Постанова № 18345009, 08.09.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

08 вересня 2011 р. №2а-4811/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

при секретарі судового засідання - Макогон Н.О.

за участю сторін: представника позивача - Краснікова П.І.,

представника відповідача - Караульної Ю.Л.,

представника прокуратури - Якимчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-технічний центр "Енергетичні технології" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова, за участю прокуратури Київського району м. Харкова - про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ Науково-технічний центр "Енергетичні технології" (далі - ТОВ "НТЦ "ЕнергоТех"), звернувся до суду з позовом до ДПІ у Київському районі м. Харкова, в якому просив суд, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, скасувати податкове повідомлення-рішення №0001742302/0 від 20.04.2011 року, згідно якого позивачу донараховано суму податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 1168266,00 грн. та штрафні санкції 292066,50 грн., а також податкове повідомлення-рішення №0001732302/0 від 20.04.2011 року, яким донараховано суму податку на прибуток - 1460333,00 грн. та штрафні санкції - 365083,30 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень є акт планової виїзної перевірки від 07.04.2011 року №1244/23-506/32949766, за висновками якого встановлено порушення ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, по правочинах, здійснених ТОВ "НТЦ "ЕнергоТех" з ТОВ "Ліра Плюс", ТОВ "КАССІДА ПРОДЖЕКТ" та ТОВ "ДК "ДІМ". Також, перевіркою встановлено порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено ПДВ на суму 1168255,00 грн. у тому числі за жовтень 2009 року на суму 54500,00 грн., за листопад 2009 року - 50000,00 грн., за грудень 2009 року - 83333,00 грн., за січень 2010 року - 70833,00 грн., за лютий 2010 року - 60000,00 грн., за березень 2010 року - 80000,00 грн., за квітень 2010 року - 90000,00 грн., за травень 2010 року на суму 51267,00 грн., за червень 2010 року - 41500,00 грн., за липень 2010 року - 44000,00 грн., за жовтень 2010 року - 215833,00 грн., за листопад 2010 року - 169000,00 грн., за грудень 2010 року - 158000,00 грн.; порушення п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого занижено податок на прибуток у сумі 1460333,00 грн. у тому числі за 4-й квартал 2009 року в сумі 234792 грн., 1-й квартал 2010 року - 263541,00 грн., 2-й квартал 2010 року - 228458,00 грн., 3-й квартал 2010 року - 55000,00 грн., 4-й квартал 2010 року в сумі 678542,00 грн. Позивач зазначив, що він не погоджується з висновками, викладеними в акті перевірки та вважає неправомірним донарахування ПДВ та податку на прибуток на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки він мав законні підстави для віднесення за перевіряємий період до складу податкового кредиту сум ПДВ в розмірі 1168255,00 грн. та віднесення до складу валових витрат суму в розмірі 1460333,00 грн. Позивач зазначив, що бухгалтерський та податковий облік підприємства здійснювався без порушень цивільного, господарського законодавства України, вимог Закону України “Про податок на додану вартість”. Укладені позивачем угоди, що визнані відповідачем нікчемними, а саме з ТОВ "Ліра Плюс", ТОВ "КАССІДА ПРОДЖЕКТ" та ТОВ "ДК "ДІМ", є дійсними, спрямованими на реальне встановлення між сторонами цивільних прав та обовязків, за якими відбулося фактичне отримання послуг, подальше їх використання у своїй господарській діяльності, проведені розрахунки. Отримані за угодами первинні документи оформлені відповідно до вимог законодавства, є підставою для відображення здійснених операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

Відповідач проти позову заперечував, від начальника ДПІ Київського району м. Харкова Сагайдак І.А. до суду надійшли заперечення на адміністративний позов, в яких відповідач просив відмовити в задоволенні позову ТОВ "НТЦ "ЕнергоТех" в повному обсязі, посилаючись на висновки акту перевірки від 07.04.2011 року №1244/23-506/32949766. Зазначив, що на формування валових витрат позивача та податкового кредиту по ПДВ мало вплив наявність відносин з ТОВ "Ліра Плюс", ТОВ "КАССІДА ПРОДЖЕКТ" та ТОВ "ДК "ДІМ", з якими були укладені тотожні договори, за якими ТОВ "НТЦ "ЕнергоТех" є покупцем на придбання інформаційних та аналітичних послуг супроводження діяльності підприємства. Під час перевірки позивачем не надавались документи, що свідчили б про надання послуг, визначених у договорах у повному обсязі, з вказівкою знайдених контрагентами споживачів, відсутні документи щодо проведення переговорів із споживачами, надання консультаційних послуг, відсутні документи щодо розробки, обґрунтування й реалізації заходів, що забезпечують зниження витрат у споживача на придбану замовником у ДП "Енергоринок" електроенергію, підприємством не надані пропозиції, у томі числі розрахунки й техніко-економічне обґрунтування по споживачам, підтверджень здійснення документального супроводження договорів контрагентами позивача також не має. Зазначені обставини, на думку відповідача, свідчать про те, що правочини між ТОВ "НТЦ "ЕнергоТех" з контрагентами - ТОВ "Ліра Плюс", ТОВ "КАССІДА ПРОДЖЕКТ" та ТОВ "ДК "ДІМ" здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, правочини між ТОВ "НТЦ "ЕнергоТех" з ТОВ "Ліра Плюс", ТОВ "КАССІДА ПРОДЖЕКТ" та ТОВ "ДК "ДІМ" відповідно до ч.1, ч.2 ст. 215, ч. 5 ст. 203 ЦК України є нікчемними, і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, не можуть бути основою для податкового обліку та подальшого декларування податкових показників декларацій з ПДВ та податку на прибуток.

