Постанова № 18340468, 29.08.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2011 року о 16 год. 30 хв. Справа № 2а-0870/5189/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Тєтєрєв В.В., за участю представника позивача Ференець О.Є., представника відповідача Лабур М.Г., розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОКОМ ЛТД»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНФОКОМ ЛТД» (надалі позивач або ТОВ «ІНФОКОМ ЛТД») з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя (надалі відповідач або ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00000592302 від 01.06.2011 прийнятого відповідачем.

Позивач у позові, зокрема, зазначив, що відповідачем податкове повідомлення-рішення №00000592302 від 01.06.2011 прийнято на підставі акту перевірки від 16.05.2011, у висновку якого не наведено, які ж саме угоди ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя вважає нікчемними, коли вони були укладені, сума угод та інше. У висновку акту зроблено посилання на п. 1,5 ст.203, п. 1,2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України (надалі за текстом ЦК України), як на нормативне обґрунтування нікчемності угоди, п.1 ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України не місять поняття чи ознак нікчемності угоди. Ці правові норми мають декларативний зміст, тобто посилання на ці правові норми, на думку позивача, є безпідставними. В акті перевірки не вказано, які саме вимоги закону порушують ці угоди і чому саме. Згідно ст.208 ЦК України нікчемним є правочин, який порушує публічний порядок, але в акті перевірки не наведено чим саме угоди, які ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя вважає нікчемними, порушують публічний порядок та містять саме ознаки, вказані у п.1 ст.208 ЦК України. У висновку акту вказано, що ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя встановила «неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій між ТОВ «ІНФОКОМ ЛТД» та ТОВ «Линкруст ЛТД», але не наведено докази неможливості ведення господарської діяльності між цими товариствами, так і не вказується, які саме умови ведення господарської діяльності повинні бути у підприємства, без яких ведення такої діяльності неможливо.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представником відповідачаподано до суду письмові заперечення у яких він зазначив, що за період з 01.02.2011 по 28.02.2011 позивачем задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 454225 грн. 00 коп. Перевіркою правомірності декларування позивачем сум податкового кредиту при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Линкруст ЛТД» за період з 01.02.2011 по 28.02.2011 встановлено його завищення на загальну суму 93900 грн. 00 коп. Порушення виникло через не підтвердження наявності поставок товарів (послуг) від підприємств-постачальників у період з 01.02.2011 по 28.02.2011 у ланцюгу ТОВ «КФ Продінвест», ТОВ «Линкруст ЛТД», ТОВ «ІНФОКОМ ЛТД», що, на думку відповідача, свідчить про здійснення правочинів між ТОВ «Линкруст ЛТД» з підприємствами-постачальниками без мети настання реальних наслідків. При опрацюванні системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, до декларації з ПДВ за лютий 2011 року встановлено нікчемність при операції формування податкового кредиту ТОВ «ІНФОКОМ ЛТД», по контрагенту ТОВ «Линкруст ЛТД». В ході опрацювання реєстру постачальників за лютий місяць 2011 року ТОВ «ІНФОКОМ ЛТД» встановлено, що основними контрагентами-постачальниками у лютому 2011 року є: ТОВ «Линкруст ЛТД», ТОВ «Ріттал». Проведеними оперативними заходами встановлено, що ТОВ «Линкруст ЛТД» (зареєстроване у ДПІ у Калінінському районі м.Донецьк) має ознаки «фіктивності», а податковий кредит формує за рахунок «податкової ями» ТОВ «КФ Продінвест», яке є банкрутом. Директором ТОВ «Линкруст ЛТД» є Демченко І.М., за юридичною адресою м.Донецьк, вул.Шевченко, 25 не знаходиться, на підприємстві працевлаштована одна особа. Виходячи з вищезазначеного ТОВ «ІНФОКОМ ЛТД» не здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій повязаних з наданням податкової вигоди третіх осіб, тому усі операції купівлі-продажу з ТОВ «Линкруст ЛТД» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу де ТОВ «Линкруст ЛТД» є вірогідною «податковою ямою», а ТОВ «ІНФОКОМ ЛТД» фактичним «вигодонабувачем». Відповідач, посилаючись на ст.ст. 1, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп.1, 2 п.1 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого 24.05.1995 наказом Міністерства фінансів України №88, п.18 наказу ДПА України №165 від 30.05.1997 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, ст.3 Господарського кодексу України, п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», вважає, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Линкруст ЛТД» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності. Фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «ІНФОКОМ ЛТД» та контрагентом є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (ст.234 ЦК України). Сам по собі факт сплати коштів контрагентом не є, на думку відповідача, безумовним підтвердженням того, що товар (дизпаливо) був поставлений. Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність установлено законом (нікчемний правочин). Отже, якщо ТОВ «ІНФОКОМ ЛТД» було перераховано грошові кошти контрагенту ТОВ «Линкруст ЛТД» без мети реального настання правових наслідків, з метою формування податкового кредиту та, як наслідок, заниження обєкта оподаткування, несплати податків, то такі дії призводять до втрат дохідної частини Держбюджету України. Тобто, укладений підприємством правочин суперечить моральним засадам суспільства та відповідно до ст.228 ЦК України порушує публічний порядок, оскільки був спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже, є нікчемним. В ході перевірки не доведено факт надання послуг ТОВ «Линкруст ЛТД», що свідчить про укладення договорів між ТОВ «ІНФОКОМ ЛТД» та ТОВ «Линкруст ЛТД» без мети настання реальних наслідків. Первинні документи, в яких задекларовано надання послуг ТОВ «Линкруст ЛТД» є, на думку відповідача, недійсними в силу закону, оскільки операції не підтверджуються врахуванням реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробнично-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для перепродажу зернових культур або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Також, представник відповідача, без посилання на конкретні норми права, вважає відсутність реальних правовідносин між ТОВ «ІНФОКОМ ЛТД» та ТОВ «Линкруст ЛТД» доведеними фактом відсутності у ТОВ «ІНФОКОМ ЛТД» посвідчень про відрядження контрагента та оприбуткування програмного забезпечення як нематеріального активу субєкта господарювання.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи судом зясовано наступне.

