Постанова № 18340758, 22.09.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2011 року 2а-2244/11/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., за участю секретаря судового засідання Волощука О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Підприємство реконструкції та будівництва майнового комплексу Національного університету державної податкової служби України»до Ірпінської об`єднаної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

11.05.2011 р. Державне підприємство «Підприємство реконструкції та будівництва майнового комплексу Національного університету державної податкової служби України»(далі –позивач, ДП) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Ірпінської об`єднаної державної податкової інспекції Київської області (далі –відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 09.09.2010 р. №0000772320/0/3188, від 18.11.2010 р. №0000762310/1 та 14.02.2011 р. №0000102320.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з акта перевірки, на підставі якого прийнято вказані повідомлення-рішення, неможливо встановити, які саме порушення чинного законодавства стали підставою для прийняття оскаржуваних рішень податкового органу.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідач вважає заяву позивача безпідставною, необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Актом проведеної перевірки діяльності позивача зафіксовано порушення п. 5.1, 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. №334/94-ВР (далі –Закон №334/94-ВР), за що йому донараховано податку з прибутку підприємства у сумі 28200 грн. та штрафні санкції у розмірі 11404 грн. 80 коп. За результатами розгляду повторної скарги контролюючими органами виявлено помилку нарахування зобов’язання платника з даного податку та визначено, що сплаті підлягає 28125 грн. основного платежу та 7066 грн. штрафних санкцій.

Крім того, перевіркою виявлено порушення п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (далі –Закон № 168/97-ВР), за що позивачеві спершу було нараховано 28125 грн. податкових зобов’язань зі сплати податку на додану вартість, а в результаті розгляду повторної скарги це зобов’язання зменшено до 22500 грн. основного платежу та 11250 грн. зі сплати штрафних санкцій.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.

За результатами планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 р. по 31.03.2010 р. Ірпінською ОДПІ Київської області складено акт від 27.08.2010 р. №1488/23-2/32626020.

На підставі виявлених та зафіксованих в акті порушень відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення, зокрема:

- податковим повідомленням-рішенням від 09.09.2010 р. №0000772320/0/3188, відповідач визначив позивачу суму податкового зобов'язання за платежем «податок на прибуток»: 28 200 грн. - основний платіж, 11 404 грн. 80 коп. - штрафні санкції, що загалом становить –39 604 грн. 80 коп.

- податковим повідомленням-рішенням від 18.11.2010 р. №0000762310/1, відповідач визначив позивачу суму податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»: 28 125 грн. - основний платіж, 38639 грн. - штрафні санкції, загалом –66764 грн.

Як вбачається з вказаного акту перевірки та матеріалів справи, підставою для донарахування вказаних сум податкового зобов’язання стали наступні порушення позивачем чинного законодавства в ході господарської діяльності.

Відповідно до банківської виписки від 17.03.2010 р. позивачеві повернуто попередню оплату у розмірі 135000 грн., в т.ч. ПДВ – 22 500 грн. від постачальника ТОВ «ІНСАЙТ».

В порушення вимог чинного законодавства позивачем не було здійснено коригування (зменшення) валових витрат за 1-й квартал 2010 року на суму 112500 грн., чим занижено власні податкові зобов’язання зі сплати на прибуток підприємства в розмірі 28125 грн.

В той же час, не враховуючи вказану вище господарську операцію (повернення коштів в сумі 135000 грн.), позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту зі сплати ПДВ кошти в сумі 22500 грн.

Рішенням про результати розгляду повторної скарги позивача від 28.01.2011 р. №166/10/25-017/345346-85 ДПА в Київській області визначила частково недійсними та скасувала:

-          податкове повідомлення рішення від 09.09.2010 р. №0000772320/0/3188 щодо сплати податкового зобов’язання по податку на прибуток підприємства в сумі 75 грн. та фінансові (штрафні) санкції в розмірі 4338 грн. 80 коп.;

-          податкове повідомлення-рішення від 18.11.2010 р. №0000762310/1 щодо сплати податкового зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 5625 грн. та застосовані фінансові (штрафні) санкції в сумі 27389 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, враховуючи рішення про результати розгляду повторної скарги позивача від 28.01.2011 р. №166/10/25-017/345346-85 ДПА в Київській області та часткове її задоволення, відповідачем прийняте податкове повідомлення рішення від 14.02.2011 р. №0000102320 на підставі згаданого акту перевірки, яким позивачеві донараховано зобов’язання зі сплати податку на прибуток в сумі 28125 грн. та фінансові (штрафні) санкції в розмірі 7066 грн.

В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що в результаті прийняття податкового повідомлення-рішення від 14.02.2011 р. №0000102320 податкове повідомлення-рішення від 09.09.2010 р. №0000772320/0/3188 автоматично анульовано і воно є недійсним. Так само податкове повідомлення-рішення від 18.11.2010 р. №0000762310/1 вважається анульованим та недійсним, оскільки скасовано частково рішенням про результати розгляду повторної скарги позивача від 28.01.2011 р. №166/10/25-017/345346-85 ДПА в Київській області, на підставі якого прийнято інше податкове повідомлення-рішення, яке не є предметом розгляду у даній справі.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п. 5.9. вказаного закону платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Підпунктом 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В той же час, п. 4.5 ст. 4 Закону 168/97-ВР встановлює, що, якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Підпунктом 4.5.1. вказаного закону визначено, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг).

Відповідно до положень п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року N 2181-III(далі –Закон №2181-ІІІ) платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку,

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Згідно з положеннями пп. 17.1.3. п. 17.1 ст. 17 Закону №2181-ІІІ у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Підпунктом 5.2.2. пункту 5.2 статті 5 Закону №2181-ІІІ встановлено, що у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.

Із матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що позивачем в ході здійснення господарської діяльності дійсно було допущено ряд порушень чинного законодавства, зокрема, у зв’язку з поверненням передоплати в сумі 135000 грн. у березні 2010 року самостійно не здійснено коригування податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 22500 грн., а також не нараховано податку на прибуток підприємства в сумі 28125 грн.

Відповідно до частини першої статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, заслухавши позиції та аргументи представників сторін, беручи до уваги ту обставину, що наявність фактів порушення податкового законодавства, на підставі чого прийнято податкове повідомлення-рішення 14.02.2011 р. №0000102320 відповідачем суду доведена, а податкові повідомлення-рішення від 09.09.2010 р. №0000772320/0/3188 та від 18.11.2010 р. №0000762310/1 є недійсним після прийняття податкових повідомлень-рішень на підставі тих же порушень за результатами розгляду повторної скарги; суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та скасування податкових повідомлень-рішень.

Керуючись статтями 11, 14, 70-72, 86, 159-163, 254 КАС України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволені адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                           Спиридонова В.О.

Постанова у повному обсязі виготовлена 23 вересня 2011 року.