Постанова № 18337970, 21.09.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2011 р. справа № 2а/0570/13847/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 15 год. 40 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Зекунова Е. В.

при секретаріКовальському А.В.

за участю:

представників позивача:Кулініча О.О.

представників відповідача: Радченко А.В., Босиченко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест Холдинг» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Донецьку про скасування податкових повідомлень-рішень від 27.07.2011 року №0000883221/0/29774/10/15-16-23/5, від 02.06.2011 року №0000621322/0/22832/10/15-16-23/5, від 02.06.2011 року №0000631322/0/22835/10/15-16-23/5, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Метінвест Холдинг» (далі Позивач, ТОВ «Метінвест Холдинг», Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Донецьку (далі Відповідач, СДПІ в м. Донецьку) про скасування податкових повідомлень-рішень від 27.07.2011 року №0000883221/0/29774/10/15-16-23/5, від 02.06.2011 року №0000621322/0/22832/10/15-16-23/5, від 02.06.2011 року №0000631322/0/22835/10/15-16-23/5.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 20.05.2011р. Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку складено Акт № 313/15-16-23/5-34093721 про результати камеральної перевірки ТОВ «МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ» достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації за березень 2011 року, у якому наведені висновки про порушення Позивачем норм ПК України, а саме:

- п. 198.1 ст. 198 ПК України, у результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування у податкової звітності з податку на додану вартість за березень 2011 року на 25 742 611 грн.;

- п. 198.1 ст. 198 ПК України, у результаті чого завищено суму податкового кредиту та як слід відємного значення у податкової звітності з податку на додану вартість за березень 2011 року на 16 142 771 грн.

Вказує, що позивач не погодився з Актом камеральної перевірки та надав податковому органу свої заперечення № 01.859-8.3 від 27.05.2011р., але вони лишилися без задоволення.

Зазначає, що відповідачем, на підставі Акту камеральної перевірки, 02.06.2011р. прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000621322/0/22832/10/15-16-23/5, № 0000631322/0/22835/10/15-16-23/5 та викладені наступні висновки:

№ 0000621322/0/22832/10/15-16-23/5 згідно Акту камеральної перевірки встановлено порушення п.198.1 ст.198 ПК України та Позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування за березень, тобто не відшкодовано грошову суму у розмірі 10 981 759,00 грн.

№ 0000631322/0/22835/10/15-16-23/5 - згідно Акту камеральної перевірки встановлено порушення п.198.1 ст.198 ПК України та Позивачу зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 16 142 771,00 грн. за березень 2011 р.

10.06.2011 р. позивач оскаржив повідомлення-рішення № 0000621322/0/22832/10/15-16-23/5, № 0000631322/0/22835/10/15-16-23/5 в адміністративному порядку шляхом звернення із відповідними скаргами до Державної податкової інспекції у Донецькій області.

Зазначає, що його скарги були розглянуті та задоволені лише частково, про що Державною податковою інспекцією у Донецькій області прийнято Рішення № 13272/10/25-113-1 від 18.07.2011р. Після прийняття цього Рішення сума, що лишилась не відшкодована Позивачу за березень 2011р., склала 6 830 592 грн.

На виконання Рішення ДПА у Донецької області відповідач склав податкове повідомлення-рішення від 27.07.2011р. № 0000883221/0/29774/10/15-16-23/5, яке було отримане позивачем 01.08.2011р.

Позивач вказує, що в податковому повідомленні-рішенні № 0000883221/0/29774/10/15-16-23/5 податковий орган наголошує на порушення позивачем п.198.1 ст.198 ПК України, у результаті чого завищена сума бюджетного відшкодування за березень 2011 р. в розмірі 6 830 592 грн. у звязку з чим, позивачу не відшкодовано на момент перевірки суму у розмірі 6 830 592 грн., та застосовано до нього штраф у розмірі 1 грн.

