Постанова № 18345039, 07.09.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" вересня 2011 р. № 2-а-8528/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонов М.О.

Суддів Зінченко А.В., Присяжнюк О.В.

за участю секретаря судового засідання М'ясникова Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Аванте"

до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області

пропро скасування податкового повідомлення-рішення ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Акціонерне товариство "Страхова компанія "Аванте" звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.03.11 № 0000072211 та від 10.03.11 № 0000082211.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказав, що правова позиція позивача ґрунтується на тих обставинах, що за наслідками проведення перевірки позивача (акт перевірки від 23.02.11 № 74/22-110/21246745) відповідач помилково встановив наявність порушень податкового законодавства.

Представник позивача в судове засідання зявився та позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач - Дергачівська міжрайонна державна податкова інспекція Харківської області в судове засідання зявився та проти позову заперечує та стверджує, що грошове зобовязання за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями визначене правомірно, оскільки позивачем порушено вимоги Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”. Відповідач вважає, що позивач неправомірно використовував пільгу, надану органом місцевого самоврядування, а також, діючи як податковий агент, не утримав належну суми податку на прибуток під час здійснення виплат на користь нерезидента України.

Як було встановлено судом відповідачем було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 30.09.2010 року.

За наслідками перевірки було складено акт перевірки від 23.02.2011 року за № 74/22-110/21246745 яким встановлено порушення вимог пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7, ст. 10, п. 13.1, 13.2 ст. 13 та ст. 15 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомленнярішення від 10.03.11 № 0000072211, яким визначено грошове зобовязання + 36676351,00 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 9169088,00 грн. та податкове повідомлення рішення від 10.03.11 № 0000082211, яким визначено грошове зобовязання + 34763790,94 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 8690947,74 грн.

Під час перевірки відповідач встановив, що позивач, який є підприємством комунальної форми власності, незаконно використовував пільгу з податку на прибуток на підставі рішення Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області від 30.12.03 (із змінами від 08.11.05), оскільки, надаючи пільгу з податку на прибуток, орган місцевого самоврядування вийшов за межі повноважень, передбачених Конституцією та законами України. Тому позивач не мав права використовувати пільгу за наслідками виникнення податкових зобовязань з податку на прибуток в податковому обліку позивача. Також відповідач зазначає, що рішення про надання пільг має ухвалюватись щорічно на початок нового бюджетного року та визначати мету надання пільги, а також її обсяги, які повинні узгоджуватись з бюджетними показниками.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно з рішенням Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області від 30 грудня 2003 року позивач вважається підприємством комунальної власності територіальної громади села Черкаська Лозова.

Набуття позивачем статусу підприємства комунальної власності з 30.12.03 також підтверджується випискою про стан рахунку у цінних паперах № 005137 від 19.08.11, наданою зберігачем цінних паперів ТОВ “ПІРС”, якою підтверджується, що власником акцій позивача є Черкасько-Лозівська сільська рада.

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що протягом часу з 01.04.08 по 30.09.10 (період перевірки) позивач мав статус підприємства комунальної власності, що під час розгляду справи не заперечується відповідачем.

Також наявними в справі доказами підтверджується, що відповідно з рішенням Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області від 30.12.03 (із змінами від 08.11.05) позивачу, починаючи з 30 грудня 2003 року та на наступні роки надано пільги з податку на прибуток в межах сум, що зараховуються до бюджету територіальної громади села Черкаська Лозова шляхом зменшення на 98,3% суми податку від валового доходу, отримуваного від страхової діяльності, та зменшення на 99,8% суми податку на прибуток від доходу, отримуваного від іншої не страхової діяльності чи інших джерел. Надання пільг не обмежено певним строком.

Що стосується посилання відповідача про незаконність рішення органу місцевого самоврядування щодо надання позивачу пільг з податку на прибуток, що зараховується до місцевого бюджету, то вказане посилання суд вважає необґрунтованим оскільки по-перше: відповідачем у відповідності до вимог ст.. 71 КАС України відповідачем не було на вимогу суду доказів скасування у встановленому законом порядку зазначеного вище рішення Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області від 30.12.03 (із змінами від 08.11.05), по-друге: рішенням Конституційного Суду України від 16 лютого 2010 року по справі № 1-5/2010 встановлено, що сільські, селищні, міські ради мають право безпосередньо на підставі ч. 2 ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування»встановлювати пільги щодо загальнодержавного податку на прибуток підприємств комунальної власності, якщо він згідно із законами України справляється до сільських, селищних, міських бюджетів, у межах сум, які підлягають зарахуванню до цих бюджетів.

Перевіряючи доводи сторін щодо наявності права Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області на надання пільг позивачу, суд встановив, що обовязковою та необхідною умовою надання та використання позивачем пільги з податку на прибуток є встановлений законами України напрямок зарахування цього податку безпосередньо до сільських, селищних, міських бюджетів, у межах сум, які підлягають зарахуванню до цих бюджетів.

