Рішення № 18299094, 19.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/4719.09.11 За позовомАкціонерного банку «Банк регіонального розвитку»

До1)Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Оперейшнс»

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівна корпорація «Місто»

Пророзірвання договору та стягнення 24136374, 94 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1, дов. № Л-65 від 15.06.2011 р.

Від відповідачів: 1) не зявився

2)ОСОБА_2, дов. № 39-06/11 від 06.06.2011 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Оперейшнс»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівна корпорація «Місто»про розірвання кредитного договору № 14/1-1-111 від 09.07.2008 р., укладеного між АБ «Банк регіонального розвитку» та ТОВ «Капітал Оперейшнс», та про стягнення солідарно з відповідачів 24 136 374, 94 грн. заборгованості за вищевказаним кредитним договором, з яких: 21000000, 00 грн. - сума кредиту, 2402152, 58 грн. прострочена заборгованість по процентам, 608712, 33 грн. - нараховані проценти та 125510, 03 грн. - пеня за прострочення сплати процентів.

Ухвалою суду (суддя Сташків Р.Б.) від 11.12.2009 р. було порушено провадження у справі № 34/47, призначено її розгляд на 27.01.2010 р.

Розгляд даної справи судом неодноразово відкладався.

30.03.2010 р. через канцелярію суду Господарського суду міста Києва від представника відповідача ТОВ «Інвестиційно-будівна корпорація «Місто»надійшло клопотання, відповідно до якого він просив зупинити провадження у справі до вирішення повязаної справи №8/184 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівна корпорація «Місто»до Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»про визнання недійсними договорів поруки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2010 р. провадження у справі № 34/47 було зупинено до вирішення повязаної з нею справи № 8/184 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівна корпорація «Місто»до Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»про визнання недійсними договорів поруки; зобовязано сторін негайно повідомити суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження по даній справі.

21.07.2011 р. до Господарського суду міста Києва звернувся Акціонерний банк «Банк регіонального розвитку» із заявою про поновлення провадження у справі № 34/47 у звязку з тим, що 04.07.2011 р. Київський апеляційний господарський суд виніс постанову, якою апеляційну скаргу ТОВ «Інвестиційно-будівна корпорація «Місто»залишив без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2011 р. у справі № 8/184 про відмову у позові в силі.

Відповідно до частини 3 статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення.

З огляду на те, що у судді Сташківа Р.Б. 25.07.2011 р. закінчилися повноваження, на підставі розпорядження В.о. Голови Господарського суду міста Києва В.В. Джарти від 26.07.2011 р. було здійснено автоматичний розподіл справи № 34/47, за результатами якого дану справу передано на розгляд судді Гавриловській І.О.

Керуючись ст. ст. 79, 86 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою суду від 27.07.2011 р. було прийнято справу № 34/47 до свого провадження, поновлено провадження у справі № 34/47, призначено її розгляд на 08.08.2011 р., зобовязано сторін надати певні документи.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 08.08.2011 р. від позивача надійшла заява про відмову від частини позовних вимог, у відповідності до якої АБ «Банк регіонального розвитку»відмовляється від позовних вимог в частині розірвання кредитного договору № 14/1-1-111 від 09.07.2008 р. та просить суд стягнути з відповідачів 24136374, 94 грн. заборгованості за кредитним договором № 14/1-1-111 від 09.07.2008 р.

Розглянувши у судовому засіданні подану позивачем заяву, суд прийняв відмову позивача від вказаних позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні 08.08.2011 р. на виконання вимог ухвали суду від 27.07.2011 р. надав витребувані судом документи частково, зокрема, не надав довідку-витяг державного реєстратора про включення відповідачів до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на день розгляду справи.

Представники відповідачів у судове засідання не зявились, вимог ухвали суду від 27.07.2011 р. не виконали, про причини неявки суду не повідомили, хоча про призначене судове засідання були повідомлені належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її судового розгляду, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, зясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернені органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

У звязку з незявленням представників відповідачів у призначене судове засідання та невиконанням сторонами вимог ухвали суду від 27.07.2011 р., що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, ухвалою суду від 08.08.2011 р. розгляд даної справи було відкладено до 07.09.2011 р., повторно зобовязано позивача надати суду довідки-витяги державного реєстратора про включення відповідачів до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на день розгляду справи, відповідачів - відзиви на позовну заяву з доданням підтверджуючих документів і доказів їх надіслання позивачу.

Представник позивача у судовому засіданні 07.09.2011 р. на виконання вимог ухвал суду у даній справі надав витребувані судом документи. З наданої позивачем довідки-витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що вірною адресою Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Оперейшнс»є: 02105, м. Київ, вул. Тампере, буд. 11-А.