У судовому засіданні представник позивача - Красніков П.І. підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на наведені у позові обставини.

Представник відповідача - Караульна Ю.Л. у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на письмові заперечення та на висновки акту перевірки ТОВ "НТЦ "ЕнергоТех".

Представник прокуратури Київського району м. Харкова Якимчук О.О., яку залучено до участі у справі на підставі заяви прокурора Київського району м. Харкова, у судовому засіданні проти позову заперечував, підтримавши правову позицію ДПІ у Київського району м. Харкова.

Заслухавши пояснення представників сторін, представника прокуратури, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-технічний центр "Енергетичні технології" (ТОВ "НТЦ "ЕнергоТех") зареєстроване виконавчим комітетом Харківської міської ради 27.04.2004 року №14801200000009511, згідно свідоцтва серія А00 №498440, перебуває на обліку у ДПІ у Київському районі м. Харкова з 06.05.2004 року №4231 (довідка №4231/2789 від 18.08.2005), є платником податку на додану вартість на підставі свідоцтва №28757532 бланк НБ№313415 від 18.05.2004 року. Видами діяльності ТОВ "НТЦ "ЕнергоТех" згідно довідки з ЄДРПОУ №4015 за КВЕД є: розподілення та постачання електроенергії, інші види діяльності у сфері розроблення програмного забезпечення, діяльність агентств нерухомості, технічні випробування та дослідження, діяльність у сфері інжинірингу.

Крім того, позивач має діючу ліцензію на постачання електричної енергії за нерегульованим тарифом, яку видано Національною комісією регулювання електроенергії України (строк дії з 16.06.2004 року по 15.06.2015 року).

Фахівцями Державної податкової інспекції Київського району м.Харкова проведена планова виїзна перевірка ТОВ "НТЦ "Енергетичні технології" (код 32929766) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 рік.

За результатами перевірки складений акт від 07.04.2011 року №1244/23-506/32949766, яким встановлені наступні порушення:

- ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, по правочинах, здійснених ТОВ "НТЦ "ЕнергоТех" з ТОВ "Ліра Плюс", ТОВ "КАССІДА ПРОДЖЕКТ" та ТОВ "ДК "ДІМ";

- п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено ПДВ на суму 1168255,00 грн. у тому числі за жовтень 2009 року на суму 54500,00 грн., за листопад 2009 року - 50000,00 грн., за грудень 2009 року - 83333,00 грн., за січень 2010 року - 70833,00 грн., за лютий 2010 року - 60000,00 грн., за березень 2010 року - 80000,00 грн., за квітень 2010 року - 90000,00 грн., за травень 2010 року на суму 51267,00 грн., за червень 2010 року - 41500,00 грн., за липень 2010 року - 44000,00 грн., за жовтень 2010 року - 215833,00 грн., за листопад 2010 року - 169000,00 грн., за грудень 2010 року - 158000,00 грн.;

- п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого занижено податок на прибуток у сумі 1460333,00 грн. у тому числі за 4-й квартал 2009 року в сумі 234792 грн., 1-й квартал 2010 року - 263541,00 грн., 2-й квартал 2010 року - 228458,00 грн., 3-й квартал 2010 року - 55000,00 грн., 4-й квартал 2010 року в сумі 678542,00 грн.

На підставі акту перевірки №5434/18-012/34756588 від 09.12.2010 року начальником ДПІ у Київському районі м. Харкова винесено податкове повідомлення-рішення від 20.04.2011 року №0001742302/0, згідно якого позивачу донараховано суму податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 1168266,00 грн. та штрафні санкції 292066,50 грн., а також податкове повідомлення-рішення від 20.04.2011 року №0001732302/0, яким донараховано суму податкового зобов'язання по податку на прибуток - 1460333,00 грн. та штрафні санкції - 365083,30 грн. (т.1 а.с. 7, 9).

З акту перевірки вбачається, що перевіркою відображених у рядку 04.1 Декларацій "витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11" показників за період з 01.10.2009 р. по 31.12.2010 р. у загальній сумі 139042477,00 грн. встановлено, що ТОВ "НТЦ "ЕнергоТех" здійснювало діяльність з купівлі товарів (робіт, послуг). Істотний вплив на формування показників цього рядка декларації мало придбання електроенергії та послуг з ведення її аналітичного обліку. Перевіркою встановлено завищення задекларованих показників ТОВ "НТЦ "ЕнергоТех" по рядку 04.1 Декларацій "витрати на придбання товарів (робіт, послуг) в сумі 5841333,00 грн. (4 кв. 2009 р. - 939167,00 грн., 1 кв. 2010 р. - 1054167,00 грн., 2 кв. 2010 р. - 913833,00 грн., 3 кв. 2010 р. - 220000,00 грн., 4 кв. 2010 р. - 2714166,00 грн.

