНСТОРГ» (і.п.н. 360615205646) на суму без урахування ПДВ 2500000 грн. Повернення вказаного товару було відображено у січні 2010 року у повному обсязі. Встановлено, що залишок нереалізованого товару на суму 2500000грн. не було включено до загальної суми залишків виробничих запасів станом на 31.12.2009р. при розрахунку убутку.

Законодавством, а саме пп.5.2.1 п.5.2, п.5.9 ст.5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції Закону України від 22.05.1997 № 283/97-ВР із змінами та доповненнями, передбачено, що у разі коли протягом звітного періоду товар придбано, але реалізовано - його вартість включається до складу валових витрат у рядку 04.1 "витрати на придбання товарів, послуг" декларації з податку на прибуток та одночасно враховується при розрахунку приросту/убутку балансової вартості залишків виробничих запасів шляхом відображення такого товару у залишках на кінець періоду.

В ході перевірки встановлено, що ТОВ «Компанія МЛК» порушувало порядок ведення податкового обліку з податку на прибуток, а саме відображало у складі валових витрат вартість придбаного у ТОВ ''Млєко" та ТОВ "Донтрансторг" товару, який не був реалізований на кінець відповідного звітного кварталу (товар повертався у наступному місяці), однак при цьому не враховувало вартість товару у залишках виробничих запасів при розрахунку приросту та убутку.

Таким чином, за результатами перевірки, підприємству ТОВ "Компанія МЛК" шляхом перерахунку балансової вартості виробничих запасів на кінець відповідною звітного періоду (врахування у залишках вартості товару, придбаного у ТОВ "Млєко"), було виправлено податковий облік з податку на прибуток та виключено при розрахунку об'єкту оподаткування за 2008 рік та 2009 рік збитки від операцій з придбання товару у ТОВ "Млєко" та ТОВ "ДОНТРАНСТОРГ".

Виходячи з наведеного, перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.07.2008 по 31.03.2010 перевіряючими зроблено висновок про порушення вимог п.5.9 ст.5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" та за наслідками перевірки нараховано податку па прибуток на загальну суму 625002,00 грн.: в тому числі по періодах : 3 квартал 2008р. занижено на 51607 грн., 4 квартал 2008 р. занижено на 429262 грн. (всього за 2008 рік занижено на 480869 грн.), за 3 квартал 2009 р. завищено на 25000 грн., за 4 квартал 2009 р. занижено на 169133 грн. ( всього за 2009 рік занижено на 144133 грн.), за І квартал 2010 р. завищено на 12307 грн.

Позивач, не погодившись із висновками ДПІ, викладеними у акті перевірки та винесеними на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями від 03.08.2010р. №0001742340/0 та від 03.08.2010р. №0001732340/0, звертався із скаргами до Харківської ОДПІ, ДПА у Харківській області, яка скасувала рішення №0001732340/0 від 03.08.2010р. (№0001732340/1 від 20.09.2010р.) в частині застосованої фінансової санкції у розмірі 12500,00 грн., в іншій частині рішення ДПІ залишені без змін, а скарга директора ТОВ «Компанії МЛК» Саніна І.М. без задоволення. ТОВ «Компанія МЛК направила на адресу ДПА України скаргу, яку Рішенням ДПА України залишено без розгляду, посилаючись на пропущення встановленого чинним законодавством України 10-ти денного строку.

Суд зазначає, що відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - це діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до змісту п.5.1 п.п.5.2.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», основною умовою для віднесення до складу валових витрат є подальше використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності.

Відповідно до вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Підпункт 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлює певний склад валових витрат до якого включається суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням установлених обмежень.

Суд зазначає, що п. 5.9 статті 5 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», із змінами та доповненнями, визначено, що платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

З метою податкового обліку платник податку за своїм вибором здійснює оцінку вибуття запасів за одним з таких методів бухгалтерського обліку, визначених у відповідному стандарті: ідентифікованої вартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої вартості однорідних запасів; вартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); нормативних затрат; ціни продажу запасів (виключно для запасів, що реалізуються через роздрібну торгівлю).

Відповідно до п. 5 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ, із змінами та доповненнями, господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Для цілей перевірки Позивачем були надані у повному обсязі первинні документи та регістри бухгалтерського обліку, а саме оборотньо-сальдові відомості по виробничих запасах, що фіксують їх рух, а саме залишки на початок та кінець періоду, надходження та видаток, на підставі чого проводилось декларування балансової вартості залишків виробничих запасів за період, що перевірявся. Таким чином, донарахування податку на прибуток підприємству Позивача вбачається недоведеним.

В ході перевірки правильності формування податкового кредиту встановлено, що у наданих до перевірки податкових накладних та розрахунках-коригуваннях підприємства Позивача з ТОВ «Млєко» вказано адресу місцезнаходження підприємства: с. Васищево, в-д Орешкова, 7-А, яка не відповідає статутним та реєстраційним документам.

За таких обставин перевіряючими робиться висновок про порушення Позивачем вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, шляхом віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ по накладним, в яких місце розташування юридичної особи постачальника не відповідає дійсності.