Також представник позивача підтримав подану ним через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 07.09.2011 р. заяву про забезпечення позову у даній справі шляхом накладення арешту на майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівна корпорація «Місто». В обґрунтування поданої заяви позивач посилається на те, що у нього є підстави вважати, що до прийняття рішення у даній справі ТОВ «Інвестиційно-будівна корпорація «Місто»може вчинити дії, спрямовані на відчуження належного йому майна.

Розглянувши дану заяву Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку», суд її відхилив, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Таким чином, вжиття заходів до забезпечення позову є правом суду.

Згідно з ч. 1 ст. 67 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду. Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006р., розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Керуючись наведеними нормами процесуального законодавства та враховуючи розяснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суди мають здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Позивач свою заяву про вжиття заходів забезпечення позову належним чином не обґрунтував, доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, суду не надав, а також не підтвердив належними доказами припущення, що майно, яке є у відповідача на момент предявлення позову до нього, може зникнути або зменшитись.

За таких обставин суд відмовив в задоволенні заяви Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку».

Представник відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Оперейшнс»у судове засідання повторно не зявився, відзиву на позов не надав, про причини неявки суду не повідомив, хоча про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівна корпорація «Місто»відзиву на позов не надав. У судовому засіданні повідомив, що через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду даної справи до вирішення справи № 8/184 по суті Вищим господарським судом України у звязку з тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівна корпорація «Місто»було подано касаційну скаргу до Вищого господарського суду України на рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2011 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2011 р. у даній справі.

Розглянувши дане клопотання, суд його відхилив з огляду на наступне.

У відповідності до ч. 4 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційної інстанції.

Таким чином, суд визнав клопотання ТОВ «Інвестиційно-будівна корпорація «Місто»необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене, приймаючи до уваги довідку-витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з якої вбачається вірна адреса ТОВ «Капітал Оперейшнс», яка відрізняється від тієї адреси, яка зазначена у позовній заяві, приймаючи до уваги незявлення представника відповідача ТОВ «Капітал Оперейшнс»у призначене судове засідання, що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, ухвалою суду від 07.09.2011 р. розгляд даної справи було відкладено до 19.09.2011 р.

У судовому засіданні 19.09.2011 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Оперейшнс»у призначене судове засідання не зявився, відзиву на позов не надав, про причини неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про призначене судове засідання.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівна корпорація «Місто»проти позову заперечив, пояснив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Представник ТОВ «Інвестиційно-будівна корпорація «Місто»в черговий раз підтримав подане ним 07.09.2011 р. клопотання про відкладення розгляду даної справи до вирішення справи № 8/184 по суті Вищим господарським судом України у звязку з тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівна корпорація «Місто»було подано касаційну скаргу до Вищого господарського суду України на рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2011 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2011 р. у даній справі.

Розглянувши дане клопотання, враховуючи, що рішенням Господарського суду міста Києва від 24.03.2011 р. у справі № 8/184 було відмовлено у позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівна корпорація «Місто»до Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»про визнання недійсними договорів поруки, і дане рішення набрало законної сили з 04.07.2011 р. (у відповідності до постанови Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2011 р. у справі № 8/184), то Господарський суд міста Києва не знаходить підстав для відкладення у черговий раз розгляду даної справи. При цьому зауважує, що у разі встановлення факту недійсності кредитного договору № 14/1-1-111 від 09.07.2011 р., Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівна корпорація «Місто»вправі звернутися до суду із заявою про перегляд рішення у даній справі за нововиявленими обставинами.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача - ТОВ «Капітал Оперейшнс»про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача та відповідача ТОВ «Інвестиційно-будівна корпорація «Місто», Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»(банк/кредитодавець) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Оперейшнс»(позичальник) було укладено кредитний договір № 14/1-1-111 від 09.07.2011 р., у відповідності до п 1.1. якого банк зобовязався відкрити позичальнику відновлювану кредитну лінію без безумовних зобовязань щодо надання грошових коштів, з можливістю надання позичальнику в її межах кредитів, а позичальник використати кредити на цілей, зазначених в п. 1.5. цього договору, а саме, для поповнення обігових коштів, виконати інші умови цього договору і своєчасно повернути кредити банку.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є кредитним договором.

Згідно з частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 1.2. кредитного договору № 14/1-1-111 від 09.07.2008 р. визначено, що ліміт кредитної лінії складає 21000000, 00 грн.

В пункті 4.2. кредитного договору № 14/1-1-111 від 09.07.2008 р. встановлено, що кредитна лінія відкривається позичальнику не пізніше трьох календарних днів після того, як банку сплачена комісія за розрахункове обслуговування кредиту.

Позивач у своїй позовній заяві стверджував, що ним належним чином виконувалися зобовязання щодо надання відповідачу кредиту в розмірі 21000000, 00 грн. за вищевказаним кредитним договором. Отримання кредиту відповідачем підтверджується меморіальним ордером № 1137 від 09.07.2008 р., копія якого міститься в матеріалах справи.