Перевіркою достовірності відображення показників у податкових деклараціях з ПДВ (рядки 10.1-16.3) за період з 01.10.2009 р. по 31.12.2010 р. у загальній сумі 27787156,00 грн., встановлено, що ТОВ "НТЦ "ЕнергоТех" здійснило придбання електричної енергії у Державного підприємства "Енергоринок" та автоматизованої системи комерційного обліку електроенергії.

У періоді, за який проводилась перевірка, ТОВ "НТЦ "ЕнергоТех" мало відносини з ТОВ "Ліра Плюс", ТОВ "КАССІДА ПРОДЖЕКТ" та ТОВ "ДК "ДІМ". ДПІ у Київському районі м.Харкова в акті від 07.04.2011 року №1244/23-506/32949766 зазначає, що позивачем з вказаними контрагентами були укладені тотожні договори, за якими ТОВ "НТЦ "ЕнергоТех" є покупцем на придбання інформаційних та аналітичних послуг супроводження діяльності підприємства.

Відповідачем зроблено висновок про те, що правочини, вчинені між ТОВ "НТЦ "ЕнергоТех" та ТОВ "ДК "ДІМ" здійснені без мети настання реальних наслідків, є нікчемними, посилаючись на те, що директором ТОВ "ДК "ДІМ" ОСОБА_5 надано пояснення від 30.03.2011 року а м.Києві стосовно діяльності підприємства, а саме: він є засновником, директором, бухгалтером одноособово, інших працівників немає. З питання взаємовідносин з ТОВ "НТЦ "ЕнергоТех" пояснив, що які саме послуги надавались сказати не може у звязку з відсутністю при собі відповідних документів, стосовно місця знаходження документів пояснення не надав. Загальна чисельність працюючих станом на 31.12.2010 року складає 1 особа. Крім того, при проведенні аналізу декларацій про прибуток (рядок 04.13. "інші витрати") по ТОВ "ДК "ДІМ" не встановлено витрат, які характеризують ведення фінансово-господарської діяльності, а саме витрати на відрядження, транспортування, зберігання, навантаження, розвантаження та інше. ТОВ "ДК "ДІМ" не надає додаток К1/1 до декларації про прибуток підприємств за 2010 р., звіти про наявність транспортних засобів та звіти про забруднення навколишнього середовища, тому неможливо зробити висновок про наявність основних засобів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, у достатній кількості для здійснення основного виду діяльності.

Висновок ДПІ щодо нікчемності правочинів, укладених між ТОВ "НТЦ "ЕнергоТех" та ТОВ "Ліра Плюс", ґрунтується на даних про те, що директор ТОВ "Ліра Плюс" ОСОБА_6 від надання пояснень відмовилась. Згідно довідки ДП "Придніпровська залізниця" ОСОБА_6 працює з 14.10.1993 року в ВСП "Дніпропетровське локомотивне депо" ДП "Приднепровська залізниця", на підприємстві є засновником, директором, бухгалтером одноосібно, інших працівників немає. Згідно висновку фахівця науково-дослідного експертнокриміналістичного центру №93 від 05.04.2011 рок, підписи на первинних документах ТОВ "Ліра Плюс" виконані вірогідно не ОСОБА_6 Загальна чисельність працюючих станом на 30.09.2009 року складає 2 особи. Крім того, при проведенні аналізу декларацій про прибуток (рядок 04.13. "інші витрати") по ТОВ "Ліра Плюс" не встановлено витрат, які характеризують ведення фінансово-господарської діяльності, а саме витрати на відрядження, транспортування, зберігання, навантаження, розвантаження та інше. ТОВ "Ліра Плюс" не надає додаток К1/1 до декларації про прибуток підприємств за 9 місяців 2009 р., звіти про наявність транспортних засобів та звіти про забруднення навколишнього середовища, тому неможливо зробити висновок про наявність основних засобів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, у достатній кількості для здійснення основного виду діяльності.

Висновок щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та ТОВ "КАССІДА ПРОДЖЕКТ", відповідачем в акті перевірки обґрунтовується інформацією про те, що директор ТОВ "КАССІДА ПРОДЖЕКТ" ОСОБА_4. знаходиться в розшуку, на підприємстві є засновником, директором, бухгалтером одноосібно, інших працівників немає, на теперішній час порушено провадження про банкрутство - справа №44/536-б від 06.08.2010 р. Згідно висновку фахівця науково-дослідного експертнокриміналістичного центру №93 від 05.04.2011 року підписи на первинних документах ТОВ "КАССІДА ПРОДЖЕКТ" виконані вірогідно не ОСОБА_4. Загальна чисельність працюючих станом на 31.12.2010 року складає 1 особа. ТОВ "КАССІДА ПРОДЖЕКТ" не надає додаток К1/1 до декларації про прибуток підприємств за 2010 р., звіти про наявність транспортних засобів та звіти про забруднення навколишнього середовища, тому неможливо зробити висновок про наявність основних засобів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, у достатній кількості для здійснення основного виду діяльності.

При цьому щодо кожного з контрагентів позивача в акті перевірки зазначено, що позивач ТОВ «НТЦ «Енерготех»для перевірки надало акти виконаних робіт, платіжні доручення, податкові накладні та договори про надання послуг. Щодо наданих інформаційно-консультаційних послуг підприємством не надані обґрунтування вартості отриманих послуг, через що неможливо їх достовірно оцінити для включення до складу витрат.