Позивач не погоджується з податковими повідомленнями-рішеннями № 0000621322/0/22832/10/15-16-23/5, № 0000631322/0/22835/10/15-16-23/5, № 0000883221/0/29774/10/15-16-23/5 відповідача, та вважає їх таким, що підлягають скасуванню.

Позивач стверджує, що з норм діючого законодавства не вбачається жодних підстав, що вказували би на нікчемність господарських правочинів позивача з ТОВ «Аріс», на підставі нікчемних господарських правочинів між ТОВ «Аріс» та іншими субєктами господарювання.

Договірні зобовязання між позивачем та ТОВ «Аріс» виконувались належним чином та у відповідності до закону, про що свідчать первині документи, які додаються до позову (рахунки, акти приймання-передачі товарів, податкові накладні, довідка банку щодо оплати за товари).

На підставі викладеного просив суд скасувати податкові повідомленнями-рішеннями № 0000621322/0/22832/10/15-16-23/5, № 0000631322/0/22835/10/15-16-23/5, № 0000883221/0/29774/10/15-16-23/5.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі, надавши пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, пояснили, що У період з 24.06.2011 року по 30.06.2011 року відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірка позивача по взаємовідносинам з ПП «Інвест пром», TOB «Аріс», TOB «Арес-Дон», TOB «МЕТУЕГЛЕКОМХОЛДИНГ» за період з 01.02.2011 року по 31.03.2011 року. За результатами перевірки складено акт від 06.07.1 №444/15-16-23/5-34093721, яким були зафіксовані порушення.

Представники відповідача зазначили, що по контрагенту TOB «Аріс» до перевірки надані усі необхідні первинні документи, але відповідно до бази АРМ «Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України» та згідно інформації ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька встановлено що у лютому 2011 року, TOB «МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ» формувало суму податкового кредиту з «сумнівним» постачальником, в результаті чого встановлено завищення задекларованого TOB «МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ» показника 10.1. Декларації з податку на додану вартість за лютий - 6 830 592,22 грн.

Згідно інформації отриманої від ДПІ у Ворошиловському р-ні м. Донецька встановлено, що основним постачальником TOB «Аріс» є підприємство TOB "МЕТВТОРПРОМ" (код за ЄДРПОУ 34449769), яке знаходиться на обліку в ДПІ в Жовтневому районі м. Луганську, вид діяльності - Інші види оптової торгівлі, Стан - 36 (основний платник до кінця року) та не надає звітність по податку на прибуток, податку на додану вартість до податкових органів, згідно з податковою звітністю працювало у звітному місяці за штатом - 5 осіб. Основні фонди відсутні. Також встановлено:

відсутність у документах під назвою "договір", укладених між TOB "Метвторпром" та TOB "Аріс" таких істотних умов, як ціна та строки постачання;

лист - відповідь, отриманий з ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську, згідно TOB «Метвторпром» відноситься до категорії ризикових контрагентів, оскільки відповідно наданої податкової звітності додаток К-1 до декларації з податку на прибуток не надається, що свідчить про відсутність власних основних засобів кількість працюючих на підприємстві становить 5 чоловік - які не могли факти виконувати такий обсяг операцій;

наявність розбіжностей між податковим зобов'язанням TOB «Метвторпром податковим кредитом TOB «Аріс»;

відсутність задекларованих податкових зобов'язань з податку на додану вартість ТОВ «Метвторпром» по взаємовідносинах з TOB «Аріс» за період за лютий 2011 р;

інформацію відділу податкової міліції відносно того, що засновник ТОВ "Метвторпром" ОСОБА_5 фактично не є засновником, підприємство було зареєстровано за грошову винагороду;

відсутність власних або орендованих складських приміщень за адресами, зазначених у специфікаціях та неможливість ідентифікувати фактичне місце постачання по цих специфікаціях;

відсутність первинних документів, які мали б підтверджувати факт перевезення товарів по ланцюгу TOB "Метвторпром" - TOB "Аріс";

відсутність у квитанціях про приймання вантажу в графі «вантажоотримувач» ТОВ «Аріс». Крім того на Квитанціях про прийом вантажу відсутній штемпель станції одержувача та напис "Власність TOB "Аріс", а зазначено, що власником товару є ряд інших підприємств;

