Рішення № 18298261, 19.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 14/35519.09.11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕА Електронікс»

до Комунального підприємства Київської міської ради «Київдорсервіс»

простягнення 107062,77 грн.

Суддя: Мельник С.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю;

від відповідача: не зявився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕА Електронікс»звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства Київської міської ради «Київдорсервіс»про стягнення 107062,77 грн., з яких: 97263,60 грн. сума основного боргу, 7432,87 грн. індекс інфляції, 2366,30 грн. 3 % річних.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.08.2011 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 19.09.2011 р.

В судовому засіданні 19.09.2011 р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та подав пояснення по справі.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, проте 19.09.2011 р. від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з неможливістю забезпечити участь представника в судовому засіданні.

Дане клопотання судом відхиляється як необґрунтоване, оскільки, відповідно до вимог ч. 3 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України, представниками юридичних осіб можуть бути особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Таким чином, відповідач мав можливість уповноважити на представництво інтересів будь-яку іншу особу, а тому доводи відповідача про неможливість забезпечити участь представника в судовому засіданні судом до уваги не приймаються.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 19.09.2011 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

08.09. 2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕА Електронікс»(надалі позивач, постачальник) та Комунальним підприємством Київської міської ради «Київдорсервіс»(надалі відповідач, замовник) було укладено договір поставки № Д/2-234 (надалі договір), відповідно до умов якого постачальник зобовязується поставити електроустаткування н.в.і.у. (світлофори) надалі товар, а замовник прийняти та сплатити вартість товару, в кількості та якості згідно зі специфікацією до договору (додаток 1), що є невідємною частиною договору. (п. 1.1. договору).

Сума договору становить 97263,60 грн., в тому числі 16210,60 грн. ПДВ (п. 2.2.).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої зобовязання за вищезазначеним договором належним чином та у повному обсязі, а саме, поставив відповідачу товар, що підтверджується рахунком-фактурою № 14966 від 29.09.2010 р. та видатковою накладною № 16599 від 01.10.2010 р. на загальну суму 97263,60 грн.

Зобовязанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до вимог ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначається, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що розрахунок за поставлений товар здійснюється на підставі накладної та/чи актів приймання-передачі протягом семи днів з моменту його поставки.

В силу положень ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідач свої зобовязання за договором поставки Д/2-234 від 08.09.2010 р. належним чином і у встановлений строк не виконав, у звязку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 97263,60 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача, відповідач має сплатити суму інфляційного збільшення у розмірі 7432,60 грн. та 3 % річних, що становлять 2366,30 грн.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач твердження позивача не спростував, доказів сплати суми боргу та контррозрахунку суми позову суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 97263,60 грн. основного боргу, 7432,87 грн. індексу інфляції та 2366,30 грн. 3 % річних обґрунтовані, законні, підтверджені наявними в матеріалах справи доказами та не спростовані відповідачем належним чином та у встановленому порядку, а відтак підлягають задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, сплачені позивачем судові витрати відшкодовуються йому за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 43, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства Київської міської ради «Київдорсервіс»(03151, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 56, код 32955518) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕА Електронікс»(02094, м. Київ, вул. Краківська, 13-Б, корпус 2, код 32611674) 97263 (девяносто сім тисяч двісті шістдесят три) грн. 60 коп. основного боргу, 7432 (сім тисяч чотириста тридцять дві) грн. 87 коп. індексу інфляції, 2366 (дві тисячі триста шістдесят шість) грн. 30 коп. 3 % річних, 1 070 (одну тисячу сімдесят) грн. 63 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя С.М. Мельник

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 21.09.2011