Таким чином, ДПІ у Київському районі м.Харкова зробила висновок про те, що ТОВ "НТЦ "ЕнергоТех" укладало договори з контрагентами ТОВ "Ліра Плюс", ТОВ "КАССІДА ПРОДЖЕКТ" та ТОВ "ДК "ДІМ", які не спричиняють реального настання правових наслідків, порушують публічний порядок, а тому є нікчемними, через що позивачем у перевіряємому періоді занижено податок на прибуток в розмірі 1460333,00 грн. та завищено податковий кредит на суму 1168266,00 грн.

Проте суд не погоджується з висновками, зазначеними в акті перевірки ТОВ "НТЦ "ЕнергоТех", виходячи з наступного.

Згідно договору №2125/01 від 23.06.2004 року, укладеного між ДП "Енергоринок" та ТОВ "НТЦ "ЕнергоТех", ДП "Енергоринок" продає, а постачальник ТОВ "НТЦ "ЕнергоТех" зобов'язується купувати електричну енергію відповідно до умов цього договору.

Як вбачається з пояснень представника позивача, наданих у судовому засіданні, та підтверджується наданими суду доказами, позивачем для досягнення економічної доцільності виконання зобов'язань по договору №2125/01 від 23.06.2004 року з ДП "Енергоринок", були укладені договори на придбання інформаційних та аналітичних послуг супроводження діяльності підприємства з ТОВ "Ліра Плюс", ТОВ "КАССІДА ПРОДЖЕКТ" та ТОВ "ДК "ДІМ", в яких позивач є замовником, а його контрагенти виконавцями, а саме: договір з ТОВ "ДК "ДІМ" від 26.07.2010 р. №07-СД-10, з ТОВ "КАССІДА ПРОДЖЕКТ" від 23.11.2009 р. №11-СД-09, з ТОВ "Ліра Плюс" від 24.11.2008 р. №11-СД-08.

Предметом вказаних договорів на інформаційне та аналітичне супроводження діяльності підприємства є, зокрема, пошук підприємств, заінтересованих в проведенні енергетичного аудиту та потенційних споживачів електроенергії за нерегульованим тарифом за узгодженими сторонами критеріями, а також забезпечення інформаційного та аналітичного супроводження договорів. При цьому позивач як замовник, згідно п.п. 2.1.1. договорів, зобовязаний оплатити послуги виконавців згідно з умовами договору, протоколом узгодження договірної ціни та Додаткової угоди, які є невідємною частиною договору.

Згідно актів здачі-приймання виконаних робіт за договорами на інформаційне та аналітичне супроводження діяльності підприємства, виконавець виконав та здав, а замовник (позивач) прийняв обумовлений сторонами обєм робіт та послуг.

Вартість виконаних робіт та послуг була визначена сторонами у відповідності до умов договору складеним по кожному місяцю протоколами узгодження договірної ціни за виконані роботи та послуги за договором на інформаційне та аналітичне супроводження діяльності підприємства

Таким чином, факт надання та отримання послуг за зазначеним договорами підтверджується наступними доказами:

-по договору з ТОВ "ДК "ДІМ" від 26.07.2010 р. №07-СД-10 актами здачі-прийняття виконаних робіт № 1 від 08.10.2010 року, № 2 від 30.11.2010 року, № 3 від 30.12.2010 року, протоколами узгодження договірної ціни № 1 від 08.10.2010 року, № 2 від 30.11.2010 року, № 3 від 30.12.2010 року;

-по договору з ТОВ "КАССІДА ПРОДЖЕКТ" від 23.11.2009 р. №11-СД-09 актом здачі-прийняття виконаних робіт № 8 від 08.10.2010 року, протоколом узгодження договірної ціни № 8 від 31.07.2010 року;

-по договору з ТОВ "Ліра Плюс" від 24.11.2008 р. №11-СД-08 - актами здачі-прийняття виконаних робіт № 11 від 31.10.2009 року, № 12 від 30.11.2009 року, протоколами узгодження договірної ціни № 11 від 31.10.2009 року, № 12 від 30.11.2010 року, № 3 від 31.11.2009 року.

Згідно договору від 26.07.2010 р. №07-СД-10 ТОВ "НТЦ "ЕнергоТех" придбало у ТОВ "ДК "ДІМ" інформаційних та аналітичних послуг супроводження діяльності підприємства за перевіряємий період на загальну суму 3257000,00 грн., в т.ч. ПДВ 5428333,33 грн.

Згідно договору від 23.11.2009 р. №11-СД-09. ТОВ "НТЦ "ЕнергоТех" придбало за перевіряємий період у ТОВ "КАССІДА ПРОДЖЕКТ" інформаційних та аналітичних послуг супроводження діяльності підприємства на загальну суму 3125600,00 грн. в т.ч. ПДВ 520933,00 грн.

Згідно договору від 24.11.2008 р. №11-СД-08 ТОВ "НТЦ "ЕнергоТех" придбало за перевіряємий період у ТОВ "Ліра Плюс" інформаційних та аналітичних послуг супроводження діяльності підприємства на загальну суму 627000,00 грн., в т.ч. ПДВ 104500,00 грн.

Факт сплати позивачем за виконання послуг по договорам №07-СД-10 від 26.07.2010 р. з ТОВ "ДК "ДІМ", №11-СД-09 від 23.11.2009 р. з ТОВ "КАССІДА ПРОДЖЕКТ", №11-СД-08 від 24.11.2008 р. з ТОВ "Ліра Плюс" підтверджується наданими копіями платіжних доручень, а також актами прийому-передачі векселів, копіями векселів, наданими позивачем до матеріалів справи.

