Постанова № 18342870, 08.09.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2011 р. № 2а-10018/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-суддіМартинюка В.Я.

з участю секретаря судових засіданьКукси В.А.

представників:

від позивача Бєлкіна Н.В.,

від відповідача Дацко Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Яворівському районі Львівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) «Пропет»про стягнення коштів до бюджету, -

в с т а н о в и в :

ДПІ у Яворівському районі Львівської області звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до ТзОВ «Пропет»про стягнення до бюджету суми податкового зобовязання по податку на прибуток в розмірі 2935589 грн. 00 коп. та податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 449530 грн. 00 коп., визначених із застосуванням звичайних цін.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що перевіркою встановлено факт реалізації відповідачем ПЕТ-преформ (готової продукції) за цінами, нижчими від цін реалізації власної продукції у аналогічному періоді. Таким чином, на думку перевіряючих, відповідачем порушено вимоги підп.7.4.1, підп.7.4.3, п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.4.1 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок чого було прийнято рішення про застосування звичайних цін при визначенні податкових зобовязань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просять позов задовольнити.

Відповідач в запереченні на позовну заяву вважає, що рішення про застосування звичайних при визначенні податкових зобовязань з податку на прибуток та податку на додану вартість прийняті без достатніх на те підстав, оскільки ПЕТ-преформи, на які позивач покликається в акті перевірки як на готову продукцію, реалізовувались як бракована продукція, підтвердженням чого є відповідні документи бухгалтерського обліку.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просить в його задоволенні відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

За результатами планової виїзної перевірки ТзОВ «Пропет»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 року по 31.03.2010 року валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 31.03.2010 року, ДПІ у Яворівському районі Львівської області прийнято рішення №1 від 09.08.2010 року про застосування звичайних цін при визначенні сум податкових зобовязань з податку на прибуток та рішення №2 від 09.08.2010 року про застосування звичайних цін при визначенні сум податкових зобовязань з податку на додану вартість.

Також, рішенням від 07.09.2010 року за №1 про визначення податкових зобовязань із застосуванням звичайних цін товариству визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 2935589 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем 1579141 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 1356448 грн. 00 коп. та рішенням від 07.09.2010 року за №2 про визначення податкових зобовязань із застосуванням звичайних цін товариству визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 449530 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем 299687 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 149843 грн. 00 коп.

Перевіркою встановлено порушення відповідачем підп.7.4.1, підп.7.4.3, п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»внаслідок чого занижено валовий дохід в сумі 6316564 грн. 00 коп., а також порушення п.4.1 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок чого допущено заниження податку на додану вартість на загальну суму 1263315 грн. 00 коп.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до положень п.4.3.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року за №2181-III(чинного на момент виникнення спірних правовідносин), якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з підпунктом "а" підпункту 4.2.2 статті 4 цього Закону у зв'язку з, зокрема, неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.

Як передбачено підп.1.20.10 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.

Рішення про застосування непрямих методів, як передбачено підп.4.3.5 цього ж Закону, приймається податковим органом за місцезнаходженням платника податків за наявності підстав, визначених у підпункті 4.3.1 цього пункту. Нарахування податкових зобов'язань з використанням непрямого методу здійснюється виключно податковими органами. Рішення про сплату податкових зобов'язань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу.

Рішеннями за №1 та за №2 від 09.08.2010 року вирішено застосувати звичайні ціни при визначенні сум податкових зобовязань позивача.

Як вбачається з акта перевірки №1385/23-2/31252665 від 17.08.2010 року, перевіряючі прийшли до висновку, що заниження задекларованих показників виникли за рахунок реалізації ПЕТ-преформ (готової продукції) за перевірений період з 01.07.2008 року по 31.03.2010 року фізичним особам неплатникам податку на прибуток за цінами, нижчими від цін реалізації власної продукції у аналогічному періоді. Також, продовжується в акті перевірки, відповідачем не було представлено документів, які б свідчили про те, що випущені ПЕТ преформи 1,5 л були браковані, а отже, і реалізовуватись повинні були за відпускними цінами, які діяли на підприємстві на вказану готову продукцію у відповідних звітних періодах.

Таким чином, органом державної податкової служби було прийнято рішення від 07.09.2010 року за №1 про визначення податкових зобовязань із застосуванням звичайних цін, яким товариству визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 2935589 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем 1579141 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 1356448 грн. 00 коп. та рішення від 07.09.2010 року за №2 про визначення податкових зобовязань із застосуванням звичайних цін, яким товариству визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 449530 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем 299687 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 149843 грн. 00 коп.

Відповідно до п.4.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Як передбачено п.7.4.1 цього ж Закону, доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Згідно з підп.1.20.1 згаданого Закону, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Підпунктом 7.4.3 даного Закону передбачено, положення підпунктів 7.4.1, 7.4.2 поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.

Кореспондуючу норму містись також і п.4.1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року за №168/97-ВР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до якого база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Судом встановлено, що приймаючи вищезгадані рішення про визначення податкових зобовязань із застосуванням звичайних цін позивач виходив з того, що платником податків не було представлено документів, які б свідчили про те, що випущені ПЕТпреформи 1,5 л були браковані, а отже, і реалізовуватись повинні були за відпускними цінами, які діяли на підприємстві на вказану готову продукцію у відповідних звітних періодах.

З метою визначення відповідності кількості реалізованої продукції за цінами нижчими від звичайних, кількості бракованої продукції, ухвалою суду від 16.12.2010 року було призначено судову економічну експертизу.