відсутність документів, щодо завантаження та розвантаження товару ТОВ «Метвторпром» та TOB «Аріс»;

відсутність повного комплекту перевізних документів форми ГУ-29-0, які затверджено наказом Міністерства транспорту України від 19 листопада 1998 року «Про затвердження бланків перевізних документів» на підставі яких можливо підтвердити фактичне постачання та транспортування товару на адресу ТОВ «Аріс», а саме залізничної накладної, як основного документа на перевезенні дорожньої відомості, корінця дорожньої відомості;

відсутність Документу про якість (посвідчення), виданим виробником, який є обов'язковим для прийняття та передається покупцю з рахунком для сплати, що передбачено умовами документів, що мають назву "договори", укладеними між TOB "Метвторпром" та TOB "Аріс".

Враховуючі вищенаведене, зазначили представники відповідача, правочини із TOB «Метвторпром», на підставі яких підприємством TOB «Аріс» формувався податковий кредит протягом лютого 2011 року, не спричиняють реального характеру настання правових наслідків, а тому є нікчемним, відповідно операції TOB «Аріс» з TOB «МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ» по даному ланцюгу, також мають ознаки нікчемного правочину.

Крім того, операції з придбання TOB "МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ" продукції у ТОВ «Аріс» за лютий 2011року не підтверджуються стосовно врахування реального часу, здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Отже, роблять висновок представники відповідача, TOB "МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ" в порушення п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, завищено податковий кредит по операціях: придбання вугільної продукції у TOB "АРІС" у лютому 2011 року на суму - 6830592,22 грн.

Просили відмовити в задоволені позову повністю.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про наступне.

Позивач - Товариство з додатковою відповідальністю «Метінвест Холдинг» зареєстроване 02.02.2006 р. у виконавчому комітеті Донецької міської ради, свідоцтво про державну реєстрацію №744566, код субєкта господарювання за ЄДРПОУ 34093721, взято на податковий облік в ДПІ у Ворошиловському районі м Донецька 06.02.2006 року за № 4881. Переведено на податковий облік до СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку та зареєстровано 11.01.2010 року за № 9.

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 22.02.2006 року за № 07307225 виданого ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька, індивідуальний податковий номер платника ПДВ - 340937205623, ТОВ «МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ» було зареєстровано платником ПДВ з 22.02.2006 року по 28.02.2009 року.

Перереєстровано відповідно до Свідоцтва від 01.03.2009 року за № 100201714 виданого ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька, індивідуальний податковий номер платника ПДВ - 40937205623, було зареєстровано платником ПДВ з 01.03.2009 року по 29.01.2010 року.

Перереєстровано в зв'язку з зарахуванням до категорії ВПП відповідно до Свідоцтва від 30.01.2010 року за № 100264319 виданого СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку, індивідуальний податковий номер платника ПДВ - 340937205623, було зареєстровано платником ПДВ з 30.01.2010 року.

Відповідач Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків в м. Донецьку є субєктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України „Про державну податкову службу в Україні” повноваження.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку здійснена камеральна перевірка достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації за березень 2011 року, за результатами якої складено акт від 20.05.2011 року №313/15-16-23/5-34093721.

За результатами перевірки встановлено, що на порушення пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України TOB «МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ» завищено податковий кредит за операціями з придбання продукції:

- у лютому 2011 року у TOB «Аріс» і TOB «Метуглехолдинг» на загальну суму 14952068 грн. 29коп. та ПП «Інвест Пром» на 10790542 грн. 96коп. (згідно з актом камеральної перевірки від 19.04.11 №222/15-16-23/5-34093721);

- у березні 2011 року у TOB «АРІС», TOB «Метуглехолдинг» та TOB «Арес-Дон» на загальну суму 16142771грн. 32 коп.

Внаслідок наведеного, за результатами перевірки зроблено висновок про завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2011 року на 25742611 грн. та від'ємного значення податку на додану вартість за березень 2011 року на 16142771 грн.