Витраті по оплаті послуг за договорами були включені позивачем до складу валових витрат та декларації про прибуток підприємства.

На виконання умов договорів, контрагенти позивача ТОВ "Ліра Плюс", ТОВ "КАССІДА ПРОДЖЕКТ" та ТОВ "ДК "ДІМ" надали позивачу податкові накладні, а саме:

-ТОВ "ДК "ДІМ" податкові накладні №20810 від 08.10.10 р., №203011 від 30.11.2010 р., №93012 від 30.12.2010 р.,

-ТОВ "Ліра Плюс" - податкові накладні №6203110 від 31.10.2009 р., №6203011 від 30.11.2009 р.,

-ТОВ "КАССІДА ПРОДЖЕКТ" №778 від 30.12.2009 р., №159 від 29.01.2010 р., №518 від 26.02.2010 р., №762 від 31.03.2010 р., №1043 від 30.04.2010 р., №1262 від 31.05.2010 р., №1612 від 30.06.2010 р., №2007 від 31.07.2010 р.,

Зазначені податкові накладні включені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних, а суми, визначені у податкових накладних, включені до декларацій по ПДВ за відповідні періоди.

Крім того, факт надання інформаційних та аналітичних послуг супроводження діяльності підприємства підтверджується наданими суду для огляду у судовому засіданні щомісячними звітами виконавців послуг ТОВ "Ліра Плюс", ТОВ "КАССІДА ПРОДЖЕКТ" та ТОВ "ДК "ДІМ", з додатками - переліками споживачів постачальника за нерегульованим тарифом ТОВ "НТЦ "ЕнергоТех", яким передбачається постачання електроенергії, фактичними обсягами споживання електроенергії по споживачах, фактичними погодинними обсягами купівлі електроенергії по всім споживачам постачальника за нерегульованим тарифом, розрахунками обсягів прийому-передачі електричної енергії з оптового ринку, розрахунками заявлених обсягів купівлі електричної енергії на оптовому ринку, даними зняття показань активної електроенергії за 2009-2010 р.р. та інше.

Зазначений звіт, яким є додаток до протоколу узгодження договірної ціни за виконані роботи та послуги по договору з ТОВ "Ліра Плюс" №11-СД-08 від 24.11.2008 р. за листопад 2009 року, з додатками (т. 2 а.с. 38-250, т.3, т. 4 а.с. 1-26), а також звіти ТОВ "Ліра Плюс" за грудень 2008 року - жовтень 2009 року (т. 4 а.с. 24-136), звіт про виконану роботу по договору з ТОВ "КАССІДА ПРОДЖЕКТ" №11-СД-09 від 23.11.2009 р. за грудень 2009 року, з додатками (т. 4 а.с. 137-250, т. 5, т. 6 а.с. 1-130), а також звіти ТОВ "КАССІДА ПРОДЖЕКТ" за січень 2010 року липень 2010 року (т. 6 а.с. 131-225), звіт про виконану роботу по договору з ТОВ "ДК "ДІМ" №07-СД-10 від 26.07.2010 р. за грудень 2010 року, з додатками (т. 6 а.с. 226-250, т. 7, т. 8, т. 9 а.с. 1-65), а також звіти ТОВ "ДК "ДІМ" серпень 2010 року листопад 2010 року (т. 9 а.с. 66-81) залучено судом до матеріалів справи.

Таким чином, позивачем до суду надано належні та достатні докази того, що господарські операції фактично відбулися, у позивача виникло право на віднесення до складу податкового кредиту з ПДВ за жовтень 2009 року на суму 54500,00 грн., за листопад 2009 року - 50000,00 грн., за грудень 2009 року - 83333,00 грн., за січень 2010 року - 70833,00 грн., за лютий 2010 року - 60000,00 грн., за березень 2010 року - 80000,00 грн., за квітень 2010 року - 90000,00 грн., за травень 2010 року на суму 51267,00 грн., за червень 2010 року - 41500,00 грн., за липень 2010 року - 44000,00 грн., за жовтень 2010 року - 215833,00 грн., за листопад 2010 року - 169000,00 грн., за грудень 2010 року - 158000,00 грн., та віднесення до складу валових витрат сум за 4-й квартал 2009 року в сумі 234792 грн., 1-й квартал 2010 року - 263541,00 грн., 2-й квартал 2010 року - 228458,00 грн., 3-й квартал 2010 року - 55000,00 грн., 4-й квартал 2010 року в сумі 678542,00 грн., на підставі виконаних зобов'язань за перевіряємий період згідно договорів №07-СД-10 від 26.07.2010 р. з ТОВ "ДК "ДІМ", №11-СД-09 від 23.11.2009 р. з ТОВ "КАССІДА ПРОДЖЕКТ", №11-СД-08 від 24.11.2008 р. з ТОВ "Ліра Плюс".

При розгляді справи суд керувався законами, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Так, відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з п.1.32 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Абзацом 4 п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ст.3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку податку на прибуток не встановлюють особливих вимог до первинних документів і облікових регістрів, що повинні використовуватися при обчисленні даного податку, тому відповідними документами податкового обліку вважаються бухгалтерські документи і регістри обліку, складені належним чином.