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (Серія А01 №027567) позивач зареєстрований виконавчим комітетом Запорізької міської ради за адресою: 69068, Запорізька область, м. Запоріжжя, проспект Моторобудівників, буд.26-А, кв.14. Позивач має ідентифікаційний код №20501767.

Позивач взятий на облік в органах державної податкової служби 31.03.1993 за №202Н.

За висновками Акту про результати позапланової документальної невиїзної перевірки №78/23-2/20501767, складеного 16.05.2011 ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя, встановлено порушення ТОВ «ІНФОКОМ ЛТД»: пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «ІНФОКОМ ЛТД» у лютому 2011 року з постачальником ТОВ «Линкруст ЛТД» в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість за лютий 2011р. у розмірі 93900 грн. 00 коп.

Також, в акті перевірки зазначено: відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 12.10.2009 №100248110, виданого ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя, індивідуальний податковий номер позивача 205017608308, ТОВ «ІНФОКОМ ЛТД» зареєстрований платником з 23.07.1997 по дату підписання акту.

Результатом розгляду відповідачем Акту перевірки №78/23-2/20501767 від 16.05.2011 стало прийняття відносно ТОВ «ІНФОКОМ ЛТД» податкового повідомлення-рішення Форми«Р» №00000592302 від 01.06.2011. Вказаним податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя визначило позивачу податкові зобовязання (збільшило суму грошового зобовязання) за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 93902 грн. 00 коп. (з яких 93901 грн. 00 коп. основного платежу та 01 грн. 00 коп. штрафних (фінансових) санкцій).

