Постанова № 18342757, 14.09.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2011 р. № 2а-3914/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Мричко Н.І.

за участю секретаря судового засідання Якимець О.І.

представника позивача Цитульського І.В.

представника відповідача Мазана О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові про визнання недійсним обтяження, -

в с т а н о в и в :

Львівське міське комунальне підприємство «Львівводоканал»(далі ЛМКП «Львівводоканал») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові (далі СДПІ по роботі з ВПП у м. Львові) в якому просив визнати недійсним, внесеним СДПІ по роботі з ВПП у м. Львові до реєстру обтяжень рухомого майна, обтяження на об'єкт ЛМКП «Львівводоканал»невизначене майно «Всі активи платника податків».

В обгрунтування позовних вимог зсилається на те, що податковий борг ЛМКП «Львівводоканал»складає 62144, 3 тис. грн., однак у податковій заставі перебувають всі активи підприємства, розмір яких станом на 31.12.2010 року становить 1123357, 0 тис. грн. Вважає, внесене СДПІ по роботі з ВППП у м. Львові обтяження майна підприємства такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства та порушують права та законні інтереси позивача.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги уточнив, згідно до яких просив:

- визнати недійсним обтяження СДПІ по роботі з ВПП у м. Львові на об'єкти ЛМКП «Львівводоканал»: - «невизначене майно все рухоме майно та майнові права», зареєстроване 13.11.2000 09:13:00 за № 300-2153 у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна;

- «невизначене майно всі активи платника податків»після внесених замін від 24.04.2003 до реєстраційного запису Державного реєстру обтяжень рухомого майна 300-2153;

- Визнати недійсним запис № 1 до Державного реєстру обтяжень рухомого майна по боржнику ЛМКП «Львівводоканал», ЄДРПОУ 03348471, зареєстрований 13.11.2000 09:13:00 за № 300-2153 зі змінами від 24.04.2003 11:19:00; від 10.11.2005 16:37:17; від 09.11.2010 17:54:59. Просив позов із урахуванням уточнень до позовної заяви задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги із урахуванням уточнень не визнав повністю, просив у задоволенні таких відмовити з таких підстав. Податкова застава ЛМКП «Львівводоканал»виникла відповідно до Указу Президента України від 04.03.1998 року № 167/98 «Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунок з бюджетами та державними цільовими фондами». Повідомлення про податкову заставу майна та майнових прав підприємства було надіслано від 31.10.2000 року № 12156/24-0 на суму 7720630, 99 грн. та внесено запис у Державному реєстрі застав рухомого майна 13.11.2000 року за номером 300-2153. У зв'язку із тим, що борг підприємства не переривався, активи підприємства із вступом у дію з 01.10.2001 року норми ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Податкового кодексу України продовжують знаходитися у податковій заставі. Вказує на те, що 24.04.2003 року у Державному реєстрі застав рухомого майна внесені зміни до запису про заставу № 300-2153, а саме: «все рухоме майно та майнові права»замінено на «всі активи платника податків». Оскільки термін дії податкової застави закінчувався, то 10.11.2005 року та 09.11.2010 року до реєстраційного запису Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 300-2153 було внесено зміни про продовження строку реєстрації податкової застави до 09.11.2015 року.

Зазначає, що станом на день розгляду справи не існує законодавчо визначеної процедури звільнення активів платника податків з податкової застави у випадку невідповідності вартості таких активів розміру податкового боргу та за наявнсоті податкового боргу у такого платника.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, приходить до висновку про те, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, за даними органу податкової служби за позивачем станом на 09.06.2011 рахується заборгованість перед бюджетом на загальну суму 18463902, 00 грн. грн.

Із дослідженої у судовому засіданні копії витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна вбачається, що до вказаного реєстру внесено запис № 1 про публічне обтяження «всі активи платника податків» з підстав, передбачених абз. 3 п.п.8.2.1 п.8.2 ст. 8 Закону України № 2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Згідно довідки ЛМПК «Львівводоканал»від 01.07.2011 року № 12-2390, балансова вартість всіх активів підприємства станом на 01.04.2011 року становить 1108926, 00 тис. грн.

Перевіряючи оскаржувані дії податкової інспекції на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України суд зазначає наступне.

Приписами пункту 8.1 статті 8 Закону України № 2181-ІІІ, який діяв на момент здійснення у реєстрі запису № 7234524, визначено, що з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення.

Відповідно до положень п.8.1 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення.

Зокрема, право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації або контролюючим органом, - з дня, наступного за останнім днем граничного строку такого погашення (пп.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону №2181).

Підпунктом 8.2.2 п.8.2 ст. 8 Закону №2181 передбачено, що право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу.

Рішенням Конституційного Суду України від24.03.2005 у справі №1-9/2005 положення пп.8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону України від21.12.2000 №2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі Закон №2181), в частині поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків без врахування суми його податкового боргу були визнані такими, що не відповідають Конституції України. Відповідно до п.4 резолютивної частини наведеного рішення, положення пп.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону №2181 втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

При цьому Конституційний Суд України в своєму Рішенні зазначив, що розмір податкової застави повинен відповідати сумі податкового зобов'язання, що забезпечувало б конституційну вимогу справедливості та розмірності. Розмірність, на думку Конституційного Суду України, як елемент принципу справедливості передбачає встановлення публічно-правового обмеження розпорядження активами платника податків за несплату чи несвоєчасну сплату податкового зобов'язання та диференціювання такого обмеження залежно від розміру несплати платником податкового боргу.

Із дослідженого в судовому засіданні витягу з реєстру обтяжень майна вбачається, що розмір податкової застави із деталізацією майна, на яке вона поширюється здійснено не було, податкова застава застосована до всіх активів.

Враховуючи викладене вище та беручи до уваги відомості облікової картки платника податку, суд приходить до висновку про те, що дії податкового органу по внесенню до Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису № 1 про виникнення публічного обтяження та виникнення податкової застави на всі активи платника податків не відповідають нормам податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952 р. № ETS N 009 кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів.

Нормами ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав, а отже позов підлягає частковому задоволенню (в частині визначення об'єкта обтяження: всі активи платника податків).

Проте, з метою забезпечення захисту прав відповідача, суд, керуючись вимогами ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобовязати відповідача вжити заходів по опису конкретних активів, вартість яких співрозмірна та адекватна сумі податкового боргу із внесенням відповідних змін в графу об'єкт обтяження запис № 1.

Оскільки адміністративний позов задоволено частково суд, у порядку ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, присуджує судові витрати, здійснені позивачем, відповідно до задоволених вимог. Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню з Державного бюджету України судові витрати (судовий збір) у розмірі 1,70 (одна грн., 70 коп.).

Керуючись наведеним вище, та ст.ст. 17-19, 86, 94, 160-163 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати внесений до Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис № 1 в частині визначення об'єкта обтяження «всі активи платника податків».

Зобов'язати Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Львові вжити заходів по опису конкретних активів Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал», вартість яких співрозмірна та адекватна сумі податкового боргу із внесенням відповідних змін в графу об'єкт обтяження запису № 1.

Присудити з Державного бюджету на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал», судові витрати у розмірі 01 (одна) грн. 70 коп.

В решті позову відмовити.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до я. 3 ст. 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 16 вересня 2011 року.

Суддя Мричко Н.І.