Відповідно до ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, у п.5.3 - п.5.8 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” містяться певні обмеження чи є пряма заборона щодо включення певних витрат до складу валових витрат. В пунктах 5.3 - 5.8 вказаного Закону відсутні норми, які б визначали неможливість віднесення до складу валових витрат вартості інформаційних та аналітичних послуг супроводження діяльності підприємства.

Пунктом 5.11 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Також суд зазначає, що угоди, укладена між ТОВ "НТЦ "ЕнергоТех" як замовником та ТОВ "Ліра Плюс", ТОВ "КАССІДА ПРОДЖЕКТ", ТОВ "ДК "ДІМ" як виконавцями про надання послуг є чинними та не визнаними в установленому порядку недійсними.

Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” не містить значення терміну “послуга”. Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України послуга споживається замовником в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності виконавцем.

Суд, аналізуючи вищезазначені положення нормативно-правових актів, приходить до висновку, що необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання послуги до складу валових витрат є наявність звязку послуги з господарською діяльністю підприємства. Придбання такої послуги повинно бути складовою частиною діяльності особи, що направлена на отримання доходу.

Відповідно до довідки №4015 з ЄДРПОУ від 25.04.2007 р., видом діяльності ТОВ "НТЦ "ЕнергоТех" за КВЕД є розподілення та постачання електроенергії.

Позивач має ліцензію строком дії з 16.06.2004 року по 15.06.2015 року, що видана Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ) щодо провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії за нерегульованим тарифом.

Мета та предмет діяльності ТОВ "НТЦ "ЕнергоТех" визначені Статутом Товариства, предметом діяльності Товариства, є, зокрема, постачання електричної енергії за нерегульованим тарифом.

Таким чином, судом встановлено, що надання послуг по вивченню ринку пропозицій та попиту на послуги постачання електроенергії, вивчення та систематизування даних про ціни на аналогічні товари та послуги, проведення опитування потенційних покупців щодо умов укладення договорів, знаходження потенційних покупців та сприяння укладенню договорів купівлі-продажу, які здійснювалися ТОВ "Ліра Плюс", ТОВ "КАССІДА ПРОДЖЕКТ" та ТОВ "ДК "ДІМ" та результати яких відображені у звітах за 2009-2010 роки з додатками та додатками до протоколів узгодження цін з додатками за 2009-2010 роки, безпосередньо повязано з господарською діяльністю підприємства, оскільки є складовою частиною діяльності ТОВ "НТЦ "ЕнергоТех", що направлена на отримання доходу та економічно доцільне виконання умов договору №2125/01 від 23.06.2004 року з ДП "Енергоринок".

Відповідачем у відповідності до вимог ст. 71 КАС України не надано доказів того, що вказані первинні документи містять недостовірні відомості або визнані недійсними.

На підставі зазначеного вище, з врахуванням порядку відображення в податковому обліку субєкта підприємницької діяльності з податку на прибуток підприємств витрат на придбання послуг для використання у власній господарській діяльності, судом встановлено правомірність віднесення витрат на придбання вищезазначених послуг в 4-й кварталі 2009 року в сумі 234792 грн., в 1-му кварталі 2010 року - 263541,00 грн., в 2-му квартал 2010 року - 228458,00 грн., в 3-му кварталі 2010 року - 55000,00 грн., в 4-му кварталі 2010 року в сумі 678542,00 грн., до складу валових витрат позивача на підставі первинних документів, зокрема, договорів про надання послуг, додаткових угод до договорів, актів виконаних робіт, платіжних доручень, податкових накладних.

Щодо формування податкового кредиту по податку на додану вартість, суд зазначає, що вказані правовідносини врегульовано Законом України “Про податок на додану вартість”, який діяв на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно абз. 3 пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Пунктом 1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з законом про податок на додану вартість.

Вказаним Законом передбачений порядок формування податкового кредиту платника податку. Так, згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 даного закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим законом, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.7.5 ст.7 цього закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Також п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

На момент здійснення господарських операцій та на момент перевірки контрагенти позивача ТОВ "Ліра Плюс", ТОВ "КАССІДА ПРОДЖЕКТ" та ТОВ "ДК "ДІМ" були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як юридичні особи, платниками податку на додану вартість, зареєстрованим відповідно до ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

Статус позивача як платника ПДВ підтверджується доданими до матеріалів справи доказами і не заперечувався відповідачем, ні в акті перевірки, ні в ході судового засідання.

Відповідач не заперечував та не спростував той факт, що податкові накладні, виписані контрагентом позивача, відповідають вимогам п.п. 7.2.1, п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №165 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037.

Відповідно до абз. 1 п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до абз. 1 п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Абзацами 1, 2 підпункту 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит повязано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, повязаній з господарською діяльністю платника податку.