Відповідно до акта перевірки та на підставі пункту 54.3 статті 54, пункту 123.1 статті 123 та пункту 7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України спеціалізованою державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 25742611 грн. і застосований штраф - 1 грн. (податкове повідомлення-рішення від 02.06.2011 року №0000621322/0/22832/10/15-16-23/5) та зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість на 16142771 грн. і застосований штраф - 1 грн. (податкове повідомлення-рішення від 02.06.2011 року №0000631322/0/22835/10/15-16-23/5).

Указані податкові повідомлення-рішення були оскаржені ТОВ «МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ» до ДПА в Донецькій області відповідно до скарг від 10.06.2011 року №№01/994-8.3 та 01/993-8.3.

З метою прийняття обґрунтованого рішення за результатами розгляду скарг державна податкова адміністрація у Донецькій області доручила спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку провести документальну позапланову перевірку TOB «МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ» з питань, які викладені у скаргах платника податків.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку здійснена позапланова виїзна перевірка TOB «МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ» по взаємовідносинах з ПП «Інвест Пром», TOB «Аріс», TOB «Арес-Дон», ТОВ «Метуглехолдинг» за період з 01.02.2011 року по 31.03.2011 року за результатами якої складено акт від 06.07.2011 року №444/15-16-23/5-34093721.

За результатами проведеної перевірки ДПА в Донецькій області винесено Рішення про результати розгляду скарг від 18.07.2011 року №13272/10/25-113-1, згідно якого скасовано податкові повідомлення-рішення від 02.06.2011 року № 0000631322/0/22835/10/15-16-23/5 про зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість та № 0000621322/0/22832/10/15-16-23/5 про зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 18912019 гривень.

На підставі акту перевірки від 20.05.2011 року №313/15-16-23/5-34093721, від 06.07.2011 року №444/15-16-23/5-34093721 та з урахуванням рішення ДПА в Донецькій області від 18.07.2011 року №13272/10/25-113-1 Товариству з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 6830592 гривні, по взаємовідносинам між ТОВ «МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ» та TOB «Аріс».

Судом встановлено, що між TOB «Метінвест Холдинг» (Покупець) та TOB «Аріс» (Постачальник) укладені договори від 29.12.2010 року №ДУК-01/10-185П, 29.12.2010 року № ДУК-01/10-174П, від 16.03.2009 року №ДУК-02/09-043-П. Згідно з предметами цих договорів Постачальник зобов'язується передати, а Покупець сплатити вугільну продукцію (далі - Ресурси). Відповідно до умов договорів кількість, номенклатура Ресурсів визначається у специфікаціях. Якість, маркування Ресурсів повинна відповідати нормам, які визначені сертифікатами виробника, діючими стандартами (ТУ, ГОСТ) для даного виду Ресурсів, а також спеціальними технічними вимогами. Поставка Ресурсів здійснюється залізничним транспортом. Постачальник зобов'язується поставити Ресурси на умовах поставки, які визначені у специфікаціях. Постачальник зобов'язаний надати Покупцю протягом трьох робочих днів від дати поставки, однак не пізніше 1-го числа місяця наступного за звітним, наступні документи: рахунок на оплату Ресурсів - оригінал; транспортні та супроводжувальні документи - завірені копії; сертифікат або паспорт якості Постачальника або виробника - завірена копія.

