Рішення № 18299101, 05.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/7005.09.11 За позовом Житомирського орендного підприємства теплових мереж «Житомиртеплокомуненерго»

До Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз Україна»

Простягнення 54801633,61 грн.

Суддя Мельник В.І.

Представники сторін:

від позивача:ОСОБА_1., довіреність № 1924 від 24.05.2011

ОСОБА_2, довіреність № 1925 від 24.05.2011

від відповідача:ОСОБА_3, довіреність № 169-10 від 23.12.2010

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Житомирське орендне підприємство теплових мереж «Житомиртеплокомуненерго»(далі позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз Україна» про стягнення 54801633,61 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконуються умови договорів № 17/05-421 від 01.10.2005 та № 17/06-1106 від 29.09.2006 року.

Ухвалою суду від 21.03.2011р. порушено провадження у справі № 32/70 суддею Хрипуном О.О. та призначено розгляд на 01.04.2011 р.

01.04.2011 судом оголошено перерву у судовому засіданні до 20.04.2011, а 20.04.2011 до 11.05.2011 року.

11.05.2011 судом оголошено перерву у судовому засіданні до 25.05.2011 та продовжено строк вирішення спору.

Згідно розпорядження від 23.05.2011, у звязку з тим, що суддю Хрипуна О.О. призначено на посаду судді Вищого господарського суду України, справу передано для подальшого розгляду судді Мельнику В.І.

Ухвалою від 30.05.2011 справу призначено до слухання на 17.06.2011.

17.06.2011 представник позивача заявив клопотання про відкладення розгляду справи, для надання можливості для ознайомлення з матеріалами справи.

Представник відповідача проти відкладення розгляду заперечив.

Суд задовольнив клопотання позивача та відклав розгляд справи на 11.07.2011.

11.07.2011 представники позивача подали заяву про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача проти позову заперечив, просив суд застосувати строк позовної давності.

Судом оголошено перерву у судовому засіданні до 15.07.2011.

15.07.2011 представники позивача підтримали свої позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив.

Сторонами заявлено клопотання про продовження строку вирішення спору у відповідності до ст. 69 ГПК України.

Судом дане клопотання задоволено, у звязку з чим відкладено розгляд справи на 29.08.2011 .

11.08.2011 позивач подав до канцелярії суду додаткові пояснення по справі.

29.08.2011 представник позивача у судовому зсіданні підтримав свої вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив.

Враховуючи подачу додаткових пояснень у справі, судом оголошено перерву у судовому засіданні до 05.09.2011 р.

05.09.2011р. у судовому засіданні представник позивача підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив.

Згідно ст.87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення позивача та відповідача, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно із статутом ДК «Газ України»ГАК «Нафтогаз України», компанія визнана правонаступником реорганізованого ДК «Газ-тепло»НАК «Нафтогаз України», майно останнього передано правонаступнику за передавальним актом складеним станом на 15.11.2009 та підписаним 30.11.2009.

Між позивачем та відповідачем, який є правонаступником ДП «Газ Тепло»НАК «Нафтогаз України», укладено договори про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії 01.10.2005 за № 17/05-421 та 29.09.2006 за № 17/06-1106 (далі договори), відповідно до умов яких позивач зобовязався за завданням відповідача виконувати роботу, а саме: здійснювати послуги з переробки природного газу в готову продукцію відповідно до технічних умов та транспортування такої до споживачів , а відповідач зобовязався прийняти готову продукцію та оплатити позивачу виконану роботу з надання послуг з переробки природного газу в готову продукцію та її транспортування дло споживачів. Готова продукція (вироблена теплова енергія) є власністю відповідача та на баланс позивача не передається ( п.1.3 договору).

Відповідно до розділу 8 договорів сторони погодили, що відповідач передає позивачу природний газ для виробництва готової продукції в обсягах, визначених п.1.3 договорів. Відповідач зобовязаний прийняти від позивача готову продукцію, вироблену з використанням природного газу, з додержанням умов цього договору. Відповідач сплачує позивачу вартість отриманих послуг в розмірі та порядку, встановленому цим договором згідно з актом, вказаним у п.9.1 договорів.

Згідно з договором про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії № 17/05-421 від 01.10.2005 позивач надав послуг з переробки природного газу, поставленого дочірнім підприємством «Газ тепло», та транспортування теплової енергії вартістю 35903075, 20 грн., що підтверджується актами виконаних робіт, копії яких наявні в матеріалах справи, дані акти підписані та завірені печатками обох підприємств.

В свою чергу, за договором № 17/06-1106 від 29.09.2006р. позивачем надано послуг з переробки поставленого відповідачем природного газу та транспортування теплової енергії на суму 1190951, 42 грн., що підтверджується актом виконаних робіт № 10 П/1106 від 31.10.2006р.

За договором № 17/05-421 від 01.10.2005 року позивач надав послуг на суму 34712123,78 грн.

Проте в порушення умов договорів відповідач за отримані послуги розрахувався частково, внаслідок чого у останнього перед позивачем утворився борг на загальну суму 25113348,82 грн.