Згідно з п. 1.4. кредитного договору № 14/1-1-111 від 09.07.2008 р., Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Оперейшнс»зобовязалося повернути банку всі кредити, надані в межах кредитної лінії, з урахуванням графіку зменшення ліміту, встановленому в додатку № 3 до цього договору, але не пізніше 08.07.2011 р. включно (період з моменту набуття чинності цього договору до цієї дати визначається в подальшому як строк дії кредитної лінії).

У відповідності до п. 1.3. даного договору, розмір процентів за користування кожним з кредитів та сума кредиту визначається в додатковій угоді, на підставі якої цей кредит надається.

Пунктом 1 додаткової угоди до кредитного договору № 14/1-1-111 від 09.07.2008 р. сторони погодили з 20.10.2008 р. встановити процентну ставку за користування всіма кредитами, виданими позичальнику за цим кредитним договором, у розмірі 23 % річних.

У своїй позовній заяві Акціонерний банк «Банк регіонального розвитку»повідомив, що відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Капітал Оперейшнс»свої зобовязання за кредитним договором № 14/1-1-111 від 09.07.2008 р. належним чином не виконав, суму кредиту та нарахованих за користування кредитом процентів повністю та у встановлений даним договором строк не сплатив.

У звязку з неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Капітал Оперейшнс»своїх зобовязань за кредитним договором № 14/1-1-111 від 09.07.2008 р. позивачем було направлено на його адресу вимогу вих. № 14/4027 від 03.07.2009 р., в якій позивач просив погасити всю наявну заборгованість. Однак позичальник сплатив лише 1204191, 78 грн. нарахованих процентів, що підтверджується банківськими виписками з рахунків, які містяться в матеріалах справи.

Враховуючи наведене, станом на 16.11.2009 р. заборгованість ТОВ «Оперейшнс»перед позивачем становила 24136374, 94 грн., з яких: 21000000, 00 грн. - сума кредиту, 2402152, 58 грн. прострочена заборгованість по процентам, 608712, 33 грн. - нараховані проценти та 125510, 03 грн. - пеня за прострочення сплати процентів.

У відповідності до п. 10.6. кредитного договору № 14/1-1-111 від 09.07.2008 р., в разі суттєвого порушення позичальником цього договору, банк має право вимагати дострокового повернення загальної заборгованості за кредитною лінією, сплати процентів за користування кредитами і виконання всіх інших зобовязань позичальника за цим договором, а також інші права, передбачені законодавством України або цим договором або договорами забезпечення.

Згідно з пунктом 2.1. вищевказаного кредитного договору, належне виконання позичальником зобовязань за цим договором забезпечується, зокрема, порукою ТОВ «ІБК «Місто»в повному обсязі на строк до повного виконання позичальником обовязків за цим договором.

В пункті 2.2. кредитного договору № 14/1-1-111 від 09.07.2008 р. зазначено, що засоби забезпечення належного виконання позичальником своїх зобовязань оформлюються окремими договорами, що укладаються одночасно з цим договором або після його укладання та іменуються надалі «договори забезпечення».

На виконання вищезазначених умов кредитного договору між Акціонерним банком «Банк регіонального розвитку» (банк), Товариством з обмеженою відповідальністю «Капітал Оперейшнс»(боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівна корпорація «Місто»(поручитель) було укладено договір поруки № 14/1-1-111 «П»від 09.07.2008 р., у відповідності до п. 1.1. якого поручитель зобовязався перед банком відповідати за виконання боржником зобовязань, що випливають з кредитного договору № 14/1-1-111 від 09.07.2008 р. та додаткових угод до нього.

У відповідності до п. 1.2. даного договору поруки, банк має право предявити вимоги щодо виконання поручителем своїх зобовязань за цим договором, якщо в момент настання терміну виконання зобовязань боржника по сплаті будь-яких платежів, які повинні бути здійснені відповідно до умов кредитного договору, такі зобовязання не будуть виконані; виникнення у банку права вимагати дострокового погашення боргу та/або дострокового виконання зобовязань за кредитним договором; в інших випадках, передбачених чинним законодавством, цим договором та/або кредитним договором.

Пунктом 5.1. договору поруки № 14/1-1-111 «П»від 09.07.2008 р. встановлено, що у випадку невиконання зобовязань боржником за кредитним договором боржник і поручитель відповідають перед банком як солідарні боржники.

Згідно з п. 2.1.1. вищезазначеного договору поруки, поручитель зобовязався у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобовязань боржником перед банком строки та на умовах, встановлених у кредитному договорі, погасити його заборгованість за кредитним договором в повному обсязі, на протязі одного банківського дня з моменту предявлення банком вимоги.