Судом встановлено, що позивач на момент здійснення перевірки мав належним чином оформлені податкові накладні, що підтверджують розмір податкового кредиту, відображений в деклараціях з податку на додану вартість за жовтень 2009 року на суму 54500,00 грн., за листопад 2009 року - 50000,00 грн., за грудень 2009 року - 83333,00 грн., за січень 2010 року - 70833,00 грн., за лютий 2010 року - 60000,00 грн., за березень 2010 року - 80000,00 грн., за квітень 2010 року - 90000,00 грн., за травень 2010 року на суму 51267,00 грн., за червень 2010 року - 41500,00 грн., за липень 2010 року - 44000,00 грн., за жовтень 2010 року - 215833,00 грн., за листопад 2010 року - 169000,00 грн., за грудень 2010 року - 158000,00 грн., реальність здійснення господарських операцій підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, у позивача виникло право на віднесення до складу податкового кредиту з ПДВ на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ "Ліра Плюс", ТОВ "КАССІДА ПРОДЖЕКТ" та ТОВ "ДК "ДІМ", а саме: №20810 від 08.10.10 р., №203011 від 30.11.2010 р., №93012 від 30.12.2010 р., №778 від 30.12.2009 р., №159 від 29.01.2010 р., №518 від 26.02.2010 р., №762 від 31.03.2010 р., №1043 від 30.04.2010 р., №1262 від 31.05.2010 р., №1612 від 30.06.2010 р., №2007 від 31.07.2010 р., №6203110 від 31.10.2009 р., №6203011 від 30.11.2009 р.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих йому контрагентами - ТОВ "Ліра Плюс", ТОВ "КАССІДА ПРОДЖЕКТ" та ТОВ "ДК "ДІМ". Із зазначеного випливає, що сума податкового кредиту позивачем сформовано правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої виконавцям по договорам.

Посилання відповідача на те, що позивач відносив до складу податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, отриманим від контрагентів, у той час як фінансово-господарська діяльність ТОВ "Ліра Плюс", ТОВ "КАССІДА ПРОДЖЕКТ" та ТОВ "ДК "ДІМ" здійснюється поза межами правового поля, їх правочини вчинені без наміру створення правових наслідків, укладення цивільно-правових відносин з ТОВ "Ліра Плюс", ТОВ "КАССІДА ПРОДЖЕКТ" та ТОВ "ДК "ДІМ" на проведення безтоварних операцій, спрямовані на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування податкового зобов'язання та податкового кредиту ПДВ, не приймається судом до уваги з огляду на наступне.

Податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість у складі ціни товару. Для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту, в розумінні Закону України “Про податок на додану вартість”, не передбачається умова про сплату цих сум до бюджету.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” бюджетне відшкодування сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Зазначена правова позиція висловлена в п. 1 Довідки щодо правових позицій Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України з деяких проблемних питань застосування чинного законодавства у вирішенні спорів, що виникають з податкових відносин (за матеріалами перегляду за винятковими обставинами судових рішень Вищого адміністративного суду України у 2008 квітні 2009 року).

Проте суд зазначає, що згідно детальної інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, контрагентами позивача ТОВ "Ліра Плюс", ТОВ "КАССІДА ПРОДЖЕКТ" та ТОВ "ДК "ДІМ" за перевіряємий період задекларовано податкові зобовязання по взаємовідносинам з ТОВ «НТЦ «ЕнергоТех»у повному обсязі, розбіжність виникла за рахунок зняття ДПІ за результатами зазначеної перевірки позивача сум податкового кредиту, задекларованих позивачем.

Відповідно до ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України, в редакції, яка діяла на час проведення перевірки), зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно із абз. 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його невідповідність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ч.1 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконним заволодіння ним.

Згідно з ч.2 ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Судом встановлено, що між ТОВ "НТЦ "ЕнергоТех" та ТОВ "Ліра Плюс", ТОВ "КАССІДА ПРОДЖЕКТ", ТОВ "ДК "ДІМ" були укладені договори щодо надання послуг на інформаційне та аналітичне супроводжування діяльності підприємства, в яких позивач є замовником, а його контрагенти виконавцями, а саме: №07-СД-10 від 26.07.2010 р. з ТОВ "ДК "ДІМ", №11-СД-09 від 23.11.2009 р. з ТОВ "КАССІДА ПРОДЖЕКТ", №11-СД-08 від 24.11.2008 р. з ТОВ "Ліра Плюс".

Зазначені договори, відповідно до їх умов, є двосторонніми договорами, згідно з ч.2 ст.207 Цивільного Кодексу України та ч.1 ст.181 Господарського Кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами та скріплений печаткою.

Відповідно до вимог п.1,2 ч.1 ст.208 Цивільного Кодексу України у письмовій формі належить вчиняти правочин між юридичними особами, між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.638 Цивільного Кодексу України та ч.8 ст.181 Господарського Кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.3 ст.180 Господарського Кодексу України істотними умовами господарського договору є предмет, ціна та строк дії договору.

Згідно з ч.1 ст.628 Цивільного Кодексу України зміст договору становить умови, визначенні на розсуд сторін і погоджені ними, та умови які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 204 Цивільного Кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, що полягає в тому, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, відсутні факти, які свідчили б про те, що зміст укладених договорів між ТОВ "НТЦ "ЕнергоТех" з ТОВ "Ліра Плюс", ТОВ "КАССІДА ПРОДЖЕКТ", ТОВ "ДК "ДІМ" не відповідає дійсним намірам сторін, та що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів.

