Постанова № 18340958, 13.09.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2011 р., 14 год. 55 хв. м. Львів № 2а-8311/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Кравчука В.М.

за участю секретаря судового засідання Ганачівської Л.Ю.,

представника позивача Койнаша В.В., Дубаса В.М.,

представника відповідача Карпина Я.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного підприємства «Валарис»до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.06.2011р. № 0000962380 та податкової вимоги від 19.07.2011 р. № 894, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Валарис»звернулось до суду з позовом до ДПІ у Залізничному районі м. Львова про податкового повідомлення-рішення від 29.06.2011р. № 0000962380 на суму 4295,28 грн. та податкової вимоги від 19.07.2011 р. № 894 на суму 4258,88 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що висновки ДПІ про проведення розрахункової операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій (надалі РРО), невидача розрахункового документа та незабезпечення ведення обліку товарних запасів на місцях їх реалізації, відсутність прихідних накладних на товар на суму 2226,60 грн. є безпідставними та не відповідають дійсності. Вважає, факт продажу сигарет на суму 12 грн. без застосування РРО перевіряючими не доведено; законодавством не встановлено обовязку щодо зберігання первинних документів на товар в місці його продажу. На думку позивача, в його діях відсутні будь-які порушення порядку ведення обліку, а підстав для винесення оскаржуваного рішення немає. Тому прийняте рішення про застосування фінансових санкцій підлягає скасуванню.

В подальшому позивач збільшив позовні вимоги, зокрема, крім скасування податкового повідомлення-рішення, просив також скасувати податкову вимогу від 19.07.2011 р. № 894 на суму 4258,88 грн. В судовому засіданні представники позивача підтримали зазначені пояснення, просили позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав. Подав письмове заперечення, вважає оскаржуване рішення такими, що винесене з урахуванням вимог чинного законодавства. Посилається на те, що у підприємства були відсутні прихідні документи на товар представлений до реалізації згідно додатку № 3 на суму 2226,60 грн., а позивачем ведеться облік товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання з порушенням встановленого порядку. Також підприємством проведено розрахункову операцію на суму 12 грн. без видачі відповідного розрахункового документа. Тому відповідачем на підставі ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»застосовано відповідну штрафну санкцію до підприємства у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації.

Щодо податкової вимоги, представник відповідача визнав, що така виставлена передчасно, оскільки рішення про застосування штрафних санкцій було оскаржено. Просив в задоволенні позову відмовити.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ПП «Валарис»є субєктом підприємницької діяльності у сфері торгівлі, здійснює торговельну діяльність в магазині за адресою м. Львів, вул. В.Великого, 111.

01.04.2011року наказом ДПА у Львівській області № 336 вирішено провести фактичні перевірки субєктів господарювання, серед яких значиться і ПП «Валарис». Проведення перевірок доручено старшим державним податковим ревізорам-інспекторам Павлику Я.Р. та Ковальчуку Р.Л.

04.04.2011 року ДПІ у м. Львові видало направлення № 1901 інспектору Ковальчуку Р.Л. та № 1902 інспектору Павлику Я.Р. на проведення фактичної перевірки ПП «Валарис»в період з 04 по 13 квітня 2011 року з питань дотримання вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 р. В направленні зазначено, що воно видано на підставі п. 75.1.3 ст. 75, п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України.

Інспектори ОСОБА_2. та ОСОБА_3. допитувалися судом як свідки. За їх поясненнями, 06.04.2011р., перед початком перевірки, вони придбали в кіоску ПП «Валарис»пачку сигарет «КЕНТ Слімс»за 12 гривень. Продавець чек не видала. Після цього вони представились, показали посвідчення особи та направлення на перевірку. Проте, продавець відмовилася отримати ці документи і викликала директора. Зазначені обставини свідок ОСОБА_1. заперечує; пояснює, що сигарет інспекторам не продавала.

06.04.2011р. складено акту про відмову від підпису у направленні на перевірку, за яким ОСОБА_1, продавець кіоску ПП «Валарис»після ознайомлення з направленнями на проведення фактичної перевірки та копією наказу, які згадані вище, відмовилась від підпису у направленні та одержання копії наказу.

06.04.2011 року інспекторами ДПІ у м. Львові було проведено перевірку за дотриманням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій - магазину, що належить суб'єкту підприємницької діяльності - ПП «Валарис», про що складено відповідний Акт № 13/01/23/30650821.