Отже, спір виник внаслідок невиконання відповідачем свого зобовязання щодо оплати наданих послуг.

Згідно зі ст.ст. 14,526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) між сторонами у справі виникли цивільні права та обовязки (зобовязання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобовязання в силу ст. 525 ЦК України не допускається.

Статтями 11, 509 ЦК України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Згідно з ч.1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобовязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобовязується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч.1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобовязаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника достроково.

Згідно зі ст. 173 ЦК України господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримати від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Договір є обовязковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до п.9.2.1 договорів сторони погодили, що грошові кошти, зазначені в п.9.2 договору, перераховуються відповідачем позивачу з грошових коштів, отриманих від реалізації готової продукції за договором комісії.

Згідно з п.9.1 договорів сторони погодили, що підставою для розрахунків за отримані послуги звітного місяця є підписаний сторонами акт виконаних робіт за формою, встановленою в додатках до договорів.

Таким чином, умовами договорів передбачено, що підставою для розрахунків за надані послуги з переробки природного газу та транспортування теплової енергії є підписані акти виконаних робіт.

Щодо умов договорів № 17/05-421 від 01.10.2005 та № 17/06-1106 від 29.09.2006 (п.9.2) про перерахування відповідачем позивачу грошових коштів з поточних рахунків, відкритих на виконання умов договорів комісії, відповідно до алгоритму розподілу грошових коштів, погодженого сторонами в додатках до цих договорів, суд зазначає, що така умова договорів стосувалась виключно порядку розподілу між сторонами тих коштів, які надійшли і не позбавляла відповідача обовязку розрахуватись з позивачем за надані послуги в повному обсязі.

Матеріали справи містять акти виконаних робіт, проте доказів проведення оплати відповідачем таких до суду не надано.

Суд зазначає, що сторонами не встановлений строк виконання зобовязання, тому 08.12.2009 позивач звернувся до відповідача з заявою (вих.. № 7882/16) щодо зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 25113348,82 грн.

Листом № 54/14-186-5750 від 18.12.2009 відповідач повернув позивачу вказану заяву без розгляду, оскільки дебіторська та кредиторська заборгованості ДП «Газ тепло»НАК «Нафтогаз України»були передані за передавальним актом активів та зобовязань ДП «Газ тепло»до правонаступника ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України».

Стаття 601 ЦК України передбачає припинення зобовязання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Випадки недопустимості зарахування зустрічних вимог визначені положеннями ст. 602 ЦК України. Відповідно до положень даної статті не допускається зарахування зустрічних вимог, зокрема: про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоровю або смертю, про стягнення аліментів, щодо довічного утримання (догляду), у разі спливу позовної давності, в інших випадках встановлених договором або законом.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. З приписів ст. 601 ЦК України вбачається, що зобовязання може, але не повинно, припинятися за заявою однієї із сторін. Крім того, за змістом зобовязального права, та на підставі ст.ст. 526-532 ЦК України у звязку зі ст. 601 ЦК України, можливо зробити висновок, що такий взаємозалік за заявою однієї із сторін може здійснюватися лише у разі згоди та відсутності заперечень на це іншої сторони.

Оскільки згоди відповідача на залік зустрічних вимог на суму 25113348,82 грн. позивачем не було отримано, 01.02.2011 ЖОПТМ «Житомиртеплокомуненерго»було вручено ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»вимогу-претензію про сплату заборгованості за договорами на надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії № 17/05-421 від 01.10.2005 та № 17/06-1106 від 29.09.2006 в розмірі 25113348,82 грн. та штрафних санкцій.

Листом № 31/10-1393 від 08.02.2011 відповідач повідомив позивача, що оскільки по кредиторській заборгованості ДП «Газ тепло», правонаступником якого є відповідач, сплинув строк позовної давності, заборгованість перед позивачем списана відповідно до акту на списання кредиторської та дебіторської заборгованості від 05.05.2010 № 89.

Згідно зі ст. 33 ЦК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до глави 19 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому, згідно з ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідачем по справі подано заяву про застосування до вимог позовної давності.

Як було зазначено вище, підставою для проведення розрахунків за надані послуги з переробки природного газу та транспортування теплової енергії є підписані сторонами акти виконаних робіт.

В силу ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При цьому цивільним законодавством не встановлено форми, змісту та порядку предявлення кредитором вимоги до боржника.

Відповідно до абзацу 2 п.5 ст. 261 ЦК України за зобовязаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право предявити вимогу про виконання зобовязання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги. Перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Правило абзацу 2 ч.5 ст. 261 ЦК України застосовується з урахуванням ч.2 ст.530 ЦК України. Коли строк чи термін виконання зобовязання не визначений або визначений моментом зажадання виконання, кредитор має право вимагати виконання зобовязання в будь-який час. При цьому боржникові надається пільговий строк тривалістю 7 днів. Зі спливом цього строку починається перебіг строку позовної давності.

Як було встановлено, строк виконання відповідачем зобовязання по оплаті послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії не визначений.