За таких обставин, посилання представника відповідача на невідповідність договорів вимогам ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України суд вважає необґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Конституційні права людини та громадянина, порушення яких є підставою нікчемності правочину, що порушує публічний порядок, закріплені в Основному Законі держави - Конституції України, яка в ст. 3 найвищою соціальною цінністю проголошує людину, її життя і здоров'я, честь та гідність, недоторканність і безпеку. Крім цього, у разі спрямованості правочину на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, дії особи кваліфікуватимуться як злочини або адміністративні проступки, і, як наслідок, будуть порушувати Кримінальний кодекс України або Кодекс України про адміністративні правопорушення. Законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів, керуючись тим, що публічний порядок держави порушується у разі порушення нормативних актів, у яких він закріплений, а саме: Конституції України, Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Оскільки ст. 228 ЦК України для правочину, що порушує публічний порядок, передбачає наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави, то такий умисел повинен встановлюватись під час розслідування кримінальної справи і розгляду її в суді або в ході провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Можливість такого порядку встановлення умислу сторін також прямо витікає з висновку про те, що однією з ознак правочину, що порушує публічний порядок, є заборона його нормами кримінального чи адміністративного законодавства. Ці правочини порушують виключно публічно-правові норми, які одночасно становлять правопорушення у вигляді злочину чи адміністративно-правового делікту.

А відтак, під правочини, що порушують публічний порядок, підпадають правочини, спрямовані (вчинені з умислом) на порушення публічних нормативно-правових актів: Конституції України, валютного, митного, податкового, антимонопольного та іншого публічно-правового законодавства, у якому закріплені основи державного ладу, політичної системи, економічної безпеки держави, і у той же час є злочинами чи адміністративно-правовими деліктами. Це, зокрема, правочини, що спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина; ухилення суб'єктами господарювання від сплати податків; незаконне відчуження або користування об'єктами права власності українського народу; правочини, спрямовані на незаконний обіг вилучених з вільного обігу предметів або предметів, обіг яких обмежено; правочини, вчинені з метою порушення антимонопольного законодавства та спрямовані на зайняття забороненими видами господарської діяльності, а також інші, спрямовані на порушення публічно-правових нормативних актів.

Таким чином, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який набрав чинності, чи постанова компетентного органу про притягнення зазначених осіб до адміністративної відповідальності.

Таких доказів щодо посадових осіб ТОВ "НТЦ "ЕнергоТех", ТОВ "Ліра Плюс", ТОВ "КАССІДА ПРОДЖЕКТ" та ТОВ "ДК "ДІМ" відповідачем не надано.

Відповідачем не враховано припис акту цивільного законодавства України, який викладений в ч.1 ст. 204 ЦК України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про безпідставність висновків відповідача на наявність ознак нікчемності правочів, укладених між ТОВ "НТЦ "ЕнергоТех" з ТОВ "Ліра Плюс", ТОВ "КАССІДА ПРОДЖЕКТ" та ТОВ "ДК "ДІМ" в розумінні ст.ст. 215, 216, 228 ЦК України, як наслідок, безпідставність посилання відповідачана порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо віднесення до податкового кредиту витрат ТОВ "НТЦ "ЕнергоТех" по взаємовідносинах з ТОВ "Ліра Плюс", ТОВ "КАССІДА ПРОДЖЕКТ" та ТОВ "ДК "ДІМ", які були понесені за нікчемними угодами, які в силу ст. 216 ЦК не створюють юридичних наслідків.

Посилання відповідача на висновки фахівця науково-дослідного експертнокриміналістичного центру №93 від 05.04.2011 року, суд не бере до уваги, оскільки згідно ч.1 ст. 204 ЦК України, - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, позивачем надано належні та допустимі докази реальності вчинення правочинів.

Крім того, з наданої копії висновку спеціаліста НДЕКЦ ГУ МВС України в Харківській області № 93 від 05.04.2011 року (т. 2 а.с. 1-4) вбачається, що спеціаліст ОСОБА_3 щодо підписів ОСОБА_6 у документах не відповів на питання через відсутність оригіналів документів, щодо підписів ОСОБА_5. не вирішив питання через відсутність вільних та експериментальних зразків підпису ОСОБА_5.

Таким чином, висновок спеціаліста НДЕКЦ ГУ МВС України в Харківській області № 93 від 05.04.2011 року не є належним та допустимим доказом в розумінні КАС України, він не може бути взятий судом до уваги.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновку відповідача, який міститься в акті перевірки, щодо безпідставного віднесення позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 1168266,00 грн.

З огляду на відсутність порушення позивачем порядку формування податкового кредиту з податку на додану вартість, а також декларування податку на прибуток підприємств, відсутні підстави для донарахування ТОВ "НТЦ "ЕнергоТех податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств та відсутні підстави для застосування контролюючим органом штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень субєктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідно до частини 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі міста Харкова №0001742302/0 від 21.04.2011 року, згідно якого позивачу донараховано суму податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 1168266,00 грн., та штрафні санкції 292066,50 грн., а також №0001732302/0 від 20.04.2011 року, згідно якого донараховано суму податкового зобов'язання по податку на прибуток 1460333,00 грн. та штрафні санкції 365083,30 грн., прийняті відповідачем необґрунтовано, не у відповідності до чинного законодавства, через що позовні вимоги про скасування вказаних податкових повідомлень-рішень підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 8-14, 71, 72, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-технічний центр "Енергетичні технології" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова, за участю прокуратури Київського району м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова від 20.04.2011 року№0001742302/0, від 20.04.2011 року №0001732302/0.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 13.09.2011 року.

Суддя Л.М. Мар'єнко