За договором № ДУК-02/09-043-П від 16.03.2009 року узгоджені:

специфікація №14 від 12.01.2011 року, якою визначено акумуляторна батарея 2х30х7 PzS 805 120V заряджена (у комплекті з датчиком розряду батареї 900 RB) у кількості 4 одиниць, акумуляторна батарея 2х30х7 PzS 630 120V заряджена (у комплекті з датчиком розряду батареї 900 RB) у кількості 2 одиниці загальною вартістю 1009800 гривень (у тому числі ПДВ 168300 грн.), умови поставки EXW, строк поставки січень 2011 року, вантажовідправник ТОВ «Аріс», вантажоотримувач ВАТ «Краснодонвугілля»;

специфікація №15 від 09.02.2011 року, якою визначено акумуляторна батарея 2х30х7 PzS 805 120V заряджена (у комплекті з датчиком розряду батареї 900 RB) у кількості 4 одиниць, зарядний пристрій ЗУ 120/77-128 у кількості 1 одиниця загальною вартістю 807000 гривень (у тому числі ПДВ 134500 грн.), умови поставки EXW, строк поставки лютий 2011 року, вантажовідправник ТОВ «Аріс», вантажоотримувач ВАТ «Краснодонвугілля»;

За договором № ДУК-01/10-174П від 29.12.2010 року узгоджена:

специфікація №2 від 31.01.2011 року, якою визначено вугільний концентрат марки К 0-100 у кількості 22600 тон, загальною вартістю 33900000 гривень (з ПДВ 40680000 грн.), умови поставки FCA, строк поставки лютий 2011 року.

За договором № №ДУК-01/10-185П від 29.12.2010 року узгоджена:

специфікація №2 від 27.01.2011 року, якою визначено вугілля АШ (0-6 мм.) у кількості 3000 тон, загальною вартістю 1674990 гривень (з ПДВ 2009988 грн.), умови поставки СРТ (станція призначення - Маріуполь), строк поставки лютий 2011 року, вантажотримувач ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча».

Крім того, між TOB «Метінвест Холдинг» (Покупець) та TOB «Аріс» (Постачальник) укладено договір від 10.02.2011 року № ДУК-02/11-085-П на постачання продукції виробничо-технічного призначення. Згідно з умовами договору кількість, номенклатура Обладнання вказується у специфікаціях. Якість, комплектація, маркування Обладнання повинні відповідати нормам, які визначені сертифікатами виробника, діючими стандартами (ТУ, ГОСТ, технічною документацією) для даного виду Обладнання, а також спеціальними технічними вимогами Поставка Обладнання здійснюється видами транспорту, який зазначений у специфікаціях Постачальник зобов'язується надати Покупцю до початку приймання Обладнання оригінали наступних документів: рахунок на оплату Обладнання: транспортні та супроводжувальні документи; сертифікат або паспорт якості Постачальника або виробника: сертифікат санітарно-технічного висновку та сертифікат радіологічної безпеки (у випадках, які передбачені законодавством); акт приймання-передачі Обладнання, який оформлений Постачальником.

За договором № ДУК-02/11-085-П від 10.02.2011 року узгоджена:

специфікація №1 від 18.03.2011 року, якою визначено шахтний електровіз ЕРА 900 В9 (П8) у кількості 1 один., акумуляторна батарея 2х30х7 PzS 805 120V заряджена (у комплекті з датчиком розряду батареї 900 RB) у кількості 8 одиниць загальною вартістю 2106200 гривень (з ПДВ 2527440 грн.), умови поставки EXW, строк поставки березень-квітень 2011 року, вантажовідправник ТОВ «Аріс», вантажоотримувач ВАТ «Краснодонвугілля».

На виконання договорів від 29.12.2010 року №ДУК-01/10-185П, 29.12.2010 року № ДУК-01/10-174П, від 16.03.2009 року №ДУК-02/09-043-П, № ДУК-02/11-085-П від 10.02.2011 року ТОВ «Аріс» видано ТОВ «Метінвест Холдинг» податкові накладні: № 1 від 01.02.2011р., № 3 від 01.02.2011р., № 5 від 02.02.2011р., № 12 від 03.02.2011р., № 15 від 05.02.2011р., № 16 від 05.02.2011р., № 17 від 05.02.2011р., № 22 від 06.02.2011р., № 29 від 08.02.2011р., № 38 від 09.02.2011р., № 43 від 10.02.2011р., № 44 від 10.02.2011р., № 55 від 12.02.2011р., № 57 від 13.02.2011р., № 61 від 14.02.2011р., № 65 від 15.02.2011р., № 104 від 28.02.2011р., № 71 від 17.02.2011р., № 76 від 19.02.2011р., № 77 від 19.02.2011р., № 80 від 20.02.2011р., № 92 від 24.02.2011р., № 102 від 27.02.2011р., № 110 від 28.02.2011р.