Згідно висновку №543 судово-економічної експертизи, складений 27.04.2011 року експертами Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, згідно якого документально підтверджується відображення в первинних бухгалтерських документах (видаткових накладних) кількість бракованої продукції реалізованої ТзОВ «Пропет»в період з 01.07.2008 року по 31.03.2010 року, яка відповідає кількості бракованої продукції зазначеної у первинних бухгалтерських документах (журналу вимушених та запланованих зупинок обладнання та випуску ПЕТ-преформ; актам оцінки та обліку відбракованої продукції та сировини; актам оприбуткування бракованої продукції; актам перевірки, оцінки та обліку відбракованої продукції та сировини) за вказаний період.

Вищеперелічені первинні бухгалтерські документи знаходяться в матеріалах справи та містять всі необхідні реквізити передбачені вимогами ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999 року №996-XIV, з наступними змінами та доповненнями.

При цьому, судом не беруться до уваги мотиви позивача, які стосуються необєктивності висновку експерта, з наступних міркувань.

Наявність контролю виробництва та відбракованої продукції на підприємстві відповідача передбачено «Технологічним регламентом процесу виготовлення преформ ПЕТ на ТзОВ «Пропет».

Як вбачається зі змісту частин 2 та 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999 року № 996-XIV, з наступними змінами та доповненнями, питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

На виконання згаданих норм на підприємстві відповідача було прийнято наказ №1-БП/08 від 02 січня 2008 року «Про облік відбракованої продукції та сировини»(внесений до журналу реєстрації технічних наказів), з якого вбачається, що відбракована продукція поділяється на три види, а саме:

-що виникла в процесі експлуатації технологічних установок, заміні форм, запуску установок після довготривалих планових зупинках, а також не запланованих зупинках через неподачу електроенергії та виходу з ладу запасних частин у журналі «облік браку»з вказанням причин виникнення та характером дефектів;

-перепалена та забруднена сировина;

-що не відповідає технічним параметрам, через нерівномірне забарвлення, сторонні частки (забруднення) в преформах.

При цьому, облік такої продукції здійснюється відповідно:

-актами перевірки, оцінки та обліку відбракованої продукції та сировини;

-актами оцінки та обліку відбракованої сировини;

-актами оприбуткування бракованої продукції.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи згаданих актів, такі відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Також в згаданому наказі зазначено, що всі операції по бракованій продукції та сировині здійснюються на бухгалтерському рахунку 26 з відокремленням від готової продукції.

Викладені в наказі №1-БП/08 від 02 січня 2008 року «Про облік відбракованої продукції та сировини»обставини підтверджуються матеріалами справи, а тому в суду не має сумніву щодо ведення бухгалтерського обліку на підприємстві відповідача у відповідності до даного наказу.

Таким чином, висновок експерта ґрунтувався на тих первинних бухгалтерських документах (акти оприбуткування бракованої продукції), які відображають кількість відбракованої продукції преформи, що не відповідає технічним параметрам, через нерівномірне забарвлення, сторонні частки (забруднення), та можуть бути в подальшому реалізовані, оскільки всі інші первинні бухгалтерські документи стосуються відбракованої сировини.

Не беруться до уваги посилання позивача на наявність затверджених норм витрат від технічно неминучого браку за класифікатором видів виробів та операцій, які передбачають плановий брак, як необхідної умови браку на виробництві, оскільки такого обовязку не передбачено чинними нормативно-правовими актами.

Не може бути покладено в основу мотивації судового рішення також і посилання органу державної податкової служби на класифікацію браку, яка визначена Методрекомендаціями, затвердженими наказом Мінпромполітики від 09.07.2007 року №373, оскільки такі не зареєстровані в Міністерстві юстиції України, а відтак не є обовязковими до виконання. Як наслідок не може бути застосовано до спірних правовідносин Інструкцію про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобовязань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року №291 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 року за №893/4186.

Крім того, посилання відповідача на зазначені Методрекомендації та Інструкцію не беруться судом до уваги, оскільки організація бухгалтерського обліку на підприємстві щодо відбракованої продукції та сировини була здійснена у відповідності до частин 2 та 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»наказом №1-БП/08 від 02 січня 2008 року «Про облік відбракованої продукції та сировини»та повністю йому відповідала, що підтверджується наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами.

Відповідно до вимог ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

А тому, з врахуванням того, що відповідачем надано належні та достатні докази на підтвердження обставин відповідності кількості реалізованої продукції (бракованик ПЕТ-преформ) за цінами нижчими від цін реалізації власної продукції у аналогічному періоді, кількості тієї ж продукції, відображеної в первинних бухгалтерських документах, висновки органу державної податкової служби про реалізацію продукції за цінами, нижчими ніж звичайні, що призвело до заниження валового доходу та податку на додану вартість, не відповідають фактичним обставинам справи.

З огляду на викладене, рішення позивача про визначення податкових зобовязань із застосуванням звичайних цін товариству, якими відповідачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток та податку на додану вартість, є протиправними, а тому у суду відсутні правові підстави для прийняття рішення про сплату визначених податкових зобовязань.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити на користь відповідача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1. В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пропет», що знаходиться за адресою Львівська область, Яворівський район, с.Старий Яр,24 (код ЄДРПОУ 31252665) 9044 грн. 00 коп. витрат повязаних з проведенням експертизи.

3. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

4. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 08 вересня 2011 року.

Суддя В.Я.Мартинюк