З цього приводу суд зазначає, що протягом 2008-2010 років діяли наступні закони України, які передбачають справляння та зарахування податку на прибуток підприємств комунальної власності до загального фонду місцевих бюджетів на кожний календарний рік:

- ч. 2 ст. 38 Закону України «Про Держаний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»;

- ч. 2 ст. 35 Закону України «Про Держаний бюджет України на 2009 рік»;

- п. 22 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про Держаний бюджет України на 2010 рік».

Суд зазначає, що аналізуючи вище зазначені нормативноправові акти зазначає, що пряма вказівка стосовно справляння та зарахування податку на прибуток підприємств комунальної власності саме до місцевих бюджетів міститься у п. 2 ч. 1 ст. 69 Бюджетного кодексу України, що кореспондує з вимогами п. 1 ч. 2 ст. 29 Бюджетного кодексу України, де передбачено, що до доходів загального фонду Державного бюджету України належить податок на прибуток підприємств (крім податку, визначеного пунктом 2 частини першої статті 69 цього Кодексу).

Керуючись наведеними вище приписами законів України, суд встановив, що податок на прибуток, який визначено позивачем (як підприємством комунальної форми власності) за наслідками ведення податкового обліку та відображено у податкових деклараціях за 2008, 2009, 2010 роки, в повному обсязі підлягає зарахуванню до сільського бюджету села Черкаська Лозова.

Виходячи з цього, орган місцевого самоврядування - Черкасько-Лозівська сільська рада Дергачівського району Харківської області має право безпосередньо на підставі ч. 2 ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування»приймати рішення про встановлення пільг щодо загальнодержавного податку на прибуток для позивача, як підприємства комунальної власності.

Стосовно дії вказаного рішення про надання пільг у часі суд зазначає, що під час розгляду справи відповідачем не доведено припинення юридичної дії рішення або шляхом його скасування самою радою, або шляхом його скасування судом чи іншим уповноваженим органом. В той же час позивач надав до суду лист Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області від 01.09.11 № 02-17/352, де повідомляється, що рішення від 30.12.03 (з урахуванням змін від 08.11.05) про встановлення пільг позивачу протягом 2008-2010 років зберігало свою юридичну дію в повному обсязі, тому доводи відповідача про необхідність встановлення позивачу пільг на кожний бюджетний рік не мають під собою достатнього правового підґрунтя та судом не приймаються.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що використання позивачем пільги з податку на прибуток протягом часу з 01.04.08 по 30.09.10 (період перевірки) на підставі рішення Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області від 30.12.03 (із змінами від 08.11.05) є правомірним та обґрунтованим.

За цих обставин суд також не погоджується з наявністю порушень позивачем вимог пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в сумі 98486,00 грн. по взаємовідносинах позивача з АТЗТ СК «ЛЕММА», оскільки грошове зобовязання відповідачем визначено без врахування наданих позивачу пільг.

З поданих позивачем до суду податкових декларацій з податку на прибуток за 2008, 2009, 2010 роки суд зазначає, що позивач визначав податкове зобовязання з цього податку зі страхової та іншої діяльності у повній відповідності з вимогами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», керуючись при цьому правом на зменшення суми податку, що підлягає сплаті до місцевого бюджету, в межах наданих пільг.

Матеріалами справи також підтверджується, що відповідач в акті перевірки від 23.02.11 № 74/22-110/21246745 встановив порушення вимог пп. й) п. 13.1 та п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»з боку позивача, який не утримав та не сплатив до бюджету податок з доходу нерезидента із джерелом їх походження з України (за ставкою 15%) за період з 01.04.08 по 30.09.10 в сумі 34763790,94 грн.

Суд зазначає, що вище зазначеним актом перевірки встановлено, що протягом вказаного періоду часу позивач мав правові відносини з нерезидентом України - компанією IRT Corporation (Великобританія), на користь якого здійснено виконання зобовязань за договорами про надання фінансової гарантії на загальну суму 44351684,58 дол. США (231758606,28 грн.). Відповідач вважає, що позивач мав обовязок під час виконання зобовязань перед компанією IRT Corporation утримати та сплатити до бюджету податок на прибуток в сумі 34763790,94 грн.

Досліджуючи ці фактичні обставини на підставі поданих доказів, суд встановив, що між позивачем та компанією IRT Corporation (Великобританія) укладено низку договорів про умови надання кредитної гарантії, а саме: від 03.01.08 № 08/01-01, від 03.04.08 № 08/04-01, від 02.06.08 № 08/06-01, від 01.07.08 № 08/07-01, від 01.10.08 № 08/10-01, предметом яких є надання фінансової гарантії з боку IRT Corporation на користь позивача за всіма договорами перестрахування, укладеними між позивачем та АТЗТ СК «ЛЕММА»за відповідні періоди часу. При цьому IRT Corporation зобовязується у разі невиконання позивачем власних обовязків перед АТЗТ СК «ЛЕММА»сплатити останньому грошову суму в межах відповідальності після предявлення письмової вимоги про сплату. Гарантія за вказаними договорами є кредитною. Факт надання послуг за договорами має підтверджуватись актом приймання-передачі.