Оплату за придбаний товар ТОВ «Метінвест Холдинг» було проведено за безготівковим розрахунком, що підтверджується платіжними дорученнями:

№63773 від 05.01.2011 року на суму 338400 грн., №65139 від 04.01.2011 року на суму 210495,50 грн., №65402 від 11.02.2011 року на суму 73904,50 грн., №65677 від 18.02.2011 року на суму 362700 грн., №6606 від 25.02.2011 року на суму 362700 грн., №67438 від 25.03.2011 року на суму 807000 грн., №65159 від 04.02.2011 року на суму 14000000 грн., №65462 від 11.02.2011 року на суму 14000000 грн., №65754 від 18.02.2011 року на суму 10000000 грн., №66060 від 25.02.2011 року на суму 8500000 грн., №65160 від 04.02.2011 року на суму 350000 грн., №65463 від 11.02.2011 року на суму 600000 грн., №65756 від 18.02.2011 року на суму 356886,88 грн., №66061 від 25.02.2011 року на суму 350000 грн.

Придбану у ТОВ «Аріс» продукцію ТОВ «Метінвест Холдинг» було продано ДП «Краснодонвугілля», ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча», ТОВ «Запорожкокс», ВАТ «Донецккокс» на підставі договорів:

№ ДУК-02/06-012 р від 01.04.2006 року, №ДУК-01/07-21р/87 від 07.12.2007 року, №ДУК-01/08-32р/373-ООП, відповідно.

Факт транспортування указаної продукції підтверджується:

- квитанціями про приймання вантажу: №48772281 з датою приймання вантажу до перевезення 02.02.2011 року по станції Чумаково, №48847216 з датою приймання вантажу до перевезення 05.02.2011 року по станції Чумаково, №48874368 з датою приймання вантажу до перевезення 06.02.2011 року по станції Чумаково, №48959993 з датою приймання вантажу до перевезення 09.02.2011 року по станції Чумаково, №48974406 з датою приймання вантажу до перевезення 10.02.2011 року по станції Чумаково, №49063431 з датою приймання вантажу до перевезення 13.02.2011 року по станції Чумаково, №49084858 з датою приймання вантажу до перевезення 14.02.2011 року по станції Чумаково, №49165020 з датою приймання вантажу до перевезення 17.02.2011 року по станції Чумаково, №49215858 з датою приймання вантажу до перевезення 19.02.2011 року по станції Чумаково, №49216138 з датою приймання вантажу до перевезення 19.02.2011 року по станції Чумаково, №49237886 з датою приймання вантажу до перевезення 20.02.2011 року по станції Чумаково, №49240138 з датою приймання вантажу до перевезення 20.02.2011 року по станції Чумаково, №49434541 з датою приймання вантажу до перевезення 27.02.2011 року по станції Чумаково, №49439094 з датою приймання вантажу до перевезення 27.02.2011 року по станції Чумаково, №49465396 з датою приймання вантажу до перевезення 28.02.2011 року по станції Чумаково, №48852851 з датою приймання вантажу до перевезення 05.02.2011 року по станції Чумаково, №48847422 з датою приймання вантажу до перевезення 05.02.2011 року по станції Чумаково, №49351729 з датою приймання вантажу до перевезення 24.02.2011 року по станції Чумаково;

- довіреностями на отримання продукції: від 31.01.2011 року №189 КУ «КУП» на імя ОСОБА_6, від 23.02.2011 року №438 КУ «КУП» на імя ОСОБА_7

- накладними на маршрут або групу вагонів: №48755170 від 03.02.2011 року по станції Маріуполь, №48790613 від 06.02.2011 року по станції Маріуполь, №48920078 від 10.02.2011 року по станції Маріуполь, №48976500 від 13.02.2011 року по станції Маріуполь, №49050974 від 14.02.2011 року по станції Маріуполь, №49118904 від 17.02.2011 року по станції Маріуполь, №49202385 від 20.02.2011 року по станції Маріуполь.

