Рішення № 18330024, 14.09.2011, Печерський районний суд міста Києва

Справа № 2-3648/11

Категорія 50

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2011 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Матійчук Г. О. ,

при секретарі Шишкарьова М. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника, треті особи: Громова Марина Едуардівна, Відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, уточненим в ході розгляду справи, до Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника, треті особи: Громова Марина Едуардівна, Відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника за період з 18 листопада 2010 року по 14 вересня 2011 року в сумі 74548 грн. 98 коп., мотивуючи тим, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 17 листопада 2010 року було задоволено його позов про поновлення на роботі на посаді заступника генерального директора з адміністративно-господарської роботи Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника, сплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди; вказане рішення суду набрало законної сили, в апеляційному порядку відповідачем не оскаржувалось; 24 листопада 2010 року ним була подана заява на ім'я генерального директора Громової М.Е. про поновлення на роботі, виплаті всіх грошових стягнень на підставі рішення суду, надання належної йому відпустки та звільнення, проте дана заява залишена без задоволення, рішення суду не було виконано. Також зазначає, шо 29 листопада 2010 року вимушений був звернутись до ДВС Печерського РУЮ у м. Києві із заявою про прийняття до виконання виконавчого листа, виданого Печерським районним судом м. Києва про поновлення його на роботі та сплату присудженої заробітної плати; 01 грудня 2010 року ДВС було відкрито виконавче провадження №22967748 та №22968090, про що винесені відповідні постанови і направлені до Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника, - постанови отримані боржником 06 грудня 2010 року. 17.12.2010р., 11.01.2011р., 23.02.2011р. ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві було направлено вимоги до боржника, якими його обов'язано виконати рішення суду, та постанову про накладення штрафу за невиконання рішення суду; оскільки боржник продовжував не виконувати рішення суду державний виконавець 04.03.2011р. попередив його про кримінальну відповідальність за невиконання рішення суду і виніс постанову про накладення штрафу на боржника у подвійному розмірі; 23.06.2011р. державним виконавцем повторно було запропоновано боржникові виконати рішення суду згідно акту державного виконавця від 23.06.2011р., проте боржник відмовився, оскільки вважає, що дане рішення суду не підлягає виконанню. Зазначає, що з 13.08.2010р. по теперішній час ніде не працює; за рішенням суду з відповідача на його користь було стягнено середній заробіток на час вимушеного прогулу за період з 13.08.2010р. по 17.11.2010р., починаючи з 17.11.2010р. по теперішній час рішення суду не виконано, що тягне обов'язок власника виплатити працівникові середній заробіток за весь час затримки.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат ОСОБА_3 підтримали позовні вимоги з підстав, зазначених вище.

Представник відповідача Шахлін Д.В. та представник відповідача і третьої особи Громової М.Е. ОСОБА_4 проти позову заперечували, посилаючись на те, що 24 листопада 2010 року позивач направив заяву до відповідача в якій просив поновити його на роботі, виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу, надати йому відпустку 35 днів, виплатити матеріальну допомогу, внести відповідні записи до трудової книжки та звільнити його за власним бажанням з 6 січня 2011 року. Однак, оскільки відповідач не був присутній на судовому засіданні 17 листопада 2011 року, про що було направлено відповідне клопотання до суду із проханням відкласти розгляд справи, рішення станом на 24.11.2010 р. не було відповідачем отримано і тому станом на 24.11.2010 року заява позивача була залишена без розгляду; до того ж, до зазначеної заяви позивач не надав трудової книжки відповідачу для здійснення відповідних записів. Разом з тим, відповідач, розуміючи, що рішення суду підлягає виконанню, ще до набрання ним законної сили 01 грудня 2010 року прийняв наказ за №251-0 «Про скасування наказу Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника від 13.08.2010р. №156-0», яким скасовано звільнення позивача та цим же наказом поновлено його на посаді заступника генерального директора з адміністративно-господарської роботи. Також зазначають, що у зв'язку із опискою зазначений наказ був помилково зареєстрований 30.11.2010 p., було проведено службове розслідування з цього питання та винних осіб притягнуто до дисциплінарної відповідальності, а наказ №251-0 вважається таким, що зареєстрований 01.12.2010р., відповідно до наказу відповідача від 30.12.2010 р. № 319-0 «Про притягнення до дисциплінарного стягнення ОСОБА_4 та ОСОБА_2»; протягом двох тижнів дії працівників відділу кадрів відповідача були направлені на повідомлення позивача про прийняття наказу щодо його поновлення, проте номер телефону, зазначений у особовій справі був змінений, а мобільний вимкнений і лише 15 грудня 2010 року було повідомлено позивача про прийняття наказу відповідачем щодо поновлення його на роботі, на що він повідомив начальнику відділу кадрів відповідача, що прийде наступного дня для ознайомлення із наказом. Прийшовши лише 17 грудня 2010 року біля 12-30 год. позивач ознайомився із наказом, але не погодився з ним та написав на ньому окрему думку щодо його незаконності, трудову книжку не надав відділу кадрів і після ознайомлення покинув приміщення та територію відповідача, про що складені відповідні акти; наказ відповідача від 01.12.2010р. №251-о «Про скасування наказу Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника від 13.08.2010р. № 156-о», який позивач не визнає, є чинним та діє до сьогодні, так як його дійсність не скасовано та не оскаржено. Відповідач неодноразово направляв позивачеві повідомлення, в яких просив пояснити його відсутність на роботі та надати трудову книжку, але реакції з боку позивача не було. Позивач лише написав три заяви з проханням поновити його на роботі, зокрема, від 24.11.2010 р., від 10.01.2011р. та від 29.01.2011р., на які відповідач направляв відповіді в установленому законодавством порядку. Окрім того, відповідач звертався до відділу державної виконавчої служби Печерського РУЮ у м. Києві з наданням інформації про поновлення позивача та проханням закрити виконавче провадження у порядку встановленому Законом України «Про виконавче провадження», проте державний виконавець у даній справі проявляв бездіяльність, та одночасно з тим, 4 лютого поточного року разом із позивачем прибув о 16-45 годині до відповідача для проведення виконавчих дій, однак, оскільки це була п'ятниця та, відповідно, передбачено скорочений робочий день до 16-45, було запропоновано визначити інший робочий день для проведення виконавчих дій, про що було відмовлено. Присутніми на роботі працівниками відповідача було складено відповідний акт з метою підтвердження даного факту. Представники відповідача та третьої особи приходять до висновку, що позивач навмисно затягує процес поновлення його на роботі та не з'являється на роботу без поважних на те причин, тобто його неявку на роботу неможливо кваліфікувати як вимушений прогул; ст. 236 КЗпП України передбачено, що оплата вимушеного прогулу здійснюється у разі затримки виконання рішення про поновлення на роботі працівника, однак у даному випадку вбачається, що відповідач не затримував виконання рішення суду, а навпаки виконав його у встановлені законодавством строки; до того ж підставою для поновлення на роботі є відповідні записи до трудової книжки на підставі ст.48 КЗпП України, тим самим не надаючи трудову книжку відповідачу позивач навмисно провокує негативну ситуацію у відносинах з відповідачем. Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1 та його представника - адвоката ОСОБА_3, представника відповідача Шахліна Д.В. та представника відповідача і третьої особи Громової М.Е. ОСОБА_4, повно та всебічно з»ясувавши всі обставини справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до ст. 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

В ході судового розгляду справи встановлено, що рішенням Печерського районного суду міста Києва від 17 листопада 2010 року було задоволено позов позивача ОСОБА_1 про поновлення на роботі на посаді заступника генерального директора з адміністративно-господарської роботи Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника, сплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди (а.с.4-6).

Вказане рішення суду набрало законної сила, в апеляційному порядку відповідачем не оскаржувалось.

24 листопада 2010 року позивачем була подана заява на ім'я генерального директора Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника Громової М.Е. про поновлення на роботі, виплаті всіх грошових стягнень на підставі рішення суду, надання належної йому відпустки та звільнення за власним бажанням з 06.01.2011 року (а.с 13).

На дану заяву позивач у встановлений чинним законодавством термін відповіді не отримав.

29 листопада 2010 року звернувся до ДВС Печерського РУЮ у м. Києві із заявою про прийняття до виконання виконавчих листів, виданих Печерським районним судом про поновлення на роботі, сплату присудженої заробітної плати за один місяць.

01 грудня 2010 року ДВС Печерського РУЮ у м. Києві було відкрито виконавче провадження № 22967748 та № 22968090, про що винесені відповідні постанови і 01 грудня 2010 року направлені до Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника. Постанови отримані боржником 06 грудня 2010 року. Згідно п.2 зазначених постанов боржник мав виконати рішення суду негайно, про що повідомити державного виконавця (а.с.14-17).

11 січня 2011 року ДВС Печерського РУЮ у м. Києві було відкрито виконавче провадження № 23574897, про що винесена відповідна постанова і 11 січня 2011 року направлена до Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника. Згідно п.2 зазначеної постанови боржник добровільно мав виконати рішення суду протягом 7 днів (а.с.18-19).

17.12.2010 р. ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві було направлено вимогу до боржника, з якої вбачається. що рішення суду про поновленні на роботі позивача станом на 17.12.2010 року не виконано та зобов'язано боржника виконати рішення суду негайно (а.с.20).

04 лютого 2011 р. державний виконавець ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві Галунько Л.І. в примусовому порядку намагався виконати рішення суду виходом за адресою відповідача разом зі стягувачем, однак, як вбачається з акту, рішення суду не виконано, боржник відмовився надати пояснення (а.с.23).

23.02.2011р. ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві було направлено вимогу до боржника, з якої вбачається. що відомості щодо виконання рішення суду про поновлення на роботі позивача станом на 23.02.2011 року відсутні та зобов'язано боржника виконати рішення суду у строк до 2 днів з моменту отримання вимоги та постанову про накладення штрафу за невиконання рішення суду (а.с.24-25).

Оскільки боржник у встановлений термін не виконувати рішення суду, державний виконавець 04.03.2011р. попередив його про кримінальну відповідальність за невиконання рішення суду станом на 04.03.2011 року і виніс постанову про накладення штрафу на боржника у подвійному розмірі (а.с.26-27).

Відповідно до ст. 87 Закону України "Про виконавче провадження", затримка виконання власником рішення суду про поновлення працівника на роботі є підставою для винесення державним виконавцем постанови про застосування до службової особи, зобов'язаної вчинити дії щодо виконання рішення суду, штрафу в розмірі від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Повторне невиконання рішення суду дає підставу для застосування штрафу в подвійному розмірі.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. А відповідно до ч.4 - доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Суд не бере до уваги пояснення представників відповідача стосовно того, що заява позивача від 24 листопада 2010 року, в якій він просив поновити його на роботі, виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу, надати йому відпустку 35 днів, виплатити матеріальну допомогу, внести відповідні записи до трудової книжки та звільнити його за власним бажанням з 6 січня 2011 року залишена без розгляду через відсутність рішення суду, оскільки відповідно до ст.38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. До того ж, отримавши належним чином завірену копію суду, відповідач так і не вирішив питання щодо звільнення позивача за власним бажанням. Натомість 01 грудня 2010 року видав наказ (на виконання рішення суду та постанов державного виконавця, отриманих, як встановлено в судовому засіданні 06.12.2011 року), зареєстрований 30.11.2010 p. за №251-0 «Про скасування наказу Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника від 13.08.2010р. №156-0», яким скасовано звільнення позивача, цим же наказом поновлено його на посаді заступника генерального директора з адміністративно-господарської роботи та створено комісію щодо вирішення питання про запропонування наявних вакантних посад позивачу, про що його було повідомлено лише 17.12.2011р., а посилання на те, що протягом двох тижнів дії працівників відділу кадрів відповідача були направлені на повідомлення позивача про прийняття наказу щодо його поновлення, та те, що їм не був відомий телефон позивача, спростовується наданим позивачем «Списком працівників, які мають право відчиняти корпус № 8», затверджений Генеральним директором 15.04.2010 року. До того, відповідач міг скористатись послугами пошти, направивши позивачу рекомендованого листа із зворотнім повідомленням з дорученням копії наказу. З наказом № 319-о від 30.12.2010 р., яким змінено дату реєстрації зазначеного вище наказу, позивача взагалі не ознайомили. Також не надано доказів того, що позивачу направлялись листи № 075 від 26.01.2011 р., №110 від 07.02.2011 р., № 297 від 19.04.2011 р., № 385 від 19.05.2011 р. щодо поновлення його на роботі, а зі змісту вказаних листів взагалі не вбачається. що до наказу про поновлення позивача на роботі вносились зміни щодо дати реєстрації, тому суд не бере їх до уваги.