У податковому повідомленні-рішенні №00000592302 від 01.06.2011, прийнятому відносно ТОВ «ІНФОКОМ ЛТД» наявне посилання на Акт перевірки №78/23-2/20501767 від 16.05.2011. Разом з тим, порушення, викладені у податковому повідомленні-рішенні, відрізняються від тих, які вказані у висновку акту. Так, у податковому повідомленні-рішенні зазначено порушення позивачем ст.1, п.2 ст.3, п.1, п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп.1.1 п.1, пп.1.2 п.1, п.2.16 ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого 24.05.1995 наказом Міністерства фінансів України № 88 (зареєстрований 05.06.1995 в Міністерстві юстиції України за №168/704), пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, ст.1, п.201.10 ст.201, пп.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, п.18 наказу ДПА України від 10.01.2011 №969 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», ч.1 ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України.

Позивачем надано до суду Реєстр виданих та отриманих податкових накладних у розділі ІІ якого, під порядковими №126, №127, зазначені податкові накладні отримані від ТОВ «Линкруст ЛТД»: №1086 виписана 25.02.2011 на суму 273600 грн. 00 коп., ПДВ складає 45600 грн. 00 коп.; №1087 виписана 25.02.2011 на суму 289800 грн. 00 коп., ПДВ складає 48300 грн. 00 коп.

За договором №49/10, укладеним 04.08.2010 між ТОВ «ІНФОКОМ ЛТД» та ТОВ «Линкруст ЛТД» позивач замовив у контрагента шеф-монтажні роботи з обладнання шаф дільниці приймання шроту та лузги рушально-віювального цеху. Вартість робіт оговорена у п.2.1. договору 273600 грн. 00 коп. (з урахуванням ПДВ 45600 грн. 00 коп.). До договору позивачем додано: Протокол узгодження договірної ціни, календарний план виконання робіт, кошторис-калькуляцію витрат, додаткову угоду №1 від 28.09.2010, технічне завдання на виконання робіт, технологічну карту зборки обладнання шаф МСС, технічний звіт про виконані роботи від 25.02.2011, Акт здачі-приймання виконаних робіт до договору №49/10, складений 25.02.2011, Рахунок-фактуру №23 від 25.02.2011 на суму 273600 грн. 00 коп. з них 45600 грн. 00 коп. ПДВ.

Позивачем надано до суду податкову накладну №1086 виписану 25.02.2011 ТОВ «Линкруст ЛТД» з зазначенням індивідуального податкового номеру продавця 346873505634 та номера Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість (продавця) 07604712. Датою виконання робіт у податковій накладній зазначено 25.02.2011, за номенклатурою постачання послуг виконані шефмонтажні роботи на загальну суму 273600 грн. 00 коп. з них 45600 грн. 00 коп. ПДВ. У податковій накладній зазначено, що суми ПДВ, нараховані (сплачені) в звязку з постачанням послуг, зазначених у цій накладній, визначені правильно, відповідають сумі податкових зобовязань продавця і включені до реєстру виданих та отриманих податкових накладних.

Також, позивачем надано Реєстр кредитів, платіжних документів від 09.03.2011, отриманих через СКВ для списання коштів з рахунку клієнта 26000001753943 ТОВ «ІНФОКОМ ЛТД» у банку філія Укрексімбанку в м.Запоріжжі, в якому зазначено про перерахування 273600 грн. 00 коп. позивачем на рахунок ТОВ «Линкруст ЛТД»; призначення платежу оплата за шеф-монтажні роботи згідно договору №49/10 від 04.08.2010. Виписка по рахунку №26000001753943 ТОВ «ІНФОКОМ ЛТД» від 09.03.2011 містить данні про перерахування 273600 грн. 00 коп. позивачем на рахунок ТОВ «Линкруст ЛТД. Про зміни у складі активів позивача свідчить витяг з Оборотно-сальдової відомості по рахунку: 63.1 по контрагенту ТОВ «Линкруст ЛТД» за лютий місяць 2011 року: включення 273600 грн. 00 коп. у кредит сальдо на кінець періоду.