Відповідно до ст. 180 Господарського Кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Статтею 266 Господарського Кодексу України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

За змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно п. 180.1 ст. 180 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку.

За змістом п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору.

Згідно до пункту 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Аналіз зазначеної норми та дослідження матеріалів справи доводить, що позивач скористався третьою із подій та визначив датою виникнення права на податковий кредит дату отримання податкової накладної.

Частиною 2 статті 3 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, зокрема, встановлено, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 1 зазначеного Закону визначає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до статті 9 Закону „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та п.2.4 Наказ Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Досліджені у судовому засіданні документи сформовані за господарською операцією між ТОВ «Метінвест Холдинг» та ТОВ «Аріс» а саме, видаткові накладні, податкові накладні, специфікації є первинними документами в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Суд зазначає, що на підставі наявних в матеріалах справи документів первинного обліку, не встановлено допущення позивачем порушень формування податкового кредиту. Поставивши під сумнів вартість спірної операції податковий орган безпідставно не врахував факт передачі товару та його оплати. Сукупність зазначених операцій та підтвердження використання придбаного товару для господарської діяльності підприємства спростовують висновки відповідача про нікчемність угоди.

Крім того, чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту (зобовязання) здійснювати контроль та перевірку за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника, зазнавати для себе певних негативних матеріальних наслідків.

Кваліфікація правочину, як нікчемного за статтею 228 Цивільного кодексу України, передбачає встановлення протиправної поведінки обох або однієї з сторін договору, наявність спеціальної мети при укладенні договору, а також наявність умислу на заволодіння чужим майном (у даному випадку на ухилення від сплати податків).

Суд вважає, що спірні операції між позивачем та його безпосереднім контрагентом, мали товарний характер, вчинені відповідно до вимог ЦК України та Господарського Кодексу України, що регулюють договірні зобовязання.

Суд звертає увагу на ті обставини, що з матеріалів справи, вбачається, що за результатами здійсненої перевірки, був складений акт від 20.05.2011 року, в основу висновків, якого при зменшення бюджетного відшкодування та розмір відємного значення, покладені принцип визначеності нікчемності правочину, між позивачем та його контрагентом по господарським відносинам, що в свою чергу потягло за собою прийняття 02.06.2011 року та 27.07.2011 року субєктом владних повноважень спірних податкових повідомлень рішень.

02.12.2010 року прийнятий Закон України № 2756-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України", який набув чинності з 1 січня 2011 року.

Відповідно до цього Закону №2756, до ст.228 ЦК України внесені зміни, безпосередньо частина третя статті визначена в такій редакції: У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Виходячи з обставин справи, правового змісту частини 3 ст. 228 ЦК України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними субєктами господарювання. В даному випадку виходячи з акту перевірки, податковий орган на підставі зазначених ним в акті перевірки обставин, вважає, що в даному випадку відсутнє виконання укладеного договору між позивачем та його контрагентом. Тобто має місце оспорюванність самого договору, внаслідок чого податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між субєктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить в площину взаємовідносин у сфері податкового законодавства та робить відповідні висновки.

Податковий орган роблячи висновки про наявну відсутність між субєктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції із-за їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган виходе тим самим за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутності господарських операцій, економічною необґрунтованістю) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення, від сплати до державного бюджету обовязків платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Але за змістом ст. 228 ЦК України, нікчемний правочин, це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Виходячи з правового змісту частини 3 статті 228 ЦК України, після 01.01.2011 року правочини, що мають ознаки оспорюванності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.

В даному випадку податковий орган, без обовязкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним (1 стадія) в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких зроблених висновків, є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що в свою чергу приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.

Податковий орган формуючи такі, не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.