Направлений позивачем на адресу відповідача лист вих. №7882/16 від 08.12.2009р., який отриманий останнім 14.12.2009, про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 25113348,82 грн. є способом проведення зарахування зустрічних вимог строк виконання яких не встановлений. Суд допускає, що вимогу-претензію про сплату заборгованості № 447/16, отриману відповідачем 01.02.2011, можливо розглядати у розумінні ст. 53- ЦК України як предялення вимоги щодо виконання зобовязання.

З врахуванням пільгового строку для виконання відповідачем заявленої вимоги (7 днів) слідує, що право на позов у позивача виникло з 08.02.2011, тобто з цієї дати було порушено право позивача на отримання оплати за надані послуги з переробки природного газу та транспортування теплової енергії.

Суд також враховує, що згідно укладених між сторонами договорів, оплата послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії має здійснюватись за рахунок коштів, які, в свою чергу , надходять по договорах комісії від продажу даної теплової енергії. По договорах комісії уже існує рішення господарського суду Житомирської області (у справі № 12/118 від 02.07.2009), яким захищено право відповідача по вказаних договорах щодо стягнення коштів з позивача, як поручителя, у розмірі 34500000,00 грн. Отже, позивач вважає, що з моменту забезпечення права відповідача по договорах комісії у позивача настало право вимагати від ДК «Газ України»оплати наданих послуг по переробці природного газу та транспортування теплової енергії.

Суд відзначає, що Конституція України, норми якої є нормами прямої дії, гарантує право на звернення до суду для захисту конституційних прав, а ч.3 ст. 1 Госпорського процесуального кодексу України прямо передбачає, що угода про відмову від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача оплати за надані послуги з переробки природного газу та транспортування теплової енергії за договором на надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії № 17/05-421 від 01.10.2005 та № 17/06-1106 від 29.09.2006 в сумі 25113348,82 грн. є такою, що заявлена у межах загального строку позовної давності , визначеного ст.257 ЦК України та підлягає задоволенню.

11.07.2011 у судовому засіданні представники позивача подали заяву про зменшення позовних вимог, на підставі якої просили суд стягнути з відповідача 32142388,77 грн., а саме: 25113348,82 грн. основної заборгованості, 313012,77 грн. 3% річних, 1140863,56 грн. інфляційних втрат, 3817229,20 грн. пені, 1757934,42 грн. штрафу.

Положеннями ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач є таким, що прострочив виконання зобовязання з оплати за надані послуги з переробки природного газу та транспортування теплової енергії з 09.02.2011, із врахуванням строку початку перебігу позовної давності, атому вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та штрафу підлягають задоволенню, з урахуванням зменшення позовних вимог, у розмірі 313012,77 грн. 3% річних, 1140863,56 грн. інфляційних втрат.

Позивач в своїх вимогах також просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 3817229,20 грн. та штраф у розмірі 1757934,42 грн.

Відповідно до ч.2 ст.231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобовязання, в якому хоча б одна сторона є субєктом господарювання, що належить державного сектора економіки, або порушення повязане з виконанням державного контракту, або виконання зобовязання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобовязання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі 20% вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобовязання стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Таким чином, штрафні санкції у вигляді пені та штрафу можуть бути застосовані за наявності таких умов:

-якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом;

-якщо скоєно господарське правопорушення у відносинах, , в яких хоча б одна сторона є субєктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення повязане з виконанням державного контракту, або виконання зобовязання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту;

-якщо було допущено прострочення не грошового зобовязання, повязаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу чи пені.

Отже, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування положень

ч.2 ст.231 ГК України та нарахування пені і штрафу у передбачених даною нормою розмірах за несвоєчасний розрахунок за надані послуги з переробки природного газу та транспортування теплової енергії, оскільки вказані санкції застосовуються у випадках прострочення виконання робіт, надання послуг, поставки продукції, а не за порушення з оплати таких., а тому вимога позивача про стягнення пені та штрафу не підлягає задоволенню.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч.2 ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача є законними, обґрунтованими, доведеними належними доказами, та такими, що підлягають задоволенню частково.

Позивач також просить стягнути з відповідача сплачені державне мито в сумі 25500,00 грн. та судово-інформаційні послуги у сумі 236,00 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати, повязані з розглядом справи, при задоволенні позову частково покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 173, 193, 362 ГК України, ст.ст. 525, 526, 530, 625, 629, 712, 714 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 49, 81-1, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(04116, м.Київ, вул. Шолуденка 1, код ЄДРПОУ 32587579) на користь Житомирського орендного підприємства теплових мереж «Житомиртеплокомуненерго» (10014, м.Житомир, вул. Київська 48, код ЄДРПОУ 05478806) 25113 348 (двадцять пять мільйонів сто тринадцять тисяч триста сорок вісім) грн. 82 коп. основного боргу, 1140863 (один мільйон сто сорок тисяч вісімсот шістдесят три) грн., 56 коп. інфляційних втрат, 313 012 (триста тринадцять тисяч дванадцять) грн. 77 коп. 3% річних, держмито в розмірі 21165 (двадцять одну тисячу сто шістдесят пять) грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 195 (сто девяносто пять) грн. 88 коп.

В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.

Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.І.Мельник

(Дата складання повного тексту рішення 20.09.2011р.)