Судом досліджено Договір №13/10, укладений 10.02.2010 між ТОВ «ІНФОКОМ ЛТД» та ТОВ «Линкруст ЛТД». У п.1.1 цього договору зазначено, що ТОВ «ІНФОКОМ ЛТД» доручає, а ТОВ «Линкруст ЛТД» бере на себе виконання наступних робіт: організацію робіт з розроблення програмного забезпечення АСУ на базі системи управління SIMATIC S7-417 H/F фірми SIEMENS. Вартість робіт оговорена у п.2.1. договору 289800 грн. 00 коп. (з урахуванням ПДВ 48300 грн. 00 коп.). До договору позивачем додано Протокол узгодження договірної ціни, календарний план виконання робіт, кошторис-калькуляцію витрат, додаткову угоду №1 від 28.09.2010, технічне завдання на програмне забезпечення, опис системи на програмне забезпечення, Акт здачі-приймання виконаних робіт до договору №13/10, складений 25.02.2011, Рахунок-фактуру №24 від 25.02.2011 на суму 289800 грн. 00 коп. з них 48300 грн. 00 коп. ПДВ, Акт приймання-передавання №1 програмного забезпечення.

Позивачем надано до суду податкову накладну №1087 виписану 25.02.2011 ТОВ «Линкруст ЛТД» з зазначенням індивідуального податкового номеру продавця 346873505634 та номера Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість (продавця) 07604712. Датою виконання робіт у податковій накладній зазначено 25.02.2011, за номенклатурою постачання послуг (організація робот з розробки програмного забезпечення) на загальну суму 289800 грн. 00 коп. з них 48300 грн. 00 коп. ПДВ. У податковій накладній зазначено, що суми ПДВ, нараховані (сплачені) в звязку з постачанням послуг, зазначених у цій накладній, визначені правильно, відповідають сумі податкових зобовязань продавця і включені до реєстру виданих та отриманих податкових накладних.

Згідно Виписки по рахунку №26000001753943 ТОВ «ІНФОКОМ ЛТД» від 11.03.2011, Реєстру кредитів, платіжних документів від 11.03.2011 позивачем перераховано 289802 грн. 00 коп. на рахунок ТОВ «Линкруст ЛТД (призначення платежу оплата за організацію робіт з розробки ПЗ, згідно рахунку №24 від 25.02.2011, договір №13/10 від 10.02.2010.). Про зміни у складі активів позивача свідчить витяг з Оборотно-сальдової відомості по рахунку: 63.1 по контрагенту ТОВ «Линкруст ЛТД» за березень місяць 2011 року: включення 289800 грн. 00 коп. у кредит сальдо на начало періоду та на дебет за період.

Позивачем надано до суду копію Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Линкруст ЛТД» №07604712 Серія НБ №044073 згідно якого вказаний субєкт господарської діяльності з 07.11.2006 зареєстрований платником податку на додану вартість і має індивідуальний податковий номер 346873505634.

Також, позивачем надано до суду копію Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 №319765 ТОВ «Линкруст ЛТД», зареєстрованого виконавчим комітетом Донецької міської ради. Як зазначено у даному Свідоцтві, ТОВ «Линкруст ЛТД» має ідентифікаційний код 34687352.

Згідно з Переліком видів робіт провадження будівельної діяльності до Ліцензії Серії АВ №316587, виданої ТОВ «Линкруст ЛТД» Міністерством регіонального розвитку та будівництва України 08.06.2007 (наказ №4-Л) строком з 28.12.2006 по 28.12.2011, ТОВ «Линкруст ЛТД» вправі здійснювати, зокрема монтаж внутрішніх інженерних мереж, систем і приладів; монтаж технологічного устаткування; пусконалагоджувальні роботи.

Судом досліджені, надані до суду представником позивача, техніко-економічні обґрунтування вибору підрядника в межах робіт за договорами: №49/10 від 04.08.2010 та №13/10 від 10.02.2010.

Податкове повідомлення-рішення №00000592302 від 01.06.2011 винесене ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя, має бути скасоване виходячи з нижче зазначеного.

