Ухвала суду № 18330888, 16.08.2011, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 2-5760

2011 року

У Х В А Л А

/залишення позову без руху/

16 серпня 2011 року суддя Соломянського районного суду м. Києва Лазаренко В.В. розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-я особа: ОСОБА_3, про встановлення факту перебування на утриманні та стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом в якому просить встановити факт перебування на утриманні відповідача ОСОБА_2 його дружини ОСОБА_1, сина - ОСОБА_5, доньки ОСОБА_6, визначити розмір аліментів в твердій грошовій сумі для стягнення з ОСОБА_2 з 05.10.2010 року на утримання дружини ОСОБА_1 в розмірі 922 грн., сина - ОСОБА_5 в розмірі 478,5 гривень, доньки ОСОБА_6 799,00 гривень.

Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов до висновку про те, що подана заява не відповідає вимогам ст.119 ЦПК України.

Відповідно до ст. 119 ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог, виклад обставин, якими позивач обгрунтовує свої позовні вимоги, зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування.

Позивач звернулася до суду з вимогою про встановлення факту перебування на утриманні відповідача ОСОБА_2 його дружини ОСОБА_1, сина - ОСОБА_5, доньки ОСОБА_6.

Між тим жодним чином не обґрунтовує дану вимогу.

Відповідно до ст. 256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав чи інтересів.

Проте, позивач в позовній заяві не зазначила підстави для звернення до суду з зазначеними вище вимогами, не зазначила в чому полягає порушення її прав з боку відповідача ОСОБА_2 щодо визнання або невизнання ним факту знаходження на його утриманні дружини та двох дітей, в чому полягає спірність правовідносин між сторонами.

Таким чином, позивачу необхідно обґрунтувати свої вимоги в цій частині, зазначити підстави звернення до суду саме з такими вимогами.

Частина 2 статті 119 ЦПК України визначає вимоги до позовної заяви.

Відповідно до ч.4 ст. 119 ЦПК України позовна заява повинна відповідати іншим вимогам, встановленим законом.

Позивач звертається до суду з вимогами про встановлення факту перебування на утриманні відповідача його сина від першого шлюбу ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає зі своєю матір`ю ОСОБА_3 та просить стягнути з відповідача аліменти на утриманні цієї дитини.

Таким чином, позивач звертається до суду з вимогами в інтересах дитини, яка не є її дитиною і якою вона не опікується.

Між тим, відповідно до ч.1 статті 39 ЦПК України права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років захищають у суді їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.

Відповідно до ч.7 ст. 119 ЦПК України у разі предявлення позову особами, які діють на захист прав, свобод чи інтересів іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

За таких обставин, позивачу необхідно зазначити в позовній заяві на якій підставі вона звертається до суду з позовними вимогами про стягнення аліментів на утримання неповнолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, які її права та законні інтереси порушені в цій частині.

Таким чином, позовні вимоги позивача в цій частині не обґрунтовані.

Позивач в своїй позовній заяві просить стягнути з відповідача аліменти на утримання дружини та неповнолітньої дитини в твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст.119 ЦПК України в позовній заяві повинні бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та зазначені докази, що підтверджують кожну обставину або наявність підстав для звільнення від доказування.

Відповідно до ст.184 СК України суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Між тим, з позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що відповідач ОСОБА_2 працює, має постійний заробіток.

За таких обставин, в супереч вимог ст. 119 ЦПК України позивач не вказала обставини якими вона обґрунтовує позовні вимоги в цій частині та не зазначили докази якими вони підтверджуються, а саме: не вказано чим підтверджується те, що платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, або якісь інші обставини, що мають істотне значення, не зазначено з яких розрахунків виходила позивач визначаючи розмір сум які вона просить стягнути з відповідача, не зазначено на чию користь підлягають стягненню аліменти.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині викладені не конкретно та не обґрунтовані.

Відповідно до ч. 5 ст. 119 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору та оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи або документи, що підтверджують звільнення від вказаних витрат.

Позивач, звертаючись до суду з вимогою про встановлення факту, що має юридичне значення має сплатити судові витрати як з немайнового спору.

Проте, позивачем не надано суду документи про оплату судового збору та оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Суд повідомляє позивача, що оплата витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи повинна бути здійснена на р/р 31214259700010 ГУДК м. Києва, Код ЄДРПОУ 26077951, МФО 820019, в розмірі 37,00 гривень, а оплата судового збору повинна бути здійснена на р/р 31419537700010 ГУДК м. Києва, Код ЗКПО 26077951, МФО 820019, код платежу 22090100, в сумі 08,50 гривень.

Виходячи з наведеного вище, суд дійшов до висновку про те, що позовна заява ОСОБА_1 не відповідає вимогам ст. 119 ЦПК України.

Відповідно до ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати пяти днів з дня отримання позивачем ухвали.

За таких обставин суд вважає, що вказану позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу термін для усунення зазначених вище недоліків.

На підставі викладеного та керуючись ст. 121 ЦПК України, суддя

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху і надати позивачу термін для усунення недоліків протягом пяти днів з дня отримання цієї ухвали.

Повідомити позивача про необхідність усунення недоліків, шляхом подання позовної заяви в новій редакції та оплати судових витрат, та роз`яснити позивачу, що у разі не виправлення недоліків до вказаного терміну заява вважатиметься не поданою та буде їй повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: