Рішення № 18299364, 12.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/319

12.09.11

За позовом

Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву

до

Закритого акціонерного товариства "Сатлайн"

про

стягнення 20 959,04 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:

Дорошенко В.Ю.

від відповідача:

не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву (надалі –"Відділення") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства "Сатлайн" (надалі –"Товариство") про стягнення 16 247,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №897 від 16.08.2004 р. позивач передав у тимчасове строкове платне користування приміщення, а відповідач належним чином грошове зобов’язання по внесенню орендної плати не виконав, у зв’язку з чим виникла заборгованість у розмірі 15 056,66 грн. Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 689,81 грн. та збитків від інфляції у розмірі 500,93 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.07.2011 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 22.08.2011 р.

22.08.2011 р. через канцелярію суду представником позивача подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача основну заборгованість у розмірі 19 485,43 грн., пеню у розмірі 919,33 грн. та збитки від інфляції у розмірі 554,28 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.08.2011 р. розгляд справи відкладено до 12.09.2011 р. у зв'язку із неявкою представника позивача та невиконанням сторонами вимог ухвали суду.

В судове засідання представник позивача з'явився, на виконання вимог ухвали суду надав документи, позовні вимоги з урахування заяви про збільшення позовних вимог підтримав та просив задовольнити їх повністю.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, витребувані ухвалами суду докази не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення №17149249 та №17149230 від 29.08.2011 р., які отримані представниками відповідача 31.08.2011 р.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 01021, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, 28/2, н.п. 43, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №10884943 від 19.08.2011 р.

Також ухвала суду була направлена на адреси відповідача: 01133, м. Київ, вул. І.Кудрі, 32 та 01006, м. Київ, вул. Мельникова, 42, що містяться в матеріалах справи.

Згідно із абз. 2 п. 3.6 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

16.08.2004 р. між Відділенням (орендодавець) та Товариством (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №897 (надалі –"Договір").

Відповідно до п. 1.1 Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно – ділянку площею 36 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, 42, що знаходиться на балансі Державного підприємства "Укркосмос". Вартість майна становить за експертною оцінкою станом на 30.04.2004 р. 102 394,00 грн. майно передається в оренду з метою розміщення обладнання супутникового зв'язку орендаря.

Згідно з п. 2.1 Договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що орендна плата визначається на підставі методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - липень 2004 р.: 865,27 грн. нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за перший місяць оренди –серпень 2004 р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за серпень.

Відповідно до п. 3.2 Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції.

Пунктом 3.3 Договору сторони погодили, що перерахування здійснюються орендарем самостійно до 10 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 70% орендної плати перераховується орендарем до державного бюджету; 30% орендної плати перераховуються орендарем на розрахунковий рахунок балансоутримувача.

На виконання умов Договору позивачем було передано відповідачу в оренду нерухоме майно –ділянку площею 36 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, 42, що підтверджується актом приймання-передачі в оренду нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, 4 від 16.08.2004 р.

Спір у справі виник у зв’язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов’язання за Договором, у зв’язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 19 485,43 грн.

Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України та Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Аналогічні норми містяться в положеннях ст. 759 Цивільного кодексу України.

Матеріалами справи (акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, 4 від 16.08.2004 р.) підтверджується факт передачі приміщення в оренду, користування ним відповідачем та правомірне нарахування Відділенням за період з вересня 2010 року по серпень 2011 р. орендної плати у розмірі 19 485,43 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Частинами 1 та 3 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи пункту 3.3 Договору відповідач повинен був сплачувати орендну плату до 10 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

Доказів сплати орендних платежів за наведений період відповідачем не надано, а тому заборгованість відповідача по орендній платі та іншим платежам за період з січня по квітень 2011 р. становить 19 485,43 грн., а строк виконання грошового зобов’язання на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов’язання по сплаті на користь позивача 19 485,43 грн. на підставі Договору. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Товариство обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Відділення про стягнення з Товариства заборгованості у розмірі 19 485,43 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 919,33 грн., нарахованої за прострочення по сплаті орендної плати за листопад 2010 року –липень 2011 року у загальний період з 11.02.2011 р. по 11.08.2011 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Відповідно до п. 3.5 Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному в п. 3.3 співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату прострочення, включаючи день оплати.

Суд здійснює перерахунок заявленої до стягнення пені виходячи з наступного.

По-перше, відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, а відтак правомірним є нарахування пені за прострочення по сплаті орендної плати за березень та червень 2011 року з 12.04.2011 р. та 12.07.2011 р. відповідно, оскільки 10 числа (останні дні строків виконання грошового зобов’язання) наведених місяців припадають на вихідні дні.

По-друге, згідно із ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а тому нарахування штрафних санкцій (пені) за прострочення по сплаті орендної плати за листопад, грудень 2010 року та січень 2011 року припиняється 10.06.2011 р., 10.07.2011 р. та 10.08.2011 р. відповідно.

За перерахунком суду, з огляду на викладене, розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача за прострочення виконання грошового зобов’язання, становить 832,27 грн.

В іншій частині заявленої до стягнення пені (87,06 грн.) необхідні відмовити, оскільки вона обрахована позивачем невірно (за більший період).

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача збитків від інфляції у розмірі 554,28 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання по сплаті орендної плати за вересень 2010 року –травень 2011 року, нарахованих за прострочення по оплаті кожного платежу окремо у загальний період з жовтня 2010 року по червень 2011 року.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснює перерахунок заявлених до стягнення збитків від інфляції згідно наданого розрахунку враховуючи здійснені відповідачем оплати заборгованості та з урахуванням обставин, наведених при розрахунку пені в частині застосування ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України.

За перерахунком суду розмір збитків від інфляції, що підлягає стягненню з відповідача за прострочення виконання грошового зобов’язання, становить 414,48 грн.

В іншій частині збитків від інфляції (139,80 грн.) нараховані не вірно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення Товариства на користь Відділення заборгованості у розмірі 19 485,43 грн., пені у розмірі 832,27 грн. та збитків від інфляції у розмірі 414,48 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Сатлайн" (01021, м. Київ, вул. Грушевського, 28/2, Н.П. 43; ідентифікаційний код 32664899) в дохід Державного бюджету України заборгованість у розмірі 19 485 (дев'ятнадцять тисяч чотириста вісімдесят п'ять) грн. 43 коп., пеню у розмірі 832 (вісімсот тридцять дві) грн. 27 коп., збитки від інфляції у розмірі 414 (чотириста чотирнадцять) грн. 48 коп., державне мито у розмірі 207 (двісті сім) грн. 32 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 233 (двісті тридцять три) грн. 45 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.В. Бойко

Дата підписання повного тексту рішення –19.09.2011 р.