1.Відповідно до ст.2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Одним із основних принципів на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до ст.4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є принцип превалювання сутності над формою операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Як зазначено у ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Згідно з п.1.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»), записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

Відповідно до п.2.1 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Як зазначено у п.2.4 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до приписів п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платниками податків вносяться відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, первинні документи повинні відображати зміст та обсяг господарської операції, засвідчувати її реальність. Саме на підставі первинних документів платники податків повинні здійснювати оподаткування господарських операцій.

2.Згідно з Актом перевірки №78/23-2/20501767 від 16.05.2011 позапланова документальна невиїзна перевірка ТОВ «ІНФОКОМ ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за лютий 2011 року співробітниками державної податкової служби проведена на підставі даних нормативної справи, матеріалів отриманих від підрозділів податкової міліції, АІС «Аудит», Бест Звіт, АІС «Перелік платників податків за результатами автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

Як зазначено в пп.20.1.2 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право під час проведення перевірок вимагати виготовлення платником податків (уповноваженим представником платника податків) і безоплатно отримувати від них засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за її наявності) копії документів, що свідчать про порушення вимог податкового законодавства або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, та пояснень з питань, що виникають під час перевірок та стосуються реалізації повноважень органів державної податкової служби, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; перевіряти під час проведення перевірок у платників податків - фізичних осіб, а також у посадових осіб та інших працівників платників податків - юридичних осіб документи, що посвідчують особу.

Відповідно до п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать до предмета перевірки або пов'язані з ним. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно з п.85.4 ст.85 Податкового кодексу України при проведенні перевірок посадові особи органу державної податкової служби мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Як свідчать матеріали справи та повідомив представник відповідача у судовому засіданні, відповідно до ст.ст. 20, 85 Податкового кодексу України первинні документи під час перевірки не витребовувались, пояснення від посадових осіб платника податків не отримувались.

Таким чином, результати перевірки відображені в Акті №78/23-2/20501767 від 16.05.2011 не є законними та обґрунтованими, оскільки зроблені без дотримання норм Податкового кодексу України та без дослідження первинних документів.

3.У п.1.3 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначено, що платник податку це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Пунктом 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, що визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст.198 Податкового кодексу України.

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг, основних фондів) для подальшого використання у межах господарської діяльності.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права на податковий кредит є дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як зазначено у п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Згідно з абз.1 п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Суд вважає, що вказана норма Закону містить імперативну норму, тобто у разі, якщо у платника податку списані грошові кошти у якості оплати товару (робіт, послуг) та/або йому відвантажено товари (послуги), однак даний факт не підтверджується податковою накладною, платник податку не має права на декларування податкового кредиту.

Законом України «Про податок на додану вартість» передбачено лише єдиний випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку це відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає.

При цьому абз.2 п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами, лише у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами.

Як свідчать матеріали справи, позивачем надані як до перевірки відповідача, так і до суду податкові накладні та документи у підтвердження оплати товару.

Будь-яких зауважень щодо оформлення податкових накладних та порушень вимог п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» акт перевірки не містить. Не містить акт перевірки й зауважень щодо оплати товару.

Відповідно до ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та норм Закону України «Про податок на додану вартість» право платника податків на відображення податкового кредиту обмежується 1095 днями від дати вчинення господарської операції. Згідно матеріалів справи, цей строк позивачем не порушений.

Згідно з п.п.7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. За наявності оригіналу податкової накладної не включення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку.

В акті перевірки не зафіксовано порушень з боку позивача наведених положень п.п.7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Як зазначено у пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України).

Згідно з абз.3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що позивачем дотримані правила формування податкового кредиту на додану вартість визначені ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст.198 Податкового кодексу України.

4.Згідно з п.75.1.2 ст.75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

У п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України зазначено, що результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Відповідно до п.3 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого 22.12.2010 наказом Державної податкової адміністрації України №984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за №34/18772 (далі «Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства»), результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень довідка. Акт службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Довідка службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про невстановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків.