Суд не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу на не підтвердження між позивачем та його контрагентами господарських операцій, що є по своєї суті нікчемністю укладених правочинів, що в свою чергу не створюють юридичних наслідків. Зазначені доводи є ні чим іншим як припущеннями відповідача, які ні чим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Суд звертає увагу, у разі, коли податковий орган вважає, що в даному випадку мало місце недійсність, (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між субєктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Відповідач не надав суду будь яких судових рішень щодо зазначених обставин (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин).

З урахуванням приписів частини 4 ст. 70 КАС України, які є обовязковими, суд вважає, що висновки податкового органу про відсутність між субєктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним є безпідставним та не обґрунтованим. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Як встановлено під час судового розгляду, будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсними правочинів між позивачем та його контрагентом, або встановлених судовими рішеннями наявності нікчемності правочинів, із застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такий правочин, як на недійсний, або вчинений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення, відсутні.

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення, та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Наявні документи позивача, як первині, підтверджують факт здійснення господарської операції. У судовому засіданні встановлено не тільки придбання позивачем товару у ТОВ «Аріс» та оплату, але й використання придбаних товарно-матеріальних цінностей у власній в господарській діяльності, що відповідає виду здійснення такої діяльності.

Крім того, суд бере до уваги Рішення про результати розгляду скарг від 18.07.2011 року №13272/10/25-113-1, згідно якого скасовано податкові повідомлення-рішення від 02.06.2011 року № 0000631322/0/22835/10/15-16-23/5 про зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість та № 0000621322/0/22832/10/15-16-23/5 про зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 18912019 гривень та вважає за необхідно у задоволенні позовних вимог ТОВ «Метінвест Холдинг» про скасування податкових повідомлень-рішень від 02.06.2011 року №0000621322/0/22832/10/15-16-23/5, від 02.06.2011 року №0000631322/0/22835/10/15-16-23/5 відмовити.

Між тим, з аналізу наведених вище первинних документів та норм права вбачається, що, зменшення позивачу спірним податковим-рішенням суми відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 6830592 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1,00 грн. є безпідставним, оскільки при формуванні для позивача податкового кредиту, були усі встановлені та передбачені законом підстави.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Нормами ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що позивачем надані докази, якими він обґрунтовує свої вимоги і вони є належними.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав. Недоведеність податковим органом порушення платником податку норм податкового законодавства при прийнятті спірного податкового повідомлення - рішення доводить протиправність зменшення суми відшкодування податку на додану вартість, і як наслідок цього безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи податкове повідомлення-рішення від 27.07.2011 року №0000883221/0/29774/10/15-16-23/5 діяв на підставі та у межах повноважень що передбачені Конституцією та законами України, проте не обґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

З урахуванням викладених обставин, суд задовольняє позов частково, а саме в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 27.07.2011 року №0000883221/0/29774/10/15-16-23/5 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 6830592 гривні, по взаємовідносинам між ТОВ «МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ» та TOB «Аріс» за звітній період березень 2011 року.

Відповідно до статті 94 КАС України судові витрати підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест Холдинг» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Донецьку про скасування податкових повідомлень-рішень від 27.07.2011 року №0000883221/0/29774/10/15-16-23/5, від 02.06.2011 року №0000621322/0/22832/10/15-16-23/5, від 02.06.2011 року №0000631322/0/22835/10/15-16-23/5 - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.07.2011 року №0000883221/0/29774/10/15-16-23/5 щодо зменшення ТОВ «МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 6830592 гривні і застосування штрафу в розмірі 1 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України за кодом бюджетної класифікації доходів 22090200 Державне мито, р/р 31112095700005 Державний бюджет Калінінського району м. Донецька, ЄДРПОУ 34687090, МФО 834016, Банк Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест Холдинг» (ЄДРПОУ 34093721) судовий збір в розмірі 3 (три) гривні 40 копійок.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 21 вересня 2011 року у присутності представників сторін.

Постанова у повному обсязі виготовлена 26 вересня 2011 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Суддя Зекунов Е. В.