Судом встановлено, що Позивач ТОВ «МЛК» 25.09.06р. взято на податковий облік в ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова з 17.01.2007р. взяте на податковий облік Харківською ОДПІ за № 38. У періоді, що перевірявся був платником податків: податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств, податок з доходів фізичних осіб, та інш. Мав Свідоцтво платника податку на додану вартість від 17.09.2006р. № 29028674, видане ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова (анульовано). Свідоцтво платника ПДВ № 100015614 від 26.01.2007р., видане Харківською ОДПІ.

Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Компанія МЛК» у періоді, що перевірявся, здійснювало господарські взаємовідносини з ТОВ «Млєко» (ЄДРПОУ 31236470) згідно укладених Договорів. Документи, що засвідчують факт проведення господарських операцій у повному обсязі були надані для проведення перевірки, про що зафіксовано в Акті № 2781/234/34470900 від 14.07.2010 року. Згідно п. 1.4. ст. 1. Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», із змінами та доповненнями, поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання.

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1. ст. 3 вищезазначеного Закону, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Згідно пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно пп. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Згідно п. 2 Наказу ДПА України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» від 30.05.1997 року № 165, із змінами та доповненнями, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість (свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Млєко» № 100015608, іпн 312364720323, бланк НБ № 021055, видане Харківською ОДПІ 26.01.2007 року за місцезнаходженням 62495, Харківський район, с.м.т. Васищеве, в'їзд Орєшкова, б. 7-а. анульовано на підставі акту № 54/29-027 від 18.12.2008 року). Якщо не зареєстровані платниками податку на додану вартість філії та інші структурні підрозділи платника податку самостійно здійснюють поставку товарів (послуг) та проводять розрахунки з постачальниками/споживачами, то зареєстрований платник податку, до складу якого входять такі філії, може делегувати філії або структурному підрозділу право виписки податкових накладних. Для цього платник податку повинен кожній філії та структурному підрозділу присвоїти окремий код (номер, шифр), про що письмово довести до відома державного податкового органу за місцем його реєстрації як платника податку на додану вартість. Відповідальність за недотримання вимог даного Порядку філіями та структурними підрозділами несе платник податку на додану вартість.

Згідно пп. 6.2 Наказу ДПА України від 30.05.1997р. № 165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Згідно п.5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165 та зареєстрованого в Мінюсті України 23.06.1997 року за №233/2037 (далі за текстом Порядок №165), податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у п.2 даного Порядку", а саме "...податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ". Як вбачається з матеріалів справи податкові накладні, виписані ТОВ «Млєко» підписані керівником Слєпнер Д.М.

Відповідач в акті перевірки та в наданих поясненнях стверджує, що підприємством Позивача порушено вимоги п. 18 вищезазначеного Порядку № 165, але згідно п. 18 усі складені примірники податкової накладної підписувались особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплювались печаткою такого платника податку - продавця (ТОВ «Млєко»). Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

Так, судом встановлено, що згідно зі ст.18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” від 15.05.2003р. № 755-ІV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що якщо на момент здійснення господарських операцій, продавець знаходився в Єдиному державному реєстрі, а також мав свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість, віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість за такими операціями є обґрунтованим. Угоди можуть бути укладені з моменту державної реєстрації такого субєкта господарювання і до моменту виключення його з державного реєстру, що не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Так, на момент укладання договорів між Позивачем та ТОВ «Млєко», останній знаходився на податковому обліку в органах державної податкової служби, мав Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № 100015608, видане 26.01.2001р. (т. 3 а.с. 29). Отже, мав право здійснювати передбачені Законом України «Про податок на додану вартість», дії. Крім того, судом встановлено, що у зазначеному Свідоцтві про реєстрацію платника ПДВ місцем знаходження ТОВ «Млєко» значиться адреса : Харківський район, смт. Васищево, в-д Орешкова, б. 7-а. Саме ця адреса значиться і в виданих ТОВ «Млєко» податкових накладних.

Таким чином, проведений аналіз наявних документів стосовно взаємовідносин ТОВ «Компанія МЛК» із ТОВ "Млєко" свідчить про те, що в податкових накладних № 6 від 30.09.2008р. на суму ПДВ 160000 грн.; № 7 від 31.10.2008р. на суму ПДВ 721400 гри.: № 8 від 30.11.2008р. на суму ПДВ 545100 грн.; № 9 від 10.12.2008р. на суму ПДВ 435000 грн., виписаних ТОВ «Млєко» на адресу ТОВ «Компанія МЛК» зазначено находження підприємства: с.Васищеве, в-д. Орешкова, 7-А, що не дає підстав вважати ці накладні недійсними.

Відповідно до чинного на момент виникнення спірних правовідносин норм Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 р., а саме: пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг) та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ визначено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отримані ТОВ «Компанією МЛК» податкові накладні, виписані ТОВ «Млєко», були оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства, що діяло на момент взаємовідношень між субєктами господарювання, а саме: пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», наказу ДПА України від 30.09.1997р. № 165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тобто податкові накладні, на підставі яких підприємство Позивача формувало податковий кредит, містять підпис особи, уповноваженої платником податків здійснювати поставку товарів робіт, послуг) та були скріплені печаткою продавця товарів.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, отримання податкової накладної, оформленої саме до вимог чинного законодавства, є необхідною умовою правомірного формування податкового кредиту покупця товарів, робіт, послуг.

Помилковою є думка відповідача про не підтвердження позивачем права на податковий кредит з огляду на надання позивачем крім податкових накладних (т.1 а.с.94-97; т. 3 а.с. 23-25), інших документів : розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (т. 1 а.с.98-101), оборотно-сальдових відомостей по рахунку 281 «Місця зберігання ТМЦ» (т. 1 а.с. 102-246), договорів купівлі-продажу (т. 3 а.с. 2-4), договору зберігання № 01/09-08/ОХ від 30.09.2008р. (т. 3 а.с. 5-6) та актів приймання-пердачі до договору зберігання № 01/09-08/ОХ від 30.09.2008р., договору зберігання № 02/12-08/ОХ від 31.12.2008р. (т. 3 а.с. 9-10) та актів приймання-пердачі до договору зберігання (т. 3 а.с. 11-12), договору зберігання № 04/12-09/-ОХ від 31.12.2009р. (т. 3 а.с. 13-14) та актів приймання-пердачі до договору зберігання (т. 3 а.с. 15-16), видаткові накладні (т. 3 а.с. 17-19), видаткові накладні (повернення товару) (т. 3 а.с. 20-22), тощо.

Суд зазначає, що згідно ст. 42 Господарського Кодексу - підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Необхідність здійснення тих або інших витрат, а так само їх звязок з власною господарською діяльністю визначає сам платник податку, оскільки субєкт підприємництва має право без обмеження здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Таким чином, суд не вбачає заниження підприємством Позивача суми ПДВ у розмірі 716270 грн., в тому числі в результаті заниження за вересень 2008р. на 159946 грн., за жовтень 2008 р. на 561439 грн, за грудень 2009 р. завищення у розмірі 5115 грн., оскільки згідно наданих до матеріалів справи документів, суд вважає реальними проведення операцій з придбання товарів позивачем, та встановлено їх дійсність на підставі наданих до матеріалів справи доказів.

Суд зазначає, що відповідачем не було доведено наявність будь-яких дій з боку позивача та його посадових осіб стосовно ухилення від сплати податків, а тому позивач мав достатні і передбачені Законом України "Про податок на додану вартість" підстави для віднесення суми сплаченого на користь постачальника ПДВ до складу податкового кредиту.

Законодавство України не передбачає відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства іншими юридичними особами. На господарюючих субєктів не покладається обовязок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Так, враховуючи фактичні обставини у справі, на підставі досліджених у судовому засіданні спірних податкових накладних та інших первинних документів суд вважає, що відповідачем не було враховано право позивача на відображення податкового кредиту з ПДВ за реальності проведених господарських операцій, при наявності належним чином оформлених податкових накладних.

Відповідно до п. 21.1. п. 21. 4 ст. 21 Податкового Кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України.

Відповідно до ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідачем Харківською ОДПІ - не надано достатніх доказів в обґрунтування своєї позиції. Доводи Позивача ТОВ «Компанія МЛК», викладені у позовних вимогах, суд вважає обґрунтованими та підтвердженими документально.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень рішень від 03.08.2010р. №0001742340/0 (від 20.09.2010р. №0001742340/1, від 28.10.2010р. №0001742340/2) про донарахування підприємству податкових зобовязань з ПДВ у розмірі 716270,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій, усього на суму 1076962,5 грн. та від 03.08.2010р. №0001732340/0 (№0001732340/1 від 20.09.2010р. та №0002252340/2 від 28.10.2010р.), яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток, у т.ч. за основним платежем - 625002,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 312501,00 грн., усього на загальну суму 937503,00 грн., належним чином не довів.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючисьст.ст. 9, 11, 71, 159, 160163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія МЛК" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції, за участю прокуратури Харківської області, про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним - задовольнити у повному обсязі.

Визнати недійсним податкові повідомлення - рішення №0001742340/0 від 03.08.2010 року (№0001742340/1 від 20.09.2010 року та №0001742340/2 від 28.10.2010 року) "Про донарахування податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з порушенням пп.7.2.1. п. 7.2.,пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" та застосування фінансових санкцій; визнати недійсним податкове повідомлення - рішення № 0001732340/0 від 03.08.2010 року ( №0001732340/1 від 20.09.2010 року та № 0002252340/2 від 28.10.2010 року) "Про донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток у зв'язку з порушенням п. 5.9. ст. 5 Закону України в редакції від 22.05.1997 року № 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" та застосування фінансових санкцій".

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія МЛК" (62495, Харківська обл., смт.Васищево, в'їзд Орешкова, 7-А, код ЄДРПОУ 34470900) витрати зі сплати судового збору в сумі 03,40грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі постанову складено 05 вересня 2011 року.

Суддя (підпис)< >Р.В. Мельников

З оригіналом згідно. Оригінал постанови знаходиться в матеріалах справи.< >

Суддя< >Р.В. Мельников< >