Умовами договорів передбачено право позивача розрахуватись за отримані послуги у грошовій формі або шляхом видачі векселів.

Також суд встановив, що в день укладення договорів про умови надання кредитної гарантії з боку IRT Corporation на користь позивача видано відповідні письмові гарантії, якими встановлено умови їх виконання та підтверджується обовязок IRT Corporation сплатити відповідні грошові суми на користь АТЗТ СК «ЛЕММА»за умови належного виконання договорів про умови надання кредитної гарантії.

За наслідками укладення договорів про умови надання кредитної гарантії сторони визначили, що правом, яким регулюються дані договори, є матеріальне право Великобританії.

Судом встановлено та вказаний факт сторонами не заперечувався, що вказані вище договори про умови надання кредитної гарантії в повному обсязі виконано з боку нерезидента - IRT Corporation, що підтверджується складеними актами приймання-передачі послуг, а саме:

-за договором від 03.01.08 № 08/01-01: акт від 03.01.08 (розмір винагороди 12000000,00 дол. США);

-за договором від 03.04.08 № 08/04-01: акт від 03.04.08 (розмір винагороди 12000000,00 дол. США);

-за договором від 02.06.08 № 08/06-01: акт від 02.06.08 (розмір винагороди 295000,00 дол. США);

-за договором від 01.07.08 № 08/07-01: акт від 01.07.08 (розмір винагороди 12000000,00 дол. США);

-за договором від 01.10.08 № 08/10-01: акт від 15.10.08 (розмір винагороди 5000000,00 дол. США).

Доказами по справі підтверджується, що позивач виконав свій обовязок перед IRT Corporation за договорами про умови надання кредитної гарантії на загальну суму 44351684,58 дол. США (231758606,28 грн.), а саме:

-в грошовій формі в розмірі 4550000,00 дол. США (22168955,00 грн.);

-видав переказних векселів на суму 33721684,58 дол. США та 1656250,99 євро (190553211,28 грн.);

-видав простих векселів на суму 3900000,00 дол. США (19036440,00 грн.).

Згідно п. 13.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, серед іншого, слід розуміти інші доходи від здійснення нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів (робіт, послуг), переданих (виконаних, наданих) резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг з міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

Відповідно п. 1.21. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»доходи з джерелом їх походження з України - будь-які доходи, отримані резидентами або нерезидентами від будь-яких видів їх діяльності на території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, сплачених резидентами України, доходи від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до портів, розташованих в Україні, доходи від продажу нерухомого майна, розташованого в Україні, доходи, отримані у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України, а також доходи страховиків-резидентів від страхування ризиків страхувальників-резидентів за межами України, інші доходи від господарської діяльності на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних служб України (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо).

Суд аналізуючи вище зазначені норми приходить до висновку, що обовязок позивача стосовно утримання та перерахування до бюджету податку на прибуток згідно вимог п. 13.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»виникає під час здійснення виплат на користь нерезидента лише у тому випадку, коли нерезидент здійснює будь-які види діяльності на території України і отримує за це винагороду від платника податку на прибуток.

Під час розгляду справи відповідач не довів суду за допомогою належних доказів фактичне ведення будь-якої діяльності IRT Corporation на території України по взаємовідносинах з позивачем, тому висновок відповідача про порушення вимог п. 13.1 та 13.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»з боку позивача є незаконним.

Також суд критично ставиться до тверджень відповідача про необхідність утримання податку на прибуток у разі здійснення розрахунків з нерезидентом у вексельній формі, оскільки п. 13.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що сплата податку на прибуток виконується резидентом під час здійснення виплат на користь нерезидента та за рахунок нерезидента, а у випадку застосування вексельної форми розрахунків позивач не має можливості сплатити податок за рахунок нерезидента. Тобто відповідач помилково ототожнює поняття проведення розрахунків (виконання зобовязань) з використанням векселів з виплатою доходу у розумінні ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 10.03.2011р. №0000072211, від 10.03.2011р. №0000082211 винесено Дергачівською міжрайонною державною податковою інспекцією у Харківській області з порушенням норм чинного законодавства України.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Аванте" до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області від 10.03.2011р. №0000072211, від 10.03.2011р. №0000082211.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо субєкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова у повному обсязі виготовлена 09 вересня 2011 року.

Головуючий суддяСпірідонов М.О.

Судді Зінченко А.В.

Присяжнюк О.В.