Актом перевірки зафіксовано порушення п. 1, 2, 12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», яке полягає в тому, що підприємством проведено розрахункові операції без застосування РРО, не видано розрахунковий документ, а також не забезпечено ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме відсутні прихідні накладні на товар на суму 2226,60 грн. (перелік наведено в додатку). Окрім того, зроблено і додано до акту перевірки копію таблиці з описом найменувань та кількості товару, яким користувалась продавець, яка ідентична таблиці, наведені в накладній накладна ТзОВ «Вест-Тобакко-Груп»від 04.04.2011р. № Ше000039914 на суму 2226,60 грн.

В присутній при перевірці продавець ПП «Валарис»ОСОБА_1. від надання письмового пояснення та зауважень до акту відмовився, про що зроблено запис в самому акті. Про це складено також акт № 13 від 06.04.2011р.

ПП «Валарис»надало ДПА у Львівській області заперечення на акт від 06.04.2011р., додатком до якого була накладна ТзОВ «Вест-Тобакко-Груп»від 04.04.2011р. № Ше000039914 на суму 2226,60 грн. Проте, зазначені заперечення були відхилені. Відповідний лист від 21.04.2011р. було надіслано ПП «Валарис»(після винесення оскаржуваного рішення).

За результатами проведеної 06.04.2011 р. перевірки ДПІ у Залізничному районі м. Львова прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.04.2011р. № 0000492380 про застосування ПП «Валарис»штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4454,20 грн. (2226,60 грн. х 2 = 4453,20 грн. + 1 грн.).

ПП «Валарис» не погодилось із висновками перевірки, наведених в акті перевірки від 06.04.2011 р. та рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій, та оскаржило його в адміністративному порядку, подавши первинну скаргу від 21.04.2011р. на податкове повідомлення-рішення від 15.04.2011р. № 0000492380.

Рішенням ДПА у Львівській області від 23.06.2011р. за результатами розгляду первинної скарги податкове повідомлення-рішення від 15.04.2011р. № 0000492380 частково скасовано на суму 158,92 грн., оскільки перевіркою встановлено відсутність прихідних накладних на товар на суму 2147,14 грн., а не на 2226,60 грн., як зазначено в акті перевірки, отже фінансова санкція повинна становити 2147,14 грн. х 2 = 4294,28 грн. + 1 грн. = 4295,28 грн. Винесено податкове повідомлення-рішення від 29.06.2011р. № 0000962380 на суму 4295,28 грн.

Повторна скарга від 26.06.2011р. рішенням ДПА України від 13.07.2011р. залишено без задоволення, а рішення без змін.

19.07.2011 р. ПП «Валарис»отримало податкову вимогу від 19.07.2011 р. № 894 про сплату боргу 4258,88 грн. (штрафні санкції за порушення законодавства про Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»).

Щодо ведення обліку товарних запасів за місцем реалізації, то позивач в судовому засіданні пояснив, що такий облік в магазині ведеться, а відповідні бухгалтерські документи на товар, що продається, постійно зберігаються за юридичною адресою підприємства. Пояснив, що при фактичному проведенні перевірки, працівники ДПА взагалі не здійснювали жодної інвентаризації товарних запасів, які знаходились в кіоску. А щодо факту про продаж сигарет на суму 12 грн. без роздруковування розрахункового документа, то такий факт взагалі нічим не підтверджується. Таким чином, питання ведення обліку товарних запасів за місцем реалізації та проведення розрахункової операції без роздруковування розрахункового документа є предметом судового дослідження.

Оцінюючи встановлені обставини та доводи сторін, висловлені в ході судового слідства та судових дебатів, Суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій формі при продажу товарів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані, зокрема, вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Статтею 21 цього ж Закону встановлено, що до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З аналізу наведеної норми закону вбачається, що облік товарних запасів ведеться на складах та/або за місцем їх реалізації. Протиправним є відсутність такого обліку або порушення його порядку.

В підтвердження протиправності висновку відповідача про порушення такого обліку, представник ПП «Валарис» пояснив, що облік товарних запасів ведеться належним чином, про що свідчать видаткова накладна від 04.04.2011 р. на суму 2226,60 грн., від постачальна ТзОВ «Вест-Тобакко-Груп», що спростовує твердження відповідача про відсутність документів на зазначений товар.

Як пояснив представник ДПІ, перевіркою встановлено відсутність прихідних накладних на товар на суму 2147,14 грн., а не на 2226,60 грн. Щодо вартості (суми) товару, який перебував в кіоску, сторони дійшли згоди і в цій частині спору немає.