Посилання представників відповідача на те, що до зазначеної заяви позивач не надав трудової книжки відповідачу для здійснення відповідних записів, спростовується зазначеною вище заявою позивача, його поясненнями, з яких вбачається, що трудову книжку він не отримував, а про те, що вона надіслана на його адресу взнав лише в судовому засіданні. До того ж, згідно ч.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників» трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях як документи суворої звітності, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку. Згідно п. 4.2. Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 р. № 58 якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника. Суду не надано доказів того, що відповідач надсилав позивачу поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки, що відповідачем було отримано письмову згоду на пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу, як і доказів доставки трудової книжки позивачу.

Посилання представників відповідача на те, що відповідач звертався до відділу державної виконавчої служби Печерського РУЮ у м. Києві з наданням інформації про поновлення позивача та проханням закрити виконавче провадження у порядку встановленому Законом України «Про виконавче провадження», проте державний виконавець у даній справі проявляв бездіяльність, спростовується ними ж, а саме: що 4 лютого поточного року державний виконавець разом із позивачем прибули о 16-45 годині до відповідача для проведення виконавчих дій, однак, оскільки це була п'ятниця та, відповідно, передбачено скорочений робочий день до 16-45, було запропоновано визначити інший робочий день для проведення виконавчих дій, про що було відмовлено. Хоча у зв»язку із закінченням робочого часу було відмовлено державному виконавцю у проведенні виконавчих дій, закінчення робочого дня не завадило, чомусь присутнім на роботі працівникам відповідача, скласти акт з метою підтвердження даного факту. Тому зовсім незрозумілим є висновок представників відповідача та третьої особи, що позивач навмисно затягує процес поновлення його на роботі та не з'являється на роботу без поважних на те причин, а не надаючи трудову книжку відповідачу позивач навмисно провокує негативну ситуацію у відносинах з відповідачем.

Про навмисне невиконання рішення суду свідчать, зокрема, постанови про накладення штрафу на відповідача, які на час розгляду справи в установленому порядку не скасовані.

З огляду на зазначене вище, суд приходить до висновку, що відповідач не довів суду, що рішення суду про поновлення на роботі позивача ним виконано, а вимоги позивача, навпаки, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а саме на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника за період з 17.11.2010р. по 14.09.2011р. в сумі 74548 грн. 98 коп (207 днів *360,14 грн.)

Оскільки при подачі позову до суду позивач був звільнений від оплати судового збору в розмірі 1% від ціни позову, але не менше 3 неоподаткованих мінімумів доходів громадян відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», що по даній справі складає 745 грн. 49 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн., то відповідно до ст. 88 ЦПК України їх слід стягнути з відповідача на користь Держави.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 236, КЗпП України, Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників», Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 р. № 58, Законом України "Про виконавче провадження", ст.ст. 10, 11, 57, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника, треті особи: Громова Марина Едуардівна, Відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника - задовольнити. Стягнути з Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника за період з 18 листопада 2010 року по 14 вересня 2011 року в сумі 74548 (сімдесят чотири п»ятсот сорок вісім) грн. 98 коп.

Стягнути з Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника на користь Держави 745 (сімсот сорок п»ять) грн. 49 коп. у відшкодування судового збору та 120 (сто двадцять),00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Г. О. Матійчук