10.07.2009 р. Акціонерним банком «Банк регіонального розвитку»було направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівна корпорація «Місто»вимогу вих. № 14/4027 від 03.07.2009 р., в якій вимагав погасити заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Оперейшнс»за кредитним договором № № 14/1-1-111 від 09.07.2008 р.

Проте Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівна корпорація «Місто»було залишено зазначену вимогу без реагування, суму заборгованості не сплачено.

За таких обставин, Акціонерний банк «Банк регіонального розвитку»звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Оперейшнс»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівна корпорація «Місто» про розірвання кредитного договору № 14/1-1-111 від 09.07.2008 р., укладеного між АБ «Банк регіонального розвитку»та ТОВ «Капітал Оперейшнс», та про стягнення солідарно з відповідачів 24 136 374, 94 грн. заборгованості за вищевказаним кредитним договором, з яких: 21000000, 00 грн. - сума кредиту, 2402152, 58 грн. прострочена заборгованість по процентам, 608712, 33 грн. - нараховані проценти та 125510, 03 грн. - пеня за прострочення сплати процентів..

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарське зобовязання це зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 554 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Таким чином, враховуючи те, наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача 21000000, 00 грн. суми кредиту, 2402152, 58 грн. простроченої заборгованості по процентам та 608712, 33 грн. нарахованих процентів, а відповідачі в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростували та не довели суду належними і допустимими доказами належного виконання ними своїх зобовязань, то позов Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»щодо стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Будівельна компанія «Комфортбуд»21000000, 00 грн. суми кредиту, 2402152, 58 грн. простроченої заборгованості по процентам та 608712, 33 грн. нарахованих процентів визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 125510, 03 грн. пені за період з 01.07.2009 р. до 15.11.2009 р., нарахованої у звязку з простроченням сплати процентів за кредитним договором № 14/1-1-111 від 09.07.2008 р.

Згідно з п. 10.1. зазначеного кредитного договору, за повне або часткове прострочення сплати процентів за користування кредитами позичальник зобовязаний сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який стягується пеня.

В п. 1.1.2. договору поруки № 14/1-1-111 «П»від 09.07.2008 р., який укладений до кредитного договору № 14/1-1-111 від 09.07.2008 р., визначено, що зобовязання поручителя поширюються на всі можливі неустойки (штраф, пеня) у розмірі та у випадках, передбачених кредитним договором і цим договором, а також інші витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги.

Згідно з ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Відповідно до розрахунку позивача в частині стягнення пені, перевіреного судом, стягненню з відповідачів на користь Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»підлягає пеня у розмірі 125510, 03 грн.

Що стосується позовних вимог про розірвання кредитного договору № 14/1-1-111 від 09.07.2008 р., то провадження у справі в цій частині підлягає припиненню з огляду на наступне.

У відповідності до пункту 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Приймаючи до уваги, що відмова Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»від позову в частині розірвання кредитного договору № 14/1-1-111 від 09.07.2008 р. не суперечить чинному законодавству України і не порушує права та охоронювані законом інтереси інших осіб, суд вважає за можливе її прийняти та припинити провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, позов банку «Банк регіонального розвитку»підлягає задоволенню частково.

Таким чином, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 1054 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 80, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Оперейшнс»(02105, вул. Тампере, буд. 11-А, м. Київ, ідентифікаційний код 34291749) на користь Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»(04050, вул. Дегтярівська, буд. 8-А, м. Київ, ідентифікаційний код 19338316) 21000000 (двадцять один мільйон) грн. 00 коп. суми кредиту, 2402152 (два мільйони чотириста дві тисячі сто пятдесят дві) грн. 58 коп. простроченої заборгованості по процентам, 608712 (шістсот вісім тисяч сімсот дванадцять) грн. 33 коп. нарахованих процентів, 125510 (сто двадцять пять тисяч пятсот десять) грн. 03 грн. пені за прострочення сплати процентів, 25 500 (двадцять пять тисяч пятсот) грн. 00 витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівна корпорація «Місто»(02002, вул. Раскової, буд. 11, м. Київ, ідентифікаційний код 32204722) на користь Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»(04050, вул. Дегтярівська, буд. 8-А, м. Київ, ідентифікаційний код 19338316) 21000000 (двадцять один мільйон) грн. 00 коп. суми кредиту, 2402152 (два мільйони чотириста дві тисячі сто пятдесят дві) грн. 58 коп. простроченої заборгованості по процентам, 608712 (шістсот вісім тисяч сімсот дванадцять) грн. 33 коп. нарахованих процентів, 125510 (сто двадцять пять тисяч пятсот десять) грн. 03 грн. пені за прострочення сплати процентів, 25 500 (двадцять пять тисяч пятсот) грн. 00 витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Провадження у справі в частині позовних вимог про розірвання кредитного договору № 14/1-1-111 від 09.07.2008 р. припинити.

5.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6.Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Гавриловська І.О.

Повне рішення складено

20.09.2011 р.