Накладна на товар, зазначена в Додатку 3 до акту, представлена Суду. Ця ж накладна додавалась до заперечень на акт перевірки і повинна була братися до уваги податковим органом при оцінці обставин, встановлених під час перевірки. Суд вважає, що діючи неупереджено, перевіряючі та орган державної податкової служби мали можливість встановити факт оприбуткування товару на підставі накладної, однак не зробили цього. Таким чином, відповідач не довів, що позивач здійснював продаж товарів, які не відображені в обліку, тобто при відсутності відповідних первинних документів.

Представник відповідача не заперечує, що позивачем облік товарів ведеться, але на його думку, накладні повинні знаходитися за місцем реалізації товару. Водночас, представник відповідача не зміг навести правових підстав для такого твердження чи закону, який би передбачав такий обовязок субєкта господарювання. Позивачем надано суду накладну, що підтверджує факт придбання та оприбуткування товару. Зазначені документи свідчать про те, що облік товарів позивачем ведеться. Сама лише та обставина, що такі документи не знаходились в кіоску під час перевірки не може розцінюватися як доказ відсутності цих документів у позивача чи відсутність обліку, як такого, оскільки він пояснив під час перевірки, що такі документи існують.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Однак у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженому Наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999р. № 246 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 р. за № 751/4044) відсутні норми, які б визначали місце зберігання первинних бухгалтерських документів на товарні запаси. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України).

Водночас, у п. 6.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, первинні документи та облікові регістри, що пройшли обробку, бухгалтерські звіти і баланси до передачі їх до архіву підприємства, установи повинні зберігатися в бухгалтерії у спеціальних приміщеннях або зачинених шафах під відповідальністю осіб, уповноважених головним бухгалтером.

Суд також враховує, що Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»не передбачає обовязку субєкта зберігати за місцем реалізації усі накладні на придбання товарів. Відтак, у податкової інспекції відсутні підстави стверджувати про порушення позивачем вимог цього Закону з посиланням на відсутність накладних на товар, а тому рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій є протиправним.

Щодо наведеного в акті перевірки від 06.04.2011 р. факту продажу продавцем ОСОБА_1. до початку перевірки товару (сигарет КЕНТ Слімс) за ціною 12 грн. без проведення даної операції через РРО та не видачу розрахункового документа, то Суд з цього приводу допитувались свідки ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3. Оскільки між їхніми показами існують істотні розбіжності, Суд надає перевагу показанням ОСОБА_2 ОСОБА_3, які є інспекторами, офіційними особами, які не мають видимих причин до спотворення дійсних обставин перевірки. Відтак, Суд виходить з того, що факт продажу сигарет КЕНТ Слімс за ціною 12 грн. без видачі розрахункового документа мав місце.

Згідно з п. 7 підр. 10 р. Перехідних положень ПК України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення. Відтак, штрафна санкція в розмірі 1 гривні нарахована податковим повідомленням-рішенням від 29.06.2011р. № 0000962380 є обґрунтованою.

Беручи до уваги наведене, Суд вважає, що податкове повідомлення-рішення від 29.06.2011р. № 0000962380 є протиправним в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4294,28 гривень, оскільки ПП «Валарис»не допустило порушень п. 1, 2, 12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Оцінюючи правомірність податкової вимоги від 19.07.2011 р. № 894, Суд керується ст. 59 Податкового кодексу України, за якою у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Водночас, відповідно до ч. 4 п. 56.18 ст. 56 цього кодексу при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. Відтак, зобовязання, які виникли на підставі оскаржуваного позивачем рішення, не є узгодженими, а тому надсилання податкової вимоги є протиправним.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність прийнятого ним спірного податковим повідомленням-рішенням від 29.06.2011р. № 0000962380 на загальну суму 4294,28 р. та податкової вимоги від 19.07.2011 р. № 894 на суму 4 258,88 грн. з урахуванням всіх встановлених судом фактичних обставин та вимог законодавства.

Перевіряючи дотримання відповідачем вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, Суд вважає, що оскаржувані рішення прийняті необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Судові витрати між сторонами слід розподілити між сторонами пропорційно відповідно до ст. 94 КАС України, стягнувши на користь позивача з Державного бюджету України 3,39 гривень.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова від 29 червня 2011 року № 0000962380 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4294,28 гривень.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова від 19 липня 2011 року № 894.

В іншій частині в задоволені позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Валарис»судові витрати у розмірі 3,39 гривень.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено 19 вересня 2011 р.

Суддя В.М.Кравчук