За приписами пп.6.1, пп.6.2 п.6 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» висновок акта (довідки) документальної перевірки складається таким чином: зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень. Виявлені порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, відображаються у гривнях у розрізі податків та зборів з розбивкою за роками та податковими періодами у межах періоду, що перевіряється. Виявлені порушення валютного законодавства відображаються у розрізі зовнішньоекономічних договорів (контрактів).

Відповідно до ч.1ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Ані ст.215 Цивільного кодексу України, ані нормами Податкового кодексу України та інших нормативно-правових актів не передбачена можливість органу державної податкової служби у висновках акту документальної перевірки визначати правочини недійсними (нікчемними).

5.В Акті перевірки №78/23-2/20501767 від 16.05.2011 (стор.10) зазначено, що «… директором ТОВ «Линкруст ЛТД» є гр. Демченко Ірина Миколаївна, за юридичною адресою м.Донецьк, вул.Шевченко, 25 не знаходиться, на підприємстві працевлаштована одна особа …».

Водночас представником відповідача подано до суду Податкову декларацію з податку на доходи фізичних осіб за лютий 2011 року ТОВ «Линкруст ЛТД» згідно якої у звітному місяці за штатом на ТОВ «Линкруст ЛТД» працювало шість осіб, що спростовує наведений довід відповідача в Акті перевірки №78/23-2/20501767 від 16.05.2011 щодо працевлаштування лише однієї особи на ТОВ «Линкруст ЛТД» та довід відповідача про неможливість ТОВ «Линкруст ЛТД» виконати роботи за умовами вище зазначених договорів.

Крім того, відповідно до Декларації з податку на прибуток підприємства за перший квартал 2011 року ТОВ «Линкруст ЛТД», також наданої до суду представником відповідача, доходи ТОВ «Линкруст ЛТД» від продажу товарів (робіт, послуг) складають 249507704 грн. 00 коп.

Відповідачем не надано до суду доказів про те, що ТОВ «Линкруст ЛТД» знято з реєстрації як юридична особа або у нього анульовано Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. Тобто, відповідачем не спростовано, що ТОВ «Линкруст ЛТД» могло виписувати податкові накладні.

Відповідач, вважаючи фінансові операції ТОВ «ІНФОКОМ ЛТД» та ТОВ «Линкруст ЛТД» сумнівними, не надав до суду відповідних карток передбачених «Положенням про банк даних про сумнівні фінансові операції», затвердженого 21.05.2003 наказом ДПА України №233 чи інформації з АРМ «Збір інформації про сумнівні операції».

Товарність операцій підтверджується наданими до суду представником позивача: Диском СD-R 80 30150207 №2006UK0427-52-S-157; Технологічною картою зібрання обладнання шаф МСС; Описом системи на Програмне забезпечення АСУ на базі системи управління SIMATIC S7-417H/F фірми SIEMENS та іншими документами, які є в матеріалах справи.

Позивач не може нести відповідальність за протиправні дії свого контрагента (які навіть не доведені відповідачем) при відсутності у нього умислу на вчинення таких дій. Наявність у позивача умислу на вчинення протиправних дій при отриманні робіт (послуг) від ТОВ «Линкруст ЛТД» відповідачем не доведено.

У ч.2 ст.71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що відповідачем не доведено обставини встановлені в акті перевірки, докази позивача не спростовані.

Таким чином, суд вважає що оспорюване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем не обґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ІНФОКОМ ЛТД» підлягають задоволенню у повному обсязі. Доводи відповідача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 17, 71, 158-163 КАС України; ст.ст. 1, 7 Закону України «Про податок на додану вартість»; ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»; ст.ст. 14, 198, 201 Податкового кодексу України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00000592302 від 01.06.2011 прийняте Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м.Запоріжжя відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОКОМ ЛТД».

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова у повному обсязі виготовлена 02.09.2011.

Суддя /підпис/ О.О. Прасов

Постанова не набрала законної сили.

Суддя О.О. Прасов